Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћистецтво –осс≥њ




 

 

« 40-х рок≥в д€куючи √оголю рос≥йська л≥тература стаЇ трибуною, з €коњ досл≥джуютьс€ болюч≥ питанн€ сучасност≥. “ургЇнЇв, “олстой, ƒостоЇвський - в л≥тератур≥, рос≥йський театр - через ќстровського, рос≥йська музика - зусилл€ми " ћогутньоњ купки", естетика - завд€ки революц≥онерам - демократам, перш за все д€куючи „ернишевському, спри€ла затвердженню реал≥стичного методу €к основного в художн≥й культур≥ середини та другоњ половини стол≥тт€.

ѕластичн≥ мистецтва зайн€ли далеко не байдужу позиц≥ю щодо передач≥ конфл≥кт≥в рос≥йського сусп≥льного житт€. ÷≥каво, що найшвидше найгостр≥ш≥ соц≥альн≥ питанн€ почав ставити жанровий живопис. Ѕ≥льш опосередковано та дек≥лька п≥зн≥ше р≥шуче за€вл€Ї про себе портрет ≥ пейзаж, ≥, нарешт≥, ≥сторичний живопис, перш за все в творчост≥ —урикова.

ћенш ц≥каво в цей пер≥од розвиваЇтьс€ скульптура та арх≥тектура. « к≥нц€ 30-х рок≥в здаЇ своњ позиц≥њ класицизм. «асоби його виразност≥ суперечили тим новим задачам, €к≥ ставила арх≥тектура другоњ половини ’≤’ ст., €ку називають ретроспективним стил≥заторством або еклектикою (в≥д грецького слова "еклегейн" - вибирати). ’удожники - арх≥тектори почали використовувати мотиви та законом≥рност≥ арх≥тектурних стил≥в минулих епох - готики, ренесансу, бароко, рококо. ќсоблива стор≥нка в рос≥йськ≥й арх≥тектур≥ ≤≤ пол. ’≤’ ст. - це доходн≥ будинки. ќдн≥Їю з головних творчих проблем часу стала розробка модел≥ багатоквартирного житлового будинку.

 риза монументал≥зму в мистецтв≥ другоњ половини стол≥тт€ даЇ себе взнаки ≥ на розвитку монументальноњ скульптури. ѕам`€тники стають дуже патетичними, роздр≥бленими за силуетом, детал≥зованими (ћ≥кешин "“ис€чол≥ттю –ос≥њ"). –озвиваЇтьс€ станкова скульптура, найб≥льш в≥домим майстром €коњ був јнтокольський. ¬ своњй творчост≥ в≥д п≥дм≥н€Ї в≥дсутн≥сть монументальних засоб≥в виразност≥ зображенн€м "монументальних особистостей" - св≥доцтво чому " ≤ван √розний", " ѕетро ≤", " ¬мираючий —ократ", " —п≥ноза", " ™рмак".

∆ивопис. ” друг≥й половин≥ ’≤’ стол≥тт€ критичне в≥дношенн€ до д≥йсност≥, €скраве в≥дображенн€ громад€нськоњ та моральноњ позиц≥њ, гостросоц≥альна направлен≥сть стають характерними ≥ дл€ живопису, в €кому формуЇтьс€ нова художн€ система баченн€, висловлена в критичному реал≥зм≥.

ƒушою критичного напр€мку, €кий народжувавс€ в живопису був ¬.ѕеров, показавший багато негативних стор≥н повс€кденного житт€: обман церковник≥в(" —≥льський хрестний х≥д на ѕаску", "„аюванн€ в ћитищах"), безпросв≥тн≥сть житт€ рос≥йських сел€н (" ѕроводи пок≥йника", " ќстанн≥й кабак у «астави"), побут м≥ськоњ б≥дноти (" “ройц€") та ≥нтел≥генц≥њ, вимушеноњ шукати зараб≥тку ("ѕрињзд гувенантки в купецький д≥м"). ¬они прост≥ за сюжетом, але пронизлив≥ у своњй скорбот≥. ƒо рубежу 60-70-х рок≥в належать кращ≥ портретн≥ роботи майстра: ƒостоЇвського, ќстровського, “ургЇнЇва.

Ќавкруги ѕерова формувалис€ художники - жанристи в≥дкритоњ соц≥альноњ направленост≥. ¬они продовжували кращ≥ традиц≥њ ‘едотова та ѕерова (ѕр€нишников, —оломатк≥н).

¬ цей пер≥од в центр≥ оф≥ц≥йноњ школи - ѕетербургськоњ јкадем≥њ мистецтва - також починаЇтьс€ боротьба за право мистецтва звернутис€ до реального житт€, €ка виливаЇтьс€ в 1863 роц≥ в так званий бунт 14-ти. –€д випускник≥в јкадем≥њ в≥дмовилис€ писати програмну картину на тему сканд≥навського епосу, ≥, не одержавши дозв≥л нав в≥льний виб≥р теми, вийшли з јкадем≥њ, заснував "ѕетербургську арт≥ль художник≥в" (∆уравльов,  орзух≥н, ћаковський, ћорозов та ≥н.). ј незабаром у ћоскв≥ передов≥ художн≥ сили об`Їдналис€ в "“овариство пересувних художн≥х виставок".

¬ 70-≥ роки прогресивний демократичний живопис одержуЇ сусп≥льне визнанн€. ” нього з`€вл€ютьс€ своњ критики - ≤.ћ. рамський, ¬.¬.—тасов, та св≥й колекц≥онер - ѕ.ћ.“реть€ков. ЌаступаЇ пер≥од розкв≥ту рос≥йського демократичного реал≥зму другоњ половини ’≤’ стол≥тт€.

“овариство пересувних виставок про≥снувало б≥льше 50 рок≥в (до 1923 р.).  ожна його виставка була визначною под≥Їю в житт≥ пров≥нц≥йного м≥стечка. ѕередове мистецтво передвижник≥в було в≥дображенн€м революц≥йно - демократичних ≥дей у в≥тчизн€н≥й культур≥ другоњ половини ’≤’ стол≥тт€. —оц≥альна спр€мован≥сть цього мистецтва та громад€нський пафос ≥дењ вид≥л€ють його в Ївропейському жанровому живопису ’≤’ стол≥тт€.

“овариство було створено за ≥н≥ц≥ативою ћ€соЇдова, п≥дтримано ѕеровим, √е,  рамським, —аврасовим, братами ћаковськими та ≥ншими митц€ми. ¬ 70-х - 80-х роках до них приЇдналис€ молод≥ художники, до складу €ких входили –Їп≥н, —уриков, ¬аснЇцов, ярошенко, —авицький. « середини 80-х рок≥в участь у виставках приймають —Їров, Ћев≥тан, ѕолЇнов.

« виходом чотирнадц€ти " протестант≥в" авторитет јкадем≥њ був значно п≥д≥рваний. ’оч вона й залишалас€ головною художньою школою, все ж педагог≥чна система (особливо з приходом ѕ.ѕ.„ист€кова) набула нових рис.

¬се б≥льшу роль в≥д≥гравало ћосковське училище живопису та ва€нн€, в €кому в 40-х - 60-х роках навчалис€ ќ.—аврасов, ¬.ѕукирьов, ≤.Ўишк≥н, ¬.ѕеров та ≥нш≥ в≥дом≥ в майбутньому художники. « самого початку в ньому був присутн≥й ≥нтерес до побутовоњ картини, що робило цей навчальний заклад б≥льш демократичним н≥ж јкадем≥€. ¬ цьому велику роль в≥д≥грали ¬.“роп≥н≥н, та учень ќ.¬енец≥анова —.«ар€нко, викладач училища з 1856 року, €кий виступав проти академ≥чноњ системи коп≥юванн€, наголошуючи на необх≥дност≥ прид≥л€нн€ б≥льшоњ уваги зображенню з натури.

¬ подальшому - в 60-≥ роки в училищ≥ починають викладати педагоги-демократи, педагог≥чн≥ погл€ди €ких т≥сно пов`€зан≥ з задачами боротьби за реал≥стичне нац≥ональне мистецтво.

¬ождем, теоретиком передвижництва був ≤.ћ. рамський, дл€ €кого характерна в≥ра в силу мистецтва, €ке повинно формувати громад€нськ≥ ≥деали особистост≥ та њњ удосконалювати. „аст≥ше за все в≥н звертавс€ до Ївангельських сюжет≥в (наприклад, " ’ристос в пустел≥"). –оздуми одиноко сид€чого на фон≥ кам`€нистого пейзажу пустел≥ ’риста, готовн≥сть принести себе в жертву заради високоњ мети - було дуже близьким народницьк≥й ≥нтел≥генц≥њ 70-х рок≥в, а також поез≥њ Ќекрасова. ’удожник писав про св≥й тв≥р, що " це Ї вираз моњх особистих думок".

” жанр≥ портрету дл€ художника ц≥кавими Ї особистост≥ високо духовн≥.  рамський створюЇ ц≥лу галерею образ≥в визначних д≥€ч≥в рос≥йськоњ культури - портрети —алтикова - ўедр≥на, Ќекрасова, “олстого, тобто тих, хто в своњх творах даЇ критичну негативну оц≥нку сучасним формам сусп≥льного житт€. ќдним з кращих портретних роб≥т вважаЇтьс€ створений майстром образ Ћ.“олстого. ¬ражаЇ психолог≥чна глибина ≥ндив≥дуальност≥ великого письменника, €ка розкрита завд€ки використанню контрасту зовн≥шнього вигл€ду та внутр≥шньоњ значимост≥, допомагаЇ чому також стриман≥сть колориту. ¬с€ увага гл€дача зосереджена на принизливому погл€д≥ письменника, що направлений пр€мо на гл€дача. ѕор€д з портретом ‘.ћ.ƒостоЇвського, портрет Ћ.ћ.“олстого - найвище дос€гненн€ рос≥йського портретного живопису 70-х рок≥в. Ќаписаний на заказ ѕ.ћ.“реть€кова цей портрет та ≥нш≥ портретн≥ роботи (Ўевченка, √ончарова, ћельникова та ≥нших) стали вагомим вкладом до галерењ визначних д≥€ч≥в ’≤’ стол≥тт€, створених художниками - передвижниками.

¬ 1863 роц≥ виступив з першим самост≥йним твором виступив ћ.√е. ÷е була "“аЇмнича вечер€", в €к≥й прозвучала основна тема його творчост≥ - драматичне з≥ткненн€ св≥тогл€ду, тема краси душ≥, пожертви в ≥м"€ справедливост≥. ћайстер трактуЇ традиц≥йний сюжет €к глибоко траг≥чний конфл≥кт характер≥в, €кий ми в≥дчуваЇмо також в св≥тлот≥ньових контрастах та динам≥ц≥ поз. ƒе€ка ≥деал≥зац≥€ образу ’риста не заважаЇ прагненню художника до узагальненн€ форми, до њњ монументал≥зац≥њ, а навпаки робить тлумаченн€ сюжету сп≥взвучним ≥де€м свого часу.

ћ.√е багато уваги прид≥л€в портрету, зображуючи близьких йому людей, видатних д≥€ч≥в рос≥йськоњ демократичноњ культури (потрети Ќекрасова, “ургенева, —алтикова - ўедр≥на,  остомарова, јнтокольського та ≥нших). …ого портрети в≥др≥зн€лис€ в≥д роб≥т  рамського своЇю емоц≥йн≥стю, ≥нод≥ нав≥ть драматизмом. ” в≥льн≥й манер≥ написаний портрет ≥сторика ћ. остомарова, з €ким художника зв"€зували роки дружних стосунк≥в. ƒл€ портретних роб≥т √е характерний глибокий психолог≥зм, велика етична сила. Ќа перш≥й виставц≥ 1871 р. художник показуЇ ≥сторичну картину " ѕетро ≤ допитуЇ свого сина ќлекс≥€", в €к≥й прагне до конретност≥: конфл≥кт трактуЇтьс€ ним не т≥льки €к з≥ткненн€ двох особистостей, двох р≥зних характер≥в, але й двох ≥сторичних сил.

—творючи цикл картин про стражданн€ ’риста майстер трактуЇ њх €к стражданн€ суто людськ≥(" ўо Ї ≥стина?", " “аЇмнича вечер€"). Ќаприклад, в "√олгоф≥" в≥н з надзвичайною виразн≥стю передаЇ почутт€ людина перед стратою. « великою силою, правдив≥стю художник показуЇ страшн≥ душевн≥ муки, що дос€гають апогею.  артина надзвичайно драматична, з експресивною трактовкою образу, напруженою колористичною гамою кольор≥в - все це п≥дсилюЇ звучанн€ страждань герою твору.

ѕров≥дним жанром в 70-90 роки картини на побудов≥ теми займають значне м≥сце. ¬же в першому своЇму твор≥ ¬.ћаксимов звертаЇтьс€ до основноњ теми своЇњ творчост≥ - зображенн€ сел€нського житт€, €ке в≥н сам знав прекрасно. ¬ його роботах в≥дтворюЇтьс€ художн≥ми засобами образ п≥сл€реформенноњ –ос≥њ.

¬ажлив≥ гостр≥ проблеми сусп≥льного житт€ п≥дн≥маЇ √.ћ€соЇдов, виступаючи з р≥зкою критикою реформ 60-х рок≥в, драматизм житт€ сел€н п≥сл€ реформ в≥дтворив також майстер багатоф≥гурних композиц≥й  .—авицький.

ќдним з попул€рних художник≥в-жанрист≥в був ¬.ћаковський, €кий зайн€в пом≥тне м≥сце серед передвижник≥в €к майстер короткого юмористичного або драматичного опов≥данн€, новелли в живопису. ¬≥н автор сер≥њ ≥ллюстрац≥й до твор≥в √огол€. –€д картин його присв€чен≥ побуту рос≥йського та украњнського сел€нства, але в той же час, ћаковського найб≥льше ц≥кавило житт€ р≥зних верств сусп≥льства м≥ста. ¬ картин≥ " Ќа бульвар≥", наприклад, ним п≥дн≥маЇтьс€ важлива проблема п≥сл€реформенноњ –ос≥њ - негарний вплив м≥ста на молодого с≥льського хлопц€, €кий в нетверезому стан≥ граЇ на гармошц≥, вс≥м видом показуючи незац≥кавлен≥сть тими б≥дами й проблемами, про €к≥ розпов≥даЇ йому молода дружина, €ка прињхала до м≥ста з маленькою дитиною. ѕ≥дкреслюЇ траг≥зм сцени ос≥нн≥й пейзаж, тонко написаний художником.

∆анров≥ твори ћ.ярошенко можна назвати скор≥ше портретом-типом. " очегар" - це перше зображенн€ роб≥тника в рос≥йському живопису. ¬исокоосв≥чена, гуманна людина, з сильним характером, €сним розумом майстер вт≥люЇ в соб≥ класичний тип художника-передвижника, €кого не т≥льки хвилюють актуальн≥ питанн€ сучасност≥, але й €кий в≥дгукуЇтьс€ на них своњм мистецтвом. ¬ картинах "  очегар" та "”в`€знений" в≥тчутно ви€вилис€ характерн≥ особливост≥ творчост≥ ярошенко: гуман≥зм, глибоке сп≥вчутт€ до революц≥йного руху; при створенн≥ картин - прагненн€ до психолог≥чноњ виразност≥ образ≥в, любов до одноф≥гурних композиц≥й.

“а все ж увагу майстра привертаЇ житт€ великого м≥ста з його €скравими контрастами та протир≥чч€ми, його революц≥йною боротьбою. ¬ роботах "—тудент" "  урсистка" ярошенко створюЇ узагальнений образ революц≥йного студентсва другого етапу революц≥йно - демократичного п≥дйому в –ос≥њ. ¬загал≥, цикл картин, присв€чений рос≥йськ≥й молод≥, - ц≥нний вклад ярошенко в рос≥йський живопис.

ярошенко - один з визначних майстр≥в портретного живопису. Ѕ≥льш≥сть його твор≥в такого плану, под≥бно портретам  рамського, написан≥ на нейтральному тл≥, без аксесуар≥в; вс€ увага художника зосереджена на зображенн≥ обличч€ та рук, €к≥ допомагають б≥льш глибоко розкрити характер зображуваного. “ак≥ портери ≤.  рамського, ¬. ћаксимова, √. ”спенського, ћ. —алтикова - ўедр≥на, ƒ.ћенделеЇва. ћи бачимо в цих роботах узагальнен≥ риси кращих людей епохи - поЇднанн€ неповторно ≥ндив≥дуальних особливостей з тип≥чним, нац≥ональним. Ўедевром потретного живопису ярошенко Ї один з кращих портрет≥в у рос≥йському живопису - актриси ѕ.—трепетовоњ, в €кому все сповнено внутр≥шнього траг≥зму. ¬≥н також сприймаЇтьс€ €к узагальнений образ передовоњ рос≥йськоњ ж≥нки того часу.

ѕросл≥дковуючи ≥стор≥ю розвитку демократичного жанрового живопису 70-90-х рок≥в, ми бачимо, що вона дала широке в≥дображенн€ житт€ п≥сл€реформенноњ –ос≥њ. ∆анристи збагачували св≥й досв≥д використовуючи дос€гненн€ реал≥стичного портретного та пейзажного живопису. ¬ результат≥ з"€вл€ютьс€ глибок≥ психолог≥чн≥ характеристики, зображенн€ складних конфл≥ктних ситуац≥й; перевт≥ленн€ пейзажу в жанров≥й картин≥ в живе середовище, в €кому розвертаЇтьс€ та чи ≥нша д≥€.

Ќеобх≥дн≥сть узагальненн€, значим≥сть зображуваних €вищ визначають перех≥д в≥д побутових сцен до твор≥в сиснтетичного характеру, що визиваЇ по€ву картин великих розм≥р≥в.

—воЇр≥дним Ї шл€х становленн€ також в 70-80-х роках батального жанру. ¬.¬ерещаг≥н, сл≥дуючи шл€хом просв≥тительськоњ в≥ри в п≥знавально - виховну силу мистецтва, показав весь жах в≥йни та рел≥г≥йного фанатизму. ќдержавши за с≥мейною традиц≥Їю воЇнну осв≥ту, ¬ерещаг≥н навчавс€ також в ѕетербурзьк≥й јкадем≥њ мистецтв та в ѕариж≥. √уман≥зм майстра - намаганн€ впливати мистецтвом на сусп≥льну думку, повага до подвигу, до воњнського долгу, €к≥ в≥н бачив в д≥€х солдат. ”часть у воЇнних д≥€х в “уркестанськ≥й арм≥њ в 1867 роц≥ мало вир≥шальний вплив на подальшу долю творчост≥ ¬ерещаг≥на. —воњ военн≥ враженн€ художник передавав в сер≥€х картин р≥зних за сюжетами, об"Їднаних под≥€ми, €к≥ в них представлен≥, м≥сцем де вони в≥дбуваютьс€ та манерою виконанн€. ¬ картинах “уркестанськоњ сер≥њ (" ѕ≥сл€ удач≥", " ѕ≥сл€ невдач≥") даЇтьс€ надзвичайно реал≥стичне зображенн€ еп≥зод≥в, €к все в≥дбувалос€ насправд≥. ¬ картин≥ " —мертельно поранений" показан≥ останн≥ хвилини житт€ людини, коли його рухи заф≥ксован≥ в життЇв≥й достов≥рност≥, строго та документально.

«авершуЇ “уркестанську сер≥ю " јпофеоз в≥йни", картина €ка задумана €к образ-символ воЇнного лиха. Ќа рам≥ художник зробив п≥дпис про те, що в≥н присв€чуЇ картину " вс≥м великим завойовникам, минулим, тепер≥шн≥м та майбутн≥м". ≈тнограф≥€ —ходу приваблювала ¬ерещаг≥на не менше н≥ж батал≥њ. ѕрагненн€ до достов≥рност≥, любов до деталей, пристрасть до кольоровоњ пал≥три характерна пейзажам, прив€ченим крас≥ —ходу (" ƒвер≥ “амерлана").

ќснову "Ѕалканськоњ сер≥њ" 1877-1881 р. представлено через образ геро€ в≥йни - рос≥йського солдату. ¬ центр≥ уваги художника стаЇ не св€ткова, а повс€кденна сторона, траг≥зм в≥йни. ћи бачимо це нав≥ть тод≥, коли в картин≥ "Ўипка - Ўейново. —кобелев п≥д Ўипкою" показано еп≥зод переможного воЇнного параду. ≤ в≥йська, ≥ командуючий параду зображен≥ на задньому план≥. ”вага гл€дача зупин€Їтьс€ на ще св≥жих сл≥дах боњв, на запорошених ф≥гурах вбитих. ќстанн€ сер≥€ картин - " 1812 р≥к. Ќаполеон в –ос≥њ", в €к≥й показаний розгром наполеон≥вськоњ арм≥њ та героњзм рос≥йських партизан. ’удожник-воњн, демократ та патр≥от, ¬ерещаг≥н загинув в 1904 роц≥ в ѕорт - јртур≥ на броненосц≥ " ѕетропавл≥вськ", п≥д≥рваному €понською м≥ною, до останньоњ хвилини житт€ замальовуючи своњ враженн€ в альбом.

’арактерний дл€ побутового та батального жанр≥в демократизм характерний також дл€ пейзажного жанру. Ќе звеличена природа з античними руњнами, не види ≤тал≥њ, а зовн≥шньо малоефектний середньорос≥йський пейзаж, сувора природа п≥вноч≥ стаЇ головною темою живописц≥в. ѕоглиблюютьс€ пошуки в област≥ колориту, нових прийом≥в живописного зображенн€. …де розвиток двох тип≥в пейзажу: л≥ричного та еп≥чного.

¬ ≥стор≥њ рос≥йського пейзажного живопису ќ.—аврасову належить видатне м≥сце: в його творчост≥ знайшли в≥дображенн€ кращ≥ традиц≥њ нац≥онального пейзажу попереднього пер≥оду та закладен≥ основи дл€ подальшого розвитку цього жанру в майбутньому. ƒл€ —аврасова Ї характерним романтичне в≥дношенн€ до св≥ту, правди в мистецтв≥, великому в≥дчутт≥ кольору. ¬же на перш≥й пересувн≥й виставц≥ гл€дач≥ побачили пейзаж ќ. —аврасова " √раки прилет≥ли", €кий в≥дкрив собою ц≥лу епоху в ≥стор≥њ рос≥йського пейзажу. ѕростота обраного художником мотиву передаЇтьс€ майстром з пронизливим в≥дчутт€м любов≥ до ц≥Їњ земл≥, з великою повагою акцентуютьс€ невловим≥ зразу прикмети м≥сц€ й часу. ѕейзаж —аврасова - пейзаж л≥ричний, камерний, ≥нтимний. ¬≥н побудований на тонких в≥дт≥нках настрою та на н≥жн≥й нюансировц≥ кольору.

ƒо майстр≥в еп≥чного пейзажу можемо в≥днести ≤.Ўишк≥на, твори €кого —тасов назвав " природою богатирського народу". ¬же на перш≥й виставц≥ “овариства Ўишк≥н виступаЇ з картинами " ¬еч≥р", " —основий л≥с". ¬ 1878 роц≥ в картин≥ " ∆ито" художник вт≥люЇ еп≥чно - величний образ р≥дноњ земл≥, з дуже детально виписаним передн≥м планом. ¬ 80-≥ роки були створен≥ найб≥льш вагом≥ твори майстра. ¬ цей час складаЇтьс€ остаточно його творчий метод, в основ≥ €кого лежить умова сл≥дуванн€ натур≥, њњ вивченн€. ѕри виписаност≥ деталей ("ƒубовий гай") художник не втрачаЇ ц≥л≥сност≥ загального враженн€, а використовуючи гру св≥тлот≥ней рельЇфно вид≥ливши основну групу дерев, об"ЇднуЇ њњ з гаЇм навкруги. ’удожник у своњх творах вир≥шуЇ задачу великого композиц≥йного пейзажу - картини, синтезуючи у своњх творах весь досв≥д вивченн€ рос≥йськоњ природи на прот€з≥ тривалого часу(" ¬ л≥с≥ графин≥ ћордвиновоњ"). “ак≥ особливост≥ художнього св≥тосприйн€тт€ Ўишк≥на.

¬идатним майстром еп≥чного пейзажу став ‘.¬асильЇв. ¬же в ранн≥х творах ми бачимо прагненн€ до поетичного перетворенн€ малопом≥тних мотив≥в повс€кденного житт€.  артина " ѕ≥сл€ дощу" своњм л≥ризмом дуже близька —аврасову. …ого твори сповнен≥ глибоким настроЇм та передають найменш≥ зм≥ни в природ≥: житт€ неба, предмет≥в, при цьому збер≥гаючи узагальнен≥сть, ц≥л≥сн≥сть картини, €к≥й притаманне завжди велике поетичне почутт€. ѕередаючи цю зм≥ну стан≥в природи, ¬асильЇв використував тонк≥ кольоров≥ в≥дношенн€.

ќсобливе м≥сце в пейзажному жанр≥ ≤≤ половини ’≤’ ст. займаЇ ј. у≥ндж≥ з його вражаючими ефектами осв≥тленн€(" ”крањнська н≥ч", "Ѕерезовий гай","Ќ≥чь на ƒн≥пр≥"), €к≥ надають пейзажам романтичного характеру, але з де€кою театральн≥стю, придуман≥стю, що в≥др≥зн€Ї њх в≥д ≥нших твор≥в передвижник≥в-пейзажист≥в.

Ѕагато художник≥в, не €вл€ючись пейзажистами, залишили св≥й сл≥д в пейзажному живопису другоњ половини стол≥тт€. —еред них ¬.ѕолЇнов, багато часу присв€тивший побутовому та ≥сторичному жанрам, в картинах €кого велику роль в≥д≥граЇ пейзаж("’ристос та гр≥шниц€"). ѕолЇнов - реформатор рос≥йського живопису, €кий продовжуЇ розвивати його на шл€ху пленера (особливо багато писав на пленер≥ п≥д час пенс≥онерства у ‘ранц≥њ). ѕ≥сл€ поверненн€ на Ѕатьк≥вщину художник створюЇ картину "ћосковський дворик"(1878), €ка звучить €к г≥мн патр≥архальн≥й ћоскв≥, побачен≥й очима жител€ ѕерербургу: типова московська щатрова дзв≥ниц€ та церква, московська садиба з амп≥рним портиком, дит€га гра - весь св≥т мирного побуту передав ѕолЇнов у своЇр≥дн≥й пов≥тр€ност≥ пленерного живопису.

ѕров≥дником кращих традиц≥й —аврасова та ¬асильЇва у рос≥йському пейзаж≥ к≥нц€ ’≤’ стол≥тт€ був ≤.Ћев≥тан, кращий рос≥йський пейзажист, €к називав його ј.ѕ.„ехов. Ќа меж≥ 80-90-х рок≥в в≥н створюЇ своњ найв≥дом≥ш≥ пейзаж≥ "Ѕерезовий гай", "¬еч≥рн≥й зв≥н", "Ѕерезень", "«олота ос≥нь". ” картин≥ "¬олодимирка" Ћев≥тан засобами пейзажного живопису розпов≥в про своњ громад€нськ≥ почутт€, €к≥ склалис€ п≥д впливом народних п≥сень та ≥сторичних в≥домостей про цей тракт, по €кому вели на каторгу. ∆ивописн≥ пошуки Ћев≥тана п≥двод€ть рос≥йський живопис майже до ≥мпрес≥он≥зму. ¬≥н створюЇ перш за все образи осен≥ та весни - тих пер≥од≥в в житт≥ природи, коли нюанси настрою та фарб особливо багат≥. ѕейзаж у Ћев≥тана л≥ричний, нав≥ть елег≥чний. ≤нод≥ в≥н буваЇ зв≥нким, палаючим, але част≥ше засмученим, майже меланхол≥чним. ’удожник також Ї ф≥лософом, його роздуми сповнен≥ сумом, думками про м≥сце людини у ¬сесв≥т≥, про њњ коротке земне ≥снуванн€(" Ќад в≥чним спокоЇм").

¬ершиною реал≥зму в рос≥йському живопису другоњ половини ’≤’ стол≥тт€ справедливо вважаЇтьс€ творч≥сть –Їп≥на та —урикова, кожен з них створив монументальний героњчний образ народу.

≤.–Їп≥н народивс€ на ”крањн≥, але вчителем своњм вважав  рамського, з €ким познайомивс€ в ћалювальн≥й школ≥. ѕершою картиною, €ка викликала активну реакц≥ю сусп≥льства були - " Ѕурлаки на ¬олз≥". —творюючи њњ, –Їп≥н њздив на ¬олгу, шукав модел≥, писав етюди.  артина вражаЇ своЇю виразн≥стю, в н≥й ми знаходимо широкий спектр р≥зних характер≥в та типаж≥в. Ѕерег ¬олги визначив положенн€ групи зображених по горизонтал≥, починаючи в≥д м≥цноњ ф≥гури  ан≥на до майже падаючоњ ф≥гури позаду; низький р≥вень горизонту дозволив просл≥дкувати ч≥ткий силует темних ф≥гур на тл≥ пейзажу. «авд€ки фризов≥й композиц≥њ, €к в≥дм≥чають досл≥дники творчост≥ –Їп≥на, створюЇтьс€ монументальне, майже еп≥чне враженн€. «алишаючи портретну схож≥сть, –Їп≥н разом з тим прагнув тип≥зац≥њ, узагальненн€ образ≥в. ÷е синтетичне р≥шенн€ дозволило трактувати невеликий еп≥зод €к серйозну соц≥альну проблему.  артина стала знаменною под≥Їю в художньому житт≥ початку70-х рок≥в, але мала р≥зносторонню реакц≥ю на свою по€ву.

« середини 70-х рок≥в починаЇтьс€ найб≥льш €скравий пер≥од творчост≥ –Їп≥на. ћабуть не було жанру, в €кому б в≥н не за€вив про себе: портрети, портрети-типи, портрети-картини. „ерез конкретний образ в "ѕротоди€кон≥" –Їп≥н створюЇ типовий образ залишаючи всю гостроту ≥ндив≥дуальност≥.  омпозиц≥йне р≥шенн€, коли ф≥гура зображуваного заповнюЇ собою весь прост≥р - монументал≥зуЇ образ. —тиль письма художника широкий, в≥льний, темпераментний, €кий малопом≥тно зм≥нюЇтьс€ в залежност≥ в≥д модел≥, €ку портретуЇ автор.

¬ побутовому живопису –Їп≥н створюЇ монументальну роботу "’рестовий пох≥д в  урськ≥й губерн≥њ", €ка символ≥зуЇ перемогу критичного реал≥зму в рос≥йському мистецтв≥ того часу. јвтор показуЇ нам вс≥ соц≥альн≥ типи рос≥йськоњ пореформенноњ –ос≥њ, €скраво демонструючи своЇ критичне ставленн€ до д≥йсност≥; з великим сп≥вчутт€м зображуючи натовп, кал≥к та мандр≥вник≥в; кожен персонаж несе своЇ зм≥стове та пластичне навантаженн€.

÷≥лий р€д картин написаний на ≥сторико-ревоглюц≥йну тему. ÷е перш за все "јрешт пропагандиста", "¬≥дмова в≥д спов≥д≥", " Ќе чекали". ¬ картинах знайшла в≥дображенн€ майстерн≥сть художника-режисера, його т€ж≥нн€ до психолог≥зац≥њ образ≥в, зображенн€ драматичних ситуац≥й в жанров≥й картин≥, з €скравим розкритт€м загального настрою сцен.

ƒо 70-80-х рок≥в в≥днос€тьс€ також основн≥ твори –Їп≥на ≥сторичного жанру: "÷ар≥вна —оф`€", "≤ван √розний та син його ≤ван 16 листопада 1581 року". —имфон≥Їю см≥ху, г≥мном свободолюбству, братству запорожц≥в стала ≥сторична картина "«апорожц≥ пишуть листа турецькому султану".  омпозиц≥йний центр картини - отаман ≤ван —≥рко. Ќавкруги нього см≥х розходитьс€ хвил€ми. ¬ картин≥ багато р≥зних тип≥в ≥ характер≥в, об`Їднаних в Їдиний монол≥т любов`ю до —≥ч≥.

–Їп≥н був визначним портретистом, продовжуючи традиц≥њ ѕерова,  рамського, √е, в≥н залишив нам образи видатних письменник≥в, композитор≥в, актор≥в. ¬ кожному окремому випадку знаходив р≥зн≥ композиц≥йн≥ та колористичн≥ р≥шенн€, €кими м≥г виразно розкрити образ модел≥, передати неповторне, ≥ндив≥дуальне. ѕеред нами - хворий, старий ѕисемський; ћусоргський, портрет €кого був написаний за дек≥лька дн≥в до смерт≥ композитора. –Їп≥н ви€вл€Ї себе €к майстер пленерного живопису, волод≥ючий вм≥нн€м передавати найскладн≥ш≥ кольоров≥ в≥дт≥нки. ћайстерн≥сть –Їп≥на-портретиста знайшло в≥дображенн€ в передостанньому твор≥ - "—в€ткове зас≥данн€ ƒержавноњ –ади 7 травн€ 1901 року в день стол≥тнього юв≥лею в≥д дн€ його заснуванн€". ∆ивописець за€вив про себе також €к теоретик мистецтва та талановитий письменник.

¬еликим був ≥нтерес до ≥стор≥њ у передовоњ демократичноњ громадськост≥. ƒостатньо назвати прац≥ ћ. остомарова, ≤.«абЇл≥на. ’удожники могли вз€ти дл€ себе у них великий фактичний матер≥ал, подробиц≥ побуту.

¬ творчост≥ ¬.—урикова ≥сторичний живопис знайшов своЇ сучасне розум≥нн€. ÷е художньо в≥дтворена нац≥ональна ≥стор≥€, головним героЇм €коњ Ї народ. Ѕатьк≥вщина —урикова - —иб≥р, але в ћоскв≥, центр≥ народного житт€, €к зазначав художник, в≥н пише перший в≥домий св≥й тв≥р - "–анок стр≥лецькоњ страти". ¬ ньому автор ви€вив глибокий ≥сторизм мисленн€ та свою зд≥бн≥сть ч≥тко бачити основн≥, важлив≥ етапи ≥стор≥њ.  омпозиц≥€ цього монументального твору проста й лакон≥чна. ¬она побудована на протисто€нн≥. ¬ л≥в≥й (б≥льш≥й частин≥ картини зображен≥ стр≥льц≥, в прав≥й - ѕетро та його сподвижники. ¬с€ композиц≥€ (особливо л≥ва њњ сторона) побудована на контрастах ф≥гур, погл€д≥в, поз. ¬ цьому монументальному полотнищ≥ позакано щось дещо б≥льше, н≥ж смерть окремих особистостей. ÷е боротьба двох св≥т≥в, боротьба не на житт€, а на смерть. ћи €сно розум≥Їмо на сторон≥ кого симпат≥њ самого художника. ’арактерну асиметричн≥сть мають арх≥тектурн≥ риси собору, що сп≥ввзвучн≥ р≥зноголосому хору стр≥льц≥в та њх с≥мей; €к ≥ струнк≥ ст≥ни та башти  ремл€ - ч≥тким р€дам петровських в≥йськ та спок≥йн≥й поз≥ ѕетра на кон≥.

«аймаючись епохою ѕетра ≤, —уриков, прийшов до образу ћеншикова. Ќа картин≥ " ћеншиков в Ѕерезов≥" художник зобразив улюбленц€ ѕетра ≤ за читанн€м Ѕ≥бл≥њ в далекому Ѕерезов≥, куди був з≥сланий вельможа. –озк≥ш, €ку зображаЇ художник повинна була нагадувати про минуле житт€ володар€, прагненн€ до вищоњ, художньоњ правди характерна деталь цього твору.  артина побудована на виключному багатств≥ сполучень, на нюансировц≥ кольору, з≥ см≥ливою, в≥ртуозною передачею фактури тканин, св≥тла, що пробиваЇтьс€ кр≥зь мерзле в≥кно.

—урикова €к майстра приваблювали героњчн≥ особистост≥. Ќа виставц≥ 1887р. ¬≥н виставл€Ї сл≥дуюче велике полотно - "Ѕо€риню ћорозову". “ему картини було вз€то з ’”≤≤ ст., часу церковного розколу. «аможн€ бо€рин€ ћорозова виступила проти н≥коновських реформ, за що була заслана далеко на п≥вн≥ч. ѕеред засланн€и њњ закуту в кандали провезли по вулиц€х ћоскви - саме цей момент ≥ зобразив майстер. ƒовго тривали пошуки образу головноњ героњн≥, але результат цих пошук≥в був потр€с≥нн€м дл€ вс≥х бачивших картину.

Ќатовп оточуючий сани дуже р≥зний. ¬ прав≥й його частин≥ - сп≥вчуваюч≥ бо€рин≥. ¬ центр≥ та в л≥в≥й частин≥ композиц≥њ, навпаки, показан≥ т≥, що насм≥хаютьс€ над нею. ¬ цьому натовп≥ бо€рин€ сприймаЇтьс€ самотньо, њњ двохперст€, фанатичне обличч€, чорний од€г серед кольорового рос≥йського сприймаЇтьс€ €к символ к≥нц€.  олорит картини розкриваЇ ≥сторичну значим≥сть того, що в≥дбуваЇтьс€.

¬ к≥нц≥ 80-х рок≥в —уриков створюЇ жанрову картину "¬з€тт€ сн≥гового м≥стечка". ¬ ≥сторичних картинах художник вибираЇ не траг≥чн≥ ситуац≥њ, а стор≥нки славного нац≥онального минулого. “ак створюЇтьс€ "ѕ≥дкоренн€ —иб≥ру ™рмаком", " ѕерех≥д —уворова через јльпи". ќстанн€ картина —урикова " —тепан –аз≥н", побудова б≥льше на фольклорному, н≥ж на реально ≥снуючому матер≥ал≥.

ѕор€д з —уриковим в рос≥йському ≥сторичному жанр≥ другоњ половини ’≤’ стол≥тт€ працювали й ≥нш≥ художники. ¬ творчост≥ ¬.¬аснецова фольклорний образ превалюЇ нав≥ть тод≥, коли в≥н зображуЇ ≥сторичн≥ под≥њ ("ѕ≥сл€ битви ≤гор€ —в€тославовича з половц€ми"). ўе част≥ше в≥н звертаЇтьс€ до казки, билини, епосу("Ѕогатир≥"). ” 80-90-≥ роки ¬аснецов разом з ≥ншими майстрами працюЇ над розписами та ≥конами ¬олодимирського собору в  иЇв≥, займаЇтьс€ театрально-декорац≥йним живописом.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-05-06; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 665 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћогика может привести ¬ас от пункта ј к пункту Ѕ, а воображение Ч куда угодно © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

520 - | 533 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.023 с.