1. Спеціальний одяг, що захищає медичну сестру від можливого потрапляння крові та інших виділень при виконанні маніпуляцій:
• медична шапочка;
• одноразові гумові рукавички;
• маска марлева чотиришарова або респіратор;
• окуляри;
• вологонепроникний фартух або халат.
2. Засоби взяття та доставки лабораторного матеріалу:
• одноразові шприци та голки;
• спеціальні ємності для збирання біологічного матеріалу;
• контейнери для транспортування біологічного матеріалу.
3. Контейнери для передстерилізаційного очищення та дезінфекції.
4. Контейнери для утилізації.
5. Дезінфекційні та антисептичні засоби.
Обстеження працівника на бацилоносійство. Оскільки медичні працівники можуть бути джерелом виникнення внутрішньолікарняної інфекції в гінекологічних відділеннях та акушерських стаціонарах, їх обстежують на бацилоносійство не рідше 1 разу на рік. Обов'язковому бактеріологічному дослідженню підлягає слиз з передніх відділів носа та зіва. Узяття матеріалу із зіва проводять з поверхонь мигдаликів ватним тампоном натще або не рідше ніж через 2—3 год після споживання їжі. Посів матеріалу, що досліджується, на середовище здійснюють не пізніше як через 2 год після взяття.
Якщо в медичного працівника виділено стафілокок у посіві зі слизу носоглотки, йому обов'язково призначають консультацію стоматолога і оторинола-ринголога. Якщо ці спеціалісти виключають розвиток патології, бацилоносій проходить санацію. Здійснюють її розчином фурациліну, олійним розчином хлорофіліпту тощо. Після цього повторно тричі беруть мазки на стафілококо-носійство. Коли ж і після проведеної санації продовжує висіватись стафілокок, роблять посів на чутливість до антибіотиків і проводять антибіотикотерапію. За відсутності ефекту проводять фенотипування і продовжують санацію. Якщо ж протягом року не вдається досягнути позитивного результату, такого працівника переводять на роботу у відділення соматичного профілю.
Умови профілактики внутрішньолікарняної інфекції і виносу її за межі медичних закладів. Контаміновані патогенними мікроорганізмами і вірусами відходи медичних закладів становлять небезпеку в епідеміологічному й екологічному плані. Відсутність у більшості лікувально-профілактичних закладів організованої системи збирання, транспортування й видалення медичних відходів не виключає можливості інфікування пацієнтів, персоналу, функціональних приміщень клініко-діагностичних відділень стаціонару патогенними мікроорганізмами, що може спричинити поширення внутрішньолікарняної інфекції і виносу її за межі медичних закладів.
Відходи, що утворюються в лікувально-профілактичних закладах, мають різний ступінь епідеміологічної й екологічної небезпеки залежно від їхнього складу і ступеня контамінації біологічними агентами. Тому їх виділяють у різні класи та вимагають конкретних умов збирання, тимчасового зберігання, транспортування.
