Глава 19. ПРАВО МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
З історії міжнародного права добре відомо, що тільки в середині XIX ст. під впливом об'єктивних потреб розвитку системи міжнародних відносин з'явилися постійно діючі міжнародні організації — так звані міжнародні адміністративні союзи. Вони являли собою міждержавні організації з вузькою компетенцією, яка охоплювала, зокрема, питання міжнародного співробітництва у таких спеціальних галузях, як транспорт, пошта, зв'язок та ін. Організаційна структура цих міжнародних адміністративних союзів була слаборозвинута.
З прискоренням науково-технічної революції, інтенсифікації міжнародних економічних, науково-технічних, культурних та інших зв'язків роль і значення міжнародних міжурядових організацій неухильно зростали, збільшувалася і їх кількість. Це стало характерною рисою світу другої половини XX ст. Створення і діяльність міжнародних організацій регулюються загальновизнаними міжнародно-правовими принципами і нормами. Нині можна вважати, що право міжнародних організацій є органічною частиною загального міжнародного права і слугує одним із найбільш визначених матеріальних виявів побудови нового правопорядку. Проблема права міжнародних організацій розробляється такими відомими вченими, як Є. Т. Усенко, О. О. Шибаєва, С А. Малинін та ін..
Говорячи про поняття міжнародної організації, слід зазначити, що в міжнародно-правовій літературі та міжнародній практиці нерідко вживається узагальнюючий термін "міжнародний орган". Він охоплює три різні інститути міжнародного права, за допомогою яких реалізується реальне міжнародне співробітництво суверенних держав. До них належать:
• міжнародні конференції;
• міжнародні комісії і комітети;
• міжнародні організації.
Інститути міжнародного права мають родову спільність, доповнюють один одного, містять обґрунтування один одного. Це підтверджує історія їх становлення і розвитку. Відомо, що першими серед зазначених інститутів були міжнародні конференції. Вони ведуть свій початок від конгресів монархів XVII—XIX ст., що мали на меті післявоєнне врегулювання відносин між державами (наприклад, Вестфальский конгрес 1648 p., Віденський конгрес 1815 р. та ряд інших).
Поява міжнародних комісій належить до XIX ст. і пов'язана з забезпеченням судноплавства і рибальства на міжнародних ріках, із діяльністю санітарних комісій і т. п.
І тільки у середині XIX ст. із сутності і діяльності міжнародних конференцій і міжнародних комісій виникли міжнародні адміністративні союзи, що є прообразом сучасних міжнародних організацій. При цьому кожний із трьох зазначених інститутів дотепер зберігає своє місце у системі міжнародних відносин. Правове становище цих інститутів також різне. Наприклад, для створення міжнародних комісій і комітетів використовуються два основні методи:
• організація автономного комітету або комісії на основі постанови всесвітньої конференції, органу міжнародної організації або домовленостей між державами (Конференція з роззброєння та ін.);
• створення органу на основі міжнародного договору (угоди) (українсько-американська комісія Кучма — Гор і т. п.).
На відміну від інститутів міжнародних конференцій, міжнародних комісій і комітетів інститут міжнародних міждержавних організацій своїми головними невід'ємними інституційними елементами має: договірну основу;
• постійний характер діяльності;
• внутрішньорганізаційний механізм.
Поряд із зазначеними невід'ємними інституційними елементами міжнародної організації необхідно звернути увагу також на додаткові ознаки (елементи), що становлять саме поняття міжнародної організації. До них слід віднести:
• наявність певних цілей;
• самостійні права (та обов'язки), відмінні від прав (та обов'язків) держав-членів;
• заснування відповідно до міжнародного права; і поважання суверенітету держав-членів;
• міжнародна правосуб'єктність.
Виходячи з названих ознак (елементів) міжнародної організації, можна дати таке її визначення.
Definitio: Міжнародна (міждержавна) організація — це об'єднання держав, створене на основі міжнародного договору для виконання певних цілей, що має систему постійно діючих органів, які володіють міжнародною правосуб'єктністю, й засноване відповідно до міжнародного права.
Говорячи про класифікацію міжнародних міжурядових організацій, слід звернути увагу на ту обставину, що вона неоднозначна. У сучасній міжнародній системі існують різні за значенням, реальною вагою і формальними ознаками міжнародні міжурядові організації. У вітчизняній науці міжнародного права до 1991 р. при розробці класифікатора міжнародних організацій використовувалися переважно класовий та ідеологічний аспекти. Якщо відкинути цей підхід до питання класифікації міжнародних міжурядових організацій (ММУО), то можна застосувати таку класифікацію:
1. Універсальні (всесвітні) ММУО (ООН, Ліга Націй).
2. Спеціалізовані установи ООН. До них належать: Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Всесвітній поштовий союз (ВПС), Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та ін.
3. Регіональні ММУО, серед яких:
3.1. Регіональні економічні ММУО: Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС, 1947 p.), Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), Європейське економічне співтовариство ("Спільний ринок"), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) та ін.;
3.2. Регіональні військово-політичні ММУО: Організація Північноатлантичного договору (НАТО), Союз Таїланду, Філіппін і Пакистану (СЕАТО), до 1991 р. Організація Варшавського договору (ОВД) та ін.;
3.3. Регіональні економічно-політичні ММУО: Організація американських держав (ОАД), Ліга арабських держав (ЛАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація центральноамериканських держав (ОЦАД), Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР).
Застосовуючи інші оціночні підходи, можна виділити й інші класифікуючі ознаки, отже, відповідно можлива й інша класифікація ММУО.
