Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—имвол≥зм




ќстанн≥ п'€тнадц€ть рок≥в ’≤’ стол≥тт€ стали взагал≥ важливою в≥хою в художньому житт≥ ‘ранц≥њ ≥ вс≥Їњ ™вропи. «окрема, в 1886 роц≥, €к зазначалось, останн€ виставка ≥мпрес≥он≥ст≥в продемонструвала ≥ життЇздат≠н≥сть ц≥Їњ теч≥њ, ≥ пошуки нео≥мпрес≥он≥ст≥в - паунтел≥ст≥в, ≥ формуванн€ синтетичного стилю √огена ≥ його прихильник≥в /понтавенська школа/. ¬ цьому ж роц≥ вийшли в св≥т зб≥рка в≥рш≥в ј.–ембо та ћан≥фест символ≥зму ћореаса.

÷е ознаменувало остаточне формуванн€ в л≥тератур≥ символ≥зму €к пом≥т≠ного €вища в художн≥й культур≥ к≥нц€ стол≥тт€.

’удожнЇ житт€ в цей час взагал≥ було р≥зноман≥тним ≥ напруженим. «окре≠ма, актив≥зуЇтьс€ виставочна д≥€льн≥сть. —истематично орган≥зуютьс€ м≥жнародн≥ виставки, посилюЇтьс€ д≥€льн≥сть приватних, галерей, що влашто≠вують виставки сучасного мистецтва у ‘ранц≥њ та за њњ межами. ÷е ще посилюЇ загальноЇвропейськ≥ художн≥ звТ€зки, «багачуЇтьс€ образно-стил≥сти≠чна основа творчих, пошук≥в митц≥в, що виход€ть ≥ поза Ївропейську тради≠ц≥ю. ƒуховний кл≥мат доби визначаЇ в≥дчутт€ соц≥альноњ безперспективност≥, що охопило всю художню ≥нтел≥генц≥ю. ћитц≥ к≥нц€ стол≥тт€ ще б≥льше, н≥ж њх попередники, вважають мистецтво, за словами ѕ.¬алер≥, Їдиним ви≠ходом, Їдино можливим вираженн€м п≥днесених почутт≥в. ¬ мистецтв≥ вба≠чали можлив≥сть задовольнити прагненн€ краси ≥ гармон≥њ в св≥т≥ наживи. “ак≥ погл€ди спри€ли розповсюдженню м≥стичних настроњв ≥ ≥деал≥стичних теор≥й. Ќайпосл≥довн≥шим виразником њх став символ≥зм, що в≥д≥йшов в≥д "брутальноњ" повс€кденност≥ у св≥т легенда, м≥фу, вимислу.

—имвол≥зм зм≥цн≥в у ≤880-≥ роки €к реакц≥€ на конкретно-життЇву реал≥стичну проблематику мистецтва ≥ був, водночас, запереченн€м рац≥онал≥зму ≥ ствердженн€м метаф≥зичноњ природи мистецтва. јктивно розповсюдившись в л≥тературн≥й сфер≥, символ≥зм вплинув ≥ на образотворче мистецтво, хоч митц≥в символ≥чноњ ор≥Їнтац≥њ важко об'Їднати в ц≥л≥сну групу. ≤ндив≥ду≠ал≥стичн≥ принципи теч≥њ, в≥дх≥д в сферу субТЇктивних почутт≥в обумов≠лювали дов≥льну стил≥стику. "—к≥льки символ≥ст≥в, ст≥льки ж символ≥в" -за вдалим висловом ѕ.¬ерлена. —имвол≥зм характеризуЇтьс€ тим, що предмет зображенн€ не належить св≥тов≥ обТЇктивноњ д≥йсност≥. ќбТЇктом дл€ сим≠вол≥зму служить св≥т фантаз≥њ суб'Їкта-творц€. ≤ншими словами, символ≥зм, ще б≥льше, н≥ж ≥мпрес≥он≥зм, наприклад, знаменуЇ поворот до особистост≥, за€вл€ючи, що здатний створювати, в≥дмежовуючись в≥д д≥йсност≥.

—имвол≥зм теж стверджуЇ себе €к критику на реал≥стичний спос≥б в≥д≠ображенн€, що виник за час≥в –енесансу. ¬≥н в≥дкриваЇ нам не ≥люз≥ю реальнос≠т≥, а реальн≥сть ≥люз≥њ. ¬трачаЇ вагом≥сть ≥де€ под≥бност≥, схожост≥.  онцепц≥€ ритму зам≥нюЇ концепц≥ю опов≥дност≥ ≥ трактуЇтьс€ €к зас≥б пе≠редач≥ п≥днесених почутт≥в, недоступних розумов≥, €к "музика душ≥".

ќсобливе м≥сце в художньому житт≥ ‘ранц≥њ займають √.ћоро та ѕ. де Ўаванн, €к≥ завоювали визнанн€ ще до по€ви ≥мпрес≥он≥ст≥в. √устав ћоро /≤826- ≤390/ з юност≥ захоплювавс€ ≥сторико-археолог≥чною наукою, м≥фами та легендами, сх≥дною екзотикою, що було характерним дл€ багатьох п≥з≠н≥х романтик≥в - живописц≥в ≥ л≥тератор≥в, включно з ¬.√юго та √.‘лобером. як живописець ћоро сформувавс€ п≥д впливом ƒелакруа та талановитого пор≠третиста “.Ўассер≥о, автора "ƒвох сестер" та чар≥вно-незграбноњ "≈сф≥р≥".ћоро вивчав також старих ≥тал≥йських майстр≥в ≥ з цього складного поЇднанн€ народжуЇтьс€ своЇр≥дна мова митц€, де фантастично- алегорична на≠правлен≥сть поЇднуЇтьс€ ≥з переконлив≥стю деталей. ћоро вважав, що ми≠стецтво призначено не в≥дтворювати реальн≥сть, а творити поетичний св≥т, породжений у€вою. ѕевною м≥рою манера ћоро повТ€зана з академ≥чною тра≠диц≥Їю. ¬≥н часто звертаЇтьс€ до таких образ≥в €к ќрфей, —аломе€, цар ƒавид, ƒ≥омед. ¬ картинах "ƒ≤омед, €кого розривають власн≥ кон≥", "¬и≠д≥нн€", "ќрфей" ми бачим примарлив≥ фантастичн≥ пейзаж≥, розк≥шн≥ ≥нтерТЇри у€вних палац≥в - вибагливо-≥люзорний св≥т, переданий з надзвичай≠ною ретельн≥стю ≥ натурал≥стичною точн≥стю численних деталей. ÷ей хво≠робливо-прекрасний св≥т населений примарними геро€ми, що несуть в≥дбит≠ки загадок, глибоку таЇмницю. Ѕагатозначн≥сть складних асоц≥ативних об≠раз≥в, фантастичн≥сть ≥ безсумн≥вна ор≥Їнтац≥€ на л≥тературн≥сть забез≠печили велику попул€рн≥сть ћоро передус≥м в л≥тературному середовищ≥. Ќим захоплювались ≈рред≥а, √ю≥сманс, ћетерл≥нк. ƒещо перевантажений, вишукано-декративний живописний стиль майстра вплинув на формуванн€ фран≠цузького модерну. “радиц≥њ суб'Їктивного сприйн€тт€ св≥ту √.ћоро передав учн€м - недаремно в нього вчились ј.ћат≥сс, ≤.–уо, ј.ћарке.

ѕюв≥ де Ўаванн / 18211- ≤898/ в своњй творчост≥ був б≥льше ор≥Їнтований на класику. ўе в юност≥ в≥н захопивс€ п≥д час подорож≥ розписами ѕомпењ ≥ √еркуланума, а також - шедеврами ƒжотто ≥ ћазаччо, ‘ра јнжелњко Ѕ.√оццол≤ та ‘..Ћ≥пп≥. ¬≥н вчивс€ дуже недовго у ј.Ўеффера, пот≥м - у “. утюра. јле все житт€ митець наполегливо працював над натурою вдоско≠налюючи самост≥йно свою майстерн≥сть. —учасники по-р≥зному сприймали його твори. ≤нод≥ дор≥кали у невм≥нн≥ малювати, анем≥чност≥ форми ≥ коло≠риту. јле Ўаванн ц≥леспр€мовано виробл€в власну манеру ≥ зрештою дос€г загального визнанн€.

«а покликанн€м ≥ по сут≥ натури ѕ. де Ўаванн був монументал≥стом, стверджуючи, що д≥йсна роль живопису - одухотворювати ст≥ни. ¬≥н був одним ≥з небагатьох у ’≤’ стол≥тт≥, хто зрозум≥в, що суть монументаль≠но-декоративного живопису у велич≥ ≥ простот≥. ”пов≥льнен≥ рухи, велич≠н≥ жести, урочист≥ пози вражають ≥ нагадують про в≥чн≥сть. «аради мону≠ментальност≥ митець нехтуЇ другор€дними детал€ми, ретельно продумуЇ м≥≠сце кожного елемента композиц≥њ. ѕевною м≥рою в≥н протиставл€Ї свою творч≥сть ≥ академ≥зму, ≥ ≥мпрес≥он≥зму, ≥ натурал≥зму. ¬се житт€ митець прагнув злити воЇдино станкову картину ≥ декоративне панно. “ому ≥ невелик≥ його роботи витримують багаторазове зб≥льшенн€, не втрачаючи мо≠нументальност≥.

¬елику роль в творчост≥ Ўаванна в≥д≥гравав пейзаж ≥ часто в≥н нади≠хавс€ життЇвими мотивами. “ак, задум "Ѕ≥дного рибалки" виник п≥д час прогул€нки берегом —ени, але майстер тонко перев≥в його у форму Ївангель≠ськоњ алегор≥њ, передаючи певний ун≥версальний ≥ позачасовий пластичний екв≥валент великоњ ≥ €сноњ ≥дењ. “е ж стосуЇтьс€ ≥ композиц≥њ "ƒ≥вчата на берез≥ мор€", де передано не конкретну ситуац≥ю, а узагальненн€ поетичного замислу. ƒо реч≥, завершеному полотну передувало 25 вар≥ант≥в ком≠позиц≥њ. ∆овто- цегл€сте кам'€нисте узбережж€ оживл€ють кущики кв≥тучого вереску. ћайже нерухоме густо-синЇ море контрастуЇ ≥з св≥тлим небом, вкри≠тим бл≥до-бузковими хмарками, позолоченими промен€ми невидимого сонц€. Ќа цьому вр≥вноваженому пейзажному фон≥ - три ж≥ночих постат≥, що ритм≥чно сп≥вв≥днос€тьс€ одна з одною. –озк≥шне волосс€ д≥вчат повторюЇ тони п≥ску ≥ кам≥нн€, н≥жна шк≥ра ≥ тканини, що њх огортають, ув≥брали в себе барви неба, земл≥ ≥ мор€. Ћ≥н≥йна завершен≥сть, вишукан≥сть силует≥в, гармон≥€ стриманих барв надають чар≥вноњ привабливост≥ картин≥. ЌастроЇм меланхол≥йноњ замр≥€ност≥ в≥Ї ≥ в≥д його "Ќад≥њ"

” ≤880-х - 1890-х роках ѕюв≥ де Ўаванн працюЇ переважно в галуз≥ мо≠нументально-декоративного живопису. ћун≥ципал≥тети ћарсел€, Ћ≥она, –уана, ѕарижу замовл€ють йому наст≥нн≥ розписи, точн≥ше, - панно дл€ гро≠мадських ≥нтерТЇр≥в. ¬≥н виконуЇ "¬ ≥м'€ Ѕатьк≥вщини', "ѕрац€", "¬≥дпо≠чинок", "Ћ≥то" тощо. ќдну з кращих своњх роб≥т митець присв€чуЇ давн≥м кумирам - майстрам раннього в≥дродженн€: "’ристи€нське натхненн€". ¬ мо≠литовному екстаз≥ ≥, водночас, - з естетичним захопленн€м спогл€даЇ ав≠тор в оточенн≥ друз≥в ≥ учн≥в щойно завершену фреску. „ас н≥би зупинив≠с€, н≥що не порушуЇ самотнього монастирського житт€, сповненого в≥ри та творчоњ наснаги. ясна, вр≥вноважена композиц≥€ будуЇтьс€ на чередуванн≥ вертикалей та горизонталей, теплих ≥ холодних кольор≥в, темних ≥ св≥тлих барв. –итми романсьноњ арх≥тектури сп≥взвучн≥ обрисам людських ф≥гур, що нагадують статуњ.

ƒо кращих -дос€гнень монументального живопису т≥Їњ доби належить цикл декоративних панно Ўаванна дл€ паризького ѕантеону. ¬≥н присв€чений жит≠тю покровительки м≥ста св€тоњ ∆еневТЇви. јвтор не ставить за мету рекон≠струювати арх≥тектуру, од€г, аксесуари доби ћеров≥нг≥в, коли жила ∆енев'Їва, а прагне показати красу морального подвигу, пожертвуванн€ власним благом задл€ загальних ≥нтерес≥в. —ам митець назвав роботу своњм духов≠ним запов≥том. Ќа центральн≥й композиц≥њ представлено €сну н≥ч з повним м≥с€цем, що ос€ваЇ все навколо: череп'€н≥ дахи, м≥ськ≥ мури, воду ≥ ст≥≠ни. ≥ особливо €скраво - струнку аскетичну постать л≥тньоњ ж≥нки в б≥≠лому покривал≥ поверх темноњ сукн≥. ÷е тенд≥тна, маже безт≥лесна св€та ∆енев'Їва, що не спить, охорон€ючи р≥дне м≥сто, уважна ≥ непорушна.  ом≠позиц≥€ будуЇтьс€ на контрастних сп≥вставленн€х вертикалей ≥ горизонта≠лей, гармон≥йних геометричних форм ≥ мелод≥йних л≥н≥€х од€гу та вуглуватих обрисах дах≥в. “епле св≥тло всередин≥ кельњ - ≥ холодне с€йво м≥≠с€ц€, син€ далеч≥нь ≥ н≥жн≥ тепло-холодн≥ рефлекси першого плану також в ц≥лому ор≥Їнтован≥ на ефект контрасту.. ¬ ц≥≠лому ж створено настр≥й урочисто- загадковоњ тиш≥ ≥ безмежност≥.

—учасники сприймали творч≥сть ѕюв≥ де Ўаванна €к мр≥ю про втрачену гармон≥ю св≥ту ≥ його впливу зазнало багато митц≥в не лише у ‘ранц≥њ. «окрема - ћ.–ерих, ћ.Ќестеров,:¬.Ѕорисов-ћусатов захоплювались ним.

ѕосл≥довним виразником принцип≥в символ≥зму став ќд≥лон –едон /≤840-≤9≤6/. ¬≥н був родом ≥з Ѕордо, де прожив останн≥ роки житт€ √ой€ ≥ гра≠ф≥ка видатного митц€ мала на нього великий вплив.  р≥м цього в≥н нади≠хавс€ творами ≈дгара ѕо ≥ Ѕодлера. ”любленого поета –едон ≥люстрував, так само, €к ≥ ћалларме та √ю≥сманса - в≥домих символ≥ст≥в. ѕерше з≥бранн€:, л≥тограф≥й митц€ носило програмну назву "”в≥ сн≥", а сл≥дом - сер≥њ "ѕочатки", "¬ св≥т≥ мр≥њ", "≈дгару ѕо", а ще через дес€ть рок≥в - велик≥ цикли, нав≥€н≥ "—покусою св. јнтон≥€" ‘лобера. “ремтлив≥ градац≥њ св≥тла ≥ т≥н≥ формують на невеликих аркушах в≥дчутт€ ≥рреального св≥ту, де вини≠кають тривожн≥ вид≥нн€. ¬ публ≥кац≥њ ≥з симптоматичною назвою "ƒо себе" ќ.–едон виклав своЇ творче кредо. ” в≥дпов≥дност≥ ≥з духом символ≥зму в≥н прагне зробити видимим невидиме: "ћоњ малюнки стимулюють у€ву, нади≠хають, але сам≥ вони невизначен≥, неч≥тк≥. ¬они не розвТ€зують н≥€ких проблем. ѕод≥бно до музики вони перенос€ть нас у двозначний св≥т невизначеного", ¬≥н прагне викликати у гл€дача "бажанн€ п≥знати спокусу нев≥домого", але вважаЇ необх≥дним передавати невидиме через видиме. ћитець, за власними словами, створив св≥й вар≥ант мистецтва лише в≥дкриваючи оч≥ на вс≥ чудеса видимого св≥ту ≥ п≥дпор€дковуючись законам природнього житт€. ¬ цьому контекст≥ великий вплив на творч≥сть –едона мало сп≥лку≠ванн€ з ботан≥ком ј. лаво ≥ в≥дкритт€ ц≥лого всесв≥ту, що його можна по≠бачити п≥д м≥кроскопом. ≤ реальн≥сть починаЇ сприйматись €к те, що надаЇ матер≥ю мр≥€м ≥ снам.

« 1890-х рок≥в митець починаЇ працювати €к живописець, ви€вл€ючи неаби€ке обдаруванн€ колориста. ”любленим мотивом майстра були кв≥ти, приро≠дн≥ предмети. ¬≥н ретельно передаЇ њх будову ≥ фактуру, але пор€д ≥з майже нањвною точн≥стю зображенн€ вм≥Ї створити в≥дчутт€ невимовно загад≠кового ≥ незвичайного, €к, наприклад в роботах "ћушл€", "«елена Ї ваза", "Ѕукет анемон≥в" тощо. ¬ цей же час –едон звертаЇтьс€ ≥ до рел≥г≥йних сюжет≥в, де особливо ви€вл€Їтьс€ його сприйн€тт€ художника, €к душ≥, що дивл€чись на цей св≥т, здатна в≥дчували в ньому присутн≥сть св≥ту ≥ншого. ¬≥н часто пише ’риста, трактуючи його €к символ скорботи ≥ стражданн€, €к в роботах "«аплющен≥ оч≥" або "–озп'€тт€", де автор максимально по≠збавл€Їтьс€ конкретизац≥њ. —амотн≥м, задумливим подорожн≥м ф≥лософом, подорожн≥м ¬сесв≥ту постаЇ перед нами ≥ Ѕудда в одно≥менн≥й картин≥. ¬иразн≥сть будуЇтьс€ на л≥н≥йних ритмах ≥ контрастах чистих кольор≥в:син≥х, руб≥нових, золотистих. —воЇр≥дним поЇднанн€м фантастики ≥ достов≥р≠ност≥ позначен≥ ≥ аркуш≥ новоњ сер≥њ "јпокал≥пс≥с".

ѕор€д ≥з складними, ≥нод≥ алог≥чними образами, що дають п≥дставу на≠звати його пров≥сником сюрреал≥зму, –едон створив р€д тонких, одухотво≠рених портрет≥в, побудований на уважному вивченн≥ натури, таких €к н≥жно Ч сумовитий портрет мадам –едон, проф≥льних д≥вочих портрет≥в. —еред ≥нших символ≥ст≥в сл≥д зазначити, Ћ. Ћев≥ -ƒюрме, ≈.. аррьЇра.

¬ останнЇ дес€тил≥тт€ ’≤’ стол≥тт€ на основ≥ попередн≥х художн≥х пошук≥в та паралельно з дос€гненн€ми сучасник≥в ≥нших напр€мк≥в формуЇть≠с€ творче угрупуванн€, що отримало назву "Ќаб≥" /давньоЇврейське "пророкФ/. «начна роль в цьому належала ѕолю —ерюзьЇ /≤864- ≤927/. —ам —ерюзьЇ походив ≥з заможноњ родини, зак≥нчив престижний коледж ≥ в≥д природи був щедро обдарований багатьма талантами, але обрав живопис. ¬≥н почав навча≠тись в јкадем≥њ ∆ульЇна, де дотримувались традиц≥й класицизуючого акаде≠м≥чного живопису. ¬осени 1888 року в≥н зустр≥вс€ в ѕонт-јвен≥ з √огеном, що мало дл€ живописц€ -початк≥вц€ вир≥шальне значенн€. «а к≥лька годин √оген дав йому урок на все житт€. —уть його - в к≥лькох словах: " «ам≥сть того, щоб коп≥ювати природу, передаючи њњ такою €к бачиш, необх≥дно пере≠творювати њњ.., в гру €скравих барв, п≥дкреслювати прост≥, виразн≥, ориг≥нальн≥ арабески ≥ милувати цим око". √оген пов≥в —ерюЇ в л≥с ≥ запропонував написати пейзаж. "якими ¬и бачите ц≥ дерева? ¬они жовт≥? ќсь клад≥ть жовт≥. ј ц€ т≥нь швидше блакитна. ѕиш≥ть њњ чистим ультрама≠рином, ј ось це лист€ червоне. ѕускайте в х≥д верм≥льон". Ќаписаний п≥д кер≥вництвом √огена пейзаж —ерюЇ називав "тал≥сманом" ≥ бер≥г все житт€.

ћитець знайомить з ≥де€ми √огена друз≥в по јкадем≥њ ∆ульЇна: ћор≥са ƒен≥, Ѕоннара, ¬юйара, ¬аллотона, –ансона ≥ п≥д цим впливом зм≥нюЇтьс€ њх живописна манера. ѕ≥зн≥ше до них приЇднуютьс€ Ћакомб ≥ ћайоль, €кий займаЇтьс€ тод≥ живописом.

ќдним з ≥деолог≥в "'Ќаб≥", чи€ теоретична д≥€льн≥сть користувалась чи не б≥льшим усп≥хом, н≥ж практична, став саме —ерюзьЇ. ≤нтелектуальн≥ заса≠ди завжди були в ньому сильн≥ш≥, н≥ж художн≥. ƒо складу групи входили переважно сп≥вучн≥ по јкадем≥њ ∆ульЇна. „лени "Ќаб≥" виголосили широку програму живописного символ≥зму, стверджуючи, що емоц≥њ ≥ символи можливо передати черев сп≥вв≥дношенн€ форм. —ерюзьЇ характеризуЇ живопис "Ќаб≥" €к нове мистецтво, що синтезуЇ кращ≥ художн≥ дос€гненн€ р≥зних культур. ћор≥с ƒен≥ /1870- ≤943/ теж вважаЇтьс€ орган≥затором "наб≥" ≥ теж сформулював принципи новоњ теч≥њ в статт≥ "¬изначенн€ неотрадиц≥нал≥зму". ¬≥н закликаЇ памТ€тати, що "картина, перш, н≥ж стати бойовим конем, оголеною ж≥нкою чи €кимось анекдотом, Ї, по сут≥ плоскою поверхнею, вкритою фар≠бами, що розташован≥ в певному пор€дку, "Ќаб≥" визначають головною ме≠тою синтез ≥ в його розум≥нн≥ опираютьс€ на широкий спектр €вищ ≥ традиц≥й в≥д √огена, —езанна, ƒега ≥ ¬ан √ога до –едона ≥ Ўаванна. ¬ 1895 роц≥ ƒен≥ ≥ —ерюзьЇ њдуть в ≤тал≥ю ≥ Ќ≥меччину, де в≥дкривають особливу красу ≥тал≥йських прим≥тив≥в та н≥мецьких, ви€вл€ючи в них експрес≥ю та декора≠тивну ориг≥нальн≥сть. ћало вплив на творчу манеру групи ≥ дальньосх≥дне мистецтво.

ƒосить р≥зн≥ за переконанн€ми ≥дейними - м≥стики ≥ антиклерикали, - вс≥ члени "Ќаб≥" прагнули п≥днести ≥ зробити б≥льш шл€хетним житт€, змен≠шити, по можливост≥ вульгарн≥сть ≥ банальн≥сть. Ќасл≥дуючи приклад ”.ћорр≥са, "наб≥ди" багато уваги прид≥л€ли декоративному мистецтву ƒо сфери њх зац≥кавлень вход€ть монументальн≥ розписи ≥ килимарство, р≥зьба по дере≠ву ≥ в≥траж, аф≥ша ≥ нав≥ть оформленн€ в≥трин. ћистецтво цього угрупуванн€ взагал≥ розвивалось в т≥сних звТ€зках з музикою, л≥тературою ≥ театром.  р≥м цьо≠го, в творчост≥ член≥в групи в≥дбились характерн≥ дл€ к≥нц€ стол≥тт€ по≠шуки Їдиного стилю, про ще буде сказано окремо. як в≥домо, вс≥ види пластичних мистецтв обТЇднались в цей час у в≥дносно струнку художню систе≠му, що отримала в р≥зних крањнах однотипну за зм≥стом назву, що утвердилась в нашому мистецтв≥ €к модерн. «вичайно, було б переб≥льшенн€м обмежувати пошуки наб≥ рамками модерну, але з цим стилем њх обТЇднують декоративн≥ тенденц≥њ, що поширились на станков≥ форми мистецтва. ÷е - вже визначен≥ ран≥ше двом≥рн≥сть композиц≥йноњ побудови, позбавленоњ обТЇмно-просторових ха≠рактеристик та узагальненн€ колористичного р≥шенн€ у вигл€д≥ плоских пл€м, ≥нтенсивно-дзв≥нких або бл€кло-стриманих. ўе одна типова риса - ма≠люнок, що набуваЇ орнаментального характеру, гнучк≥сть л≥н≥њ та динам≥ка ритм≥в.

—имвол≥стська л≥н≥€ в мистецтв≥ групи "наб≥" представлена творч≥стю њњ орган≥затор≥в - ƒен≥ ≥ —ерюзьЇ. —ерюзьЇ, €к зазначалось, мало працю≠вав практично. ¬≥домий його "ѕонт-јвенський триптих", сама назва €кого св≥дчить про вплив √огена. ¬икористовуючи метод "клуазон≥зму" ≥ в≥дштовхуючись в≥д конкретного сюжету збиранн€ врожаю, автор створюЇ поетично-м≥фолог≥чну композиц≥ю, що м≥стить основн≥ символи людського бутт€. ≤ ж≥нка з немовл€м ≥ ж≥нка, що зриваЇ плоди, нагадуючи бретонськ≥й сел€нок, покликан≥ породити у гл€дача широке коло ≥сторико-художн≥х асоц≥ац≥й. " луазон≥зм" застосовано тут передус≥м €к декоративний прийом, що дозвол€в передати вибаглив≥ в≥зерунки форм ≥ красу розташуванн€ локальних кольор≥в. ¬ п≥зн≥ш≥ часи в св≥тогл€д≥ —ерюзьЇ посилюютьс€ католицьк≥ тен≠денц≥њ. ¬≥дображенн€ цих. духовних пошук≥в можна знайти в розписах церкви Ўатонеф де ‘о. ¬ зр≥л≥ роки в≥н видаЇ ≥ свою головну теоретичну працю -книгу "ј¬— живопису", що вплинула на багатьох митц≥в ’’ стол≥тт€,

ћор≥с ƒен≥ мав схильн≥сть до ретроспективизму. —еред друз≥в в≥н отримав призвище "наб≥ прекрасних ≥кон", що св≥дчило про прагненн€ п≥днести рел≥г≥йний живопис ≥ про декоративне спрощенн€ форм у поЇднанн≥ з певною архањзац≥Їю в стил≥стичн≥й манер≥. ¬≥н пр€мо звертаЇть≠с€ до м≥фу або ж до рел≥г≥йних сюжет≥в. ≤нод≥ дещо трансформованих по в≥дношенню до Ївангельського тексту. ћайже реальне пейзажне оточенн€ ≥ м≥фолог≥чна д≥€, а част≥ше - безд≥€льн≥сть взаЇмод≥ють, утворюючи умовний р≥вень, заздалег≥дь заданий. ≤ художнЇ перетворенн€ на цьому ху≠дожньому пол≥ вершитьс€ чисто живописними ≥ композиц≥йними засобами. ¬ наб≥стський пер≥од в творчост≥ ƒен≥ особливо в≥дчутн≥ символ≥стськ≥ тен≠денц≥њ. ¬≥н прагнув вт≥лювати " ≤дењ, в≥дчутт≥в ≥ почутт≥в". ÷е прагненн€ пом≥тне ≥ в жанрових. композиц≥€х ≥ - в рел≥г≥йно-м≥фолог≥чних. сюжетах. ¬ образно-стил≥стичному план≥ так≥ роботи €к "—в€т≥ б≥л€ гроба √осподн€", "«устр≥ч ћар≥њ ≥ ™лизавети" ≥ "ћузи", "—в€щенний гай" под≥бн≥ одна до одноњ. ћайстер з одного боку намагаЇтьс€ внести поез≥ю м≥фу в сучасне житт€, а з ≥ншого -модерн≥зуЇ рел≥г≥йно-м≥фолог≥чн≥ образи, осучаснюЇ њх по зовн≥шньому вигл€ду, од€гу, антуражу тощо. ÷е прагненн€ сприймаЇтьс€ ≥нод≥ неорган≥чне, але кращ≥ роботи митц€ сповнен≥ д≥йсноњ поез≥њ ≥ в≥дзначаютьс€ високими декоративними €кост€ми.

 

"—а€щенний гай" захоплюЇ абсолютною Їдн≥стю св≥тло-сумовитоњ природи ≥ задумливо-мр≥йливих ж≥ночих ф≥гур. √обеленно трактована площинна композиц≥€ маЇ струнку рит≠м≥чну орган≥зац≥ю, мелод≥йно-гнучк≥ контури ф≥гур, вишукано-бл€клий ко≠лорит характеризують наб≥стський стиль ƒен≥, що наближаЇ його до модер≠ну. ÷€ близьк≥сть ще в≥дчутн≥ша в картин≥ "ћузи". ¬ н≥й важлива роль в≥дводитьс€ орнаменту, що виступаЇ водночас €к предмет ≥ €к метод. —ук≠н≥ двох ж≥нок, що сид€ть на першому план≥, вкрит≥ орнаментом. ÷ей мотив повторюЇтьс€ ≥ на земл≥ ≥ в лист≥ дерев. ∆≥ноч≥ постат≥ на другому план≥ розташован≥ попарно в просв≥тах м≥ж деревами ≥ теж сприймаютьс€ €к пев≠ний орнамент. ѕ≥зн≥ше в творчост≥ ћ.ƒен≥ посилюютьс€ класицистичн≥ риси, що добре пом≥тно в холодно-п≥днесеному цикл≥ декоративних панно "≤сто≠р≥€ ѕсихењ".

Ѕ≥льш безпосередн≥й зв'€зок ≥з сучасн≥сть демонструЇ творч≥сть ѕТЇра Ѕоннара /≤868 - 1940/. —л≥д зазначити, що з питанн≥ про критер≥њ образо≠творчост≥ на його думку чаша терез≥в схил€лась на користь субТЇкту жи≠вопису -митц€, при умов≥, що враховуютьс€ характерн≥ особливост≥ предмет≥в, €к≥ зображуютьс€. ¬≥н писав, що "Екартина - це численн≥сть пл€м, що поЇднуютьс€ одна з одною ≥ врешт≥ решт утворюють предмет, коли око лед -ледь вибудуЇ њх, пересуне, не зазнаючи при цьому сильних зм≥н". ¬ ≤890-≥ роки Ѕоннар, €к, ≥ ≥нш≥ наб≥ди, багато уваги прид≥л€Ї декоративному.мистецтву, виконуючи еск≥зи мебл≥в, тканин, театральних декорац≥й. тощо. ¬≥н був майстерним граф≥ком ≥ ≥люстрував ¬ерлена, –енара, ћ≥рбо, а також створював прекрасн≥ плакати.

¬≥н створив в 1891 роц≥ широкопопул€рний плакат з рекламою французького шампанського, €кий наст≥ль≠ки сподобавс€ вс≥м, що надихнув ≥ Ћотрека на створенн€ першоњ аф≥ш≥. Ќадал≥, навпаки, Ѕоннар працював €к плакатист п≥д впливом Ћотрека. ѕро обдаруванн€ Ѕоннара- плакатиста св≥дчить- аф≥ша журнала "Ћ€ –евю Ѕланш", створена ним на р≥к ран≥ше н≥ж одно≥менна Ћотрека, ¬она виконана в чорно-с≥рих та. б≥ло-жовтих тонах ≥ у€вл€Ї собою модно вбрану даму, що тримаЇ в руц≥ щойно придбаний журнал. √ротескна ≥стота - чи то хлопчик, чи то карлик - вказуЇ на журнал. ¬иразн≥сть аф≥ш≥ базуЇтьс€ на орнаменталь≠н≥й основ≥. ¬ орнамент вплетен≥ ≥ обидв≥ ф≥гури, ≥ букви, що ними вс≥€не тло, ≥ детал≥ од€гу.  олористичне р≥шенн€ в≥дпов≥даЇ анонсованому у на≠зв≥ журналу б≥лому.

«годом мистецтво Ѕоннара стаЇ спок≥йн≥шим: малюнок позбавл€Їтьс€ вибагливост≥, зменшуЇтьс€ орнаментальн≥сть. –азом з тим митець починаЇ ц≥кавитись ≥мпрес≥он≥змом, зокрема, його безпосередн≥стю ≥ збагачен≠н€м кольору. јле це зац≥кавленн€ поЇднуЇтьс€ з тенденц≥€ми п≥зн≥шим час≥в. «окрема, митець, €к ≥ ран≥ше, в≥ддаЇ перевагу декоративному заповненню площини ≥ прост≥р полотен розташований в межах одного плану. Ќав≥ть в пейзажах Ѕоннар ор≥ЇнтуЇ прост≥р до переднього плану. «азвичай в≥н сильно п≥д≥ймаЇ л≥н≥ю горизонту, а в м≥ських пейзажах маскуЇ њњ спо≠рудами, €к в полотн≥ "«а парканом", що вабить складним поЇднанн€м пр€≠мих та вигнутих л≥н≥йних ритм≥в ≥ дзв≥нкими акордами чорних, червоних, б≥лих та охристих кольор≥в.

¬ роботах перших рок≥в нового стол≥тт€ присутнЇ певне у€вленн€ про глибину, завд€ки продуманому розпод≥лу колористичних зон, ритмом л≥н≥й ≥ пл€м, ≥ сп≥вставленню масштаб≥в. ћитець часто висуваЇ на передн≥й край фрагментован≥ ф≥гури чи предмети, р≥зко зменшуючи масштабно дальн≥й план. ÷≥ елементи прочитуютьс€ ≥ в чудов≥й композицињ У–анн€ весна" /"ћаленьк≥ фавни"/ ≥ в св≥жих полотнах "–анок в ѕариж≥" та "¬еч≥р в ѕариж≥". —творюЇтьс€ враженн€ безпосередньоњ присутност≥ гл€дача у зображеному простор≥.  ол≥р в таких композиц≥€х розробл€Їтьс€ в тонких ≥ складних нюансах, контури розмиваютьс€ св≥тлом ≥ живопис набуваЇ особливоњ мТ€кост≥, соковитост≥ ≥ виразност≥.

ƒекоративн≥ композиц≥њ Ѕоннара також приваблюють синтезом кольору св≥тла, €к наприклад, майстерний, триптих "—ередземне море", що був написаний дл€ будинку ≤.ћорозова. « захоплюючою невимушен≥стю поЇднуЇ автор по-монументальному виважену арх≥тектон≥ку композиц≥й з чар≥вною ≥нтимн≥стю мотиву ≥ безтурботно - рад≥сним настроЇм всього зображенн€. ¬ повн≥й м≥р≥ тут вт≥лена ≥де€ спор≥дненост≥ людини ≥ життЇдайноњ, с€≠ючоњ красою природи, чутт€ гармон≥њ св≥ту, в €кому у пр€мому розум≥нн≥ св≥тло перемагаЇ т≥нь.

≈дуард ¬юй€р /1868- ≤940/ також осп≥вуЇ в своњх творах наб≥стського пер≥оду гармон≥йну Їдн≥сть людини ≥ навколишнього св≥ту, затишок домашнього вогнища, несп≥шний плин часу людей, що спок≥йно займаютьс€ бу≠денними справами. Ќайчаст≥ше св≥т полотен ¬юл€ра обмежений колом с≥м'њ та друз≥в, €к≥ зображуютьс€ в звичному оточенн≥. “онка поез≥€, що њњ випром≥нюють домашн≥ сцени майстра, нагадують нам твори ¬ермеЇра ƒелфтського. ¬юй€р так само прид≥л€Ї однакову увагу ≥ людин≥ ≥ середовищу, в €кому вона ≥снуЇ, кожн≥й детал≥, створюючи вишукано-декоративн≥ композиц≥њ. ѕеревантажен≥ ≥нтерТЇри к≥нц€ стол≥тт€ з безл≥ччю речей пере≠творюютьс€ на феЇричн≥ панно, де орнамент, ритм≥чно- колористичн≥ еле≠менти сплетен≥ в Їдине гармон≥йне ц≥ле.

 артина "¬ к≥мнат≥" Ї прикладом майстерного ум≥нн€ митц€ узгодити площинну побудову ≥ в≥дчутт€ простору, що дос€гаЇтьс€ ритмом барвних пл€м ≥ тональних сп≥вв≥дношень. ћи спостер≥гаЇмо, €к люди в к≥мнат≥ ор≠ган≥чно повТ€зан≥ з ≥нтерТЇром. ј кв≥туч≥ дерева садка, що видн≥ютьс€ за в≥кном, в свою чергу спор≥днен≥ з орнаментом обоњв, узорами гардин, килим≥в ≥ скатерт≥ - все це ланки одного прекрасного св≥ту.

ќсобливою ц≥л≥сн≥стю, ум≥нн€м зберегти р≥вновагу ≥ гармон≥ю позна≠чен≥ декоративн≥ композиц≥њ ¬юй€ра. ¬ цей пер≥од в≥н ставить за мету ствердженн€ ст≥ни, €ку декоративн≥ панно прикрашають ≥ тому не ≥м≥туЇ ≥люзорний прост≥р ≥ прагне до загальноњ стриманост≥. ÷е в≥дчутно в се≠р≥њ з девТ€ти панно "√ромадськ≥ сади", де представлен≥ невимушен≥, без≠турботн≥ сценки, €к≥ щодн€ можна спостер≥гати в садку ћонсо чи “ю≥льр≥, в Ѕулонському л≥с≥ чи Ћюксембургському саду. ћи бачимо чар≥вних дам, що гул€ють по безлюдним але€м, д≥тей, що граютьс€ на дор≥жках п≥д деревами та н€ньок, €к≥ розмовл€ють на лавках. ¬ легких вертикальних композиц≥€х дом≥нуЇ пейзаж, а ф≥гури людей вписуютьс€ в природу не менш орган≥чно, н≥ж в ≥нтер'Їри митц€.

≤нша сер≥€ 1890-х рок≥в - чотири панно, створен≥ дл€ л≥кар€ ¬аке. Ќа них зображен≥ переважно ж≥ноч≥ ф≥гури, що зайн€т≥ читанн€м музикою чи малюванн€м у вишуканих ≥нтерТЇрах. ѕевною м≥рою ц≥ вибагливо-витонче≠н≥ композиц≥њ нагадують знаменит≥ "кв≥тков≥" французьк≥ шпалери XV. сто≠л≥тт€. ¬с€ площина панно заплетена складними орнаментами, що обТЇднують постат≥ з оточенн€м. ќднак, ц≥ панно позбавлен≥ др≥бТ€зковост≥ чи строкатост≥ завд€ки дуже м'€кому ≥ виваженому барвному акорду, що о б'ЇднуЇ мотиви орнамент≥в обоњв та обивки мебл≥в, узори од€гу та килим≥в. Ќ≥жн≥ червонувато-рожев≥ тони пожвавлен≥ пл€мами чорного та. золота, що в ц≥лому сприймаЇтьс€ €к чар≥вна мелод≥€.

ƒо групи "Ќаб≥" належав певний час ≥ ‘ел≥кс ¬аллотон /≤865-1925/. Ќа в≥дм≥ну в≥д вище розгл€нутих член≥в групи, його творч≥сть сповнена жорсткоњ правди, схильност≥ до точност≥ ≥ ф≥ксац≥њ не лише приЇмних, а ≥ похмурих под≥й житт€. Ќайб≥льше значенн€ мають см≥лив≥, зм≥стовн≥ ≥ лакон≥чн≥ гравюри на дерев≥, що њх створив у 1890-х роках ¬аллотон. —во≠њми роботами в≥н визначив розвиток ксилогоаф≥њ в ’’ стол≥тт≥. ¬ цей час в нього багато гостросоц≥альних аркуш≥в, €к, наприклад, "јнарх≥сти", "”бивство", "—трата". ’арактерно, що митець часто показуЇ байдуж≥сть ≥ людей ≥ всього оточенн€ до тих чи ≥нших драматичних под≥й, нагадуючи нам позиц≥ю "стороннього спостер≥гача" ∆ака  алло в його офортах початку XVII стол≥тт€. “ак, в "ћан≥фестац≥њ" присутн€ певна безладн≥сть ≥ безвладн≥сть натов≠пу: люди, нав≥ть обТЇднан≥ сп≥льною ≥деЇю, безпорадно пронос€тьс€ вули≠цею, неначе ос≥ннЇ лист€ п≥д в≥тром.

¬аллотону взагал≥ притаманний дещо песим≥стичний погл€д на св≥т, його хвилюЇ тема самотност≥ людини, самотност≥ нав≥ть серед людей, ѕро≠те, в аркушах, що присв€чен≥ музикантам, маланхол≥€ поЇднуЇтьс€ з осо≠бливим поетично- творчим настроЇм, €к, наприклад, в чудовому аркуш≥ "—крипка", що заворожуЇ в≥ртуозною майстерн≥стю диригуванн€ чорними ≥ б≥лими пл€мами ≥ л≥н≥€ми, сп≥вв≥дношенн€м великих площин чорного чи б≥лого з др≥бно проробленими детал€ми чи орнаментальними мотивами. —еред живописних роб≥т митц€ цього пер≥оду найб≥льш ц≥кавими Ї ≥нтерТЇрн≤ сцени. ¬они вигл€дають набагато прозањчн≥ше, н≥ж аналог≥чн≥ композиц≥њ ¬юй€ра чи Ѕоннара. ¬ "≤нтер'Їр≥" ми спостер≥гаЇмо об'Їктивне ≤ точне в≥дображенн€ побутовоњ сцени, де вс≥ персонаж≥ ≥ реч≥, здастьс€ ≥снують в само≥зол€ц≥њ, без т≥Їњ спор≥дненост≥ людей ≥ оточенн€, що характерн≥ дл€ ≥нших "наб≥".

ќб'Їднанн€ "наб≥" про≥снувало б≥л€ дес€ти рок≥в ≤ розпалось в 1900 роц≥,хоч члени його ≥ збер≥гали дружн≥ стосунки прот€гом житт€.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-05-06; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1046 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќасто€ща€ ответственность бывает только личной. © ‘азиль »скандер
==> читать все изречени€...

546 - | 472 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.023 с.