Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћистецтво ‘ранц≥њ в≥д 1815 року до середини ’≤’ стол≥тт€




∆ивопис. «а час≥в –еставрац≥њ у ‘ранц≥њ, €к ≥ у вс≥й ™вроп≥ посилюЇтьс€ реакц≥€. Ћюдовик ’VIII, а особливо -  арл ’ прагнуть повернути феодальний устр≥й, звичањ ≥ традиц≥њ, не в≥дчуваючи утоп≥чност≥ таких спод≥вань. ѕроте, –еставрац≥€ лише споводувала загостренн€ пол≥тичноњ боротьби, опозиц≥йн≥ настроњ нав≥ть серед л≥беральноњ буржуаз≥њ. ÷≥ настроњ повТ€зують з романтизмом: —тендаль говорить, що боротьба романтик≥в з класицизмом Ї боротьба л≥берал≥зму проти старого режиму. ¬иникаЇ лозунг, що мистецтво Ї Умовою народуФ, Увиразом часуФ ≥ нерозривно повТ€зане ≥з своЇю добою.  ритика говорить про два табори: Фшексп≥р≥ст≥вФ та Угомер≥ст≥вФ. Ќа театральних виставах (У≈рнан≥Ф ¬.√юго), в —алонах 1824 та 1827 рок≥в проход€ть справжн≥ битви м≥ж цими таборами. Ќ≥коли ще мистецьк≥ проблеми так не впливали на сусп≥льне житт€. “ак чи ≥накше ц≥ розб≥жност≥ вплинули на вс≥х митц≥в доби.

яскравим представником академ≥чних ≥деал≥в в живопис≥, складною ≥ талановитою ≥ндив≥дуальн≥стю був ∆.ќ.ƒомен≥к ≈нгр (1780-1866) Ц най€скрав≥ший учень ƒавида. —повнений протир≥ч, ≈нгр сам часто в≥дступав в≥д власних теор≥й Ув≥чного ≥деалу красиФ, особливо в чудових портретах. ”достоЇний п≥сл€ завершенн€ навчанн€ –имськоњ прем≥њ 1806 року, в≥н њде до ≤тал≥њ, де живе 18 рок≥в, а в 1834-41 роках займаЇ пост директора ‘ранцузькоњ академ≥њ в –им≥. як митець ≈нгр формуЇтьс€ в роки ≥мпер≥њ, назавжди залишаЇтьс€ приб≥чником класицистичних ≥деал≥в, уважно вивчаючи античн≥сть. “а, водночас, в≥н вивчаЇ не менш уважно ≥тал≥йських прим≥тив≥в, коп≥юЇ √ольбейна ≥ ƒюрера, ц≥кавитьс€ фламандц€ми. ≥ Ц багато малюЇ з натури. ¬ результат≥ в≥н ви€вл€Ї себе €к майстер блискучих портрет≥в ≥ часто Ц досить фальшивих сюжетних композиц≥й. —л≥д також мати на уваз≥, що в≥н прожив довге житт€: набагато старший за ∆ер≥ко та ƒелакруа, в≥н дожив до виступ≥в ≈.ћане. ƒивним чином сплавлен≥ в його творчост≥ класицистичн≥, романтичн≥ ≥ реал≥стичн≥ тенденц≥њ. ¬ його творах ми зустр≥чаЇм в≥дкритий ≥ чистий кол≥р готичних м≥н≥атюр, площинн≥сть ≥ деформац≥ю форм, п≥дпор€дкуванн€ не лише класичним нормам, а й емоц≥йним пориванн€м. “ак, в≥ртуозний малювальник, в≥н ≥нод≥, прагнучи до ритм≥чноњ виразност≥ ≥ пластичноњ експрес≥њ, см≥ливо порушував анатом≥чн≥ пропорц≥њ, тощо.

якщо в сюжетних полотнах ≈нгр часто залишаЇ нас байдужими, то €к портретист в≥н вражаЇ ум≥нн€м в≥добразити висок≥ у€вленн€ про людську г≥дн≥сть, силу, внутр≥шню значим≥сть ≥ Ц просто красу. ¬ 25 рок≥в ≈нгр створюЇ три портрета с≥мТњ –≥вТЇр, що св≥дчать про зр≥лу майстерн≥сть ≥ робл€ть його знаменитим. ¬же тут ми спостер≥гаЇм, €к музична обдарован≥сть живописц€ ви€вл€Їтьс€ в мелод≥йно-гнучких л≥н≥€х ≥ ритмах його полотен. ¬≥н творчо п≥дходить до вибору формату портрет≥в ≥ майстерно п≥дпор€дковуЇ композиц≥ю обраному формату. ” в≥льн≥й, невимушен≥й поз≥ постаЇ розумна ≥ кокетлива пан≥ –≥вТЇр з лаг≥дними з очима ≥ звабною посм≥шкою. ∆ваво ≥ натхненно передан≥ прекрасн≥ руки з тонкими, довгими пальц€ми. ∆ести рук взагал≥ в≥д≥грають в портретах ≈нгра велику роль. —аме модний Унаполеон≥вськийФ жест закладеноњ за сюртук руки надаЇ завершеност≥ пол≥тику ≥ чиновнику п. –≥вТЇру.

ќсобливою приваблив≥стю вид≥л€Їьтс€ портрет мадемуазель –≥вТЇр. ћр≥йлива пТ€тнадц€тил≥тн€ д≥вчина подана на тл≥ чудового мТ€кого пейзажу. ≤ чар≥вна природа ≥ легка посм≥шка на вустах д≥вчини контрастують з сумним погл€дом њњ величезних чорних очей. ¬ цьому тужливому погл€д≥ н≥би в≥дчутн≥ стражданн€ (через р≥к вона померла). «ахоплюЇ ≥ тонка спостережлив≥сть в передач≥ п≥дл≥тковоњ незграбност≥, певн≥ диспропорц≥њ, що надаЇ ще б≥льшоњ зворушливост≥ образу. ¬с≥ три портрета збер≥гають певну стриман≥сть, чеканний малюнок, ч≥тку форму, обмежен≥сть колориту. ѕокол≥нне зображенн€ постат≥ даЇ можлив≥сть з майстерн≥стю написати аксесуари ≥ обстановку, не перетворюючи портрет в жанрову композиц≥ю.

—еред портрет≥в римського пер≥оду передус≥м сл≥д згадати знаменитий портрет мадам ƒевоссе. Ќадзвичайна продуман≥сть ≥ краса форм, ритм≥чне розташуванн€ л≥н≥й поЇднуютьс€ тут з життЇвою переконлив≥стю. ѕоза прекрасноњ ж≥нки спок≥йна ≥ невимушено велична, матер≥альн≥сть, з €кою вона стверджуЇ себе в простор≥, нагадуЇ пластику. „≥ткий, елегантний силует, вишукана кольорова гама. ўе один уславлений портрет ц≥Їњ доби Ц портрет пан≥ де —еннон, Укоролеви ЌантуФ. Ѕлискуч≥ аксесуари Ц розк≥шна малинова з ср≥блом сукн€, коштовност≥, люстро Ц не заступають вражаючоњ краси молодоњ ж≥нки, њњ ≥ндив≥дуальност≥. Ќавпаки, в контраст≥ з оточенн€м ще б≥льш тенд≥тно-сумним вигл€даЇ њњ обличч€.

—амого майстра мало вдовольн€ла слава портретиста: в≥н прагне ви€вити себе €к автор величних ≥сторико-алегоричних композиц≥й. јле в б≥льшост≥ випадк≥в все обмежуЇтьс€ холодним академ≥змом. ÷е стосуЇтьс€ таких роб≥т €к У«евс ≥ ‘ет≥даФ, У≈д≥п ≥ сф≥нксФ, У—он ќсс≥анаФ ≥ особливо таких надуманих композиц≥й €к Уќб≥тниц€ Ћюдовика ’≤≤≤Ф, Ућадонна з чашеюФ або Ујпофеоз √омераФ. ƒо найкращих полотен цього циклу належать поетичн≥ композиц≥њ У–оже ≥ јжел≥каФ, Уѕаоло та ‘ранческаФ вишукана ≥ приваблива в своњй холодн≥й довершеност≥ У—тратон≥каФ.

—хил€ючись перед красою ≥ гармон≥Їю, ≈нгр прот€гом всього житт€ створював картини, в центр≥ уваги €ких була оголена натура. ¬ своњх знаменитих Укупальниц€хФ та Уодал≥скахФ в≥н ви€вив притаманну йому €скрав≥сть баченн€, ум≥нн€ перетворити натуру в образи довершеноњ краси. “акими Ї У упальниц€ ¬альп≥нсонаФ, У¬елика одал≥скаФ, Ућаленька купальниц€Ф, У“урецька бан€Ф, бездоганне УƒжерелоФ. Ќа в≥дм≥ну в≥д свого антогон≥ста ƒелакруа, що шукав красу в динам≥ц≥ рух≥в та контрастах барв, ≈нгр вт≥люЇ њњ в гармон≥йних, скульптурно ч≥тких образах. ¬≥н виступаЇ р≥зноплановим майстром в цих роботах: його оголен≥ цнотливо сувор≥ ≥ чуттЇво приваблив≥, ≥нтимн≥ ≥ екзотичн≥, загадков≥ ≥ класично €сн≥ в оточенн≥ розк≥шних €скравих речей. ƒл€ манери ≈нгра характерною Ї щ≥льна л≥пка, гладенька поверхн€ локальний колорит. јле основним ваиражальним засобом у нього тут, €к ≥ завжди, залишаЇтьс€ л≥н≥€. ¬ зображенн€х оголеноњ натури вона Ї особливо мелод≥йною, чистою ≥ сп≥вучою. ’арактерно, що, лаючи ƒелакруа за неточний малюнок, ≈нгр сам порушуЇ пропорц≥њ, деформуЇ њх, будуючи ≥нод≥ весь тв≥р на дисгармон≥йних контрастах. ÷е стосуЇтьс€ ефектного сп≥вставленн€ ф≥гур в У«евс≥ та ‘ет≥д≥Ф. ј у У¬елик≥й одал≥сц≥Ф майстер милуЇтьс€ довгою гнучкою спиною модел≥ ≥, акцентуючи на цьому увагу, ще б≥льше видовжуЇ њњ, що дало критикам п≥дставу дор≥кати йому, що в≥н прималював три зайвих хребц€. “обто, його УнюФ, захоплюючи переконлив≥стю, м≥ст€ть €скраве авторське "€Ф ≥ не мають н≥чого сп≥льного з простим коп≥юванн€м натури.

¬ зр≥лому в≥ц≥ ≈нгр пише переважно портрети, створюючи кожного разу неповторний ц≥л≥сний художн≥й образ, €к, наприклад, в знаменитому портрет≥ Ћу≥ Ѕертена, засновника У∆урналь де дебаФ, де в≥дчутна гостра соц≥альна характеристика проникливого ≥ безпринципного д≥льц€ нового типу Ц нащадка т≥ц≥ан≥вського јрит≥но ≥ предка сучасних Уакул пераФ. Ќе менш виразним у вт≥ленн≥ соц≥ального типу представниц≥ ф≥нансовоњ верх≥вки, розк≥шноњ Увив≥скиФ маЇтност≥ свого чолов≥ка Ї художник у славнозв≥сному портрет≥ мадам ћуатесьЇ, що просто магнетизуЇ нас неперевершеною майстерн≥стю в передач≥ матер≥альност≥ аксесуар≥в.

—л≥д також згадати, що прот€гом всього творчого житт€ ≈нгр виступав €к неперевершений малювальник ≥ його ол≥вцев≥ портрети належать до кращих св≥тових дос€гнень. …ого малюнки вражають кал≥граф≥≥чною точн≥стю, вишукан≥стю деталей. “ут в повн≥й м≥р≥ ви€вилось найвище обдаруванн€ митц€ Ц маг≥чне волод≥нн€ л≥н≥Їю (Уѕортрет с≥мТњ —таматт≥Ф, Ќ.ѕаган≥н≥).

ќдним з перших представник≥в протилежного табору французького живопису був “еодор ∆ер≥ко (1791-1824). јдже нечисленна спадщина рано померлого митц€ належить до найкращих дос€гнень живопису ’≤’ стол≥тт€. ¬ роботах ∆ер≥ко ви€вл€Їтьс€ його бурхливий, пристрасний темперамент. ¬же в 1812 роц≥ молодий митець виставивс€ в салон≥ портретом-картиною Уѕортрет пана ƒ. на кон≥Ф, що в≥домий €к Уќф≥цер к≥нних Їгер≥в, що њде в атакуФ, що зображуЇ наполеон≥вського оф≥цера на здибленому, розпаленому кон≥. Ѕурхливий рух, що пронизуЇ картину ≥ в≥льне, темпераментне письмо в≥дпов≥дають символ≥чн≥й ф≥гур≥ завойовника ™вропи, узагальнений образ покол≥нн€, чињ душ≥ сформувала в≥йна.  артин≥ притаманна романтика боњв, героњчних перемог, але Ц ≥ певний драматичний сум, безперспективн≥сть пориву.“ой же наполеон≥вський час, але без романтичного ореолу ми бачимо в пораненому к≥расир≥: Уѕоранений к≥расир, що покидаЇ поле боюФ. –обота сповнена хвилюванн€ ≥ смутку, що супроводжували крах наполеон≥вськоњ велич≥. Ќа зм≥ну захопленому ставленню до д≥йсност≥ приходить критичне њњ сприйн€тт€.

Ќа початку –еставрац≥њ ∆ер≥ко њде в ≤тал≥ю, вивчаЇ там величн≥ ≥деальн≥ образи античност≥, в≥дродженн€. —воЇ ставленн€ до класичноњ спадщини в≥н висловлюЇ в композиц≥€х, присв€чених традийним скачкам неос≥дланих коней в –им≥, надаючи њм позачасового звучанн€: УЅ≥г в≥льних коней в –им≥Ф, УЋовл€ дикого кон€Ф. ќсобливо останн€ робота позбавлена зовн≥шн≥х прикмет м≥сц€ ≥ часу: на тл≥ ледве визначеного прекрасного класичного пейзажу нап≥воголен≥ юнаки приборкують велетенського кон€. ¬ композиц≥њ присутнЇ дивне поЇднанн€ класичноњ антично-пуссен≥вськоњ €сност≥ ≥ романтичноњ пристрасност≥.

ѕ≥сл€ поверненн€ до ‘ранц≥њ ∆ер≥ко натрапл€Ї на сюжет, що в≥дпов≥дав п≥двищено драматичному сприйн€ттю навколишнього житт€: ≥стор≥€ потерп≥лих корабельну авар≥ю пасажир≥в фрегата УћедузаФ, що 12 дн≥в понев≥р€лись на плот≥ в мор≥ без њж≥ та води. ƒол€ УћедузиФ була д≥йсно трагед≥йна. Ќекомпетентний кап≥тан, що отримав м≥сце по протекц≥њ, дов≥в корабель до авар≥њ; на корабл≥ були пл≥т та шлюпки, що повинн≥ були буксирувати його у випадку авар≥њ, але пасажири шлюпок Ц переважно корабельна команда Ц обрубали канати ≥ залишили некерований пл≥т напризвол€ще. ≤з 150 покинутих на плот≥ пасажир≥в через 12 дн≥в живими залишились лише 15, коли њх побачив бриг УјргусФ. —аме момент, коли перед помираючими пасажирами УћедузиФ на обр≥њ зТ€вились в≥трила УјргусаФ, обираЇ ∆ер≥ко. Ќа величезному полотн≥ (4,91х 7,16) з ф≥гурами б≥льшими натуральноњ величини Ц купка людей, що серед розбурханоњ стих≥њ отримали крих≥тну над≥ю на пор€тунок.  артина побудована на з≥ткненн≥ двох засад: траг≥чноњ та життЇстверджуючоњ. ≤, зрештою, прагенн€ до житт€ перемагаЇ. —м≥лива д≥агональ композиц≥њ дозвол€Ї динам≥чно поглибити прост≥р, посилити д≥ю, скеровуЇ погл€д в≥д траг≥чних подробиць переднього плану, до дом≥натноњ групи людей, звернутих у порив≥ над≥њ до далеких в≥трил.  онретний мотив переростаЇ в твор≥ в узагальнений образ, що вт≥люЇ настр≥й боротьби ≥ протесту французького тогочасного сусп≥льства. ‘≥гури людей в картин≥ модельован≥ з пластичною обТЇмн≥стю енерг≥йним корпусним мазком. ѕор€д ≥з контрастним св≥тлот≥ньовим моделюванн€м активну участь у формуванн≥ образу бере колористичним вир≥шенн€ з драматичним поЇднанн€м темнозелених, коричнюватих ≥ легких рожевих тон≥в.

ѕоњздка до јнгл≥њ знайомить ∆ер≥ко з дос€гненн€м англ≥йського пейзажу, зокрема Ц констебл≥вського. ÷е посилюЇ реал≥стичн≥ пошуки майстра €к в пейзаж≥, зокрема, в правдиво Ц жорсткому Уѕейзаж≥ з п≥ччю дл€ випалюванн€ вапнаФ, так ≥ в ≥нших жанрах. ≤, в останн≥ роки житт€ в≥н написав вражаюч≥ глибиною люд€ност≥ портрети душевнохворих. ¬они замовл€лись майстров≥ кл≥н≥кою —альпетр≥Їр €к пос≥бники, але кожний з портрет≥в став не ст≥льки ф≥ксац≥Їю медичноњ картини хвороби, ск≥льки роздумами про долю людини, що приводить њњ ≥нод≥ до такого глибокого розладу з реальною д≥йсн≥стю.

ќдним з най€скрав≥ших живописц≥в ’≤’ стол≥тт€ став ≈жен ƒелакруа. (1798-1863). ¬≥н вчивс€ у майстерн≥ √ерена в ѕариж≥ ≥ почав виставл€тись в 1822 роц≥ в —алон≥ Ц картиною Уƒанте ≥ ¬ерг≥л≥йФ. ¬же перший тв≥р маЇ в≥дчутне романтичне забарвленн€: два поета пропливають в човн≥ повз гр≥шник≥в, приречених на муки, сильних, але траг≥чно скутих.  олорит набуваЇ вир≥шального значенн€ в формуванн≥ образу: кольорове звучанн€ посилено застосуванн€м контрастних барв Ц на синьо-зеленому та коричневому тл≥ вид≥л€ютьс€ червона ≥ син€ пл€ми од€гу та св≥тл≥ оголен≥ т≥ла гр≥шник≥в.

ѕро€вом гострого ≥нтересу до сучасност≥ з виразних романтично-демократичних позиц≥й стало полотно У–≥зн€ на ’≥ос≥Ф Ц безпосереднЇ в≥дображенн€ траг≥чних под≥й нац≥онально-визвольного руху грек≥в проти турецького гнобленн€. “урецьк≥ в≥йська, намагаючись зал€кати повсталих грек≥в, жорстоко винищували населенн€ ≥ руйнували м≥ста ≥ села. —трашна сцена насильства, смерт≥ ≥ страждань полонених грек≥в сповнена глибокого авторського хвилюванн€ ≥ сп≥вчутт€ ≥ покликана передати мужн≥сть людей, що п≥дн€лись на героњчну боротьбу ≥ б≥ль за принижену людську г≥дн≥сть. “аким чином, в ц≥й картин≥ про€вл€Їтьс€ зазначений вище новий п≥дх≥д до ≥сторичного живопису, де головною д≥йовою особою виступаЇ народ, а сучасна под≥€ сприймаЇтьс€ €к факт ≥стор≥њ.

ѕ≥сл€ —алону 1824 року, де ƒелакруа вразив живопис  онстебл€, в≥н вињздить до јнгл≥њ, де вивчаЇ пейзажний живопис ≥ ще б≥льше захоплюЇтьс€ романтичною творч≥стю Ѕайрона. ¬≥н пише за мотивами його твор≥в У—трату дожа ћар≥но ‘альЇр≥Ф та У—мерть —арданапалаФ, де застосовуЇ новий св≥тлий колорит, €кий буде утверджувати все житт€. √либоке захопленн€ ƒелакруа викликали дивно сп≥взвучн≥ романтизмов≥ образи Ўексп≥ра. ¬≥н створюЇ прекрасн≥ автопортрети в костюм≥ √амлета, що сприймаютьс€ майже €к ман≥фест доби. ¬загал≥, пот€г до л≥тературних сюжет≥в, характерний дл€ романтик≥в, був притаманний ƒелакруа завжди. “ак, в≥н створюЇ сер≥ю л≥тограф≥й ≥ картин за мотивами У‘аустаФ, що захопили самого √ьоте.

ѕроте, неступне масштабне полотно, що привертаЇ загальну увагу, ƒелакруа створив знову €к в≥дгук на сучасн≥ под≥њ вже на терен≥ ‘ранц≥њ. —аме сучасн≥сть в загально≥сторичному аспект≥ знайшла в≥дображенн€ в сповненому революц≥йного пафосу полотн≥ У—вобода, що веде народ У. ¬елич ≥ героњзм на вулиц€х повсталого ѕарижу, заклик до боротьби ≥ над≥€ на перемогу вт≥лен≥ в постат≥ молодоњ ж≥нки у фриг≥йському ковпаку ≥ з трикол≥рним прапором революц≥њ у руц≥ Ц одному з останн≥х алегоричних образ≥в Ївропейського живопису, €скраво-прекрасному. «а нею через дими пожеж кидаютьс€ повстанц≥ Ц героњ революц≥њ 1830 року: роб≥тники, солдат, студент, хлопчик-гамен. Ќе перевантажуючи композиц≥ю, ƒелакруа створюЇ враженн€ багатолюдноњ сцени, динам≥чноњ ≥ енерг≥йноњ. «агальний гар€чий; Увисушений липневим сонцем ≥ вогнемФ колорит пожвавлюЇтьс€ спалахами червоного, синього, жовтого кольор≥в.

ƒелакруа, €к ≥ вс≥ романтики з захопленн€м ставитьс€ до крањн —ходу, цього не зачепленого недол≥ками цив≥л≥зац≥њ екзотичного св≥ту, €ким в≥н вважаЇтьс€ тогочасним Ївропейц€м. ¬ 1832 роц≥ в≥н вињздить до ћарокко ≥ €скрав≥ подорожн≥ враженн€, численн≥ замальовки ≥ етюди знайшли в≥дображенн€ в см≥ливих по колориту, ор≥Їнтованих на €скраву незвичн≥сть ситуац≥њ полотнах Ујлжирськ≥ ж≥нкиФ, У™врейське вес≥лл€ в ћароккоФ, УЋевине полюванн€ в ћароккоФ тощо.

ѕ≥сл€ поверненн€ ƒелакруа займаЇтьс€ переважно ≥сторичними композиц≥€ми, пише картини з ≥стор≥њ ‘ранц≥њ Ц УЅитва при ѕуатьЇФ, УЅитва при Ќанс≥ У. ƒо кращих роб≥т майстра на ≥сторичну тематику належить У¬з€тт€ ’рестоносц€ми  онстантинопол€Ф, де вдало передано колорит доби, д≥йовий характер под≥й, а саме Ц нищенн€ староњ витонченоњ в≥зант≥йськоњ культури ≥ тр≥умф варварства, що опираЇтьс€ на силу. «агони лицар≥в, очолюваних Ѕодуеном ‘ламандським проњзд€ть по винищеному м≥сту, повз мирних жител≥в, що закликають до милосерд€.  артина захоплюЇ багатством колориту, €кому ƒелакруа надавав вир≥шального значенн€. ¬≥н використовуЇ кольоров≥ контрасти, сполученн€ додаткових барв, гармон≥йн≥ поЇднанн€ з в≥ртуозн≥стю, €ка пот≥м була п≥дхоплена ≥мпресс≥он≥стами.

Ѕагато працював ƒелакруа в галуз≥ монументального живопису. ¬≥н розписував “ронну залу палати депутат≥в, б≥бл≥отеки ц≥Їњ ѕалати та Ћюксембургського палацу. ƒо кращих надбань Ївропейського монументального живопису ’≤’ стол≥тт€ належать розписи паризькоњ церкви —ен-—юльп≥с, наприклад, У¬игнанн€ ≤л≥одора з храмуФ та УЅитва з ангеломФ.

ѕрот€гом всього творчого житт€ ƒелакруа писав також глибоко психолог≥чн≥ портрети друз≥в, представник≥в художньоњ ≥нтел≥генц≥њ. “ак, вражаЇ складн≥стю настрою потрет Ўопена, автопотрет. ¬нутр≥шнього напруженн€ сповнен≥ портрети ѕаган≥н≥ та ∆орж —анд. «начний внесок був зроблений митцем ≥ в розвиток теор≥њ мистецтва. …ого художньо-критичн≥ прац≥, перш за все УўоденникФ висв≥тлюють численн≥ питанн€ теор≥њ, ≥стор≥њ мистецтва та художньоњ практики (ƒелакуа в≥в щоденник з 1822 по 1863 р≥к).

« початку 1830-х рок≥в в живопис≥ ‘ранц≥њ на одне з перших м≥сць виходить жанр пейзажу. Ќе без впливу англ≥йського, констебл≥вського пейзажу молод≥ французьк≥ митц≥ виголошують про необх≥дн≥сть зверненн€ до простих повс€кденних краЇвид≥в р≥дноњ ‘ранц≥њ. ѕродовжуючи загальну прогресивну л≥н≥ю розвитку сучасного живопису, €ку уособлювали ∆ер≥ко ≥ ƒелакруа, майстри пейзажу ор≥Їнтувались на њњ конкретний вар≥ант: безпосереднЇ сп≥лкуванн€ з р≥дною природою ≥ вт≥ленн€ њњ реальноњ краси. ÷ю нову тенденц≥ю вони змушен≥ були обстоювати у жорстк≥й боротьб≥ з оф≥ц≥йно визнаним академ≥чним У≥сторичним У пейзажем.

ќдним з перших звертаЇтьс€ в своњх краЇвидах до реальних мотив≥в неповторний, €скравий живописець  ам≥л  оро (1796 Ц 1875). ¬ його спадщин≥ можна простежити впливи романтизму, класицизму, суто реал≥стичн≥ пошуки. ¬≥н лише в 25 рок≥в почав займатись живописом ≥ в значн≥й м≥р≥ сформувавс€ €к майстер п≥д час подорож≥ до ≤тал≥њ. ¬же в цей час в≥н уважно вивчаЇ натуру, але опрацьовуЇ њњ за традиц≥йно академ≥чною схемою. ѕро це св≥дчать роботи У¬ид  ол≥зею У, «амок св. јнгела У з њх кул≥сною побудовою, розпод≥лом на плани ≥ досить умовним колоритом.  р≥м ≤тал≥њ  оро в перш≥й половин≥ 50-х рок≥в в≥дв≥дав јнгл≥ю, Ѕельг≥ю, Ўвейцар≥ю, ще дв≥ч≥ повертавс€ до ≤тал≥њ. ÷≥ подорож≥ поширюють творчий св≥тогл€д митц€ ≥ його живопис все б≥льше т€ж≥Ї до конкретноњ реальност≥.  оро був добрим портретистом, про що св≥дчить хоча б в≥дома Уƒ≥вчина з перлиною Уде в≥н вступаЇ в д≥алог з ƒжокондою. јле кращ≥ дос€гненн€ повТ€зан≥ з в≥дображенн€м мальовничих куточк≥в Ќорманд≥њ, Ѕретан≥, ≤ль-де-‘рансу. “емою його композиц≥й стали тих≥ с≥льськ≥ краЇвиди: пол€ ≥ л≥си, фарми ≥ с≥льськ≥ вулички. ƒо зр≥лих роб≥т майстра належать Уѕорив в≥труФ, У—тар≥ ворота в ƒ≥нан≥Ф, УƒорогаФ, У¬≥з с≥наФ. ¬ останн≥й ми бачимо гранично простий мотив, переданий з в≥ртуозною майстерн≥стю. ¬ражаЇ точн≥сть в≥дчутт€ ≥ в≥дображенн€ стану л≥тньоњ природи п≥сл€ дощу. « лугового косовиська повертаЇтьс€ вкритим калюжами шл€хом в≥з ≥з с≥ном, сонце з поза хмар мТ€ко осв≥тлюЇ дальн≥ плани. «вертаЇ на себе увагу живописна манера митц€. як ≥нш≥ роботи зр≥лого пер≥оду, пейзаж написано в обмежен≥й гам≥, легкими прозорими мазками ср≥бл€сто-с≥рих, коричнуватих та зелених тон≥в. јле в цьому вузькому д≥апазон≥  оро використовуЇ безмежну к≥льк≥сть в≥дт≥нк≥в одного кольору: до двадц€ти ньюас≥в одного кольору в≥д темного до св≥тлого. ¬алерна техн≥ка, тобто, застосуванн€ в≥дт≥нк≥в тону р≥зноњ св≥тлосили, стала основним виражальним засобом  оро. «авд€ки њй в≥н досконало передаЇ найскладн≥ш≥ м≥нлив≥ стани погоди, дн€, осв≥тленн€ тощо, випереджаючи пошуки ≥мпрес≥он≥ст≥в.

«ац≥кавлен≥сть саме нац≥ональним пейзажем обумовила по€ву в художньому житт≥ ‘ранц≥њ в сороков≥ роки так званоњ барб≥зонськоњ школи. Ѕарб≥зонц€ми називали групу митц≥в, перважно пейзажист≥в, що працювали в околиц€х цього села неподал≥к в≥д ѕарижу. Ѕуденн≥ мотиви природи Ѕарб≥зону €к типов≥ с≥льськ≥ краЇвиди центральноњ ‘ранц≥њ стали пост≥йною темою, хоч ≥ не Їдиною, њх творчост≥. ќдним з найв≥дом≥ших барб≥зонц≥в був “еодор –уссо (1812-1867). ¬≥н належав до палких ≥ в≥дданих шанувальник≥в пейзажу €к жанру ≥ значною м≥рою завд€ки його зусилл€м зростаЇ престиж пейзажного живопису. ћитець писав, що дерево, €ке шумить, або вереск, що росте, дл€ нього Ї великою ≥стор≥Їю, €ка дозвол€Ї говорити мовою ус≥х час≥в. ¬же в ранн≥х роботах Ц У раЇвид в околиц€х √ранв≥л€Ф, У–инок у Ќорманд≥њФ Ц звичайний св≥т стаЇ обТЇктом його истецтва. “ак≥ його картини €к Успуск кор≥в з високог≥рних пасовиськ ёриФ по к≥лька раз≥в в≥дкидались членами жюр≥ —алону, але майстер посл≥довно дотримувавс€ обраноњ ним реал≥стичноњ л≥н≥њ. ѕоступово навколо –уссо гуртуютьс€ пейзажисти ƒюпре, ƒоб≥ньњ, ƒ≥аз де ла ѕень€, “ройон. «рештою, –уссо в 1848 роц≥ зовс≥м пересел€Їтьс€ в Ѕарб≥зон. ѕевною м≥рою на це р≥шенн€ вплинуло розчаруванн€ в сусп≥льному житт≥, невизнан≥сть оф≥ц≥йною критикою, особист≥ переживанн€.

ƒо кращих дос€гнень –уссо належить У¬их≥д ≥з л≥су ‘онтебло ≥з боку ЅрольФ. јвтор майстерно веде гл€дача вглиб композиц≥њ, передаючи враженн€ виходу з л≥совоњ гущавини на р≥внину. Ќад головою ще шатро дерев, але погл€д звернений вперед, у сон€чну далину, в центр≥ €коњ Цдерево. «ахоплюЇ вправн≥сть, з €кою митець передаЇ прост≥р, сонце, св≥тло. ”любленим мотивом живопису –уссо були дуби, що дозвол€ли передати могутню красу природи (Уƒуби в јпремонт≥Ф). ¬≥н н≥би портретуЇ групу дерев, детально передаЇ кожну г≥лочку, пл€мку на кор≥, ≥, водночас, створюЇ ц≥л≥сний образ могутнього дерева. ѕор€д з такими велетн€ми ф≥гурки людей ≥ тварин вигл€дають особливо маленькими. ѕейзаж≥ –уссо, €к ≥ ≥нших барб≥зонц≥в, встановлюють новий р≥вень контакту з гл€дачем. якщо класицистичн≥ композиц≥њ ѕуссена були звернен≥ одразу до багатьох, то барб≥зонц≥ вимагають камерного, суто ≥ндив≥дуального сп≥впереживанн€, перебуванн€ з природою в≥ч- на-в≥ч. ѕейзаж≥, невелик≥ за розм≥ром, н≥би запрошують ув≥йти подумки в зат≥нок цих дуб≥в, погул€ти на гал€вин≥, помилуватись дзеркалом ставка. ’удожник зображував т≥ чи ≥нш≥ мотиви, прагнучи обТЇднати предмети ≥ прост≥р, зберегти максимальну в≥рн≥сть натур≥ ≥ ви€вити етичну красу ≥ ц≥нн≥сть природи. ¬ажливо, що природа у –уссо не в≥докремлена в≥д людини, його пейзаж≥ обжит≥, заповнен≥ рибалками ≥ пастухами, вугл€рами, сел€нами, дроворубами. —аме сприйн€тт€ людини ≥ природи €к нерозривного ц≥лого робить –уссо таким привабливим.

яскраву творчу ≥ндив≥дуальн≥сть ви€вив ≥ багатор≥чний товариш –уссо ∆юль ƒюпре (1811-1889). –еал≥стична точн≥сть в розум≥нн≥ особливосмтей характеру кожного пейзажу ≥, водночас, його опоетизуванн€ визначають своЇр≥дн≥сть ƒюпре. ¬≥н вважав, що пейзаж повинен в≥дображати особист≥сть автора, його думки ≥ почутт€, любив повторювати, що природа Ц н≥що, а людина Ц все, що в мотив≥, €кий необх≥дно зобразити, прекрасне не те, чим в≥н Ї, а те, що в ньому бачать. ¬ звТ€зку з цим ƒюпре вир≥зн€Їтьс€ €к майстер настрою, УстануФ, що вимагало тонкого розум≥нн€ колористичних ≥ тональних в≥дношень вс≥х елемент≥в пейзажу. ўемне в≥дчутт€ останн≥х теплих ос≥нн≥х дн≥в викликаЇ його Уќс≥нн≥й пейзажФ. –удаве лист€ дерев в≥дпов≥даЇ теплим тонам земл≥; хмари в≥дбиваютьс€ у вод≥ ≥ здаЇтьс€, що золотаве с€йво розлите по вс≥й земл≥.

√усте вечорове смерканн€ Ї фактичною темою ккартиниФ ¬еч≥рФ.  р≥зь хмари ще пробиваютьс€ останн≥ промен≥ сонц€, але передн≥й план вже занурений в темр€ву. ћаленька овеча отара, що в сут≥нках повертаЇтьс€ додому, написана майже монохромно: в градац≥€х с≥рого ≥ коричневого. ƒо кращих роб≥т ƒюпре належить ≥ Уѕейзаж з коровамиФ, де мТ€ка л≥рика майстра поступаЇтьс€ м≥сцем еп≥чност≥. —воњм особливим житт€м живуть могутн≥ дерева, розкидан≥ по небу хмарки, тварини, що спок≥йно лежать б≥л€ води. јле пейзаж впливаЇ на гл€дача загальною атмосферою, що наповнюЇ його в≥д переднього плану до ледь пом≥тноњ далечини.

ƒо групи барб≥зонц≥в належив ≥ ƒ≥аз де ла ѕень€ (1807-1876). Ќа початку творчого шл€ху в≥н писав з м≥фолог≥чними або сх≥дними персонажами на тл≥ пейзажу (У¬енера з јмуром на кол≥нахФ). јле п≥сл€ знайомства з –уссо в≥н звертаЇтьс€ до активноњ роботи на натур≥ ≥ переходить на зображенн€ л≥с≥в та лук, л≥сових гал€вин, перел≥ск≥в та пасовиськ. “иповими зразками його зр≥лоњ творчост≥ можуть бути У”зг≥рТ€ ∆ан де ѕар≥ У, УЌаближенн€ грозиФ, УЋ≥сове болотоФ. …ого краЇвиди мають переважно непр€ме осв≥тленн€ кр≥зь стовбури та лист€ дерев, що надаЇ додаткових кольорових ефект≥в та мр≥йливого звучанн€. јле, €к в≥дгом≥н юнацьких романтичних захоплень, часто зустр≥чаютьс€ ≥ сумн≥ чи схвильован≥ мотиви дощовоњ, передгрозовоњ природи. ќсобливу увагу ƒе ла ѕень€ прид≥л€в тонким колористичним розробкам своњх пейзаж≥в з п≥дкреслено емоц≥йним звучанн€м.

“алановитим барб≥зонцем став ≥ Ўарль ƒоб≥ньњ (1817-1878), €кий лише наприк≥нц≥ 1840-х приЇднуЇтьс€ до однодумц≥в. —воЇр≥дною особлив≥стю його творчих уподобань Ї присутн≥сть УвеликоњФ води, р≥чков≥ пейзаж≥. ћайже вс≥ так≥ композиц≥њ були виконан≥ митцем в його човн≥-майстерн≥, €ким в≥н плавав вздовж берег≥в —ени та ”ази, працюючи безпосередньо з натури. “аке тривале сп≥лкуванн€ з природою дозволило ƒоб≥ньњ п≥ти дал≥ в≥д ≥нших барб≥зонц≥в шл€хом правдивоњ передач≥ кольору в залежност≥ в≥д осв≥тленн€, висв≥тлити свою пал≥тру ≥ збагатити гаму барв. “≥сно повТ€зуЇ ƒоб≥ньњ природу з житт€м людини, њњ працею Ц це зац≥кавленн€ в≥дбито в У∆нивахФ, У«бор≥ виноградуФ, тощо.

¬ картин≥ У–анокФ ми сприймаЇм широкий розлогий пейзаж з далеким горизонтом €к частину великоњ панорами.  артина полонить мТ€ким л≥ричним почутт€м, тишею ≥ спокоЇм. ÷ей же настр≥й, лише в маштабн≥шому звучанн≥, випром≥нюють ≥ чар≥вн≥ УЅереги ”азиФ. ”пов≥льнений плин часу, розм≥рен≥сть с≥льського житт€ чудово передано в картин≥ У—ело ѕортжуа на берез≥ —ениФ, де майстерно переданий ефект заходу сонц€, надаЇ певноњ монументальност≥ мотиву.

¬ п≥зн≥ роки житт€ ƒрб≥ньњ часто писав небо ≥ море, працюючи на узбережж≥ Ќорманд≥њ ≥ Ѕретан≥. ѕро це, наприклад, св≥дчить Ућорський берегФ, де св≥тла, прозора кольорова гама, в≥льний легкий мазок в≥дбивають особливе зац≥кавленн€ проблемою передач≥ св≥тлопов≥тр€ного середовища.

¬ ц≥лому барб≥зонц≥ на чол≥ з –уссо остаточно зв≥льнили пейзажне баченн€ в≥д попередн≥х умовностей. ¬они не прагнуть Уушл€хетнитиФ природу, а бачать њњ самост≥йну красу. Ѕарб≥зонц≥ працювали тод≥, коли в роман≥ €к л≥тературному жанр≥ увага зосереджувалась на проникливому описанн≥ переживань героњв. јле внутр≥шн≥й св≥т розкриваЇтьс€ у зовн≥шн≥й найчаст≥ше завд€ки пейзажу, в природ≥ знаход€ть аналог≥њ з житт€м душ≥. —аме €к бажанн€ особистост≥ передати в мистецтв≥ повноту ≥ довершен≥сть навколишнього св≥ту спрймаЇтьс€ живопис барб≥зонц≥в.

¬ бурхлив≥ 1830-≥ роки в художньому житт≥ ‘ранц≥њ зТ€вл€Їтьс€ €скрава постать визначного Ївропейського сатирика стол≥тт€ ќноре ƒомТЇ (1808-1879). ÷е були часи утвердженн€ ф≥нансовоњ буржуаз≥њ ≥ разом з тим - спалахи народного руху. ѕ≥сл€ революц≥њ 1830 року Ц повстанн€ л≥онських ткач≥в, барикади на вулиц€х ѕарижу 1832 року, повстанн€ 1834 року. ‘ормуванн€ творчоњ ≥ндив≥дуальност≥ ƒомТЇ нерозривно повТ€зано з соц≥альними заворушенн€ми т≥Їњ доби. ƒосить рано в≥н стаЇ пров≥дним художником опозиц≥йного журналу У арикатюрФ, ор≥Їнтованого на пол≥тичну тематику. Ћ≥тограф≥њ ƒомТЇ користувались великим усп≥хом, кращ≥ з них випускались окремими аркушами ≥ виставл€лись у в≥тринах магазин≥в €к пол≥тичн≥ плакати. ƒо таких роб≥т належать У«аконодавче черевоФ, У√аргантюаФ, У—вобода друкуФ та Увулиц€ “рансноненФ. У«оконодавче черевоФ - гостро сатиричне зображенн€ зас≥данн€ французького парламенту. —м≥лива композиц≥€ дозвол€Ї продовжити в у€в≥ в обидва боки за меж≥ зображенн€ лави зас≥данн€ та нищ≥вний калейдоскоп ур€довц≥в, п≥дкреслюючи узагальнююче спр€муванн€ карикатури. ѕеред нами Ц зображенн€ ф≥зичних та моральних потвор €к уособленн€ буржуазного парламенту в спрйн€тт≥ ƒомТЇ. ’арактерно, що майстер на диво точно передав портретну схож≥сть ≥, водночас, ви€вив туп≥сть, хитр≥сть, жадобу, користолюбство пол≥тикан≥в.

¬ основу л≥тограф≥њ У¬улиц€ “рансноненФ покладено реальний еп≥зод подавленн€ в≥йськовими роб≥тничого повстанн€ в ѕариж≥ в 1834 роц≥. ¬ н≥ч на 15 кв≥тн€ заг≥н солдат ув≥рвавс€ в будинок, з €кого пролунав постр≥л ≥ перебив вс≥х мешканц≥в. ћитець зображуЇ момент п≥сл€ зникненн€ убивць. Ќа закривавлен≥й п≥длоз≥ б≥л€ л≥жка ми бачим труп чолов≥ка у н≥чн≥й сорочц≥, п≥д ним Ц мертву дитину, пор€д Ц убитих ж≥нку ≥ старого чолов≥ка. –ан≥шнЇ св≥тло заповнюЇ к≥мнату, висв≥тлюючи цей жахливий злочин. ѕафос ≥ схвильован≥сть висловлен≥ в У—вобод≥ друкуФ. √ероњчна постать роб≥тника-друкар€ сприймаЇтьс€ €к символ народу, що постаЇ на захист своњх прав.

ќдним з головних обТЇкт≥в сатири ƒомТЇ був король Ћуњ-‘≥л≥п, €кий постаЇ то €к кат, то €к тюремний л≥кар, то €к скромний буржуа з парасолькою.  арикатур ƒомТЇ бо€лись, недаремно за одну з них в≥н потрапив до вТ€зниц≥. “а журнал У арикатюрФ про≥снував недовго: вереснев≥ закони 1834 року заборонили будь-€ку пол≥тичну сатиру. ћайстер переходить працювати до УЎар≥вар≥Ф, на стор≥нках €коњ працюЇ до 1848 року, займаючись побутовою сатирою. ¬≥н створюЇ сер≥њ У‘ранцузьк≥ типиФ, Уѕаризьк≥ фл≥бустТЇриФ, У—ин≥ панчохиФ, епопею про пригоди афериста –обера ћакера, що уособлював час б≥ржових мах≥нац≥й, спекул€ц≥й та облуди.

ѕ≥д час революц≥њ 1848 року ƒомТЇ пише картини Уѕовстанн€Ф та У—≥мТ€ на барикадахФ, схвильовано ≥ темпераментно зображуЇ героњв, що вийшли њњ захищати. ќбидва твори вид≥л€ютьс€ незвичайною дл€ свого часу манерою виконанн€, своЇр≥дн≥стю композиц≥њ та кольорового р≥шенн€. ЌемаЇ визначеного м≥сц€ под≥њ, завершеного сюжету. Ќатом≥сть, все пронизане стр≥мким рухом, особливо Ц в Уѕовстанн≥Ф, де активна д≥агональ надаЇ враженн€ могутнього пориву людей, —ильн≥ контрасти св≥тла ≥ т≥н≥ п≥дсилюють бажаний ефект. як колись в У«аконодавчому черев≥Ф, ƒомТЇ використовуЇ тут фрагментарну композиц≥ю, €ку легко продовжити в у€в≥ до гранд≥озноњ сцени. Ћакон≥зм ≥ простота живопису ƒомТЇ, п≥двищена експрес≥€ барвних мазк≥в, л≥н≥й ≥ сулует≥в ф≥гур, напружений ритм Ц все це робить митц€ пров≥сником подвльшого розвитку Ївропейського живопису. Ќедаремно за житт€ ƒомТЇ його живопис був мало в≥домий ≥ лише п≥сл€ смерт≥ майстра отримав загальне визнанн€, став ц≥нуватись не менше, н≥ж граф≥ка.

ѕ≥зн≥й пер≥од творчост≥ ƒомТЇ присв€тив переважно живопису. ¬≥н стверджуЇ нових героњв Ц людей прац≥, представник≥в м≥ських Униз≥вФ. ¬ притаманн≥й йому експресивн≥й манер≥ майстер зображуЇ мовчазних, самоњзольованих втомлених людей, що њдуть кожен у своњх справах Ц У¬агон ≤≤≤ класуФ. ¬ Уѕаризьк≥й прачц≥Ф перед нами постаЇ узагальнений образ працюючоњ ж≥нки з народу Ц матер≥ ≥ труд≥вниц≥. —ильна молда ж≥нка п≥д≥ймаЇтьс€ в≥д води по набережн≥й —ени. ¬ одн≥й руц≥ Ц клунок важкоњ мокроњ б≥лизни, за другу руку тримаЇтьс€ маленька д≥вчинка, €к≥й мама допомагаЇ п≥д≥йматис€ сходами. ¬с€ композиц≥€ вир≥шена монументально-узагальнено, на контраст≥ гнучких обрис≥в зат≥нених ф≥гур першого плану ≥ €скраво св≥тлених силует≥в будинк≥в на дальньому план≥. “аким само контрастно-багатоплановим сприймаЇтьс€ ≥ образ героњн≥ Ц н≥жноњ ≥ дужоњ водночас.

¬елика сер≥€ картин ќ.ƒомТЇ присв€чена люд€м творчоњ прац≥ р≥зних р≥вн≥в: столичним ≥ мандр≥вним акторам, клоунам, сп≥вакам ≥ музикантам. ќсобливий настр≥й самозабутт€ ≥ насолоди в≥д сп≥лкуванн€ з св≥том прекрасного вт≥лено в чудов≥й картин≥ УЋюбитель естамп≥вФ, з мТ€ним св≥тлом, що огортаЇ постать чолов≥ка ≥ висв≥тлюЇ сотн≥ аркуш≥в в тиш≥ каб≥нету. “ут колишн≥й гострий сатирик постаЇ перед нами €к мудрий спогл€дач, сумний ≥ доброзичливий. ÷≥ €кост≥ спор≥днюють ƒомТЇ з його улюбленим героЇм Ц ƒон  ≥хотом, €кому митець присв€тив понад тридц€ть акварелей ≥ картин, що вважаютьс€ його вищими дос€гненн€ми. ѕеред нами постаЇ романтичний мр≥йник, людина шл€хетноњ душ≥, самотн€ ≥ героњчна в своњй в≥дданост≥ ≥деалу. Ўедевром лакон≥чноњ зм≥стовност≥ сприймаЇтьс€ Уƒон  ≥хотФ 1868 року. “онка висока постать вершника на б≥лому кон≥ в лицарському обладунку сумним сулуетом вимальовуЇтьс€ на тл≥ безлюдного скел€стого пейзажу Ћаманч≥ п≥д безкрањм син≥м небом. ѕевною м≥рою цей браз уособлюЇ внутр≥ш≥нй св≥т автора, €кий завжди боровс€ ≥ любив житт€.

“алановитим митцем демократичного навпр€мку, творцем побутово-с€л€нського жанру був ‘ранцуа ћ≥лле (1814-1875). ¬≥н першим в Ївропейському живопис≥ правдиво в≥добразив важку працю ≥ побут сел€нства.

—ел€нин за походженн€м, ћ≥лле змалку був залучений до щоденноњ сел€нськоњ прац≥. ¬≥н лише в 23 роки, завд€ки невеличк≥й мун≥ципальн≥й прем≥њ м. Ўербурга, отримав можлив≥сть навчитись живопису в паризьк≥й Ўкол≥ красних мистецтв. ќднак, навчанн€ в майстерн≥ модного живописц€ ѕ.ƒел€роша мало спри€Ї становленню творчоњ ≥ндив≥дуальност≥ ћ≥лле. ћаючи усталене переконанн€, ц≥л≥сн≥сть натури ≥ неаби€кий природн≥й смак, в≥н вс≥ зусилл€ зосереджуЇ на самост≥йному навчанн≥. ќр≥Їнтирами дл€ нього стали стар≥ майстри Ц ћантень€, ћ≥кельанджело, ѕуссен, брати Ћенени, - €ких в≥н вивчав в залах Ћувра. як п≥дготовчий пер≥од до самост≥йноњ творчост≥ сприймаютьс€ роботи початку 1840-х рок≥в: стриман≥ ≥ невибаглив≥ портрети близьких людей. “рохи п≥зн≥ше ћ≥лле зазнаЇ великого впливу барб≥зонц≥в, зокрема, - “.–уссо. « 1849 року в≥н назавжди посел€Їтьс€ в Ѕарб≥зон≥, де вдень обробл€Ї землю, а п≥зн≥ше Ц працюЇ в майстерн≥.

УЅогатир з руками орачаФ за висловом –. –оллана, ћ≥лле зосереджуЇ увагу на маловисв≥тлен≥й тем≥ повс€кденноњ прац≥ сел€н. ѕоказово, що митець був байдужим до побутових подробиць ≥ т€ж≥в до притаманноњ ще братам Ћененам еп≥чно-монументальноњ трактовки тем ≥ образ≥в. —воњ сюжети митець писав по памТ€т≥, суворо в≥дбираючи р≥знор≥дн≥ жив≥ спостереженн€. «а допомогою виразного св≥тлот≥ньового моделюванн€, що л≥пить людей ≥ предмети великими нерозчленовими масами та стриман≥й сил≥ приглушеного колориту ћ≥лле дос€гаЇ узагльненоњ тип≥зац≥њ героњв та €вищ. ÷€ тип≥зац≥€ ви€вл€Їтьс€ ≥ в окремих детал€х, таких €к профес≥йн≥ рухи ≥ жести плугатар≥в, дроворуб≥в тощо, так ≥ в загальн≥й поетизац≥њ ≥ одухотворенн≥ одв≥чноњ прац≥ на земл≥. ѕри цьому це Ц поез≥€ боротьби ≥ подоланн€ природи, обставин, земл≥.

¬ повн≥й м≥р≥ зазначен≥ риси притаманн≥ вже картин≥ У—≥€чФ, що вразила в≥дв≥дувач≥в —алона 1851 року. ‘≥гура сел€нина, що крокуЇ по св≥жозораному полю, дом≥нуЇ над безкрайн≥м простором ≥ випром≥нюЇ велику силу, статечну вагом≥сть. Ћакон≥чн≥сть трактовки Ц без конкретизац≥њ зовн≥шност≥ ≥ од€гу Ц доводить узагальненн€ до високого символу одв≥чноњ боротьби людини ≥ природи. ¬одночас, в творчост≥ ћ≥лле присутн€ ≥ чиста н≥жн≥сть, сп≥вчутт€, особливо Ц в ж≥ночих образах. ¬≥н присв€чуЇ р€д роб≥т важк≥й хатн≥й прац≥ сел€нки, звеличуючи њњ ≥ осп≥вуючи радощ≥ материнства с≥мейну злагоду. ÷е в≥дчутно в У∆≥нц≥, що збиваЇ маслоФ, Уќвернська пастушкаФ, Уѕр€хаФ, У”рок вТ€занн€Ф, У люванн€Ф. —увор≥сть ≥ мужн≥сть, душевна сила, стриман≥сть у ви€вленн≥ почутт≥в, що притаманн≥ вс≥м образам сел€н ћ≥лле, з особливою силою ви€вилось в картин≥ У«бирачки колоск≥вФ.

¬далин≥, на краю пол€ сел€ни ще завершують жнива: згр≥бають ≥ скиртують хл≥б, вантажать снопи на вози. јле врожай вже практично з≥брано ≥ за усталеним звичаЇм найб≥дн≥шим сел€нкам дозволено збирати колоски. “ри ж≥нки, не розгинаючи спини ≥ не звертаючи уваги на красу л≥тнього дн€, п≥дбирають з земл≥ колоски. ѕопри лин€лий домотканий од€г, що св≥дчить про злиденне житт€, постат≥ сел€нок приваблюють впевненим ритмом рух≥в, величною упов≥льненою ходою, сповненою внутр≥шньоњ сили. √ранично ч≥тка ≥ виважена композиц≥€, що всю увагу зосереджуЇ на ф≥гурах ж≥нок, глухуватий колорит з акцентами не€скравих б≥лих, бузкових, блакитних та рожевих пл€м на загальному золотаво-коричневому тл≥ надають полотну справжньоњ монуентальност≥ ренесансноњ фрески. ќсобливого звучанн€ в робот≥ набираЇ пейзаж, що постаЇ €к нерозривно повТ€зане з людиною середовище, де вона живе ≥ працюЇ.

—правжньоњ патетики сповнена ≥ в≥дома картина УЋюдина з мотикоюФ, що викликала бурхлив≥ нар≥канн€ критики. ¬ н≥й з нещадною силою показана вкрай важка, сповнена усв≥домленн€ безвиход≥ прац€ землероба-злидар€. ѕопрацювавши зранку до вечора, в≥н зупинивс€ на хвилинку перепочити, не маючи сили роз≥гнутись. Ќавколо нього Ц камТ€нисте, вкрите бурТ€нами поле,, €кому сел€нин в≥ддаЇ вс≥ сили ≥ в €кому Ц вс≥ його спод≥ванн€.

ќдною з кращих ≥ найв≥дом≥ших роб≥т ћ≥лле став УјнжелюсФ. Ќа тл≥ безлюдного пол€ у веч≥рн≥й час, коли з далекоњ с≥льськоњ церкви чути удари дзвон≥в, ми бачим сел€нина та його дружину, що облишили на хвилинку роботу ≥ подумки звертаютьс€ у своњй молитв≥ до памТ€т≥ померлих близьких. Ќе ст≥льки смиренна покора дол≥, ск≥льки зв'€зок з пращурами, з землею, на котр≥й живуть, працюють ≥ помирають люди, передан≥ в ц≥й картин≥ просто ≥ схвильовано. ” вс≥й композиц≥њ в≥дчуваЇтьс€ майже музичний ритм ≥ сповнена благов≥сту тиша. Ќаближенн€ вечора, мТ€ке св≥тло останн≥х промен≥в сонц€, серпанок над землею, птахи, що в≥дл≥тають з пол€ Ц все п≥дкреслюЇ зворушливо Ц урочистий настр≥й моменту.

ќстанн≥ роботи ћ≥лле присв€чен≥ переважно пейзажним мотивам, сповненим живого в≥дчутт€ природи, €к в УЋистопадовому вечор≥Ф.

ѕор€д ≥з ћ≥лле в художньому житт≥ ‘ранц≥њ з к≥нц€ 1840-х рок≥в зТ€вл€Їтьс€ ще одна €скрава постать Ц √устав  урбе (1819-1877). ¬≥н сам беззастережно назвав св≥й живопис реал≥стичним ≥ належав до тих митц≥в, €к≥ вважали обовТ€зком ≥ призначенн€м художника вт≥лювати передус≥м ≥дењ ≥ под≥њ епохи, в €ку вони живуть Ц за його власним визначенн€м. ¬≥н походив з пров≥нц≥йного м≥стечка ќрнан на п≥вденному сход≥ крањни. Ѕатько, заможний землевласник, мр≥€в про юридичну осв≥ту дл€ сина, але зрештою погодивс€ з його бажанн€м стати живопсцем. –анн≥ роботи  урбе Ц УјвтопортретФ, Ујвтопортрет з чорною собакоюФ, УѕораненийФ, У«акохан≥ в сел≥Ф тощо Ц св≥дчать про п≥зньоромантичн≥ уподобанн€ моолдого автора, але п≥зньоромантичний настр≥й швидко зм≥нюЇтьс€ тверезим ≥ точним в≥дображенн€м д≥йсност≥.

ѕерша картина  урбе нового спр€муванн€ Ц Уѕ≥сл€об≥дн≥й в≥дпочинок в ќрнан≥Ф в —алон≥ 1849 року отримала другу прем≥ю ≥ була закуплена ур€дом. ¬ основ≥ сюжету Ц невибаглива с≥мейна сценка: б≥л€ нап≥вприбраного столу др≥маЇ батько  урбе, його при€тель припалюЇ люльку; сам автор, спершись на ст≥л, зачаровано слухаЇ гру скрипал€ ѕромайЇ. ¬се це виконано в натуральну величину ≥ привертаЇ увагу правдив≥стю.

ѕ≥сл€ першого визнанн€  урбе працюЇ дуже активно, але сприйн€тт€ його наступн≥х твор≥в було зовс≥м не таким позитивним ≥ з року на р≥к стосунки митц€ з публ≥кою ≥, особливо, з оф≥ц≥йною критикою пог≥ршуЇтьс€.

¬ пер≥од з 1849 по 1855 роки були створен≥ найвизначн≥ш≥ ≥ Упроблемн≥ У роботи. —м≥ливим новаторством позначена гранд≥озна картина Уѕохорон в ќрнан≥Ф(3,14 на 6,65 м). —учасники сприймають цей тв≥р €к УѕохоронФ романтизму, €к ман≥фест демократичного реал≥зму. ¬се в картин≥ було новим ≥ незвичним: сюжет, вз€тий безпосередньо з житт€ пров≥нц≥йноњ ‘ранц≥њ, зображенн€ сумноњ под≥њ, що викликаЇ тугу в гл€дача. ѕрозањзм та буден≥сть учасник≥в церемон≥њ Ц жител≥в ќрнана, в тому числ≥, член≥в с≥мТњ  урбе, написаних з натури. ћешканц≥ маленького м≥стечка з≥брались вранц≥ на пустельному кладовищ≥ на обр€д погреб≥нн€. ћожна лише захоплюватись композиц≥йною майстерн≥стю митц€, що розташував по горизонтал≥ паралельно площин≥ полотна пТ€тдес€т ф≥гур майже в натуральну величину, уникаючи одноман≥тност≥. ‘актично, Уѕохорон в ќрнан≥Ф Ї гранд≥озним груповим портретом ≥, водночас, - монументальним в≥дображенн€м пров≥нц≥йних звичањв. —м≥ливо ≥ виразно моделюЇ майстер обличч€ ≥ постат≥ своњх героњв, блискуче трактуючи живописний лад картини €к зас≥б переконливоњ передач≥ жалобноњ урочистост≥ моменту. ÷е дос€гнуто завд€ки контастному сп≥вставленню чорного з червоним та б≥лим на тл≥ прозорих с≥рих ≥ рожево-блакитних тон≥в неба.

ўе одн≥Їю програмною композиц≥Їю  урбе сл≥д вважати його У амен€р≥вФ. ¬она доводить, що по-сут≥  урбе не придумував копозиц≥њ своњх картин, а просто вм≥в бачити. ѕроњжджаючи до ћезТЇра в≥н побачив за роботою д€дечка √ажей з ќрнану та його молодого пом≥чника. Ѕанальне видовище п≥д пензлем митц€ перетворюЇтьс€ на гостросоц≥альний сюжет, €кий сам автор визначив фразою: У¬ цьому стан≥ так починають ≥ так зак≥нчуютьФ. ƒолю семидес€тил≥тнього старого злидар€ та його п≥дручного, €кому теж судилось до к≥нц€ дн≥в працювати на дорогах п≥д пекучим сонцем,  урбе протиставив фантаз≥€м романтик≥в та ≥деал≥зац≥њ оф≥ц≥йного мистецтва. —аме €к сувора правда житт€ сприймаютьс€ створен≥ ним €скрав≥ ≥ переконлив≥ образи.

÷ими ж рисами життЇвоњ достов≥рност≥ позначен≥ ≥нш≥ роботи зазначеного пер≥оду:Ф—≥льськ≥ панночкиФ, У упальниц≥, чар≥вн≥ У∆≥нки, що пров≥юють зерноФ. ¬ них немаЇ н≥ особливо-вин€ткових облич, н≥ надзвичайних под≥й €к у ƒелакоуа або ≈нгра, але Ї грунтовна вагом≥сть реал≥й. ќдн≥Їю з найв≥дом≥ших картин  урбе стала У«устр≥чФ, або €к њњ ще називають, Уƒобридень, пане  урбеФ. ѕом≥щик Цмеценат з ћонпельЇ ј. Ѕрюйа був одним ≥з небагатьох прихильник≥в митц€ ≥, зокрема, купив його У упальницьФ. Ѕрюйа запрошуЇ  урбе в гост≥ ≥ зустр≥чаЇ його по дороз≥. ÷ю сцену митець ≥ в≥добразив в знаменитому полотн≥, що було сприйн€те публ≥кою досить ≥рон≥чно. ћи бачим на картин≥ самого  урбе Ц стрункого, пишного, у розкв≥т≥ мужньоњ зр≥лост≥ ≥ краси. …ого постава впевнена ≥ переможна, на думку сучасник≥в ще б≥льше п≥дкреслена скромною позою та хворобливим вигл€дом пом≥щика та шанобливою постаттю слуги, що супроводжуЇ пана. ƒещо зухвала, самовпевнена манера триматись гостр≥ше сприймаЇтьс€ по контрасту ≥з його зовн≥шн≥стю туриста, що подорожуЇ крањною п≥шки з м≥шком за плечима та палицею в руц≥. «аради передач≥ €скравих барв пейзажу околиць ћонпельЇ пал≥тра  урбе стаЇ св≥тл≥шою.

ѕевна самозакохан≥сть ≥ бойовий теперамент митц€ дратують сучасник≥в ≥ про У«устр≥чФ сказано, зокрема: "н≥ ф≥гура пана Ѕрюйа, н≥ постать слуги не в≥дкидають на землю т≥ней, в картин≥ Ї т≥нь лише в пана  урбе, лише йому дано заступати шл€х сон€чним промен€мФ. ћайже одностайн≥ протести публ≥ки викликали ≥ У упальниц≥Ф, де зображено не ≥деальну красуню, а кремезну сел€нку з м≥цними формами. –еал≥стично-см≥лива передача конкретних особливостей живого т≥ла ≥ сам задум були наст≥льки незвичними, що Ќаполеон ≤≤≤ на виставц≥ в знак в≥дрази л€снув по полотну хлистиком.

¬≥дкрите з≥ткненн€ митц€ з ур€дом третьоњ ≥мпер≥њ трапилось в 1855р. ¬≥н в≥дмовивс€ писати дл€ ¬сесв≥тньоњ виставки картину на замовленн€ дирекц≥њ ≥мператорських музењв ≥ тод≥ на виставку не були допущен≥ Уѕохорон в ќрнан≥Ф та УјтелТЇФ Ц гранд≥озна багатоф≥гурна композиц≥€ (3,95* 9), що символ≥зувала творче житт€ автора. “одв  урбе виставив УјтелТЇФ ≥ ще 39 роб≥т у побудованому ним б≥л€ виставки барац≥ Ц Уѕав≥льйон≥ реал≥змуФ. ÷е викликало загальний скандальний ≥нтерес, принесло митцев≥ ще б≥льшу попул€рн≥сть.  урбе продовжуЇ активно працювати, однаково вдало вир≥шуючи р≥зн≥ теми: натюрморти, пейзаж≥ (У’вил€Ф), портрети ≥ побутов≥ жанри. як ≥ ран≥ше; в≥н працюЇ на тонованих полотнах, з переходом в≥д темних до св≥тлих тон≥в, ви€вл€ючи найсв≥тл≥ш≥ м≥сц€ бл≥ками. “а загалом його пал≥тра стаЇ св≥тл≥шою ≥ багатшою

Ќе дивно, що людина з такими погл€дами ≥ таким характером стала на б≥к  омуни. ѕ≥сл€ поразки комунар≥в  урбе разои з ними став перед судом: йому предТ€вили звинуваченн€ у знищенн≥ ¬андомськоњ колони. ѕересл≥дуванн€ реакц≥йного ур€ду змусили його ем≥грувати до Ўвейцар≥њ, де в≥н жив ≥ працював до смерт≥.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-05-06; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 698 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сть только один способ избежать критики: ничего не делайте, ничего не говорите и будьте никем. © јристотель
==> читать все изречени€...

1861 - | 1834 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.039 с.