Розробники Статуту ООН та й Організації в цілому виходили з необхідності органічно вписати її в існуючий за його допомогою правопорядок. Передбачалося, що Організація "сприятиме розв'язанню міжнародних економічних, соціальних та інших гуманітарних проблем і заохочуватиме повагу до людських прав і основних свобод". Саме тому зараз прийнято досліджувати не тільки ООН, а й систему Організації Об'єднаних Націй. У цій системі знайшли своє місце і попередники спеціалізованих установ ООН, серед яких слід назвати вже згадувані так звані міжнародні адміністративні союзи — перші постійно діючі міжнародні організації. У статтях 57—59 і 63 Статуту ООН дано чітке визначення спеціалізованих організацій ООН, порядок встановлення їх зв'язку з ООН, принцип координації, що є основою взаємовідносин ООН з цими організаціями, а також відзначається ініціатива ООН у справі створення нових спеціалізованих установ.
Спеціалізовані установи ООН, як випливає зі ст. 57 Статуту ООН, створюються на основі міжурядових угод і наділяються самостійними повноваженнями в характерних для них спеціальних галузях діяльності.
Існує 16 спеціалізованих установ ООН, про функціональну орієнтацію яких можна судити з їх найменувань. Наприклад, спеціалізовані установи економічного характеру (міжнародна торгівля, фінанси, зв'язок і транспорт). До цієї групи належать 12 організацій, серед яких: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) та ін. Окрему групу становлять спеціалізовані установи ООН соціального характеру. Це Міжнародна організація праці (МОП) і Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).
Спеціалізовані установи ООН, такі як Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) і Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), прийнято також виділяти в окрему групу установ культурно-гуманітарного характеру.
Всі спеціалізовані установи ООН пов'язані з Організацією за допомогою угод, що затверджуються Генеральною Асамблеєю ООН. Такий характер взаємозв'язку з ООН визначений ст. 63 Статуту. А безпосереднім органом, що уповноважується вступати з будь-якою із спеціалізованих установ ООН в угоди, визначена Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР). Вона може погоджувати діяльність спеціалізованих установ за допомогою як консультацій із ними і подання відповідних рекомендацій, так і за допомогою вироблених рекомендацій Генеральній Асамблеї і членам Організації.
Виходячи з поняття "спеціалізованої установи", даного у Статуті ООН, можна виділити чотири основні ознаки, притаманні цим установам ООН:
• міжурядовий характер установчих актів;
• широка міжнародна відповідальність, визначена статутом;
• здійснення діяльності в соціально-економічній і гуманітарній галузях;
• наявність зв'язку з Організацією Об'єднаних Націй. Спеціалізовані установи ООН є похідними суб'єктами міжнародного права. Практика їх діяльності належно відображена у підготовці і прийнятті у 1986 р. Віденської конвенції про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями. Основний принцип співробітництва спеціалізованих установ між собою та з іншими суб'єктами міжнародного права ґрунтується на договірній нормі права міжнародних організацій. Саме договірна норма є регулятором відносин спеціалізованих установ у системі ООН. Привілеї та імунітети, передбачені для ООН, застосовуються також до їх спеціалізованих установ.
Виходячи зі сформованої міжнародної практики, що відповідно відображена в статутах спеціалізованих установ, членство в них можливе одним із двох способів. Перший — це так зване первинне членство, коли держава брала участь у виробленні установчого акта організації і ратифікувала його. Другий спосіб — коли вступ до організації здійснюється шляхом приєднання до її установчого акта (члени, що приєдналися).
Кожна спеціалізована установа має свій внутрішньо організаційний механізм, що ґрунтується на її статуті і забезпечує її безперервну діяльність. Але характерним для всіх спеціалізованих установ є наявність вищого органу, що визначає напрям діяльності організації, і виконавчого комітету, що забезпечує її безперервну діяльність між сесіями вищого органу. Як вищі органи, так і виконавчі комітети спеціалізованих установ мають різні найменування. Наприклад, можна назвати такі вищі органи: Конгрес (ВПС, ВМО), Асамблея (ІКАО, ІМО, ВООЗ), Генеральна конференція (ЮНЕСКО, МОП), Повноважна конференція (МСЕ), Конференція (ФАО). Найменування виконавчих комітетів також різноманітне: Адміністративна рада (МСЕ), Рада (ІКАО, ІМО, ФАО), Виконавча рада (ВПС) і т. д.
Спеціалізовані установи ООН функціонально, з одного боку, є органами співробітництва держав, з другого — виконують властиві тільки їм основні види діяльності. З-поміж них можна назвати такі, як:
• координація діяльності держав-членів у соціально-економічних галузях міжнародного співробітництва;
• розробка міжнародних конвенцій і регламентів з метою створення уніфікованих правил і норм для регулювання відповідного міжнародного співробітництва;
• надання технічної допомоги державам, що розвиваються;
• інформаційна діяльність;
• наукова діяльність.
Зазначений перелік слід назвати основними видами діяльності спеціалізованих установ ООН, хоч кожна з них, безумовно, має свої характерні риси, пов'язані із її специфікою, цілями і завданнями.
