Промислова класифікація вугілля передбачає розподіл вугілля на різноманітні марки і групи в залежності від його фізико-хімічних властивостей і можливості використання для технологічних або енергетичних цілей.
У якості основних класифікаційних параметрів прийняті:
вихід летучих речовин на беззольну масу Vdaf, %;
товщина пластичного шару Y, мм;
утримання загальної вологи , %.
Всі вугілля умовно поділяють на дві технологічні групи: коксуючі - марок Г, ДГ, Ж, К, ОС і енергетичні - марок Д, Т, А, Б.
Таблиця 14‑1 – Вугілля Донецького басейну
Марки | Позначення | Vdaf, % | Y, мм | Rl | , кДж/кг |
Марки | |||||
Довгополуменевий | Д | 35 | <6 | --- | --- |
Довгополуменевий газовий | ДГ | 35-48 | 6-9 | --- | --- |
Газовий | Г | 35 | 10-16 | --- | --- |
Жирний | Ж | 28-36 | 17-38 | --- | --- |
Коксовий | К | 18-28 | 13-28 | --- | --- |
Спіснений спікливий | ОС | 14-22 | 6-12 | 13 | --- |
Пісний | Т | 8-18 | <6 | <13 | 35 |
Антрацит | А | <8 | --- | --- | <35 |
Класифікація вугілля по крупності передбачає розподіл вугілля на класи крупності (табл. 14–2).
Таблиця 14‑2 – Класифікація вугілля по розміру кусків
Назва класу | Позначення | Розмір кусків, мм |
Плитний | П | 100—200 (300) |
Крупний | К | 50—100 |
Горіх | О | 25—50 |
Мілкий | М | 13—25 |
Насіннячко | С | 6—13 |
Штиб | Ш | 0—6 |
Рядовий | Р | 0—200 (300) |