Лекции.Орг


Поиск:




Зх. Європейська педагогіка кінця XVIII – І пол.. XIX ст..




ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ Й.ПЕСТЕЛОЦЦІ

ПРИРОДОВІДПОВІДНЕ ВИХОВАННЯ
  САМОРОЗВИТОК  
СИЛИ СЕРЦЯ (моральні якості) Формуються із природної схильності до любові, віри, почуття сорому, володіння собою СИЛИ РОЗУМУ (знання) Формуються із природної схильності до зовнішнього та внутрішнього споглядання СИЛИ РУК (уміння) Формуються із природних здібностей до розвитку тіла та його органів

 

 

Київська Русь

Твори Володимира Мономаха – «Повчання дітям» та «Лист до Олега Святославича». «Повчання дітям», назване Володимиром Мономахом «граматицею», написане в 1117 p., коли князь уже кілька років «сидів» на великокнязівському столі в Києві. Твір, вірніше його текст, зберігся у «Повісті минулих літ» 1096 р.Особливе значення для нас у «Повчанні» Мономаха має його вислів про необхідність і користь навчання. Він з повагою ставиться до вивчення іноземних мов, вважаючи це великим досягненням.Прогресивне значення цього твору полягає в тому, що Мономах вперше обґрунтував необхідність переходу від релігійного виховання до практичних завдань, що визначаються повсякденним життям.

 

 

СТРУКТУРА ОСВІТИ НА УКРАЇНІ (ДР.ПОЛ. XVII- XVIII СТОЛІТТЯ)

Освіта на лівобережній Україні Освіта на правобережній Україні
ВИЩА ОСВІТА
Киево-Могилянська академія Академічний статус наданий Петром І у 1701 році. Львівський університет. Університетський статус наданий цісарем Йосипом II у 1784 році.
СЕРЕДНЯ ОСВІТА
Колегіуми: Чернігівський, Харківський, Переяславський Спеціальні школи: Глухівська, Київська Колегіуми: Чернігівський, Харківський, Переяславський Спеціальні школи: Глухівська, Київська
ЕЛЕМЕНТАРНА ОСВІТА
Січові та полкові школи (до 1776) Січові та полкові школи (до 1776)
Школи мандрівних дяків (до 1776) Школи мандрівних дяків (до 1776)
Православні парафіяльні та монастирські школи Православні парафіяльні та монастирські школи

Серед видатних просвітителів ХVПІ століття, які збагатили вітчизняну педагогіку, почесне місце належить Григорію Савичу Сковороді (1722-1794). Він перший в українській педагогіці в центрі уваги поставив дитину - її почуття, стосунки зі світом, її справи, нахили і обдарування; визначив мету гуманістичного процесу – формування «істинної» людини: мислячої, чуйної, освіченої, зі світлим розумом, гарячими почуттями, підготовленої до праці задля її щастя і блага народу.

У другій половині XIX — на початку XX століття в Україні на питаннях освіти і виховання зосереджували свої зусилля майже всі діячі культури та мистецтва, літератури і науки Т.Г. Шевченко (1814-1861) підготував і видав «Букварь южнорусский» (1861). І.Я.Франко (1856-1916) зробив суттєвий внесок у розробку історії шкільної і університетської освіти в Україні. М.П.Драгоманов (1841-1895) обстоював національну народну освіту як таку, що вбирає в себе кращі здобутки світової культури. П.А. Грабовський (1864—1902) присвятив ряд статей проблемам народної освіти Леся Українка (1871—1913) обстоювала необхідність народної освіти, змальовувала жалюгідність сільських шкіл і учителів

Закарпатський педагог О.В. Духнович (1803—1865) зробив вагомий внесок у теорію і практику початкової освіти-написав буквар, методичні книги для вчителів. Відомий український педагог Х.Д. Алчевська (1841—1920) досліджувала проблеми навчання дорослих і відтворила їх у посібниках «Що читати народові?», «Книга для дорослих». Відомий педагог і громадський діяч С.Ф.Русова (1856-1940) створила концепцію національної системи освіти і виховання, написала ряд праць з педагогіки: «Дошкільне виховання», «Дидактика», «Моральні завдання сучасної школи» та інші.

 

Великий внесок у розвиток наукової педагогіки зробив визначний вітчизняний педагог Костянтин Дмитрович Ушинський (1824— 1870), автор стрункої й оригінальної педагогічної системи, що охоплювала основні проблеми виховання і навчання. Основною ідеєю цієї системи була народність, яку він розумів як своєрідність кожного народу, обумовлену його історичним розвитком, соціальними умовами життя, географічними особливостями. Найголовнішими рисами народності педагог вважав любов до батьківщини, рідну мову, віру в могутні сили народу. Основною метою виховання повинна бути підготовка всебічно розвиненої людини, а наріжним каменем теорії виховання — вчення про трудове виховання, що стверджує: в трудовій діяльності розвивається і формується людина.

М.С.Грушевський у 1894 р. він, за порадою свого вчителя, Володимира Антоновича, видатного українського історика, переїздить до Львова й обіймає посаду професора історії України у Львівському університеті, на якій перебуває до 1914 р. Одним із головних завдань громадсько-наукової, літературної та освітньої діяльності Грушевського у цей період було, за його словами, обстоювання українства як на російському, так і на галицькому грунті.М.С.Грушевський на власні кошти заснував у Києві школу імені свого батька. Намагаючись забезпечити нормальний розвиток українського національного шкільництва в Галичині, він очолював львівську Крайову Шкільну Раду.У боротьбі за українську мову він дуже грунтовно обговорює справу заснування українських кафедр при університетах (у Львівському університеті йому вдається це зробити), енергійно піднімає голос за те, щоб створити приватні українські гімназії (у Львові вони таки були створені).Видатний вчений пише й публікує цілу низку відповідних статей, об'єднує їх у збірки «Хто такі українці і чого вони хочуть», «На порозі Нової України», «Вільна Україна».

 

Завдання, які на думку І.Франка, має виконувати навчальний процес: зв'язок навчання з працею, широка освіта, позбавлена будь-яких забобонів, використання всього того кращого, що здобуто досвідом цілого життя попередніх поколінь, всебічний розвиток мислення дітей.

У середній освіті значне місце І.Франко відводив рідній мові й літературі. Цьому питанню спеціально присвячена його велика стаття «Кінечність реформи навчання української літератури в наших середніх школах». Мету навчання рідної мови він визначає як ознайомлення учнів з живою народною мовою.

І.Франко наполягає на необхідності реформи середніх і вищих учбових закладів, щоб вони були пов’язані з дійсними умовами народного життя. Він глибоко усвідомлював вирішальну роль учителя у початковій, середній та вищій школах.

 

З раннього дитинства Леся Українка цікавилась питанням освіти і культури. У 19 років вона написала для своїх молодших сестер підручник «Древня історія і східних народів», що був надрукований після смерті поетеси у 1918 році.

Велику увагу у своїх публіцистичних творах вона приділяла розгляду ролі вчителя в народній школі. Про ідеал вчителя вона пише в листах до А.С.Макарової: «Уже одно то, что в школе есть человек неплохой, не черствая педантка, и притом честная, есть большая польза для детей».

Мету сімейного виховання Леся Українка вбачала у формуванні громадянина-борця. В оповіданні «Помилка» письменниця приходить до висновку, що досягти цієї цілі можливо тільки розвиваючи природні здібності дитини.

 

Педагогічні погляди І.Огієнка. Мета освіти й виховання: формування національної свідомісті, духовності, національного характеру,естетичних цінностей, утвердження здорового способу життя дітей Зміст освіти: національний компонент освіти (знання природних багатств та національних героїв, історії, культури, традицій свого народу)

 

Педагогічна система А.Макаренка Принципи виховання: цілісність та діалектичність виховного процесу;виховання у праці;принцип завтрашньої радості;принцип зміни соціально-психологічних ролей дітей;принцип паралельної дії;принцип перспективних ліній. Засоби виховання: праця у широкому соціальному її розумінні;дитяче самоврядування; навчання; естетизація життєдіяльності вихованців. Методи виховання: метод довіри і поваги до вихованців;громадська думка колективу;вправи;вимога;заохочення та покарання.

 

Педагогічна система В.О. Сухомлинського. Засади педагогічної системи: формування ідеалу культурних бажань дитини (потреби у праці, у творенні добра, краси); окультурення потреб дитини;формування у дитини потреби бути доброю (розвиток у неї чутливості довиховання, створення для неї "радості буття", розвиток почуття власної гідності);створення атмосфери дитячого успіху, домінанти позитивних переживань над негативними.

Отже, на певному етапі історичного розвитку існувало конкретне суспільство і виховання, спрямованість і рівень якого відображали рівень розвитку суспільства.

 

 

Тема2. Система освіти в Україні. Гуманістичні ідеї в освіті.

План

 

1. Поняття та зміст системи освіти

2. Основні засади гуманістичних педагогічних систем: методу Марії Монтессорі Вальдорфська педагогіка:педагогічна система Селестена Френе

3. Педагогічна технологія створення ситуації успіху.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-12; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 413 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Даже страх смягчается привычкой. © Неизвестно
==> читать все изречения...

798 - | 657 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.007 с.