Колектив і його види.
Колектив — соціальна значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування. І
Його характеризують єдність цілей, високий рівень між-особистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дисципліна, специфічні норми співжиття. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством.
Колектив є соціальною системою, яка виконує такі функції:
— організаторську;
— виховну;
— стимулюючу
Універсальне поняття «колектив» охоплює різні його види, до яких належать:
Первинний колектив. Об'єднує людей (школярів), згуртованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, побутових стосунках.
Загальношкільний колектив. Об'єднує усіх учнів і педагогічних працівників загальноосвітнього навчально-виховного закладу.
Тимчасовий колектив. Складається з осіб, які належать до постійних колективів для виконання тимчасових завдань, задоволення своїх пізнавальних і соціальних інтересів (танцювальний колектив, хор, туристська група та ін.).
Виробничий колектив. Це — група професіоналів, об'єднаних для науково-дослідної роботи, виробничої діяльності, охорони порядку, лікування людей тощо.
Сімейний колектив. Його складають члени однієї родини. Склався історично як важливе соціальне утворення суспільства.
Колективи можуть бути одновікові й різновікові.
Шкільний колектив у своєму розвитку проходить чотири стадії:
1. Створення колективу учнів.
2. Поширення впливу активу на весь колектив.
3. Вирішальний вплив громадської думки більшості.
4. Самовиховання як вищий тип виховання в колективі.
На всіх стадіях розвитку учнівського колективу необхідна системність — послідовно сформульовані перед колективом завдання, виконання яких забезпечуватиме перехід від простого задоволення результатами до глибокого почуття обов'язку.
У шкільному колективі, який є формальним утворенням, функціонують різноманітні самодіяльні групи (неформальні дитячі об'єднання), діяльність яких спрямована на реалізацію та розвиток інтересів і потреб їх учасників.
Формальна група — група, структура і діяльність якої раціонально організовані та стандартизовані згідно з точно приписаними груповими правилами, цілями і ролевими функціями.
Ефективність функціонування її забезпечується системою керівництва та контролю. Безпосереднє управління спирається на владні повноваження, розподілені відповідно до формально-статусної структури групи.
Неформальна група — самодіяльне об'єднання громадян, статус, структура, функції якого юридичне не оформлені.
Неформальні об'єднання за їх головними ознаками й характерними рисами називають ще самодіяльними самокерованими об'єднаннями (ССО).
Неформальний молодіжний рух - система молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної активності в їх взаємозв'язку між собою та суспільством.
Це своєрідна «молодіжна субкультура», яка охоплює різноманітні напрями та вияви активності молоді.
Молодіжна субкультура - система цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю певної соціальної групи (молоді), яка є цілісним утворенням у межах домінуючої культури.
За особливостями діяльності, внутрішніми цінностями, впливом на молодіжне середовище виділяють такі типи молодіжних субкультур:
Хіппі. Заявили вони про себе на зламі 60—70 pp. XX ст., в Україні — у 1972 р. Цю групу складають прихильники музичного стилю панк-рок. Виділяються довгим волоссям (своєрідний виклик «соціальному сприйняттю,»), «фенічками» (англ. thing — саморобні прикраси, плетені з бісеру браслети), одягом, романтикою автостопу, участю в тусовках, можливістю втекти від реалій життя
(сім'ї, школи). У середовищі хіппі сформувалися різноманітні новітні молодіжні субкультури.
Романтико-ескейпістські (англ. escape — втекти, уникнути, позбавитися) субкультури. Відрізняються орієнтацією на створення паралельного світу, витворення власного «міфу», вибудованого на основі певних творів (переважно «фен-тезі») чи запозичених світоглядних концепцій інших культур. Серед них виділяють ігрові молодіжні культури. Рольова гра (roleplaying) наближена до імпровізованої театральної вистави. Є втіленням постулату контркульту -ри про ідею «театру» як єдності акторів та глядачів. «Глядач стає актором та автором одночасно» — ідеал контркультурного мистецтва. До ігрових субкультур належать:
Індіаністи, Шанувальники традицій певної етнічної культури. Популярним для них є звернення до практики релігійних культів, описаних у творах авторів «фентезі» або притаманних індійцям США, чи до синтетичних, новітніх культів, розроблених на основі певних світоглядних концепцій.
Толкієністи. Шанувальники конкретного автора Д. Толкієна (англійського автора «фентезі») і середньовічної холодної зброї. Живуть у вигаданому світі та наслідують своїх казкових героїв, тим самим «виходячи» за межі суспільства.
Уніформісти. Шанувальники певної історичної події.
Музичні молодіжні субкультури. Виникли навколо нових музичних стилів «реп», «рейв», «брейк».
Репери. Як музичний напрям pen виник в середині 80-х, будучи музикою «чорних кварталів» міст США, реггі та суміші різних напрямів. Його називали — «що бачу, про те і співаю». Рейвери. Як музичний напрям, рейв виник в середині 80-х років. Це симбіоз чиказького «хауса» та детройтсь-кого «техно». В Україну потрапив у середині 90-х pp. Рейв («кислотна тусовка») — музика диск-жокеїв. Ритміка її нагадує ритуальні племінні танці, які приводили до стану трансу. Брейкери. Об'єднані на основі спільного інтересу до танців типу брейк. Мета — пропаганда брейк-танцю і виконання його великими групами.
Епатажно-протестні субкультури. Початок поклали панки (пропагандисти ідеї «шок-протесту Окремо від них є байкери (віддають перевагу романтизації подорожей та вираженню своєї індивідуальності в зовнішньому вигляді, володінні мотоциклом)
Скінхеди. Об'єднує їх пристрасть до насильства. Рух «скінхедів» виник у Великобританії наприкінці 60-х pp. ХХст. На початку існування «скіни» — вихідці з робітничих районів — мали патріотичні погляди, захоплювалися реггі та футболом, не цікавились політикою. Хакери. З'явились в Україні у 60—70-ті роки ХХст. Це була молодь, яка захоплювалася кібернетикою. Поширення наприкінці 80-х перших ПК, в середині 90-х Інтер-нету викликало потужну хвилю хакерів. Поняття «хакер» означає комп'ютерного злочинця, здатного зламати будь-які захисні системи (сайти, банківську систему охорони), коди на ліцензійних іграшках, запустити в систему віруси. «Гопники» (пацани). Це — територіальні корпоративні самодіяльні угруповання підлітків. Створюються за територіальними ознаками («свої» та «чужі»). Орієнтуються на систему цінностей дорослої кримінальної субкультури, культ сили, земляцтва, взаємовиручки та взаємозалежності. Релігійно-містичні субкультури.Кришнаїти. Називають себе «підданими Кришни». Ідеологічне підґрунтя — давньоіндійський епос, який містить висловлювання і думки бога Кришни (мав людське обличчя і вважався народним героєм) на філософські теми. Вважають, що багаторазове повторення (1728 разів) імені Бога — мантри (закликання, молитва) дає спасіння, звільнення від тіла і занурення у чистий дух, задоволення бажань.
Тема11. Педагогічна діяльність та особистість вчителя.
Педагогічна діяльність — це цілеспрямований виховуючий та навчаючий вплив вчителя на учнів, з метою їх особистісного, інтелектуального та діяльнісного розвитку
(Узагальнююча лекція.Складається психологічний портрет учителя)
Використана та рекомендована література:
Гандзілевська Г.Методичні рекомендації студентам ВНЗ до вивчення курсу «Педагогіка»(соціальна адаптація молодших школярів)
Дичківська І., Поніманська Т. М. Монтессорі: теорія і технологія. – К.: Видавничий Дім „Слово”, 2006. – 304 с.
Є. Ю. Батальщикова, Місце педагогічної технології «Створенння ситуації успіху» в процесі підготовки майбутніх учителів file:///C:/Users/user/Downloads/nvd_2012_1_14.pdf
Костіна Т.О. Вивчення формування життєвого сценарію у психології розвитку / Т.О. Костіна // Вісник Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. – Київ: ІВЦ «Політехника», 2010. – № 2 (29). – с. 101-105.
Левківський М.В. Історія педагогівки:Навч.-метод.посібник.Вид. 3-е,доп.Навч.пос. –К.:Центр учбової літератури,2008. –190с.
Монтессори М. Педагогические методы, применяемые в „Домах ребенка” // Монтессори М. Дом ребенка. Метод научной педагогики / Пер. с итал. С. Займовского. – Гомель, 1993. – С. 86-105.
Монтессори М. Помоги мне сделать это самому: Статьи, советы и рекомендации / Сост., вступ. статья М. В. Богуславский, Г. Б. Корнетов. – М.: Издательский дом „Карапуз”, 2000. – 272 с.: ил.
Монтессори М. Самовоспитание и самообучение в начальной школе – М.: Работник просвещения, 1922. – 200 с.
ПідборськийЮ.Теоріявихованняhttp://vk.com/doc32157927_134308474?hash=81013c3e53c67cc2a0
Фіцула М.М.Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічнихзакладів освіти. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 528с.
Френе С. Избранные педагогические сочинения / Пер. с фр. / Общ. ред. и вступ. ст. Б. Л. Вульфсона. – М.: Прогресс, 1990. – 301 с.
Штайнер Р. Искусство воспитания. Методика и дидактика: Курс лекций. – М.: Парсифаль, 1996. – 175 с.
ЯкубаО. Молодіжні рухи та їх базова типологізація http://www.ji.lviv.ua/n24texts/24-zmist.htm
