Операції обробки, яким піддають на фабриці гірничу масу, підрозділяють на: основні (власне збагачувальні); підготовчі і допоміжні.
Всі існуючі, методи збагачення засновані на розходженні у фізичних або фізико-хімічних властивостях окремих компонентів корисної копалини.
Гравітаційні методи збагачення вугілля одержали в даний час найбільше поширення. Вони засновані на розходженні в щільності, крупності і швидкості прямування шматків вугілля і породи у водяному або повітряному середовищі. При поділі у важких середовищах переважне значення має різниця в щільності компонентів що розділяються.
Для збагачення самих дрібних часток вугілля застосовують метод флотації, заснований на різниці в поверхневих властивостях компонентів що розділяється (виборчої змочуваності водою, прилипанні вугільних часток до бульбашок повітря).
До підготовчих операцій обробки вугілля відносять операції просівання і роздрібнення.
Грохочення має на меті поділ палива на різноманітні класи по крупності шматків.
Дробіння вугілля роблять із метою кращого його підготування перед збагаченням, а також для одержання готової продукції заданого складу по крупності.
До допоміжних операцій відносять обезпилювання, знешламлювання і збезводнювання вугілля.
Обезпилювання полягає у виділенні з вугілля сухим засобом часток пилу розміром 0-0,5 мм. Цю операцію роблять віддувкою струменем повітря. Виділення дрібних часток вугілля на грохоті за допомогою струменю води називається знешламлювання.
Збезводнювання продуктів мокрого збагачення вугілля роблять різноманітними засобами в залежності від крупності оброблюваного матеріалу. Вугілля розміром більш 13 мм легко збезводнюється на грохотах, в елеваторах із перфорованими ковшами, а також у дренажних бункерах. Для звезводнювання дрібних класів вугілля застосовують крім перерахованих засобів центрифугування і термічну сушку. Звезводнювання шламу і флотаційного концентрату подає найбільші трудності. Для цієї мети приходиться застосовувати стадіальне сгущення, фільтрування або центрифугування, іноді тривале відстоювання, а також термічну сушку.
Для оцінки процесу збагачення використовують такі показники:
вихід продукту, %
де Q1 і Q - маса відповідно отриманого продукту і вихідного живлення, т;
витяг 
, %, даних фракцій у якийсь продукт - відношення маси що витягаються фракцій до маси цих же фракцій у вихідному живленні:
де 
– вихід продукту від вихідного живлення,%;
– утримання даних фракцій у продукті, %;
– утримання даних фракцій у вихідному живленні, %.
