Поняття і класифікація суб’єктів кримінального процесу

Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13 квітня 2012 року,

чітко не визначає поняття і не подає класифікацію суб’єктів кримінального

провадження, тому їх називають по-різному:

1) особи, які беруть участь у процесуальній дії – статті 104, 107 КПК;

2) учасники кримінального провадження – статті 27, 113, 237 КПК та ін.;

3) учасники судового провадження – статті 34, 107, 317, 347 КПК та ін.;

4)сторони кримінального провадження – статті 22, 26, 68, 69, 71 КПК та ін.;

5) фізичні особи 36, 39 КПК.

Згідно пункту 19 ст. 3 КПК сторонами кримінального провадження – з боку

обвинувачення є слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а

також потерпілий, його представник та законний представник; з боку захисту є

підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа,

стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи

виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники

та законні представники.

Пункт 25 згаданої статті вказує, що учасниками кримінального провадження є

сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний

представник, цивільний позивач, його представник та законний представник,

цивільний відповідач та його представник, особа, стосовно якої розглядається

питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його

адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового

засідання, судовий розпорядник.

Згідно пункту 26 ст. 3 КПК то учасниками судового провадження є сторони

кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний

представник, цивільний позивач, його представник та законний представник,

цивільний відповідач та його представник, а також інші особи, за клопотанням або

скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове

провадження.

До прийняття Кримінального процесуального кодексу України, у теорії

кримінального процесу осіб, які брали участь у кримінальному судочинстві,

іменували «учасники кримінального процесу», «учасники кримінального

судочинства», «суб’єкти кримінально-процесуального права» тощо. Проте більшість

науковців осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, називають

суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності.

Суб’єкти кримінального процесу – це державні органи та посадові особи, які

ведуть кримінальний процес, або залучаються до нього, вступають між собою у

процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи

процесуальні обов’язки.

Усі особи, які вступають в процесуальні правовідносини, незалежно від

підстав і обсягу їх прав, повноважень чи обов’язків, стадії кримінального процесу, в

котрій вони беруть участь, чи тривалості їх участі в процесі, є суб’єктами

кримінального процесу. В кримінально-процесуальні відносини різні особи

втягуються по-різному. Перші – в силу необхідності захищати свої права і законні

інтереси (потерпілий, цивільний позивач тощо); другі – в силу своїх посадових

обов’язків (слідчий, прокурор, суддя тощо); треті – за дорученням чи угодою

(представник цивільного позивача, захисник тощо); четверті – притягаються до

участі в процесі у примусовому порядку (підозрюваний, обвинувачений, підсудний).

Усі суб’єкти процесу характеризуються тим, що вони:

а) беруть участь у проваджені на підставах і у порядку, передбачених

кримінально-процесуальним законом, за умови, що відсутні обставини, за яких

закон виключає можливість їх участі у проваджені;

б) мають визначені права та обов’язки (закон визначає порядок їх реалізації);

в) діють у кримінальному судочинстві відповідно до своїх прав та обов’язків у

встановленому порядку;

г) вступають у процесуальні правовідносини;

д) несуть відповідальність за невиконання своїх обов’язків або порушення

прав інших учасників.

Усі без винятку суб’єкти кримінального процесу зобов’язані дотримуватись

чинного законодавства, поважати честь і гідність інших учасників процесу й мають

право на забезпечення-особистої безпеки.

За характером виконуваних функцій, завдань і свого процесуального статусу

вони поділялись на чотири групи.

1. Державні органи і посадові особи, які ведуть кримінальний процес і

залучають до його сфери всіх інших суб’єктів кримінально-процесуальної

діяльності (суд, суддя, прокурор, слідчий, начальник слідчого відділу, орган

дізнання, особа, яка провадить дізнання).

2. Особи, які захищають свої або представлені інтереси в кримінальному

процесі. Вони можуть здійснювати функцію приватного обвинувачення або функцію

захисту від підозри, обвинувачення і захисту інших законних інтересів: потерпілий,

цивільний позивач та їх представники; підозрюваний; особа, щодо якої вирішується

питання про відмову в порушенні або про закриття кримінальної справи з

нереабілітуючих обставин; особа, щодо якої орган дізнання без порушення

кримінальної справи встановлює у порядку протокольної форми досудової

підготовки матеріалів обставини вчинення нею злочину; обвинувачений (підсудний,

засуджений, виправданий), його законний представник; захисник; цивільний

відповідач і його представник; особа, яка вчинила діяння у стані неосудності або

захворіла на душевну хворобу після вчинення злочину, щодо якої розслідується

справа і вирішується питання про застосування примусового заходу медичного

характеру.

3. Представники громадських організацій і трудових колективі: громадський

обвинувач і громадський захисник, а також всі інші представники громадськості,

спеціально уповноважені для участі в судовому розгляді справи; представники

органів, які відають виконанням покарання.

4. Особи які відіграють допоміжну роль у кримінальному процесі: заявник про

злочин; особа, яка дає пояснення органу дізнання, слідчому, прокурору, судді;

свідок; експерт, керівник експертної установи; спеціаліст; перекладач; особа, яка

розуміє знаки німого або глухого; поняті; поручителі; заставодавці; педагог; лікар,

батьки або інші законні представники неповнолітнього свідка, разом з якими

впізнаваний пред’являється для впізнання; особи, які беруть участь у відтворенні

обстановки й обставин події; обшукуваний, освідуваний; особа, у якої беруть зразки

для експертного дослідження; особи, що займають приміщення, в якому

провадяться обшук, виїмка, огляд або опис майна; особи, присутні при провадженні

обшуку або виїмки; особа, котрій передано на зберігання майно, на яке накладено

арешт; секретар судового засідання.

В юридичній літературі (Удалова Л.Д.) пропонувалась така класифікація

суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності:

1. Державні органи і посадові особи, які ведуть кримінальний процес: суд,

суддя, прокурор, слідчий__________, начальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, яка

провадить дізнання.

2. Особи, котрі захищають свої права або представлені інтереси у

кримінальному процесі: потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, захисник,

цивільний позивач, цивільний відповідач, представники потерпілого, цивільного

позивача та відповідача.

3. Особи, які відіграють допоміжну роль у кримінальному процесі: свідок,

спеціаліст, експерт, перекладач, понятий, секретар судового засідання та ін.

На наш погляд, відповідно до глави 3 Кримінального процесуального кодексу,

яка має назву «Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження»

найбільш доцільною є така класифікація суб’єктів кримінально-процесуальної

діяльності:

1. Суд.

2. Сторона обвинувачення: прокурор; органи досудового розслідування;

керівник органу досудового розслідування; слідчий; оперативні підрозділи.

3. Сторона захисту: підозрюваний, обвинувачений та їх законні представники;

виправданий; засуджений; захисник.

4. Потерпілий і його представник.

5. Інші учасники кримінального провадження (заявник; цивільний позивач і

відповідач та їх представники; свідок; перекладач; експерт; спеціаліст; секретар

судового засідання; судовий розпорядок.

2. СУД, СЛІДЧИЙ СУДДЯ, ПРИСЯЖНИЙ ЯК СУБ’ЄКТИ КРИМІНАЛЬНО-