Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћистецтво прерафаел≥т≥в




¬ 1840-≥ роки в јнгл≥њ, €к ≥ в ≥нших Ївропейських крањнах посилюЇтьс€ боротьба напр€мк≥в в образотворчому мистецтв≥. ћолод≥ митц≥ Ц часто п≥сл€ навчанн€ в јкадем≥њ Ц прагнули внести в живопис простоту ≥ природн≥сть, €сн≥сть ≥ в≥рн≥сть правд≥. јле в кожн≥й нацональн≥й школ≥ ц≥ пошуки вт≥люютьс€ в р≥зн≥ форми. Ќа англ≥йському грунт≥ митц≥, що боролис€ проти оф≥ц≥йного живопису, залишились романтиками.

¬ 1848 роц≥ виникло ≥ почало активну д≥€льн≥сть прот€гом сл≥дуючого дес€тил≥тт€ Ѕратство прерафаел≥т≥в (–R). √оловним нам≥ром сп≥вдружност≥ молодих митц≥в була боротьба проти засилл€ академ≥чного мистетцва. —ама назва групи св≥дчила про њх прагненн€ в≥дродити традиц≥њ живопису середньов≥чних та раньоренесансних майстр≥в та певне неприйн€тт€ мистецтва ¬исокого в≥дродженн€. ≤де€ простоти ≥ в≥рност≥ природ≥ сприймалась прерафаел≥тами кр≥зь призму ≥стор≥њ та ностальг≥њ по чудовому минулому, що назавжди в≥д≥йшло. як представники в≥ктор≥антськоњ художньоњ ел≥ти, вони ненавид≥ли сучасн≥сть ≥ вважали можливим в≥дродити красу лише через зверненн€ до середньов≥чч€. ÷≥ прагненн€ могли бути погоджен≥ через переказ у барвах давн≥х легенд, ≥стор≥й ≥ тому живопис прерафаел≥т≥в маЇ в≥дверто л≥тературний характер. —л≥д зазначити, що вироблен≥ митц€ми художн≥ прийоми страждали несум≥сн≥стю з њх ≥де€ми. Ћегенду ≥ романтику, м≥стику вони писали з натури, старанно позували одне одному, приск≥пливо дотримуючись реал≥стичност≥ в ≥сторичних костюмах та детал€х оточенн€. ¬иходив сухуватий натурал≥зм у поЇднанн≥ з екзальтац≥Їю.

«асновниками ≥ пров≥дними майстрами групи були ’олмен ’ант, ƒжон ≈. ћ≥ллЇс та ƒанте √абр≥ель –осетт≥. ”. ’олмен ’ант (1827-1910). «Т€вл€Їтьс€ на художн≥й арен≥ €к автор типово прерафаел≥тських картин УЌев≥рний пастухФ та У—в≥точ мируФ. ¬ перш≥й картин≥ д≥€ проходить на пов≥тр≥ при €скравому сон€чному осв≥тленн≥. —таранно ≥ методично передаЇ автор типово с≥льський пейзаж, овечу отару та постат≥ пастушки та в≥вчара, що, забувши про обовТ€зки, залиц€Їтьс€ до д≥вчини. ƒл€ ≥дейного спр€муванн€ прерафаел≥та типово, що автор не обмежуЇтьс€ пр€мим в≥дтворенн€м сюжетного зм≥сту, вносить в зображенн€ символ≥чно-морал≥стичний п≥дтекст. ”важно працюючи, €к ≥ вс≥ прерафаел≥ти на натур≥, ’ант очистив пал≥тру в≥д темних фарб ≥ передаЇ природу при сон€чному осв≥тленн≥ чистими барвами. јле прагенн€ достов≥рност≥ в≥дображенн€ предмет≥в незалежно в≥д в≥дстан≥ приводить до ≥гноруванн€ пов≥тр€ною перспективою, барвними рефлексами. ¬с≥ компоненти картини звучать однаково ≥нтенсивно, що обумовлюЇ у б≥льшост≥ майстр≥в групи в майбутньому тенденц≥ю до площинност≥ композиц≥њ та певноњ Устрокатост≥Ф колориту.

У—в≥точ мируФ привертаЇ увагу досить незвичайними ефектами в трактовц≥ образу ’риста. ћайстер намагаЇтьс€ у повн≥й м≥р≥ використати враженн€ в≥д контрастного сп≥вставленн €скравого м≥с€чного с€йва, де повний м≥с€ць Ї, одночасно, н≥мбом ’риста, та св≥тла л≥хтар€, €кого √осподь тримаЇ в руц≥.

Ќе менш виразними дл€ уподобань митц≥в групи Ї ≥ так≥ роботи ’анта €к У озел в≥дпущенн€Ф та Уѕробудженн€ соромуФ. ¬же в п≥зн≥ роки ’ант написав тв≥р, €кий називали останн≥м видатним твором руху прерафаел≥т≥в. УЋед≥ ЎалотуФ Ї, д≥йсно, одн≥Їю з кращих роб≥т митц€ ≥ багатьма своњми рисами пров≥щаЇ модерн.  артина створена за поемою “енн≥сона: Ћед≥ з Ўалоту була приречена все житт€ бачити св≥т лише €к в≥дбиток в дзеркал≥, ≥накше њњ чекала смерть. ’ант обираЇ той момент, коли пан≥ з Ўалоту, незважаючи на загрозу, повстаЇ проти заборони ≥ дивитьс€ у в≥кно на лицар€ Ћанселота. ”вагу привертаЇ хвил€стий ритм композиц≥њ ≥ динам≥чний рух ж≥ночоњ постат≥, що м≥стить протест.

ƒжон ≈.ћ≥ллес (1829-1896) виступаЇ вперше €к прерафаел≥т з картиною У≤≥сус у батьк≥вському дом≥Ф. ѕубл≥ка ≥ критики засуджували роботу за те, що ≤сус та його р≥дн≥ вигл€дали €к звичайн≥ люди. “а прерафаел≥ти вважали таку реакц≥ю своњм усп≥хом. ќдн≥Їю з найб≥льш безпосередн≥х композиц≥й групи прерафаел≥т≥в Ї невелике полотно ћ≥ллеса Уќч≥куванн€". Ќаписане в характерн≥й дл€ прерафаел≥т≥в жорсткувато Цп≥стр€в≥й манер≥, полотно приваблюЇ природн≥стю пози молодоњ д≥вчини, що сидить на сходах б≥л€ парковоњ огорож≥ весн€ним полуднем. ¬≥домою композиц≥Їю ћ≥ллеса стала його "ќфел≥€", сповнена безпосередн≥х нат€к≥в на п'Їсу Ўексп≥ра: тро€нда в руц≥ потонулоњ в струмку ќфел≥њ, малин≥вка в чагарнику тощо. « вражаючою детальн≥стю написана вс€ рослинн≥сть навколо струмка. ƒл€ ќфел≥њ позувала майбутн€ дружина ƒ.√.–осетт≥ ≈л≥забет —≥ддел, €ку ћ≥ллес змушував лежати в од€з≥ у ванн≥ з водою, через що д≥вчина застудилась: типовий приклад занадто пр€мол≥н≥йного в≥дтворенн€ натури. « часом митець став б≥льш сентиментальним, його твори Ц буденн≥шими. ¬≥н добиваЇьс€ визнанн€ ≥ обираЇтьс€ президентом  орол≥вськоњ јкадем≥њ.

яскравою ≥ндив≥дуальн≥стю був натхненик орган≥зац≥њ братства, поет ≥ живописець ƒанте √абр≥ель –осетт≥ (1828-1882). ¬≥н був все житт€ мр≥йником ≥ ≥ндив≥дуал≥стом; його образи майже безт≥лесн≥ ≥ нагадують вид≥нн€ чи сон, вони сповнен≥ в≥чноњ туги за втраченим св≥том ≥деального. як фах≤вець –осетт≥ завжди був сильн≥шим в кольор≥, н≥ж в малюнку. …ого першою Ђпрограмноюї роботою стало "Ѕлагов≥щенн€" 1850 року, €ке було через п'€ть рок≥в виконано в другому вар≥ант≥.  артина в≥дзначаЇтьс€ типовим дл€ прерафаел≥т≥в символ≥змом ≥, водночас, - реал≥стичн≥стю трактовки мадонни €к звичайноњ д≥вчини зн≥ченоњ та зл€каноњ принесеною зв≥сткою. ѓњ стан п≥дкреслений т≥сним простором аскетичноњ к≥мнати. ¬ п≥зн≥шому вар≥ант≥ ћадонна черпаЇ з струмка воду, що символ≥зуЇ њњ чистоту, а над њњ головою Ц голуб. ƒл€ ћадони майстру позувала ≈л≥забет —≥ддел, з €кою в≥н в 1860 роц≥ одруживс€. „ерез два роки ≈л≥забет померла в≥д оп≥ю, €кий випила при потр€с≥нн≥ в≥д смерт≥ новонародженоњ дочки. –осетт≥ був у в≥дчањ; п≥сл€ смерт≥ дружини в≥н написав њњ портрет у вигл€д≥ Ѕеатр≥че Ц "Ѕеата Ѕеатр≥с".  артина Ї зразком прерафаел≥тського символ≥зму, алегорично-л≥тературного. ≈л≥забет-Ѕеатр≥че сидить на балкон≥ ренесансного палаццо, за нею кр≥зь мерево видн≥ютьс€ јрно, м≥ст та буд≥вл≥ ‘лоренц≥њ. —он€чний годинник вказуЇ рокову мить. ќстанн≥ сон€чн≥ промен≥ ореолом ос€вають м≥дне волосс€; голова ж≥нки в≥дкинута, оч≥ заплющен≥, вуста п≥вв≥дкрит≥, руки безсило впали на кол≥на. √олуб приносить њй б≥лий мак Ц емблему смерт≥ ≥ невинност≥. ¬ глибин≥ справа Ц ƒанте не в≥дриваЇ очей в≥д јмура, що св≥титьс€ зл≥ва, тримаючи в руках палаюче серце ≥ н≥би кличе поета.

ѕ≥зн≥ше –осетт≥ знайшов св≥й ≥деал в дружин≥ свого товариша ”.ћорр≥са ƒжейн. ƒовгий час в≥н страждаЇ в≥д бол≥сно-пристратного платон≥чного коханн€. ћитець осп≥вуЇ ƒжейн ћорр≥с в багатьох полотнах: "ƒама скорботи", "Ћ≥л≥т", "јстарта" тощо. ¬же по тому, €к ƒжейн перестала пост≥йно позувати –осетт≥, в≥н написав чудову за вишукан≥стю чисто Ђросетт≥вськогої стилю композиц≥ю "ћр≥њ". ћолода ж≥нка сидить п≥д деревом; книга говорить про њњ любов до читанн€, а платан з бутонами Ц про прих≥д весни.  в≥тка жимолост≥ в руц≥ ƒжейн символ≥зуЇ неррозд≥лене коханн€ автора.

‘актично братство прерафаел≥т≥в €к сп≥вдружн≥сть припинило ≥снуванн€ вже п≥сл€ 1854 року. јле породжене прерафаел≥тами захопленн€ м≥стичною романтикою, специф≥чна сюжетика разом ≥з своЇр≥дною художньою манерою широко розповсюдилис€ ≥ прерафаел≥тський напр€мок став визнаним стилем п≥зньов≥ктор≥анськоњ доби.

‘ормально не належав до братства, але товаришував з його учасниками ≥ орган≥чно сприйн€в ≥ розвинув ≥дењ прерафаел≥т≥в ‘орд ћердокс Ѕраун (1821-1893) Ќа особист≥сть митц€ вплинув той факт, що народивс€ в≥н у ‘ранц≥њ ≥ дес€ть рок≥в вчивс€ мистецтву в Ѕрюгге та јнтверпен≥. ўе до поверненн€ в јнгл≥ю в≥н засвоњв под≥бн≥ до прерафаел≥т≥в пошуки назарейц≥в, €к≥ теж схил€лись перед середньов≥чч€м ≥ користувались €скравими чистими фарбами. Ѕраун, €к ≥ вс≥ прерафаел≥ти, любив сюжети з повс€кденного житт€ з морально-символ≥чним. «наченн€м. јле в ранн≥х роботах в≥н в≥ддаЇ перевагу соц≥альн≥й символ≥ц≥, про що св≥дчить "ѕрац€". ” велик≥й композиц≥њ представлено р≥зн≥ види прац≥: в≥д ф≥зичноњ до ≥нтелектуальноњ. јвтор прагне створити синтетичний образ англ≥йського сусп≥льства Ц в≥д землекоп≥в ≥ перекупок до мислител≥в ≥ дам благод≥йниць - звертаючись н≥би до безпосередньо побаченоњ вуличноњ сценки. « типово прерафаел≥тською старанн≥стю автор передаЇ конкретну вулицю лондонського ’емпстеда, портретн≥ риси Ђд≥ючих ос≥бї. јле протокольна точн≥сть ≥ детальн≥сть зображенн€ соковитост≥ фарб Ѕраун користуЇтьс€ не загальноприйн€тим в той час коричневим, а б≥лим грунтом.

ѕевною соц≥альною направлен≥стю позначена ≥нша картина "ѕрощанн€ з јнгл≥Їю", де в≥дбито настр≥й ≥ самого Ѕрауна, що боровс€ з б≥дн≥стю, ≥ багатьох людей т≥Їњ доби, змушених пересел€тис€ з Ѕритан≥њ в пошуках кращого житт€. Ѕезнад≥йн≥сть в≥дбиваЇтьс€ на обличч€х молодого подружж€, що стали геро€ми знаменитого полотна.  орабель, на €кому подружн€ пара з дитиною в≥дправл€ютьс€ в далекий св≥т, переповнений такими ж, €к вони, знедоленими людьми, змушеними залишати батьк≥вщину, в≥рог≥дно, назавжди. ћоральну п≥доснову ≥ символ≥чне значенн€ маЇ композиц≥€ "Cтупен≥ жорстокост≥" з дещо штучною мотивац≥Їю повед≥нки персонаж≥в.

¬≥дданим прихильником погл€д≥в прерафаел≥т≥в був ≈двард Ѕерн-ƒжонс (1833-1896). ¬ своњй творчост≥ в≥н все дал≥ в≥дходить в≥д простоти ≥ безпосередност≥, звертаючись до казкових та символ≥чних образ≥в. ¬еликого розголосу в св≥й час набула сер≥€ його полотен "ѕ≥гмал≥он ≥ образ". ¬ трактовц≥ Ѕерн-ƒжонса ѕ≥гмал≥он спочатку мр≥Ї про ≥деальну ж≥нку; створивши њњ, не см≥Ї торкнутись прекрасного витвору своњх рук. ¬тручанн€ вищих сил оживл€Ї статую ≥ зрештою скульптор падаЇ в захопленн≥ на кол≥на перед ж≥нкою, €ку подарувала ƒол€.

”любленому митцем середньов≥ччю присв€чена сер≥€, що нагадуЇ Ђ—пл€чу красунюї: казкова принцеса у л≥с≥ ≥ в≥дважний лицар, що прийшов њњ пробудити. ќдна з картин сер≥њ Ц "Ћицар≥ ≥ шипшина" Ц приваблюЇ фантастично розмањтим ≥ складним плетивом шипшинових кв≥тучих кущ≥в, серед €ких спл€ть зачарован≥ лицар≥. ѕостат≥ людей менш вдал≥. Ќе менше зац≥кавленн€ публ≥ки викликала ще одна Ђсередньов≥чнаї композиц≥€ майстра, створена за мотивами “енн≥сона Ц " ороль  офетуа та д≥вчина-жебрачка". ¬ н≥й осп≥вуЇтьс€ коханн€ корол€, дл€ €кого чистота ≥ чар≥вн≥сть б≥дноњ д≥вчини ви€вились дорожчими, н≥ж корол≥вство. ”мовним символ≥змом позначена ≥ чар≥вна композиц≥€ "Ѕерезнев≥ кв≥ти" з чудовим панорамним краЇвидом, позбавлен≥ конкретност≥.

Ѕагато часу ≥ натхненн€ присв€тив Ѕерн-ƒжонс, €к ≥ ≥нш≥ прерафаел≥ти, в≥дродженого нац≥онального декоративно-ужиткового мистецтва своЇњ доби. —правжн≥м ватажком цього руху був ”≥ль€м ћорр≥с, найближчий товариш Ѕерн-ƒжонса, прот€гом всього житт€.

”≥ль€м ћорр≥с (1834-1896) Ц одна з най€скрав≥ших постатей Ївропейськоњ художньоњ культури другоњ половини стол≥тт€. ¬≥н був в≥домим поетом, живописцем, теоретиком мистецтва, незр≥вн€ним знавцем готичноњ арх≥тектури ≥ старожитностей, головою знаменитоњ ф≥рми прикладних мистецтв ≥ ремесл, ориг≥нальним книговидавцем, вченим-перекладачем ≥, зрештою, пол≥тичним трибуном, що був активним членом соц≥ал≥стичноњ парт≥њ. «а своњм художньо-естетичним спр€муванн€м в≥н теж був п≥зн≥м романтиком ≥ не випадково з юнацьких рок≥в разом ≥з Ѕерн-ƒжонсом зблизивс€ з старшими прерафаел≥тами. ќбдарован≥сть натури ћорр≥са ви€вл€лась у всьому ≥ вимагала самовираженн€ в р≥зних сферах. ƒолаючи численн≥ труднощ≥, митець все житт€ вивчав нов≥ галуз≥ художньоњ д≥€льност≥, декоративно-ужиткового мистецтва, нов≥ профес≥њ ≥ види майстерност≥ ≥, певною м≥рою, визначив шл€хи подальшого розвитку художньоњ культури.

ћорр≥с розпочав свою д≥€льн≥сть €к поет Ц ≥ прот€гом житт€ не полишав поетичноњ творчост≥. јле в 1856 роц≥ в≥н знайомитьс€ з прерафаел≥тами ≥ його переконують, що Їдине достойне дл€ митц€ зан€тт€ Ц живопис. “иповим прикладом живописних зац≥кавлень ћорр≥са може бути ''  оролева √≥невра '' (портрет ƒжейн Ѕарден Ц ћорр≥с). Ќазва повторюЇ титул виданоњ ран≥ше книги поез≥й майстра ''Ќа захист √≥неври''. ѕор≥вн€нн€ ц≥Їњ роботи з творами, наприклад, –оссет≥, ви€вл€Ї крайнощ≥ прерафаел≥ст≥в. Ќа протилежн≥сть россет≥вським мр≥йливо Ц безплотним образам морр≥с≥вська задумлива ''√≥невра'' знаходитьс€ в ≥нтер'Їр≥, що до краю набитий речовими детал€ми. ÷€ речовист≥сть типова дл€ ћорр≥са, романтичний мед≥Ївизм €кого в≥дзначавс€ практичним акцентом.

¬ 1869 роц≥, одразу п≥сл€ одруженн€ з ƒжейн Ѕарден, ћорр≥с зайн€вс€ спорудженн€м власного будинку дл€ с≥м'њ та друз≥в Ц знаменитого –ед ’аусу, що став поворотним пункктом в ≥стор≥њ Ївропейськоњ арх≥тектури та декоративно-ужиткового мистцтва. –ед ’аус став справою рук багатьох прерафаел≥т≥в. јрх≥тектором був ‘≥л≥пп ”едд, Ѕерн-ƒжонс виготовив кахл≥ дл€ кам≥н≥в. —ам ћорр≥с виконав дерев'€не р≥зьбленн€ ст≥н. ”ебб також створив модел≥ мебл≥в, скл€ного посуду, металевих св≥чник≥в тощо.ѕрацювали над оформленн€м також –осетт≥, Ѕраун та ≥нш≥ члени угрупуванн€. ¬они сприймали будинок €к Ђнайпрекрасн≥ше м≥сце на земл≥ї. Ѕагато в чому будинок став проривом арх≥тектуру майбутнього, але це важко сьогодн≥ оц≥нити по достоњнству, тому що все новаторство стало загальнорозповсюдженим ≥ н≥би само собою зрозум≥лим. ÷е стосуЇтьс€ нав≥ть нетинькованоњ цегл€ноњ поверхн≥ ст≥н, що дала назву будинку ≥ сучасниками сприймалась €к шокуюче новаторство.

–ед-’аус нагадуЇ с≥льський котедж час≥в королеви јнни, але це не механ≥чне стил≥заторство. ¬ишукана легк≥сть обрис≥в поЇднуЇтььс€ з прототою ≥ вагом≥стю основних членувань. ” вс≥х складових споруди була нова, творчо освоЇна ≥де€ доц≥льност≥, п≥дпор€дкованоњ потребам хаз€њв. ¬≥тальн≥, њдальн€, б≥бл≥отека, к≥мнати дл€ сп≥лкуванн€ Ц межують з майстерн€ми. ≤нтер'Їр позбавлений будь-€коњ Ђрозкош≥ї. ѕриродн€ краса матер≥ал≥в, €сна конструкц≥€ предметних форм утверджувались в кожн≥й реч≥ цього прекрасного житла. Ѕуд≥вл€ неспод≥вано легко поЇднувалась з навколишн≥м пейзажем в Їдине ц≥ле; чудовий садок з улюбленими кв≥тами прерафаел≥т≥в Ц тро€ндою та шипшиною Ц та старий фруктовий садок оточували –ед-’аус, надаючи неповторност≥.

ѕ≥д впливом в≥д сп≥льноњ роботи над створенн€м будинку ћорр≥с засновуЇ через р≥к ф≥рму, куди залучив багатьох друз≥в. Ђћорр≥с ≥ компан≥€ї приймала замовленн€ на р≥зн≥ види художн≥х вироб≥в. ћебл≥, вишивка, обоњ, в≥траж≥, р≥збленн€ по дереву виготовл€лись переважно ≥з застосуванн€м ручноњ прац≥. ћорр≥с серйозно розробл€в ≥ проблеми орнаменту, створюючи численн≥ зразки. ƒ≥€льн≥сть ф≥рми спри€ла утвердженню нового ставленн€ до прикладного мистецтва та дизайну.

ќстанн≥м захопленн€м цього р≥зноб≥чно обдарованого митц€ стало видавництво книжок. ¬се житт€ ћорр≥с вивчав ≥ колекц≥онував старовинн≥ рукописи ≥ вважаЇтьс€ в јнгл≥њ одним ≥з кращих знавц≥в в ц≥й галуз≥. ¬≥д≥грала роль у новому починанн≥ ≥ мр≥€ про належне виданн€ власних твор≥в. ћайстер ≥ ран≥ше сам ≥ллюм≥нував рукописи, виконав понад 1500 стор≥нок розк≥шно орнаментованих текст≥в. ≤ в теоретичних статт€х ≥ у виданн€х Ђ ельмскотт-прессї митець по сут≥ вперше ставить питанн€ про мистецтво книги €к орган≥чноњ Їдност≥ тексту, ≥ллюстрац≥й, шрифта, заставок, ≥нших елемент≥в. Ќаприклад, статт€ 1893 року Ђ≤деальна книгаї ≥ сьогодн≥ сприймаЇтьс€ сучасно. —еред практично реал≥зованих видань кращими можуть вватись Ђ«олота легендаї та з≥бранн€ твор≥в „осера.

 р≥м д≥€льност≥ прерафаел≥т≥в,звичайно, ≥снували ≥ ≥нш≥ теч≥њ та жанри в живопис≥ середини стол≥тт€, але це прикрашене ≥ невиразне мистецтво в≥дзначаЇтьс€ невисокими художн≥ми €кост€ми, попри попул€рн≥сть у перес≥чноњ публ≥ки. Ќа найб≥льшу увагу заслуговують дос€гненн€ в галуз≥ буд≥вництва. ¬елику питому вагу складають споруди, пов'€зан≥ з розвитком зал≥зничного та морського транспорту: станц≥њ та платформи, вокзали, доки складськ≥ прим≥щенн€. Ѕурхливий розвиток промисловост≥ обумовлюЇ модерн≥зац≥ю завод≥в ≥ фабрик, а також Ц зростанн€ м≥ст. “ак≥ факти впливають на те, що јнгл≥€ випереджаЇ ≥нш≥ крањни в галуз≥ промисловоњ арх≥тектури, активно розробл€ючи нов≥ матер≥али ≥ технолог≥њ. Ўороко застосовуЇтьс€ метал, особливо при спорудженн≥ мост≥в, але ≥ в ≥нтер'Їрах, €к, наприклад, в кухн≥ корол≥вського пав≥льйону в Ѕрайтон≥, де колони у вигл€д≥ пальм п≥дтримують стелю.

јнгл≥€ вперше почала виробл€ти зб≥рн≥ металоконструкц≥њ ≥ стандартн≥ детал≥, визначаючи майбутнЇ буд≥вничоњ науки. Ќай€скрав≥шим вт≥ленн€м нов≥тн≥х починань стало спорудженн€  ришталевого палацу в Ћондон≥ (1851) €к пав≥льйона дл€ ¬сесв≥тньоњ виставки: новаторського за р≥зними показниками.

…ого творцем став не профес≥йний арх≥тектор, а сад≥вник ≥ буд≥вельник-практик ƒжозеф ѕакстон (1801-1865), €кий сам сприймав св≥й витв≥р €к Ђне арх≥тектуруї, а тимчасову Ђдекоративно-парковуї споруду. ‘актично ж,  ришталевий палац знаменував арх≥тектуру майбутнього, хоч сучасники цього не усв≥домлювали. ¬≥н належав до тих пам'€тник≥в, ≥сторичне значенн€ €ких переростаЇ њх безпосередню арх≥тектурно-художню ц≥нн≥сть. ƒостатньо зазначити, що всю ≥строю нов≥тньоњ арх≥тектури вже традиц≥йно починають з дати побудови Ђ ристал-паласї.

¬иставка 1851 року була першим м≥жнародним огл€дом дос€гнень ≥ндустр≥йноњ техн≥ки, демонстрац≥Їю переходу св≥товоњ сп≥льност≥ в≥д нап≥вкустарного Ц нап≥вмануфактурного виробництва до доби Ђпару та електрикиї. ѕроект  ришталевого палацу народжувавс€ теж €к техн≥чний винах≥д з метою подоланн€ Ђзабобон≥вї традиц≥йноњ конструкц≥њ. ¬еличезна споруда довжиною 564 та шириною 124 метри була зведена лише за чотири м≥с€ц≥. «агальн≥ обриси наближаютьс€ до латинського хреста, утвореного двома п'€тинефними перехресними базил≥ками. «веденн€ величезноњ споруди за такий короткий час стало можливим лише в результат≥ застосуванн€ принципу збиранн€ на буд≥вельному майданчику готових стандартних деталей: зал≥зних рам ≥з скл€ним заповненн€м. ¬ажливою особлив≥стю було використанн€ вих≥дного модул€ в 7,3 м, що розд≥л€в опорн≥ стовпи; довжина зал≥зноњ рами була такою ж ≥ модуль, таким чином, був витриманий у вс≥й композиц≥њ. Ћегкий металевий каркас не загромаджував внутр≥шн≥й прост≥р, прозор≥ скл€н≥ ст≥ни ≥ покр≥вл€ в≥дкривали всеб≥чний доступ св≥тлу, що ≥деально в≥дпов≥дало виставочним ц≥л€м. ÷енральний склеп≥нчастий трансепт висотою 20 м, прикрашений фонтанами, дозволив зберегти старий в'€з, що р≥с на територ≥њ, призначеноњ дл€ споруди. “обто, ≥нтер'Їр м≥стив елементи природнього середовища ≥ завд€ки прозорост≥ ст≥н не в≥дривавс€ в≥д пейзажного оточенн€.

ўоб гостр≥ше в≥дчути враженн€ в≥д Ђ ристал-паласї, варто у€вити всю п≥стр€в≥сть експонат≥в виставки, контрасти новоњ техн≥ки ≥ консервативноњ художньоњ думки автор≥в багатьох твор≥в. Ќестримана еклектика Ц Ђпсевдоготикаї, Ђновогрецькийї, Ђколон≥альнийї стил≥ Ц дом≥нувала в р≥зних видах декоративно-ужиткового мистецва. ѕор€д з цим демонструвалис€ вироби машинноњ техн≥ки: недосконало оброблен≥, невдало стил≥зован≥ п≥д ручну роботу тканини, дерево тощо. як вже зазначалось, це спов≥дувало думку, що машина ≥ фабрика Ї ворожою крас≥ ≥ мистецтву. ¬ ц≥й сум≥ш≥ старого ≥ нового  ришталевий палац пров≥стив прих≥д доби промислового кап≥тал≥зму. «вичайно, автор ще не оволод≥в матер≥алом ≥ споруда стала лише демонстрац≥Їю нових можливостей буд≥вництва, лише об≥ц€нкою майбутньоњ краси. ¬ 1936 роц≥ палац був в одну н≥ч повн≥стю зруйнований.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-05-06; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1175 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћюди избавились бы от половины своих непри€тностей, если бы договорились о значении слов. © –ене ƒекарт
==> читать все изречени€...

2268 - | 2071 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.