Позакласна виховна робота.

Позакласна виховна робота — різноманітна діяльність учителів, вихователів, спрямована на виховання учнів і здійснювана в поза-урочний час.

Її мета полягає у задоволенні інтересів і запитів дітей, розвитку їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування. Домінуюча роль в її організації належить класному керівнику, який є пе­редусім організатором позакласних виховних заходів (ор­ганізованої діяльності колективу, спрямованої на досяг­нення певної виховної мети), діє у співдружності з інши­ми педагогічними працівниками школи.

Особливість позакласної роботи полягає в добровільній участі в ній (учні обирають профіль занять за інтересами)

Форми виховної роботи — варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу.

До них належать класні години, етичні бесіди, зустрічі з відомими людьми, екскурсії, обговорення книг, читацькі конференції, диспути тематичні, розважальні, вечори і ран­ки, свята, змагання (спартакіади), турніри, виставки, кон­курси, колективні творчі справи та ін.

Позашкільні навчально-виховні заклади — заклади освіти, які да­ють змогу дітям виявляти свої творчі здібності, одержувати додат­кову освіту, підвищувати можливості у професійному становленні та забезпечують соціальний захист.

До них належать палаци, будинки, станції, клуби й центри дитячої творчості, дитячо-юнацькі спортивні шко­ли, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. Їх робо­та тісно пов'язана з навчально-виховним процесом у шко­лі. Позашкільні заклади за специфікою організації робо­ти поділяють на комплексні (палаци, будинки школярів, дитячі парки) і профільні, які забезпечують розвиток на­хилів, інтересів дитини, задоволення її потреб у певній сфері діяльності (дитячі бібліотеки, театри, спортивні шко­ли, станції юних натуралістів). Усі вони здійснюють різ­номанітну виховну роботу з підростаючим поколінням, яка базується на концепції позашкільної освіти та виховання, положенні про позашкільний навчально-виховний заклад, орієнтовній номенклатурі позашкільних навчально-вихов­них закладів.

Програма Центру Дитини Нау «Острозька академія» був націлений на заняття з молодшими школярами в позаурочний час. Мета програми стимулювати самореалізацію молодшого школяра засобами мистецтва. Враховано, що оптимальною формою художньої творчості щодо особистісної самореалізації є театральне мистецтво, яке передбачає участь глядача та органічно поєднує різні види мистецтва (музичного, хореографічного, образотворчого та ін.), що не лише мають свою специфіку, але і взаємозалежність та спорідненість один з одним.

Програма стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва пропонує цикл взаємопов’язаних, логічно побудованих уроків самопізнання дитини у формі занять з музичного, театрального, хореографічного та образотворчого мистецтва і художньої праці, тривалістю від 40-80 хв. два рази на тиждень. Реалізація програми здійснюється на засадах структурно-динамічного підходу, спираючись на принцип єдності свідомості і діяльності.

Програма передбачає як групову, так і індивідуальну роботу, виконання домашніх завдань (самостійно і за участю батьків), поїздки до драматичного театру, філармонії, оперного театру та участь у міжнародних обмінних програмах. Програма має включати три етапи, що реалізовували завдання, визначені у моделі. Метою першого етапу (самоактуалізація) є ознайомлення учнів із основами, функціями та засобами вираження художнього образу (вербальними та невербальними) у театральному мистецтві. На першому етапі програми, який триває два місяці, молодший школяр адаптовується до нового середовища, шукає та пізнає себе. Кінцевий результат даного етапу передбачає не лише формування в учнів свідомого й компетентного ставлення до театрального, музичного, хореографічного та образотворчого мистецтв, але і формування навичок адаптації до колективу, що забезпечується використанням різноманітних ігор, вправ, етюдів та ін. Ситуація вибору створена на другому етапі програми (самовизначення), що триває три місяці, стимулює учнів до пізнання та відкриття себе в одному з вище зазначених видів мистецтва, що, в свою чергу, спонукає до презентації себе у спільно організованій музично-театральній постановці, яка є кінцевим продуктом третього етапу програми. Мета третього етапу (самопрезентація) – дати можливість відчути відповідальність за спільну справу, внутрішнє задоволення від успіху та отримати критичну оцінку глядача. Виконання завдань прикладної моделі у програмі передбачає через створення сенсових установок під час реалізації обраної ролі з використанням як класичного, так і авторського дидактичного матеріалу.