Капітал страхової компанії

 

 

	Власний
	капітал
	Статутний фонд
	Гарантійний фонд
	і	Г
Спеціальний резервний фонд Резервний фонд для підви­щення стійкості компанії Резервні фонди, що передбачені статутом Вільні резервні фонди

 

 

 

 

 

 

	Залучений капітал
	Страхові резерви ризикові (технічні): • резерв незаробленої премії; • резерви збитків; • резерв коливань збитковості; • резерв катастроф
	Резерв попереджувальних заходів
	Банківські кредити
	Зобов'язання за цінними паперами

Рис. 4.6. Структура капіталу страхової компанії

Статутний фонд як джерело власного капіталу утворюється із внесків засновників компанії (згідно з українським законодавством їх має бути щонайменше три) і з суми, одержаної в результаті прода­жу акцій страхової компанії, якщо вона організована у формі акціо­нерного товариства. З метою створення реально конкурентоспро­можних страхових компаній розмір статутного фонду визначається законом залежно від виду виконуваних страхових операцій, але що­найменше 100 тис. евро для засновників-резидентів і щонайменше 500 тис. евро — для компаній з іноземним капіталом. У ст. 2 Закону України "Про страхування" встановлено, що частка грошових внес­ків в оплаченому статутному фонді страховика має бути щонаймен­ше 60 %, до 25 % статутного фонду можуть становити державні цінні папери. Страхова компанія може бути засновником іншої страхової

компанії в Україні, але має право спрямовувати до статутного фонду іншого страховика лише до 20 % коштів власного статутного фонду. Така норма сприяє формуванню великих страховиків.

Гарантійний фонд належить до власного капіталу, тобто він віль­ний від зовнішніх зобов'язань. Тому у світовій практиці резерви у складі гарантійного фонду прийнято називати вільними резервами. До таких резервів належать:

• спеціальний резервний фонд, який утворюється за рахунок продажу вище номіналу власних акцій страхової компанії при первинному розміщенні (емісійний дохід);

• резервні фонди для підвищення стійкості страхової компанії, що утворюються у відсотках до статутного фонду згідно із законо­давчо встановленими нормативами резервування;

• резервні фонди, що передбачені статутом компанії;

• вільні резервні фонди споживання та нагромадження, які сфор­мовані з нерозподіленого прибутку.

Фінансові зобов 'язання страховика поділяються на страхові та не-страхові за залученими позиковими коштами. Страхові зобов'язан­ня утворюють страховий резервний фонд. Страхові резерви страхо­вика на поточний рік повинні бути достатніми для виконання його сумарних зобов'язань за всіма страховими угодами на цей період.

Страховий резервний фонд утворюється із страхових платежів (страхових внесків і страхових премій) і забезпечує виплату страхо­вих сум та страхового відшкодування. Цей фонд складається із стра­хових резервів з кожного виду страхування (технічних резервів) і окремих резервів зі страхування життя, медичного страхування та обов'язкових видів страхування.

За особливостями формування (сплати страхової премії) страхо­ві резерви поділяються на ризикові та накопичувальні (різні види страхування життя). До технічних резервів належать:

• резерв незаробленої премії — туди надходить велика частина страхової премії;

• резерви збитків — резерв заявлених, але неврегульованих збитків, і резерв за реальними, незаявленими збитками;

• резерв коливань збитковості — служить для згладжування в довгостроковій перспективі коливань річного рівня збитковості за окремими видами страхування (у роки успішної діяльності ці резерви збільшуються, а у збиткові роки здійснюється вилучення коштів для покриття надмірних збитків);

• резерв катастроф — створюється для забезпечення компенсації збитків у результаті великих катастроф природного характеру (повеней, вивержень вулканів, землетрусів і т. ін.) і промислових аварій (формується страховиками, якщо чинними договорами страхування передбачена відповідальність при настанні такого роду подій), і може використовуватися тільки за спеціальними рішеннями.

Реалізуючи функцію попередження ризику, страхова компанія за окремими видами страхування підприємницьких ризиків техноген­ного характеру може формувати резерв попереджувальних заходів, призначений для того, щоб страхова компанія фінансувала заходи для попередження нещасних випадків, втрати або ушкодження за­страхованого майна, а також використовувала його на інші цілі, пе­редбачені Положенням про резерв попереджувальних заходів.

Страхові платежі за кожним договором страхування розрахо­вують на основі тарифної ставки. Розрахунки тарифної ставки нази­ваються актуарними.

Сукупність тарифних ставок за одним видом страхування нази­вається тарифом. Сукупність страхових тарифів (звичайних, пільго­вих, тарифних знижок) окремої страхової компанії утворює її систе­му тарифів (тарифну установку), яка разом із системою комісійних і бонусних винагород змінюється відповідно до ринкової тарифної політики страховика.

Тарифна ставка з одиниці страхової суми (100 грн, 1000 грн, 10 тис. грн тощо) за окремим договором страхування називається брутто-ставкою, яка складається з нетто-ставки і навантаження (витрати на ведення справи) (рис. 4.7).

Нетто-ставка складається з основної ставки і ризикової надбавки. Основна ставка приблизно дорівнює середньостатистичному розмі­ру збитку за тривалий період часу. Ризикова надбавка враховує мо­жливе перевищення збитків над середнім значенням.

Для різних видів страхування структура тарифної ставки може змі­нюватися шляхом виключення або додавання деяких елементів.

Навантаження — це постійні та змінні витрати страховика на здійснення діяльності, спрямованої на одержання страховиком при­бутку. На відміну від змінних, постійні витрати (управлінські) не за­лежать від виду страхування (рис. 4.7). Навантаження розраховують за методом калькуляції навантаження.

 

 

			Брутто-ставка
	Нетто	-ставка		Навантаження
Фонд виплати			• Організаційні витрати
страхувальникам		(інвестиції на створення)
(з урахуванням вірогідності страхового випадку, кількості договорів за рік.		• Аквізиційні витрати (виробничі витрати на укладення
середньої виплати на договір,		страхових договорів)
середньої страхової суми на		• Інкасаційні витрати
один договір)		(обслуговування готівково-грошо­вого обігу надходження платежів)
	• Ліквідаційні витрати
	(оплата робіт з ліквідації втрат
	і виплати відшкодування)
	• Управлінські витрати
	(загальні витрати на управління,
					витрати на управління майном)

Рис. 4.7. Структура брутто-ставки

Страховий внесок (страхова премія) за договором страхування називається брутто-премією, або тарифною ставкою страховика, і визначається брутто-ставкою та загальним розміром страхової суми.

Брутто-премія складається із суми нетто-премії (нетто-ставка на всю страхову суму), гарантійної (стабілізаційної) надбавки для по­криття можливих непередбачених відхилень від розміру страхових виплат, навантаження та додаткових надбавок (рис. 4.8).

Страхові платежі за розміром та диференціацією за видами ри­зиків для кожної страхової компанії індивідуальні й є об'єктом конкурентної боротьби на страховому ринку за залучення клієнтів.

Прибуток страхової компанії є джерелом формування резервних фондів і одним з джерел інвестиційної діяльності страховика. Стра­ховик одержує прибуток від здійснення страхових операцій, надан­ня інших послуг на страховому ринку та від інвестування на фінан­совому ринку і ринку нерухомості.

Брутто-премія

Нетто-премія чиста

Гарантійна (стабі­лізаційна) надбав­ка (компенсація можливих відхи­лень від чистої нетто-премії)

Навантаження

Надбавки (рекла­ма, запобіжні за­ходи, покриття збиткових видів страхування тощо)

Рис. 4.8. Структура брутто-преюї (тарифної ставки страховика)

Прибуток від страхових операцій є різницею між вартістю страхо­вих послуг та їх собівартістю. Особливість такого страхування поля­гає в отриманні планового прибутку лише за рахунок навантаження у структурі тарифної ставки. За рахунок нетто-ставки отримання прибутку не планується, оскільки нетто-ставка розраховується як замкнена для розподілу збитків між страхувальниками і передбачає повернення страхових платежів сукупності страхувальників за тариф­ний період (час, обумовлений при визначенні нетто-ставки). Плано­вий прибуток страховика закладається в тарифну ставку при кальку­люванні навантаження.

Фактичний прибуток від страхових операцій дорівнює сумі при­бутку, передбаченої брутто-премією, і економії витрат на ведення страхової діяльності.

Прибуток від надання інших послуг на страховому ринку страхова компанія отримує згідно з цінами на різні консультаційні послуги у сфері страхування, за навчання фахівців страхового ринку тощо.

Прибуток від інвестиційної діяльності страховика утворюється в результаті господарської діяльності нестрахового характеру. Пере­лік напрямків нестрахової діяльності страхової компанії встановлю­ється законодавчо. Державне регулювання інвестиційної діяльності страхової компанії має на меті захист коштів страхувальників від втрат внаслідок ризикованого інвестування страховика, тобто фі­нансову стабілізацію страховика. Тому дотримання принципів інвес­тиційної діяльності страхової компанії має сприяти збільшенню та збереженню коштів страхового фонду.

Наведемо принципи інвестиційної діяльності страховика:

• диверсифікації, що передбачає широке коло сфер інвестування для зменшення інвестиційного ризику;

• повернення вкладень, що передбачає гарантію повернення інвесто­ваних коштів;

• прибутковості;

• ліквідності, що означає інвестування лише в цінності з високою ліквідністю.

Відповідно до зазначених принципів інвестиційної діяльності страховик має право розміщувати страхові резерви в такі активи (ст. З Положення про порядок формування, розміщення і облік страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя):

• грошові на поточному рахунку;

• банківські вклади (депозити);

• нерухомість;

• цінні папери, що передбачають одержання доходу;

• державні цінні папери;

• права вимог до перестрахувальників;

• готівку в касі в обсязі лімітів залишків каси, встановлених НБУ. Структура розміщення технічних резервів за видами інвестування

визначена згаданим Положенням у відсотках до їх розміру.

З переліку напрямків інвестування випливає, що з метою захисту страхових резервів страховій компанії заборонені позикові операції, торговельно-посередницька діяльність, вкладення в інтелектуальну власність, додаткова оплата праці співробітників із страхових резер­вів, інвестиції в чеки, приватизаційні папери, паї фондових і товар­них бірж.

У країнах з розвиненою економікою склалася структура інвести­цій страхових компаній, яка не впливає негативно на їх фінансову стійкість. Звичайно 5-7 % усіх їхніх активів становлять високоліквідні короткострокові інвестиції. Це банківські депозитні вклади, а також різні цінні папери — депозитні сертифікати, казначейські і комер­ційні векселі, облігації тощо. Середньо- і довгострокові інвестиції ^ мо­жна поділити на інвестиції в цінні папери з фіксованим доходом, ак­ції й облігації підприємств, нерухомість і іпотечний кредит.

Капітал страхових компаній найчастіше вкладають у цінні папе­ри з твердо фіксованим доходом, адже вони є надійним об'єктом ка­піталовкладень, гарантують стійкий дохід і водночас завжди можуть бути реалізовані за ринковою ціною. З метою отримання більшого

прибутку страхові компанії активно інвестують кошти й у звичайні акції різних компаній.

Близько 7-8 % активів страхових компаній припадає на нерухо­мість, тобто довгострокові інвестиції. До складу нерухомості звичай­но входять контори, адміністративні будівлі, офіси, житлові будинки тощо. Дохід від нерухомості трохи нижчий прибутку, який одер­жують від акцій і цінних паперів. Страхові компанії надають також іпотечний кредит під забезпечення нерухомістю. Однак цей вид інве­стицій має низьку ліквідність і довгостроковий характер.

Кожна страхова компанія дотримується своєї інвестиційної полі­тики, зумовленої насамперед характером здійснюваних страхових операцій, термінами й обсягом акумульованих коштів. Так, інвести­ції в нерухомість і іпотечний кредит здійснюють здебільшого компа­нії зі страхування життя, тоді як у структурі інвестицій компаній майнового страхування переважають цінні папери з фіксованим до­ходом, що забезпечують стійке фінансове становище і своєчасну ви­плату страхового відшкодування за великими збитками.

Фінансова стійкість страхової компанії забезпечується розміром власного капіталу. Фінансові можливості страхувальника визначаю­ться обсягом надходжень страхових внесків, який залежить від кілько­сті договорів і розміру страхових тарифів на кожний вид страхування.

Фінансова стійкість компанії досягається дотриманням нормати­ву співвідношення власних активів компанії і прийнятих страхових зобов'язань (резерв платоспроможності страхової компанії) і визна­чається розміром чистих активів. Забезпечується фінансова стійкість страховика перевищенням активів над річними зобов'язаннями в розмірі до 20 % річної суми внесків, що надійшли.

До загальних критеріїв оцінки діяльності страхових компаній на­лежать репутація страховика, досвід роботи, прибутковість його ді­яльності і виконання зобов'язань перед клієнтами.

Досвід роботи страхової компанії має особливо важливе значен­ня. Якщо компанія тривалий час функціонує на страховому ринку, то це означає, що вона успішно розв'язує свої проблеми і пристосу­валася до загальної економічної ситуації.

Робота компанії, безумовно, повинна бути прибутковою, тобто мати прибуток як фінансовий результат за підсумками року.

Репутація страховика формується серед його партнерів по бізне­су і клієнтів як інтегральний показник його роботи і характеризуєть­ся інформацією про сумлінність дій або обмеження інтересів страху­вальників.

Питання для самоконтролю

1. Специфічні ознаки страхування як економічної категорії.

2. Функції страхування в системі фінансових і виробничих відносин.

3. За якими критеріями можна класифікувати страхові відносини?

4. Основні види ризиків, які приймаються до страхування.

5. Організаційні форми страхування в Україні.

6. Галузі й підгалузі страхування.

7. Сутність перестрахування і співстрахування.

8. З яких грошових фондів складається капітал страховика?

9. Чинники, які впливають на фінансовий стан страховика.

Завдання

Характерною ознакою економічно розвинених країн є високий рівень розвитку страхування. Реформи, що передбачають розширення сфери страхових відносин, розпочалися і в Україні.

Підберіть і проаналізуйте матеріали стосовно реформування пенсійного забезпечення, запровадження медичного страхування, страхування на випадок безробіття. Розгляньте основні проблеми розвитку страхового ринку в Україні.