Особливості розвитку мистецтва країн зазначеного регіону у ХІХ столітті визначаються специфікою політичної та економічної ситуації, піднесенням національно-визвольної боротьби, що особливо активізується після хвилі європейських революцій 1848 – 1849 років. Цей спалах загальнонародного руху, що прокотився по всій Європі, сприяв у Румунії, Чехії та Словакії, Угорщині та Польщі усталенню почуття патріотизму, формуванню національної самосвідомості народу. Це безпосередньо вплинуло на стан та подальший розвиток культури і мистецтва, стимулювало утворення самобутніх національних художніх шкіл. На змінунормативному класицизмута романтизму приходить мистецтво переважнореалістичної рієнтації, стерджуючись у середині ХІХ століття як провідний напрямок більшості європейських шкіл. На перший план в цих національних художніх школах виходить історичний живопис, сповнений близькими длі всього народу національно-визвольними ідеями та героіко роммантичним пафосом. Фактично, звернення до героічних сторінок власної історії було однією з форм ствердження національної незалежності та – національної самобутності в мистецтві.
В Чехії мистецтво середини ХІХ століття досягло апогеюв творчості активного учасника Празького повстання Йозефа Манеса (1820 – 1871). В своїх творах митець звернувся до життя простого народу та рідної природи, обстоюючи у власній творчості загальноєвропейські реалістичні ідеї.В монументально трактованих композиціях Й.Манес відтворив героїчно-узагальнені образи селян Чехії. Він також писаввдалі портрети та пейзажі, такі як "Лабський край". Тему національної історії та визвольної боротьби в чеському мистецтві продовжував і послідовник Манеса Миколач Алеш (1852 – 1913).
В Угорщині найпомітнішою постаттю в мистецтві ХІХ століття був Міхай Мункачі (1844 – 1900). Виходець з незаможної сім'ї, він недовгоі з великими фінансово-побутовими труднощами навчається у Відні та Мюнхені. Велику роль у формуванні особистості митця відіграли відвідини Всесвітньох виставки 1867 року і знайомство з творчістю Г.Курбе. Визнання приходить до Мункачі після створення драматичної композиції "Камера засудженого на смерть". В цій та слідуючих роботах він відтворює образи простих селян, підіймаючи до європейського рівня національний побутовий живопис. В пізніші часи він оселяється в Парижі і в основному презентує парадно-портретний жанр. Характерною роботою цих років є автопортрет з дружиною в розкішній власній майстерні, знаний як "Ательє художника". До кращих робіт М.Мункачі 1880-х років належить портрет літнього вже земляка – уславленого Ференца Ліста. Значну роль в мистецтві центральноєвропейського регіону відіграли також Ніколас Григореску з Румунії та болгарин Іван Мирквічка.
