Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕост≥мпрес≥он≥зм




« к≥нц€ 1880-х рок≥в €к особлива теч≥€ за€вл€Ї про себе пост≥мпрес≥он≥зм. ÷е пон€тт€ Ц досить розпливчасте Ц все ж ф≥ксуЇ увагу на основних особливост€х нового художнього €вища: той факт, що воно виступило п≥сл€ ≥мпрес≥он≥зму, що в чомусь воно Ї нев≥дд≥льним в≥д останнього, в чомусь в≥д ≥мпрес≥он≥зму в≥др≥зн€Їтьс€ ≥, нав≥ть, протистоњть йому. ƒо останнього дес€тил≥тт€ нов≥ принципи запроваджував один —езанн, що працював в ≈кс≥. јле в 1887 роц≥ в ѕариж≥ зближуютьс€ ¬ан-√ог, √оген та “улуз-Ћотрек. ¬с≥ вони мр≥€ли обновити ≥ мову ≥ сам обТЇкт живописного мистецтва. «Т€вившись, таким чином, на закат≥ розвитку ≥мпрес≥он≥зму ≥ всього мистецтва нового часу, пост≥мпре≥он≥зм завершив шл€х в перших роках стол≥тт€ двадц€того, на зор≥ найнов≥шого мистецтва. ѕост≥мпрес≥он≥зм лежить на меж≥ час≥в ≥ епох.

ѕост≥мпрес≥он≥зм маЇ ще складн≥ш≥, н≥ж у попередник≥в, стосунки з оф≥ц≥йним мистецтвом ≥ з буржуазним сусп≥льством взагал≥. ≤мпрес≥он≥сти ще знаходили в сусп≥льному оточенн≥ ≥ г≥ркоту ≥ рад≥сть, а њх наступники Ц н≥чого кр≥м дисонанс≥в та загрози природн≥й люд€ност≥. Ќедаремно —езанн р€туЇтьс€ в≥д паризькоњ суЇти в ≈кс≥, ¬ан-√ог Ц в јрл≥, а √оген Ц спочатку в патр≥архальн≥й Ѕретан≥, а п≥зн≥ше Ц серед перв≥сноњ чистоти ѕол≥нез≥њ. ўо стосуЇтьс€ Ћотрека, то в≥н повн≥стю розв≥нчав м≥ф про УбезтурботнийФ ѕариж третьоњ республ≥ки, оголюючи весь бруд, продажн≥сть ≥ профанац≥ю особистост≥ ч≥тко ≥ жорстоко. ¬ свою чергу, буржуазна публ≥ка в≥дчувала ст≥йку ворож≥сть до пост≥мпрес≥он≥ст≥в. ¬с≥м њм було дуже важко жити ≥, за виключенн€м —езанна вони ск≥нчили житт€ в траг≥чному невизнанн≥, самотност≥ або злиденност≥.

≤мпрес≥он≥зм Ц це витончено-високий р≥вень мистецтва спостереженн€ за реальною д≥йсн≥стю, анал≥зу гл€дацького сприйн€тт€. як вже зазначалось, з метою максимального наближенн€ до природи ≥мпрес≥он≥сти писали на пленер≥, п≥днесли етюд, висв≥тлили пал≥тру. “репетна живописна манера, розмит≥сть пл€м кольор≥в, що н≥би Уперет≥каютьФ одна в одну, роз≥мкнут≥сть малюнку, розд≥льн≥сть мТ€ких мазк≥в Ц все це дозволило зробити €вним невидимо-миттЇве, м≥нливе ≥ визначити невиразне. “обто, ≥мпрес≥он≥сти почали вперше творити в сфер≥ нестаб≥льноњ предметно-часовоњ концепц≥њ. ≤ цю ≥дею продовжують розвивати пост≥мпрес≥он≥сти. —аме предметно-часова концепц≥€ в≥дтворенн€ св≥ту ЇднаЇ обидва напр€мки, €к≥ б розходженн€ в ≥нших питанн€х не спостер≥гались. јле упов≥льненн€ швидкоплинного часу маЇ своњ меж≥ ≥ в У—тогахФ чи У—оборахФ ћоне, п≥зн≥х балеринах ƒега ≥мпрес≥он≥зм дос€гаЇ ц≥Їњ меж≥ своњх можливостей.

ѕост≥мпрес≥он≥сти перейшли в≥д ≥нтимного сприйн€тт€ природи до б≥льш глобальноњ њњ трактовки. ¬≥дтворений в њх полотнах св≥т розгортаЇтьс€, розшир€Їтьс€, продовжуЇтьс€ в минуле ≥ майбутнЇ Ц тобто, набуваЇ здатност≥ жити у Увеликому простор≥ ≥ час≥Ф. “ам, де ≥мпрес≥он≥сти Фрозд≥л€ли", њх наступники намагаютьс€ Уущ≥льн€тиФ, вони ≥нтенсиф≥кують кол≥р ≥ форму, загострюють ≥ драматизують в≥дношенн€. ћ≥н€Їтьс€ ≥ живописна манера. ¬с≥ пост≥мпрес≥он≥сти прагнуть дос€гти м≥цного поЇднанн€ живописноњ та граф≥чноњ засад, моделювати форму кольором, Умалювати фарбамиФ. ћазки в них р≥зк≥ ≥ уривчаст≥, наближаютьс€ до пр€мокутничк≥в, горизонтально-вертикально-косих штрих≥в. “акий мазок, притаманний вс≥м пост≥мпрес≥он≥стам. —интезуючий та експрес≥он≥зуючий натуру метод певною м≥рою деформуЇ принцип в≥зуального св≥тосприйн€тт€, притаманного мистецтву нового часу, готуючи основу дл€ мистецтва найнов≥шого часу.

ѕост≥мпрес≥он≥зм в ц≥лому пронизаний драматизмом ≥ напругою. ÷е ви€вл€Їтьс€ не в сюжетах, а в загостренн≥ прийом≥в та виражальних засоб≥в в ≥ндив≥дуальному перетворенн≥. ÷е може бути надзвичайна актив≥зац≥€ кольорових та просторових в≥дношень, вольова концентрац≥€ л≥н≥йних ритм≥в, напруженн€ пластичноњ форми. Ќеоднор≥дна стил≥стика створюЇ широк≥ можливост≥ дл€ художн≥х новац≥й ≥, водночас, певною м≥рою це по€снюЇ ≥ розТЇднан≥сть майстр≥в пост≥мпрес≥он≥зму, несхожу на творчу близьк≥сть попередник≥в.

ѕершим ≥ найб≥льш ун≥версальним майстром пост≥мпрес≥он≥зму був ѕоль —езанн (1839-1906). ќднол≥ток ≥мпрес≥он≥ст≥в, в≥н багато чому в них навчивс€ ≥ Ц весь час полем≥зував з ними. ”роженець ≈кса на п≥вдн≥ ‘ранц≥њ, в≥н сприйн€в дух культурноњ традиц≥њ —ередземноморТ€. ўе з коледжа, де була грунтовна класична п≥дготовка, починаЇтьс€ його дружба з ≈.«ол€. ѕерш≥ роботи —езанна, що виконан≥ в дуже темному колорит≥, несуть в соб≥ романтичн≥ рем≥н≥сценц≥њ: в≥н захоплювавс€ ¬.√юго, вивчав ƒелакруа, ц≥кавивс€ ƒомТЇ та  урбе. ¬же в таких полотнах €к Уѕортрет батькаФ, Уƒ≥вчина б≥л€ фортепТ€ноФ Ц в≥дчутний живописний темперамент майстра.

ќдним з перших майстерних твор≥в —езанна вважаЇтьс€ У“а€нн€ сн≥гу в ≈стац≥Ф. «даЇтьс€, в картин≥ все пронизано Їдиним динам≥чним поривом вниз, н≥би сповзають ≥з схил≥в в безодню разом ≥з сн≥гами дерева, будинки. Ќапружений рух в≥дчутний не лише в композиц≥њ, а й в контрастах помаранчово Ц жовтих, чорних, червоних та с≥рих тон≥в, що передаЇ екпрес≥ю натиску стих≥йних сил весни.

Ќе менш ориг≥нальним Ї ≥ одночасно створений УЌатюрморт з чорним годинникомФ.  омпозиц≥€ будуЇтьс€ на сп≥вставленн≥ важкоњ чорноњ маси годинника, вибагливо-вишуканоњ мушл≥, прозороњ скл€ноњ вази, б≥лоњ скатертини ≥ довол≥ темного тла. ÷ей натюрморт майже символ≥чно вт≥люЇ ≥дею зупиненого часу: годинник у чорному мармуровому футл€р≥ звернений до гл€дача б≥лим циферблатом без стр≥лок, передаючи настр≥й тривожного оч≥куванн€.

“≥сн≥ш≥ контакти з ≥мпрес≥он≥стами, особливо з ѕ≥сарро, €кого —езанн завжди вважав вчителем, внос€ть серйозн≥ зм≥ни в його творч≥сть, в його пал≥тру. ÷≥ зм≥ни в≥дчутн≥ в пейзаж≥ УЅудинок пов≥шаногоФ, де ≥ композиц≥€ побудована на з≥ткненн€х великих обТЇм≥в та план≥в, ≥ динам≥ка форм ≥ складна гра тепло-холодних в≥дт≥нк≥в м≥ст€ть п≥двищену експрес≥ю. јле лише залишаючи ѕариж, працюючи переважно в ≈кс≥, ≈стац≥ тощо, зм≥г —езанн сформувати св≥й стиль, що закр≥пив за ним славу натхненника мистецтва ’’ стол≥тт€. —ам митець в≥ддавав перевагу практичн≥й д≥€льност≥, але п≥д к≥нець житт€ коротко сформулював св≥й метод в христомат≥йних положенн€х. У“рактуйте природу через цил≥ндр, кулю, конус Ц ≥ все в перспективному скороченн≥, тобто, кожна сторона предмету, плану повинна бути скерована до центральноњ точки. Ћ≥н≥њ, паралельн≥ горизонту, передають прот€жен≥сть, тобто, вид≥л€ють шматок з природиЕ Ћ≥н≥њ, перпендикул€рн≥ усьому горизонту, дають глибину. ј поск≥льки в природ≥ ми, люди, сприймаЇмо б≥льше глибину н≥ж поверхню, необх≥дно вводити в коливанн€ св≥тла, що передаютьс€ червоним ≥ жовтими тонами, достатню к≥льк≥сть блакитних, щоб в≥дчути пов≥тр€Ф. ÷≥ слова сл≥д сприймати €к ви€в його прагненн€ п≥дпор€дкувати своњ враженн€ лог≥чним законом≥рност€м.

—езанн був обдарованим колористом, форма будь-€кого предмету в його у€вленн≥ нев≥д≥льна в≥д кольору, л≥н≥€ ≥ моделюванн€ поза нимм не≥снуЇ. У„истий малюнок Ц це абстракц≥€. ћалюнок ≥ кол≥р нерозд≥льн≥, в природ≥ все забарвленоФ Ц ц≥ та ≥нш≥ м≥ркуванн€ схематично характеризують майстра. ’арактерним прикладом сезанн≥вського розум≥нн€ живописноњ форми може бути УјвтопортретФ. ‘орма тут в≥дчутно будуЇтьс€ кольором, ч≥ткими мазками, що ф≥ксують найтонш≥ градац≥њ в≥д теплих Ц чоло, щока Ц до холодних, синювато-зелених т≥ней Ц що в протиборств≥ породжують образ мужнього ≥ впертого творц€ з бурхливим темпераментом, вольового та см≥ливого.

ƒо останн≥х дес€тил≥ть ’≤’ стол≥тт€ належать кращ≥ пейзаж≥ —езанна, так≥ €к УЅереги ћарниФ. «а обраним мотивом цей тв≥р близький до ≥мпрес≥он≥стичних полотен, але в —езанна р≥чка, здаЇтьс€, завмерла, дерева сто€ть кул≥сами по берегам. ћитець дос€гаЇ повноњ р≥вноваги м≥ж берегом, деревами, буд≥вл€ми, мостом ≥ њх ущ≥льненим, ще багатшим по кольору в≥дзеркаленн€м в пов≥льних водах ћарни. ¬ ц≥лому композиц≥€ справл€Ї враженн€ ц≥лковитоњ гармон≥њ ≥ величного спокою.

ѕроте, такий спок≥йний настр≥й пейзаж≥ —езанна випром≥нюють нечасто. Ѕ≥льш характерним дл€€ нього Ї монументальне баченн€ природи, що вт≥лилось в пейзажах ѕрованса. ѕ≥вденна природа сама по соб≥ велична ≥ сповнена духом в≥чност≥. ≤, водночас, суворо Ц напружена. ќсобливо часто митець писав гору —ен Ц ¬≥ктуар, створюючи полотна р≥зн≥ за характером: стриман≥ або тривожн≥, рад≥сн≥ або сувор≥. ¬ картин≥ 1900 року цей образ справл€Ї величне враженн€. ≈ск≥зно поданий перший план, скорочений середн≥й, заф≥ксований жовтим будинком, наближають до гл€дача могутню масу гори. ¬ерх≥вка њњ, промальована син≥м контуром, зноситьс€ в лазурове небо, а глибок≥ зморшки в блакитних т≥н€х зб≥гають по схилам вниз.  онтрасти насичених теплих Ц помаранчово Ц жовтих, рожевих та холодних блакитно Ц лазурових ≥ ф≥олетово Ц син≥х кольор≥в та зелен≥ дерева в≥дтворюють €скрав≥сть п≥вденного сонц€, героњчний образ природи та њњ барвне багатство.

¬ цьому та ≥нших пейзажах зр≥лого —езанна ч≥тко простежуютьс€ його новац≥њ в галуз≥ побудови простору. ¬≥н ц≥лком в≥льно зм≥нюЇ реальн≥ просторов≥ в≥дношенн€, перекручуванн€ форм, що набувають нехарактерноњ дл€ них сферичност≥. ѕрост≥р в полотнах митц€ то н≥би прогинаЇтьс€ п≥д д≥Їю невидимих сил, то нахил€Їтьс€ на гл€дача, то Ув≥дкидаЇтьс€Ф. ѕроте, ц≥ деформац≥њ дуже стриман≥ ≥, надаючи зображенню гостр≥шоњ переконливост≥, не втрачають в≥дчутт€ в≥рност≥ натур≥. ÷≥ риси сезанн≥вськоњ теор≥њ сферичност≥ предмет≥в ≥ простору пом≥тн≥ в чудових пейзажах ≈стака, ћарсельськоњ бухти. ѕередн≥й план Узб≥гаЇ" вниз, задн≥й Ц громадитьс€€ горами. ј середн≥й план, затиснутий м≥ж ними, надзвичайно розширений, н≥би вигинаЇтьс€ дископод≥бною поверхнею мор€. —творюЇтьс€ враженн€, що цей ландшафт побачено з дуже великоњ висоти, в≥н Ц Удихаючий", рухомий. ÷е враженн€ п≥дсилюЇтьс€ тим, що —езанн поЇднуЇ сфероњдну перспективу з вар≥ац≥€ми пр€моњ та зворотньоњ перспектив.  р≥м цього, майстер застосовуЇ ≥ УзворотнюФ барвну перспективу, коли передн≥й план вир≥шуЇтьс€ в основному в холодн≥й гам≥, а тепл≥ тони, що зорово виступають, посилюЇтьс€ з в≥ддаленн€м вдалеч≥нь.„им глибше йде наш з≥р, тим б≥льш вагом≥, густ≥ тони в≥н зустр≥чаЇ.

“е ж враженн€ велич≥ передають ≥ натюрморти —езанна, €к≥ в≥н писав завжди довго ≥ грунтовно. ¬ласне, в≥н незр≥вн€нно з попередниками п≥дн€в роль цього жанру в живопис≥ того часу. ¬ натюрмортах митець теж не шукав р≥зноман≥тност≥ мотив≥в, не прагнув до граничноњ матер≥альност≥. ¬≥н в≥ддавав перевагу буденним речам, часто писав сел€нський ст≥л, нескладне начинн€, звичайн≥ фрукти Ц €блука, груш≥, апельсини. “обто, —езанна ц≥кавили предмети, що найповн≥ше вт≥люють елементарн≥ форми предметного св≥ту. ќрган≥чн≥ ≥ неорган≥чн≥ форми надзвичайно зближуютьс€ ≥ часто €блука под≥бн≥ до €дер, а глечики, вигинаютьс€, наче жив≥. ¬ в≥домих натюрмортах УЅлакитна вазаФ, УЌатюрморт з кошикомФ, УЌатюрморт з апельсинами та €блукамиФ —езанн не зосереджуЇ увагу на фактур≥, не прагне охопити м≥нливу гру св≥тла, а, виключивши все тимчасове, надаЇ €блукам та апельсинам т≥Їњ ж пластичноњ сили, м≥цност≥, виразност≥, що ≥ горам та мор€м. ѕредмети часто зображен≥ з р≥зних точок зору, що переконливо ви€вл€Ї особливост≥ кожного з них, його структуру ≥ барвн≥ €кост≥. ћитець шукаЇ першооснову форм, ви€вл€Ї њх структуру ≥ складки його серветок под≥бн≥ до античних рельЇф≥в.

¬ складному св≥т≥ —езанна особливе м≥сце займаЇ людина ≥ цю тематику в≥н вважаЇ особливо в≥дпов≥дальною. ћитець мало писав портрети ≥ сюжетн≥ композиц≥њ ≥ найб≥льше переконують його образи простих людей, сел€н. ¬ цих люд€х в≥н вбачав спор≥днен≥сть з навколишн≥м св≥том, вугластою, суворою землею, скел€ми. ¬≥н передавав в люд€х кремезну силу, пов≥льну м≥ць ≥ внутр≥шню ц≥л≥сн≥сть, позбавлену метушн≥ ≥ сумн≥в≥в. ѕрот€гом багатьох рок≥в митець писав гравц≥в в карти, передаючи в цих сюжетах щось позачасове ≥ загальнолюдське. ѕроста, строго симетрична композиц≥€, вр≥вноважен≥сть крупних обТЇм≥в, стриманий колорит, побудований на нюансах теплих в≥дт≥нк≥в Ц вс≥ елементи передають не миттЇве враженн€ чи настр≥й, а характер людей, зосереджен≥сть, внур≥шню правду житт€. ѕритаманне —езанну прагненн€ в≥днайти втрачену гармон≥ю людини ≥ природи в≥н прагнув вт≥лити в численних У упальниц€хФ, де в≥дчутно простежуютьс€ пошуки ритм≥чноњ ≥ кольоровоњ Їдност≥ людей ≥ пейзажу. ¬с≥ новац≥њ —езанна були покликан≥ утвердити право митц€ творити св≥й особлвий св≥т, що надихаЇтьс€ д≥йсн≥стю, але не Ї њњ безпосередн≥м в≥дбитком.

јктивне неприйн€тт€ сучасноњ Ївропейськоњ цив≥л≥зац≥њ, контраст≥в столичного житт€ характеризуЇ д≥€льн≥сть ѕол€ √огена (1848-1903). ¬важаючи, що сучасна культура Ухвора ф≥зично ≥ моральноФ, в≥н шукав виходу за њњ меж≥. Ќа ц≥ пошуки утоп≥чного УприродньогоФ ≥снуванн€ людини вплинули враженн€ дитинства, €ке в≥н пров≥в у Ћ≥м≥, у велик≥й, заможн≥й патр≥архальн≥й с≥мТњ, що належала до перуанськоњ знат≥. яскрав≥ спогади про безтурботне ≥дилл≥чне житт€ в троп≥ках, про €скрав≥ барви ≥ гар€че сонце визначили його прагненн€ облишити Ївропейський сучасний св≥т, вплинули на все житт€ √огена. як в≥домо, в≥н був заможним ≥ вправним маклером, але захопленн€ мистецтвом поступово вилучаЇ, нищить вс≥ ≥нш≥ ≥нтереси ≥ зац≥кавленн€ майбутнього митц€. « 1879 року в≥н релуг€рно бере участь у виставках ≥мпрес≥он≥ст≥в, а з 1883 року пориваЇ ≥з с≥мТЇю ≥ респектабельнмим ≥снуванн€м, повн≥стю в≥ддаючись мистецтву.

ƒосить швидко √оген усв≥домив, що на в≥дм≥ну в≥д ≥мпрес≥он≥ст≥в, його зац≥кавленн€ лежать в УтаЇмничому центр≥ думкиФ, а не в Усфер≥, що доступна окуФ. ¬же на початку творчого шл€ху митець прагне в≥д≥йти в≥д надм≥рноњ прихильност≥ до натури, шукаЇ стиль, що був би не коп≥Їю, а Утрансформац≥ЇюФ. —початку в≥н йде шл€хом занадто пр€мол≥н≥йного спрощенн€ пластичних елемент≥в, практикуючи винайдену јнкетеном клуазон≥стську техн≥ку, тобто, площинно побудовану композиц≥ю з р≥вном≥рно зафарбованих, ч≥тко оконтурених силует≥в, що нагадуЇ середньов≥чн≥ в≥траж≥ або в≥зант≥йськ≥ емал≥. ќдним з перших твор≥в цього стилю стала У авТ€рн€ в јрл≥Ф, ц≥лком побудована на гармон≥њ великих площинних барвних пл€м, п≥дкреслених темним контуром. ¬≥дчутт€ простору ≥ обТЇму дос€гнуто тут не в≥дт≥нками кольору ≥ св≥тлот≥ньовим моделюванн€м, а сп≥вв≥дношенн€м барвних пл€м ≥ пластичною наповнен≥стю малюнку. √оген дос€гаЇ в робот≥ ≥ формальноњ Їдност≥ ≥ емоц≥йноњ зм≥стовност≥.  ртина сповнена настрою самотност≥ та людськоњ в≥дчуженост≥, нагадуючи УјбсентФ ƒега.

ѕроте, в основ≥ пошук≥в √огена теж лежить в≥дображенн€ часу в живопис≥, але не повТ€заного з житт€м «емл≥, €к у —езанна, а ≥сторичного, що стосуЇтьс€ минулого ≥ майбутньог людства. ¬перше майстер спробував передати реальну присутн≥сть ≥сторичного часу в нас ≥ навколо нас в композиц≥њ У¬ид≥нн€ п≥сл€ пропов≥д≥Ф. —учасн≥ митцю бретонськ≥ сел€нки на€ву спостер≥гають под≥ю, про €ку йшла мова п≥д час служби: боротьбу якова з ангелом.  омпозиц≥€ ч≥тко д≥литьс€ на два просторово-часових плани: перший Ц реальний, з ж≥нками в архањчних чепц€х, що з дит€чою нањвн≥стю сприймають нед≥льну пропов≥дь, другий Ц у€вний: вглибин≥, в≥дд≥лена ч≥ткою смугою, зображена боротьба якова з ангелом €к видовище, що постаЇ перед внутр≥шн≥м зором сел€нок. ÷ей фантастичний план в≥дсунуто в невизначено Ц нереальний прост≥р ≥ в ц≥лому композиц≥њ не вистачаЇ Їдност≥: не згармон≥йован≥ р≥зк≥ контрасти барвних пл€м, особливо Ц б≥лих чепц≥в, що настирливо ф≥ксують передн≥й план.

“≥ ж бретонськ≥ сел€нки схилили кол≥на перед перед придорожним розпТ€тт€м в картин≥ У∆овтий ’ристосФ ≥ витв≥р середньов≥чного мистецтва стаЇ дл€ них майже живою реальн≥стю, повТ€зуючи з духовною спадщиною. ѕолотно випром≥нюЇ почутт€ глибокого суму, €ким охоплен≥ ≥ ж≥нки перед розпТ€тт€м ≥ безлюдний ос≥нн≥й пейзаж. Ќарешт≥, в Ујвтопортрет≥Ф √оген сам себе сп≥вставл€Ї ≥ з У∆овтим ’ристомФ, що вже став його картиною, ≥ з ще давн≥шим ≥нд≥€нським ≥долом. –≥зн≥ культури, ≥сторичн≥ часи, точки земноњ кул≥ см≥ливо обТЇднались навколо сучасного Ївропейц€, декларуючи, певною м≥рою його зац≥кавленн€. «вертаючись до традиц≥й французького середньов≥чч€ ≥ особливо Ц до досв≥ду неЇвропейських культур, √оген став першим митцем ‘ранц≥њ, що обновив св≥й стиль перетворенн€м неЇвропейськоњ спадщини.

ћайстер завжди мр≥€в про прекрасний троп≥чний УрайФ. ѕозбавлений можливост≥ зд≥йснити далеку подорож, в≥н ще в 1888 роц≥ њде в јрль, де ¬ан-√ог мр≥€в влаштувати Умайстерню ѕ≥вдн€Ф. —п≥льне ≥снуванн€, €к в≥домо, ск≥нчилось траг≥чно, проте перебуванн€ в јрл≥ вплинуло на еволюц≥ю кожного. √оген, зокрема, все б≥льше уваги прид≥л€Ї чистому кольору, що Їдиний може бути барвним екв≥валентом св≥тла. ¬≥н уникаЇ св≥тлот≥ньового моделюванн€, тим б≥льше, що т≥н≥ вступали в протир≥чч€ з площинним розум≥нн€м форми.

¬ 1891 роц≥ √оген њде в ѕол≥нез≥ю. —аме на “ањт≥ його стиль дос€гаЇ довершеност≥. „ар тањт€нських полотен пол€гаЇ в орган≥чному поЇднанн≥ легенди ≥ д≥йсност≥, минулого ≥ сучасного. ѕопри те, що д≥йсн≥сть на “ањт≥ зовс≥м не була Уземним раЇмФ, √оген захоплено насолоджувавс€ фантастично прекрасною природою, њњ буйними барвами ≥ ароматами. ≤ саме тањт€нське житт€ в той час ≥снувало в переплет≥нн≥ старого ≥ нового, в поЇднанн≥ €зичницьких в≥рувань ≥ христи€нства. ƒо реч≥, ц€ ситуац≥ заф≥ксована √огеном в картин≥ У¬еликий ЅуддаФ, де туземц≥ зображен≥ н≥би на перехрест≥ двох св≥т≥в Ц м≥ж давн≥м ≥долом ≥ сценою “аЇмноњ вечер≥. √ероњ пол≥нез≥йських полотен сприймаютьс€ ≥ автором ≥ гл€дачами €к вт≥ленн€ загальноњ перед≥стор≥њ роду людського, вони ≥снують тут ≥ сьогодн≥ Ц ≥, водночас, - у виток≥в людства. “ому так невимушено њх бронзов≥ т≥ла вт≥лен≥ в майже орнаментальну стих≥ю пейзажу. —в≥т картин √огена сприймаЇтьс€ €к чудовий сон на€ву, один з найпрекрасн≥ших сн≥в в ≥стор≥њ живопису.

ѕрост≥ мотиви майстер перетворюЇ в образи п≥днесеноњ краси, надаЇ њм майже ритуальноњ урочистост≥. ¬≥н см≥ливо поЇднуЇ скульптурн≥сть людських т≥л з декоративн≥стю середовища, що наближаЇтьс€ ≥нод≥ по фактур≥ до гобелен≥в. ¬ тањт€нських картинах в≥дчутне т€ж≥нн€ до подоланн€ станков≥зму, до виходу на монументально-декоративне мисленн€. ¬ картин≥ У∆≥нка, що тримаЇ пл≥дФ привертаЇ увагу п≥дкреслено статична постать ж≥нки, що може, здаЇтьс€, просто€ти в≥ки, не поворохнутись. ÷е надаЇ особливого звучанн€ тањт€нськ≥й назв≥ картини У уди ти йдеш?Ф. ћалюнок тут втратив р≥зк≥сть Уклуазон≥стськихФ полотен, л≥н≥њ стали вибагливо-гнучкими. Ѕарви вишукан≥ ≥ н≥жн≥, н≥би оповит≥ спекотним маревом. –ожево-червон≥ тони у сп≥вставленн≥ з блакитно-син≥ми ≥ зелено-жовтими передають враженн€ сон€чного св≥тла, що н≥би матер≥ал≥зуютьс€ в постат≥ тањт€нки, Ќе меншоњ чар≥вност≥ сповнена композиц≥€ Уј ти ревнуЇш?Ф, що зображуЇ двох оголених д≥вчат. ѓх темно-золотав≥ т≥ла застигли у л≥нив≥й втом≥ на рожевому п≥ску. ћонументальну велич сильних ≥ гнучких ф≥гур п≥дкреслюЇ вибагливий узор, що його плетуть навколо д≥вчат обриси берега, зелене в≥тт€, €ке схилилось до води, стил≥зован≥ коралов≥ рифи. Ћюди злились з природою ≥ вт≥люють у мовчазному спокоњ њњ в≥чне, неквапне житт€.

√оген прагне не лише в≥добразити в своњх картинах сучасн≥сть, а ≥ повернутись до минулого тањт€н, п≥знати њх пов≥тр€ ≥ перекази. ƒавн≥ легенди маор≥йц≥в часто складають поетичний п≥дтекст полотен художника. «окрема, дуже активно цей другий план д≥Ї в знаменитому зображенн≥ тањт€нськоњ дружини майстра “ехаТамани Ућанао “упапауФ (Уƒух мертвих не спитьФ). ћолода пол≥нез≥йка на короткий час подарувала йому рад≥сть ≥ натхненн€ ≥ своЇ захопленн€ в≥н перен≥с на полотно, що с€Ї феЇричноњ краси барвами, музичною красою композиц≥њ, в центр≥ €коњ Ц цнотливо-зваблива врода юноњ пол≥нез≥йки, що в смут≥ ноч≥ думаЇ про привиди.

ƒавньому переказу про прекрасну ¬айраумат≥, що стала дружиноюбогаќро присв€чена картина "ѓњ звуть ¬айраумат≥". √оген пише легенду ≥ при≠йоми декоративноњ стил≥зац≥њ тут особливо в≥дчутн≥. ÷≥каво, що, зобра≠жуючи прародительку народу оголеною на тл≥ та≥т€нського пейзажу, ми≠тець надихаЇтьс€ витонченими формами давньоЇгипетського мистецтва. ¬ ц≥й та ≥нших пол≥нез≥йських роботах повн≥стю розкриваЇтьс€ колористичне обдаруванн€ √огена, €кий пор≥внював кол≥р з музикою ≥ вважав, що коло≠ритом можливо висловити найзагальн≥ш≥ ≥ потаЇмн≥ш≥ €вища житт€.

ћайстер завжди мр≥€в творити велик≥ монументальн≥ композиц≥њ. ¬ 1897 роц≥, в траг≥чний пер≥од, коли в≥н наваживс€ на самогубство, майстер за м≥с€ть написав велику композиц≥ю "¬≥дки ми? ’то ми?  уди ми йдемо?", €ку вважав своњм духовним запов≥том. –итм≥чний лад роботи, написаноњ на великому шмат≥ грубоњ м≥шковини, см≥ливе спрощенн€ форм ≥ колористич≠ного р≥шенн€ - характерн≥ дл€ монументально-декоративного живопису. ¬ ф≥гурах людей ≥ зв≥р≥в, ≥дола, в синьо-зелених в≥зерунках прадавнього пейзажу митець вт≥лив своњ роздуми, сумн≥ви ≥ ваганн€ щодо можливост≥ оволод≥ти таЇмницею Унашого походженн€ ≥ нашого минулого".

¬ останн≥ роки житт€ хвороба обмежуЇ задуми митц€ ≥ в≥н в≥ддаЇ пере≠вагу композиц≥€м з кв≥тами, особливо - з сон€шниками. ¬≥н також про≠бував своњ сили в р≥зьб≥ по дереву, керам≥ц≥, письменництв≥. ¬ своњй книз≥ "Ќоа- Ќоа", €к ≥ в творах образотворчого мистецтва, в≥н в≥дтво≠рив поетичний св≥т океан≥йськоњ культури ≥ став засновником руху неотрадиц≥онал≥зму в мистецтв≥ ’’ стол≥тт€.

¬изначним реформатором живопису, що вплинув на подальший розвиток мистецтва, був ¬≥нсент ¬ан √ог /1853- ≤890/. …ого творч≥сть Ї нев≥дТЇмною частиною художньоњ культури ‘ранц≥њ, хоч прожив в≥н тут лише остан≠н≥х п'€ть рок≥в, короткого ≥ траг≥чного житт€. √оландець за походженн€м, в≥н народивс€ в с≥м'њ пастора ≥ певний час мр≥€в то пропов≥дницьку д≥€льн≥сть. јле захопленн€ живописом перемагаЇ ≥нш≥ мр≥њ ≥ прагненн€. ¬ан √ог все житт€ гостро в≥дчував будь-€ку не справедлив≥сть ≥ сп≥вчутт€ до знедолених. ƒраматичне сприйн€тт€ житт€ з самого початку обумовлюЇ коло зац≥кавлень художника ≥ перш≥ його роботи присв€чен≥ знедоленим люд€м - шахтар€м, землекопам, сел€нам, см≥тт€рам тощо. ¬же в цих робо≠тах, €к≥ часто вважаютьс€ лише перед≥стор≥Їю мистецтва ¬ан √ога, при≠вертаЇ увагу люд€н≥сть ≥ експрес≥€, бажанн€ "хвилювати ≥ зворушувати" людей.

ѕерший пер≥од ¬ан √ога - дещо траг≥чний, "темний" реал≥зм - ц≥лий св≥т коричневого: земл€, шк≥ра, дерево. ¬узлувато- нервов≥ л≥н≥њ ви€в≠л€ють форму майже з гротескною виразн≥стю, з небаченою енерг≥Їю пере≠даЇтьс€ внутр≥шнЇ напруженн€. ћайстер своЇю волею одухотворюЇ все -стоптан≥ черевики чи стар≥ глеки, породжуючи асоц≥ац≥њ ≥ узагальненн€, що розпов≥дають про людське житт€. ¬≥домою картиною голандського пер≥оду Ї " ѓдоки картопл≥". Ќевелика лампа тьм€но висв≥тлюЇ темну к≥мнату, важк≥ постат≥ сел€н, загруб≥л≥ обличч€, натруджен≥ руки - все тут вражаЇ достов≥рн≥стю ≥ певною величчю. —уворий колорит викликаЇ у€вленн€ про землю, з €кою пов'€зане все њхнЇ житт€. “е ж своЇр≥дне поЇднанн€ су≠ворост≥ ≥ значущост≥ характеризуЇ ≥ полотно "“кач".

—уперечки в с≥мТњ змушують ¬≥нсента залишити √оланд≥ю ≥ перењхати в ѕариж до молодшого брата “ео - його друга ≥ пом≥чника на все житт€. ¬ ѕариж≥ ¬ан √ог робить безл≥ч в≥дкритт≥в, що кардинально вплинули на його творч≥сть. ¬≥н знайомитьс€ з творами ƒелакруа, €понською гравюрою, мистецтвом ≥мпрес≥он≥ст≥в. ¬≥н починаЇ писати в≥льн≥ше ≥ розкут≥ше. Ќа його пал≥тр≥ зТ€вл€Їтьс€ все б≥льше св≥тлих фарб. ћайстер пише те≠пер портрети, натюрморти, "паризьк≥ мотиви", пейзаж≥ тощо, сповнен≥ рад≥сного настрою. —еред паризьких роб≥т - тонкий по колориту "Ќатюр≠морт з г≥псовою статуеткою", або ж дзв≥нко-€скрав≥ " в≥ти в м≥дн≥й ваз≥". ѕроте, невдала участь разом ≥з Ѕоннаром, √огеном, —ера та ≥ншими у ви≠ставках розчаровуЇ ¬ан √ога ≥ на початку 1888 року в≥н перењздить на п≥вдень, в јрль. —аме тут ¬≥нсент трохи б≥льше, н≥ж за р≥к створюЇ 190 картин ≥ багато, малюнк≥в.

Ќевелике м≥сто, оточене кв≥тучими жовто-л≥ловими пол€ми, здаЇтьс€ йому новою япон≥Їю. ¬ан √ог виробл€Ї власну програму, що пол€гаЇ у по≠сл≥довному спрощенн≥ ≥ переб≥льшенн≥ вс≥х засоб≥в в≥дтворенн€ - композиц≥њ, просторового р≥шенн€, малюнку ≥ колориту. ќсобливий акцент зро≠блено на колорит. ћитець пише: "«ам≥сть того, щоб робити спроби точно зобразити те, що знаходитьс€ у мене перед очима, € використовую кол≥р дов≥льно, так, щоб найповн≥ше висловити себе", …ого захоплюЇ активн≥сть матер≥њ, що прагне подолати стаб≥льн≥сть форм. ∆итт€ дл€ нього - це вив≥льнена енерг≥€ ≥, на в≥дм≥ну в≥д —езанна, син≥й кол≥р був у майстра символом смерт≥, а нос≥Їм житт€ "—онце-король" жовтий, що даруЇ енерг≥ю прос≠тору. ¬одночас, €к —езанн, ¬ан √ог д≥йшов до висновку про нероз≠д≥льн≥сть малюнку ≥ кольору, њх синтез Ї одн≥Їю з особливостей стилю митц€, його мазок Ї ≥ л≥н≥Їю- штрихом, еволюц≥онуючи в≥д спок≥йн≥шого до все б≥льш динам≥чного.

—в≥тосприйн€тт€ ¬ан √ога було гранично загостреним, глибоко особис≠тим ≥ драматичним. ≤ засобом його в≥дображенн€ стаЇ кол≥р. ¬≥дчутт€ ко≠льору у митц€ вражаюче ≥нтенсивне, емоц≥йне ≥ складне. «агальнов≥домими Ї його слова про те, що в≥н мр≥Ї "висловити почутт€ двох закоханих по≠Їднанн€м двох додаткових кольор≥в, њх зм≥шуванн€м та протиставленн€м". ÷≥ прагненн€ в≥н намагаЇтьс€ реал≥зувати у численних полотнах.

¬есна ≥ л≥то в јрл≥ - найщаслив≥ш≥ в житт≥ ≥ творчост≥ ¬ан √ога. ¬≥н пише к≥лька вар≥ант≥в п≥дйомного мосту в јрл≥, трактуючи композиц≥ю на манер≥ €понського естампу, на сп≥вв≥дношенн≥ €скраво-оранжевоњ земл≥, зеленоњ трави ≥ блакитного неба. “од≥ ж майстер пише "—≥€ча" €к символ в≥дродженн€ житт€, але - з нервовим малюнком ≥ неспок≥йним контрастом жовто-оранжевих та синьо-л≥лових кольор≥в. —творений п≥д впливом "—≥€ча" ћ≥лле, цей образ ц≥лковито перетворений тривожним баченн€м ¬≥нсента.

„и не най€скрав≥ше захопленн€ красою житт€ вт≥лено в знаменитих вар≥антах "—он€шник≥в". —ер≥€, що випром≥нюЇ золоте с€йво, в≥дображуЇ за≠милуванн€ автора цими кв≥тами, схожими на сонце. ¬≥н писав сон€шники в простих, глечиках на нейтральному тл≥ р≥зного кольору - св≥тло-жовтому, жовто- зеленому, глибоко-синьому. ѕензель митц€ з пристрастним захоп≠ленн€м ви€вл€Ї могутню життЇву силу, що м≥ститьс€ у пружних вигинах стебел та пишних кв≥тах. Ѕ≥льш спок≥йним настроЇм теплого людського почутт€ з≥гр≥та "—пальн€ ¬≥нсента в јрл≥", що знайомить нас з подробиц€ми повс€кденного житт€ митц€. ¬≥д картини в≥Ї затишним мовчанн€м ≥ в≥дпо≠чинком серед простого умеблюванн€ ≥ звичайних предмет≥в.

¬ кращих роботах арльського пер≥оду здаЇтьс€, що в св≥т, зображений майстром, утручаютьс€ косм≥чн≥ сили. ¬ "„ервоних виноградниках" лимонно-оранжеве сонце, оточене пульсуючим рад≥ац≥йним ореолом, висить над обр≥Їм, н≥би спливаючи на землю, у водоймище. ¬ промен€х цього косм≥чного св≥тила полум'€н≥Ї виноградник ≥ все навколо. ј в картин≥ "“ераса кав'€р≠н≥ вноч≥" неймов≥рноњ величини з≥рки, що дивл€тьс€ на землю н≥би посланц≠≥ ≥нших св≥т≥в, пильно "огл€дають " сумне житт€ пров≥нц≥йного м≥стечка.  онтраст осв≥тленоњ тераси та лимонно-жовтоњ ст≥ни ≥з син≥м небом доведений до пронизливого апогею. ѕор≥вн€но ≥з гар€чою жовтизною штучного осв≥тленн€ з≥рки здаютьс€ бл≥дими ≥ њх фантастичний розм≥р та кол≥р на≠дають неприродньоњ велич≥ скромному майдану. Ќе менш знаменитою Ї "Ќ≥чна кав'€рн€ в јрл≥", де ¬ан √ог, за власними словами, зум≥в висловити "шален≥ людськ≥ пристраст≥ зеленим та чорним кольором".  ≥лька маленьких ф≥гурок здаютьс€ загубленими у ворожому простор≥, осв≥тленому майже мо≠торошним с€йвом жовтих ламп. –≥зко скорочуючись вглибину, цей прост≥р н≥би засмоктуЇ людей ≥ предмети: в безлад≥ покинут≥ ст≥льц≥, столи поп≥д ст≥нами, великий б≥ль€рд. Ќеспок≥йн≥ л≥н≥њ та викривлен≥ контури поси≠люють в≥дчутт€ тривоги, справл€ючи враженн€ примарного вид≥нн€ у збудже≠н≥й св≥домост≥. ¬ан √ог дос€г мети: "показати, що кав'€рн€ - це м≥сце, де можна загинути, втратити розум чи скоњти злочин... передати демон≥чну м≥ць кабака- пастки".

¬ан √ог, €к зазначалось, прагнув людського тепла ≥ взаЇморозум≥нн€ ≥ завжди мр≥€в писати портрети, писати з такою енерг≥Їю вираженн€, щоб портрет став "душею модел≥". ¬ јрл≥ в≥н пише јрмана –улена, "јрлез≥анку". ѓх стиль грунтуЇтьс€ на см≥ливому спрощенн≥ малюнку ≥ кольору, що майже виключаЇ рельЇф та об'Їмне моделюванн€. ѕро те, €кий глибокий зм≥ст могла висло≠вити "проста форма" митц€, св≥дчить його "јвтопортрет з перев'€заним вухом", написаний п≥сл€ виходу з л≥карн≥, куди ¬ан √ог потрапив п≥сл€ траг≥чноњ сутички з √огеном. ѕортрет вражаЇ енерг≥йною впевнен≥стю вико≠нанн€. –≥зк≥ контури ви€вл€ють сувор≥, м≥цн≥ форми. ≈кспрес≥€ смагл€вого вилицюватого обличч€ посилюютьс€ контрастами додаткових кольор≥в - червоно- оранжевого тла, синьо-зеленого пальто, синьоњ шапки. ћайстер д≥йсно, пише портрет свого душевного стану, не п≥клуючись про схож≥сть. …ого обличч€ сповнене впертоњ зосередженост≥, лише в глибин≥ синього по≠гл€ду затањвс€ в≥дчай.

ѕ≥сл€ повторних приступ≥в душевноњ хвороби ¬≥нсент посел€Їтьс€ в приют≥ дл€ душевнохворих в —ан- –ем≥. ¬≥н ≥нтенсивно працюЇ ≥ все, що тут створено, належить до св≥тових шедевр≥в. ћитець часто пише рослини в њх природньому оточенн≥ - кущ≥ бузку та л≥лов≥ п≥вники. Ќезважаючи на так≥ умови - усв≥домленн€ можливост≥ нових приступ≥в - в цих композиц≥€х житт€, житт€ кв≥т≥в, набуваЇ св€ткового характеру. «ображен≥ з близькоњ точки зору г≥лки, соковит≥ пагони, лист€ ≥ кв≥ти заповнюють все полотно. (" ущ", " ущ бузку" тощо). ‘орми тут наст≥льки динам≥чн≥, що, здаЇтьс€, на наших очах рослини проростають, вкриваютьс€ лист€м ≥ бу€ють кв≥том. —тиль цих роб≥т б≥льш граф≥чний, картина будуЇтьс€ не на кольорових пл€≠мах, а на пружних л≥н≥€х, п≥дкреслених мазках-штрихах.

¬ан √ог см≥ливо використовуЇ просторов≥ переб≥льшенн€ ≥ деформац≥њ, викликаЇ враженн€ викривленост≥ земл≥, так, що вона починаЇ н≥би пульсу≠вати п≥д ногами людей, в той час, €к небеса закручуютьс€ сп≥рал€ми пото≠к≥в пов≥тр€ ≥ спалахами св≥тла - €к в картин≥ "ƒорога у ѕрованс≥". ÷€ пейзажна композиц≥€ присв€чена, фактично, улюбленому в даний пер≥од творчост≥ мо≠тиву - к≥парисам. —трунк≥ форми цих дерев, наст≥льки статичних, що на кладовищах п≥вдн€ њх висаджували €к символ в≥чного покою, митець пише ру≠хливими ≥ неспок≥йними. ѓх темний, глибокий, майже чорний кол≥р ¬ан √ог в≥дт≥н€Ї в картин≥ ср≥бл€стими ≥ золотими тонами неба ≥ земл≥.

¬ портрет≥ "Ќагл€дач л≥карн≥ —ен-ѕоль" опукло-виразно передано змор≠шкувате обличч€, пронизливий уважний погл€д людини твердого характеру, внутр≥шньо напруженоњ, св≥домоњ складност≥ своњх обовТ€зк≥в. Ќаписан≥ в цей час автопортрети д≥йсно створен≥ "к≥нчиками нерв≥в", а не пензлем, ¬они сприймаютьс€ €к символ жертовного служ≥нн€ мистецтву, протисто€нн€ ворожим випадам дол≥.

ќстанн≥ два м≥с€ц≥ житт€ ¬ан √ог прожив в ќвер≥. “ут в≥н писав чудов≥ с≥льськ≥ краЇвиди, будинки, садки ≥ пол€. —повнений все т≥Їњ ж закоха≠ност≥ у красу природи чудовий пейзаж "Ѕудинки в ќвер≥" з одинокою ф≥гурою.  омпозиц≥€ з хижкою п≥д соломТ€ною стр≥хою на першому план≥ с€Ї буйною красою барв ≥нтенсивно-блакитних, червоних, зелених, б≥лих ≥ золотавих, дивно поЇднуючи в соб≥ неспок≥й ≥ оптим≥зм. ¬ цей же час ¬ан √ог ство≠рюЇ один з кращих портрет≥в св≥тового живопису - "ѕортрет доктора √оше", сповнений справжнього траг≥зму. ћайстер зобразив л≥кар€ на пронизливо-синьому фон≥, ще п≥дкресленому насичено- червоним кольором столу, за €ким сидить √оше. ¬ поз≥ л≥кар€, у вираз≥ нервового обличч€, в погл€д≥ прозорих блакитних очей - вселенський сум, б≥ль за вс≥ людськ≥ стражданн€. “ака смертельна туга привела самого митц€ до самовбивства.

ўе одна траг≥чна постать в художньому житт≥ ‘ранц≥њ к≥нц€ стол≥тт€ - јнр≥ де “улуз-Ћотрек ћонфа /≤864- ≤90≤). ¬≥н був нащадком данього роду ≥ його пращури очолювали хрестов≥ походи ≥ вступали у родинн≥ зв'€зки з корол€ми. ¬ чотирнадц€ть рок≥в через перелом обох н≥г в≥н назавжди зали≠шивс€ кал≥кою. ÷€ траг≥чна обставина обумовила його ц≥лковиту в≥ддан≥сть мистецтву, а також - специф≥чне ставленн€ до житт€. –анн≥ роботи - пе≠реважно, автопортрети та портрети батьк≥в - виконан≥ в експресивно-ро≠мантичн≥й манер≥ ≥ св≥дчать про чудовий дар колориста. “рохи п≥зн≥ше Ћотрек знайомитьс€ з живописом ћане, ≥мпрес≥он≥ст≥в, —ера та √огена, засвоюЇ нов≥ техн≥ки накладанн€ фарб. „утливий ≥ сприйн€тливий, в≥н враховуЇ досв≥д ƒомТЇ ≥ ƒега, вивчаЇ €понське мистецтво ≥ швидко формуЇ власний стиль, де найактивн≥ша роль л≥н≥њ поЇднуЇтьс€ ≥з см≥ливим коло≠ритом, а гротеск - з вишуканою декоративн≥стю.

¬ 1885 роц≥ Ћотрек оселивс€ на ћонмартр≥ ≥ в≥днин≥ все його житт€ ≥ творч≥сть нерозривно пов'€зан≥ з цим районом ѕарижу, що в т≥ часи ще збер≥гав риси пригороду. ” 80-≥ та 90-≥ роки тут в≥дкриваютьс€ численн≥ кабаре - "ћерл≥тон", "ћулен-–уж", "ћулен-де-ла-√алетт", "японський диван" тощо - де публ≥ка могла танцювати, або ж милуватись профес≥йними танцюристами ≥ сп≥ваками, сид€чи за столиками. —аме актори кабаре та њх гл€≠дач≥: богема, простий люд, стали геро€ми митц€. …ого приваблювало до св≥≠ту знедолених ≥ в≥дкинутих сусп≥льством людей сп≥вчутт€ њ в≥дчутт€ причетност≥, обумовлене особистою трагед≥Їю.

«м≥ст ≥ основн≥ стильов≥ законом≥рност≥ роб≥т Ћотрека формуютьс€ п≥д впливом загальних зм≥н у живопис≥ ≥ граф≥ц≥ доби. як вже зазначалось, картину починають трактувати не €к "в≥кно в св≥т", а €к самоц≥нну р≥ч. ÷е супроводжуЇтьс€ естетизац≥Їю ≥ автоном≥зац≥Їю виражальних засоб≥в -не п≥дпор€дковуючись б≥льше виключно завданню життЇпод≥бного в≥дображен≠н€ натури, кол≥р, л≥н≥€ набувають самоц≥нност≥ ≥ декоративноњ краси. ”тверджуЇтьс€ право митц€ на в≥льну трансформац≥ю видимого св≥ту заради вт≥ленн€ ≥ндив≥дуальних у€влень про д≥йсн≥сть ≥ адекватност≥ почутт€м. ¬се це мас безпосереднЇ в≥дношенн€ до творчост≥ майстра. јле Ћотрек, чи не Їдиний з видатних митц≥в к≥нц€ стол≥тт€ поЇднав масштабн≥сть загаль≠нолюдськоњ проблематики з чутлив≥стю на приватн≥ под≥њ буденност≥. ¬≥н став ун≥версальним майстром, що створив шедеври в живопису, граф≥ц≥ ≥ збагатив њх виражальн≥ можливост≥. јнал≥тик ≥ досл≥дник навколишнього св≥ту, митець у конкретному бачив про€в загального ≥ ум≥в трансформува≠ти вихоплений, загострений "шматок житт€" в ц≥л≥сний автономний св≥т кар≠тини. јле в основ≥ всього лежав виключний дар малювальника. ¬≥н непере≠вершено схоплював ≥ передавав рух у розвитку, жваву м≥м≥ку або миттЇвий вираз обличч€. «дастьс€, рука ≥нод≥ випереджаЇ око у ф≥ксац≥њ стр≥мких зм≥н у стан≥ натури. Ћотрек - в≥ртуоз ракурсного малюнку, що було резуль≠татом вражаючоњ тренованост≥ руки ≥ ока, п≥знанн€ св≥ту з ол≥вцем в руц≥.

ѕередус≥м Ћотрек - майстер л≥н≥йного малюнку ≥ його л≥н≥€ гранично красномовна, але ≥ живопис - не менш ориг≥нальний. ћитець пише легкими, довгими мазками, кольоровими штрихами, що створюЇ враженн€ певноњ дематер≥ал≥зац≥њ ≥ в≥брац≥њ поверхн≥. Ћотрек писав дуже розбавленими ол≥йними фарбами, що надавало швидкост≥ рухам пензл€; через тонкий шар фарб нер≥дко просв≥чуЇ основа. ¬≥н невимушено переходив у межах одного твору в≥д граф≥чноњ ч≥ткост≥ до живописного багатства, в≥д дробност≥ до уза≠гальненн€.

« 1889 по 1892 роки створюЇтьс€ велика сер≥€ роб≥т, присв€чених монмартрським кабаре. ѕеред нами постають танцююч≥ пари ≥ деф≥лююча публ≥ка - "“анець в ћулен-–уж", "¬ ћулен де-ла-√алетт", "Ћа √улю, що входить до ћулен –ужу" тощо. ’арактерно, що пров≥дний мотив тут певний розлад лю≠дини ≥ оточенн€ ≥ ц€ конфл≥ктн≥сть в≥дбиваЇтьс€ композиц≥йно-пластично в алог≥чному сп≥вв≥дношенн≥ ф≥гур ≥ простору, у фрагментарност≥ побудови. ћи бачим знамениту танцюристку Ћа √улю, що виробл€Ї "па" кадрил≥ з своњм партнером ¬алентином Ѕезк≥стним ≥ - байдужих в≥дв≥дувач≥в, що надають сцен≥ певноњ фантасмагоричност≥. ” полотн≥ "¬ ћулен –уж" перед нами - частина кабаре, в≥дд≥лена в≥д танцювального залу балюстрадою. ƒинам≥чна д≥агональ виводить композиц≥ю назовн≥, за меж≥ картини, а елементи зво≠ротньоњ перспективи розгортають њњ на гл€дача - типовий прийом Ћотрека. —ам автор з друз€ми, що сид€ть за столиком, в≥дсунут≥ на. другий план, а на першому - зр≥зана рамою ф≥гура ж≥нки з чудернацьким силуетом ≥ облич≠ч€м-маскою, що ≥снуЇ н≥би, поза часом ≥ простором. Ќезвичн≥ ракурси, контрасти св≥тла ≥ барв покликан≥ передати атмосферу н≥чного ћонмартру.

„асом Ћотрек показуЇ "з≥рок" кабаре "крупним планом", €к в "Ћа √улю, що входить до ћулен –ужу". “анцюристка, що -≥де об руку ≥з сестрою та ще одн≥Їю актрисою, вбрана в скандально в≥дкриту сукню, написану прозорими блакитно-зеленими мазками, що контрастуЇ з темними тонами од€гу подруг та червоними панел€ми. ¬ р≥зкому вигин≥ т≥ла Ћа √улю, у вираз≥ обличч€ -сум≥ш вульгарност≥ ≥ артистизму, виклик ≥ г≥ркота. ¬се в картин≥ сповнено руху ≥, водночас, - ≥Їратичноњ нерухомост≥. ќдн≥Їю ≥з в≥двертих роб≥т, що зображують паризьке "дно", Ї картина "”" кавТ€рн≥" /"Ќ≥≠кчемн≥"/. 3 жорстокою правдив≥стю ≥ ≥рон≥Їю зобразив Ћотрек немолоду пов≥ю та сутенера, що оч≥кують кл≥Їнт≥в.  артина нагадуЇ "јбсент" ƒега, але трагед≥€ самотност≥ ≥ в≥дчуженн€ набуваЇ тут фарсу.

¬ середин≥ 1890-х рок≥в митець пише багато картин ≥з житт€ публ≥чних будинк≥в. ¬ образах вуличних пов≥й в≥н, за власними словами, пока≠зував не те, що суперечить людськ≥й сутност≥, а, навпаки, дещо глибоко люд€не". ≤ пор€д ≥з моральною деградац≥Їю героњнь цих сцен ми бачимо в них втомлен≥сть ≥ безнад≥йн≥сть. ” найв≥дом≥ш≥й картин≥ "¬ салон≥ на ву≠лиц≥ ћулен" з епатажною см≥лив≥стю в≥дтворена сцена дожиданн€ "гостей"; витончен≥сть контур≥в ф≥гур, €скравий колорит лише п≥дкреслюють жорстоку об'Їктивн≥сть, з €кою показан≥ обличч€, що перетворюютьс€ у напружен≥ маски, груб≥ ≥ сумн≥.

ѕ≥дм≥чаючи в своњх модел€х стереотипи повед≥нки, Ћотрек цим не обме≠жуЇтьс€, а прагне передати ≥ душевн≥ переживанн€ ≥ сутносн≥ €кост≥. ÷е стосуЇтьс€ ≥ портретних персонаж≥в. Ѕ≥льш≥сть портрет≥в митц€ €вл€Ї со≠бою фрагмент рухливого повс€кденного св≥ту, де масштабно вид≥л€Їтьс€ ф≥≠гура геро€, €к в роботах "ћесьЇ Ѕуало в кавТ€рн≥Ф, "ƒелапорт в ∆арден де ѕари", "“ап'Ї де —елейран" "ѕортрет Ћуњ ѕаскал€" тощо. Ќа перший пог≠л€д ц≥ ф≥гури здаютьс€ вт≥ленн€м буржуазного добробуту ≥ самовдоволенн€, але п≥длоги, що зд≥ймаютьс€ з п≥д н≥г угору, ст≥л, що вислизаЇ, публ≥ка, зайн€та своњми справами, внос€ть ноту тривожноњ нестаб≥льност≥ ≥ зроста≠ючоњ ≥зол€ц≥њ. ÷≥ портрети дивно багатозначн≥, сповнен≥ особливого психолог≥зму - психолог≥зму вс≥Їњ атмосфери твору, що в≥дбиваЇ внутр≥шню кон≠фл≥ктн≥сть взаЇмозвТ€зк≥в людини ≥ сусп≥льства.

ќц≥нка творчост≥ Ћотрека у складних багатосторонн≥х звТ€зках ≥з ча≠сом неможлива без такоњ значноњ галуз≥ його д≥€льност≥ €к мистецтво пла≠кату, в розвитку €кого в≥н в≥д≥грав вир≥шальну роль. ѕершим в≥домим творцем багатокольоровоњ сюжетноњ аф≥ш≥, що виконувалась л≥тографським. засобом, був ∆юль Ўере / 1836- ≤932/, —аме в≥н почав у 1860-х роках ст≠ворювати перш≥ аркуш≥, що в≥д≥гравали спочатку не ст≥льки рекламну, ск≥ль≠ки декоративну роль, прикрашаючи численн≥ огорож≥, що виникли у столиц≥, €ка перебудовувалась за проектом ќсманна.  окетлив≥ плакати Ўере в стил≥ "другого рококо" в≥дкрили можлив≥сть €кнайширшого виходу художньоњ творчост≥ на вулицю, до публ≥ки ≥ стимулювали творч≥сть ≥нших митц≥в. Ќаприк≥нц≥ стол≥тт€ аф≥ша переживаЇ блискучий розкв≥т, до нењ звертаютьс€ —тейнлен, Ѕоннар, ≥нш≥. “а най€скрав≥шим в напр€мку видовищного плакату став Ћотрек,

Ќеповторна см≥лив≥сть ≥ гострота художнього мисленн€ Ћотрека ви€ви≠лась в аф≥ш≥ в повн≥й м≥р≥. ¬≥н виробив власний стиль - заснований на ефект≥ раптовост≥ ≥ розрахований на те, щоб одразу кинутись у в≥ч≥, побудований на неспод≥ваному сп≥вставленн≥ гранично узагальнених плоских силует≥в, вишуканих ≥ грубих форм, контрастах масштаб≥в, фрагментрарност≥ композиц≥њ ≥ експрес≥њ ч≥тких контур≥в, гострих сп≥взвучч€х барв.

¬ 1891 роц≥ Ћотрек створюЇ свою першу аф≥шу дл€ "ћулен-–уж", що рек≠ламуЇ це кабаре та його з≥рку Ћ€ √улю, що уславилась в "натурал≥стичн≥й кадрил≥". Ќапружена динам≥ка композиц≥йно-просторовоњ структури несе в соб≥ величезн≥ виражальн≥ €кост≥; особливо вражаЇ неповторна характер≠н≥сть головних персонаж≥в - незворушно-елегантного ¬алентина Ѕезк≥стного та буйноњ Ћа √улю, що шалено п≥дкидаЇ в танц≥ пишн≥ сп≥дниц≥. “емн≥ си≠луети гл€дач≥в на св≥тлому тл≥ аркушу утворюють складний орнамент фону. —л≥дом за ц≥Їю аф≥шею виникають численн≥ плакати ≥ л≥тограф≥чн≥ альбом≠н≥ сер≥њ, що нав≥ки уславили €скравих ≥ ефемерних з≥рок ћонмартру, ћайстер в≥ртуозно загострено передаЇ суть њх творчоњ ≥ндив≥дуальност≥, рит≠ми њх танц≥в ≥ п≥сень.

Ќеперевершеним вт≥ленн€м вс≥Їњ гордост≥ ≥ достоњнства артиста ста≠ли два вар≥анти плаката, присв€ченого шалено попул€рному сп≥ваку јр≥ст≥ду Ѕрюану: ""јмбасадер".јр≥ст≥д Ѕрюан" та "јр≥ст≥д Ѕрюан в своЇму кабаре". ѕерша з аф≥ш Ї б≥льш сюжетно-опов≥дною, побудованою на вибагливих конт≠растах. тексту ≥ зображенн€, л≥н≥й та кольор≥в. ƒруг≥й притаманн≥ особли≠вий лакон≥зм ≥ монументальн≥сть форм. —прощен≥ обриси могутньоњ постат≥ шансоньЇ окреслен≥ гнучким контуром, риси мужнього обличч€ прорисован≥ детальн≥ше.  олористичне р≥шенн€ базуЇтьс€ на см≥ливому контраст≥ пло≠ских чорних пл€м плаща ≥ капелюха ≥ €скравочервоного кашне на бл≥до-жовтому фон≥.

јф≥ша "ƒжейн јвр≥ль" будуЇтьс€ на ефектному контраст≥ танцюючоњ по≠стат≥ артистки та обрамленн€, утвореного грифом контрабасу, рукою музи≠канта та його проф≥лем, трансформованим у складний орнамент, ¬ ≥нш≥й аф≥ш≥ "японський диван" ƒжейн јвр≥ль виступаЇ вже €к в≥дв≥дувач. јркуш захоплюЇ зухвало-см≥ливими з≥ткненн€ми динам≥чних л≥н≥й, з≥ставленн€м просторових план≥в, що вивод€ть погл€д за меж≥ зображенн€. ¬ пор≥вн€нн≥ з цими фесричними образами ще б≥льш самотньо-беззахисною, втомленою ≥ по≠збавленою ореолу театральноњ слави сприймаЇтьс€ та ж ƒжейн јвр≥ль в жи≠вописн≥й композиц≥њ "ƒжейн јвр≥ль, що виходить ≥з ћулен –ужу". ¬ ≥нших аф≥шах 1890-х рок≥в перед нами - "королева радост≥" Ћа √улю, гостро характерна сп≥вачка ≤ветт √≤льбер, л€льково-грац≥йна ћей ћ≥лтон ≥ схожа на гейшу ћей Ѕелфорт витончено-стр≥мка сол≥стка оперети ћарсель Ћ≥ндер ≥ повна енерг≥њ клоунесса Ўа-ё- ау з напрочуд сумними очима. ¬ишукан≥стю ≥ шл€хетним спокоЇм в≥др≥зн€ютьс€ аф≥ш≥ "–евю блан≥≥њ'' та "ѕасажирка з 54-≥". ѕерша рекламуЇ журнал, попул€рний в театрально-л≥тера≠турному св≥т≥, концентруючись на елегантн≥й зовн≥шност≥ дружини видавц€ ћ≥з≥њ Ќатансон в центр≥ композиц≥њ. ƒруга нав≥€на образом пасажирки па≠роплаву, на €кому Ћотрек плив з √авру до Ѕордо ≥ сприймаЇтьс€ €к вт≥≠ленн≥ мр≥њ про спок≥й ≥ щаст€.

¬ своњх аф≥шах ≥ ≥нших граф≥чних аркушах Ћотрек виступаЇ €к майстер доби модерну, що опиравс€ на досв≥д €понських ксилограф≥в. ÷≥ роботи, д≥йсно, мають дещо сп≥льне з творами ≥нших майстр≥в к≥нц€ стол≥тт€. јле в його роботах занадто багато внутр≥шньоњ енерг≥њ та монументальноњ сили, зосередженост≥ на людськ≥й ≥ндив≥дуальност≥, його мистецтво, ви≠тончено-колюче, насм≥шкувате ≥ траг≥чне, вплинуло на становленн€ ба≠гатьох митц≥в наступного стол≥тт€.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-05-06; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1542 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

80% успеха - это по€витьс€ в нужном месте в нужное врем€. © ¬уди јллен
==> читать все изречени€...

495 - | 496 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.039 с.