Принципи і методи наочність - золоте правило дидактики

Метод навчання - шлях навчально-пізнавальної діяльності учнів до результатів, визначених завданнями навчання; спосіб упорядкування взаємопов'язаної діяльності вчителя і учня, спрямований на досягнення завдань процесу навчання.

І. Організація і самоорганізація навчально-пізнавальної діяльності: джерело, логіка, рівень самостійності, ступінь керівництва

II Стимулювання і мотивація учіння: інтерес, обов'язок

III. Контроль і самоконтроль (усний, письмовий, лабораторний, тестовий і т.п.).

На законах, принципах, правилах базуються методи.

Принцип - основні вимоги до вчителя, що витікають із закономірностей. Принцип дидактики - положення, які визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу, відповідно до загальних цілей і закономірностей.

 

 

Принципи:

- Принцип науковості;

- Принцип системності;

- Принцип єдності раціонального та емоційного;

- Принцип єдності предметно-орієнтованого та особистісно-орієнтованого навчання психології;

- Принцип єдності теоретичного та емпіричного знання;

- Принцип доступності;

- Принцип наочності;

- Принцип активності в навчанні;

- Принцип зв’язку вивчення психології з життям, практикою;

- Розвиваючий характер навчання психології.

Принцип науковості. Навчальний матеріал, що вивчається повинен відповідати сучасним досягненням наукової та практичної психології, не суперечити об’єктивним науковим фактам, теоріям, закономірностям. Проблема: існує велика к-сть білянаукових книг, написаних на основі житейських та езотеричних знань. Наприклад, література з фізіогноміки.

Принцип системності. Навчальний матеріал вивчається в певній послідовності, які дають системне уявлення про учбову дисципліну. При цьому показується взаємозв’язок різних психологічних теорій, понять, закономірностей один з одним. Навчальний матеріал поділяється на логічні розділи – модулі і теми. В кожній темі виділяються змістовні центри, головні поняття, ідеї, структурується матеріал заняття, встановлюються зв’язки між теоріями і фактами. Від теми до теми, від курсу до курсу повинна зберігатися певна наступність та міжпредметний зв’язок.

Принцип єдності раціонального та емоційного. Навчання ефективне лише тоді, коли студенти та учні усвідомлюють цілі навчання, необхідність вивчення даного предмету, його особистісну та професійну значимість. Можлива проблема: прагнення вибирати з курсу лише цікаві теми, які привертають мимовільну увагу.

Принцип єдності предметно-орієнтованого та особистісно-орієнтованого навчання в психології. Специфіка психології в тому, що її предмет особистісно значимий для кожного студента, учня. Тому у них може виникнути бажання застосовувати знання для того, щоб розібратися в собі. Можлива проблема: заміна навчальних цілей цілями самопізнання і саморозвитку.

Принцип єдності теоретичного та емпіричного знання. (Єдність абстрактного і конкретного). Можлива проблема: з одного боку навчальний матеріал може бути перенасичений теоретичними положеннями, не підкріпленим конкретними прикладами і фактами. З іншого боку – надмірна захопленість викладача описом конкретних експериментів, дослідів, прикладів з психологічної практики.

Принцип доступності. Полягає в необхідності співвіднесення змісту та методів навчання з типом студентів чи учнів, їх віковими особливостями, рівнем розвитку, освітнім рівнем тощо. Один і той же зміст повинен по-різному викладатися, виходячи з різної бази знань та інтересів: а) для студентів-психологів; б) для студентів, що навчаються за іншими програмами вищої освіти; в) для студентів середніх спеціальних навчальних закладів; г) учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Принцип наглядності. Полягає у використанні органів відчуттів та образів при навчанні. Найважливіше значення мають візуальні образи. Про види наочності.

Принцип активності у навчанні. Ефективне засвоєння знань відбувається тоді, коли студенти проявляють самостійну активність у навчанні. Реалізація принципа досягається за рахунок:

1) формування потреби у психологічних знаннях;

2) діалогічної форми навчання;

3) проблемного підходу в навчанні;

4) широкого використання практичних методів навчання (експерименти, тренінги, тести тощо).

Останні принципи особливо важливі у викладанні психології школярам. Головною цінністю уроків психології повинні бути не психологічні знання, а краще розуміння учнями внутрішнього світу людей і самих себе: засвоєння психологічних засобів самопізнання та саморозвитку, гармонічний розвиток своїх стосунків з іншими людьми.

Правило - це конкретна вказівка вчителя на те, як потрібно діяти в типовій ситуації навчання. Закони:

соціальна зумовленість мети, змісту, методів навчання; взаємозумовленість навчальної, виховної діяльності учня; цілісність і єдність педагогічного процесу; єдність і взаємозв'язок теорії і практики навчання.

Методи

І.Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності:

1) за джерелом передачі інформації (словесні: розповідь, бесіда, лекція; наочні: демонстрація, ілюстрація; практичні: вправи, лабораторні, роботи з книгою, відео);

2) за логікою передачі і сприймання інформації (індуктивні - від одиничного до загального; дедуктивні - від загального до окремого);

3) за рівнем самостійності пізнавальної діяльності (репродуктивний -відтворення готового; проблемний; частково-пошуковий; дослідницький);

4) за ступенем керівництва навчальною роботою (начальна робота під керівництвом вчителя; самостійна робота учня).

II. Стимулювання учіння:

1) стимулювання інтересу (пізнавальні ігри, навчальна дискусія);

2) стимулювання обов'язку та відповідальності (значимість, заохочення, засудження)

III. Контроль і самоконтроль (усний, письмовий, лабораторний, тестовий і т.п.).

Тема6. Форми організації навчання.

У даній темі розглядається поняття про форми організації навчання. Аналізується урок як основна форма організації навчального процесу. Характеризуються позаурочні форми навчання. Піднімається проблема пошуку ефективних форм навчання, зокрема аналізуються форми в зарубіжній школі.

 

 

Урок — форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу і відповідно до розкладу.

Урок має такі особливості:

- є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу;

- кожен урок включається в розклад і регламентується в часі;

- є постійною формою;

- відвідування уроків обов'язкове для всіх учнів;

- є гнучкою формою організації навчання;

- створює можливості для згуртування колективу учнів;

- сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості.

Майже у всіх типах уроків наявні такі структурні елементи: вступна частина, перевірка домашнього завдання, вивчення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, повідомлення домашнього завдання, закінчення уроку.

Крім уроку використовують також позаурочнІ форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, предметні гуртки, домашню навчальну роботу,консультації.

Семінарська форма занять передбачає обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції чи розділу курсу. Під час заняття окремі учні виступають з доповідями та повідомленнями, а інші доповнюють їх виступи, ставлять запитання, беруть участь у дискусії. Важлива вимога до учнівських доповідей і повідомлень - наявність невідомого іншим учням матеріалу, елементів власного дослідження. Учитель спрямовує обговорення доповідей, ставить проблемні запитання, які викликають обмін думками, дискусію.

Практикум передбачає самостійне виконання учнями практичних і лабораторних робіт, застосування знань, вмінь і навичок. Головна мета практикуму - практичне застосування сформованих раніше вмінь і навичок, узагальнення і систематизація теоретичних знань, засвоєння елементарних методів дослідницької роботи з фізики, хімії, біології тощо.

Факультативні заняття - єднальна ланка між уроками та позакласними заняттями (7-9 кл..) і сходинка від засвоєння предмета до вивчення науки, засіб ознайомлення учнів з методами наукового дослідження (10-12 кл.). учнів залучають до факультативів на добровільних засадах, відповідно до їхніх бажань, нахилів, інтересів. Такі заняття проводять найдосвідченіші вчителі школи, запрошують також висококваліфікованих фахівців.

Відмінність екскурсії від уроку полягає в тому, що вона не може бути жорстко обмежена в часі, і головний її зміст - сприймання учнями предметів і явищ у природній обстановці; учні отримують багатий матеріал для спостережень; сприймають явища в цілісності; накопичують багатий матеріал для наступної роботи.

Предметні гуртки створюють з різних навчальних предметів. Члени предметних гуртків беруть участь у масових виховних заходах, тематичних вечорах, конкурсах, олімпіадах, тижнях і місячних знань, випускають стіннівки та радіогазети, альманахи.

Метою домашньої навчальної роботи є розширення знань учнів, привчання їх до регулярної самостійної роботи, формування вмінь самоконтролю, виховання самостійності, активності, почуття обов'язку та відповідальності. Даючи домашнє завдання, вчитель коментує способи його виконання. Домашні завдання повинні містити елемент новизни, передбачати нові варіанти їх виконання.

Консультації. Правильно організована консультація допомагає подолати певні труднощі під час самостійного опрацювання навчального матеріалу або виконання завдання. Консультуючи, вчитель не дає готових відповідей, а спрямовує пізнавальну діяльність учнів так, щоб вони самостійно зрозуміли питання, розв'язали складне завдання, збагнули суть виучуваного матеріалу.

Найвдалішою в сучасній теорії та практиці навчання є класифікація, в основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі уроків (Б. Єсипов, М. Мах­мудов, В. Онищук). Перебуваючи на однакових позиціях, ці автори пропонують різну кількість типів уроків. За кла­сифікацією В. Онищука, розрізняють такі типи:

· урок засвоєння нових знань;

· урок формування вмінь і навичок;

• урок застосування знань, умінь і навичок;

· урок узагальнення і систематизації знань;

• урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок;

· комбінований урок.

Майже в усіх типах уроків наявні такі структурні еле­менти: вступна частина, перевірка домашнього завдання, вивчення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, повідомлення домашнього завдання, закінчення уроку.

1. Вступна частина. Цей елемент уроку повинен забезпе­чити сприятливу зовнішню обстановку, психологічний нас­трій учнів для нормальної роботи. Попередня організація класу передбачає взаємне вітання вчителя і учнів, перевірку відвідування, зовнішнього стану приміщення, робочих місць, робочої пози та зовнішнього вигляду учнів, організа­цію уваги.

Перевірка домашнього завдання. Ця частина уроку складається з перевірки письмового завдання, яку здійснюють різними методами залежно від поставленої мети, й усної перевірки знань, яку проводять за допомогою розглянутих раніше методів.

2. Вивчення нового матеріалу. Тут передбачається або повідомлення вчителя за допомогою словесних методів навчання, або самостійна робота учнів з підручниками, навчальними посібниками та ін. Під час пояснення нового матеріалу вчитель мусить подбати, щоб усі учні бачили й чули його (можна сидіти, якщо втомився), він не повинен ходити по класу, говорити слід голосно, чітко, розмірене.Мова його має бути зрозумілою для відповідного віку. Пояснення має спиратися на попередній досвід учнів, виокремлення істотного в матеріалі, без захоплення другорядним. Водночас слід стежити за послідовністю викладу, використовувати ілюстративний матеріал.

3. Вивчення нового матеріалу дає змогу учням набувати різноманітних умінь і навичок. Структура їх формування має свої особливості. Головними її компонентами є розбір і засвоєння правила, покладеного в основу дії навички, по­долання труднощів у її застосуванні, удосконалення дії на­вички, закріплення досягнутого рівня дії навички та вико­ристання її на практиці, досягнення майстерності в її ви­користанні.

Найважливішим засобом формування вмінь і нави­чок є вправи. Вони мають бути цілеспрямованими, систе­матичними, тривалими, різноманітними і постійними.

4. Закріплення нового матеріалу. Цей елемент має на меті встановлення міцного зв'язку між щойно набутими знаннями і засвоєними раніше, перевірку правильності ут­ворення наукових понять, вироблення вміння застосовува­ти знання на практиці. Досягають цього завдяки різнома­нітним вправам та самостійній практичній роботі учнів.

5. Повідомлення домашнього завдання. Вчитель пови­нен продумувати його зміст, щоб воно було конкретним, посильним для учнів. Домашнє завдання не можна давати наспіх, коли пролунав дзвоник з уроку. На повідомлення і пояснення домашніх завдань відводять спеціальний час.

6. Закінчення уроку. Цей структурний елемент оголошується і відбувається за вказівкою вчителя.

До основних компонентів кожного типу уроку належать:

а) урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку; мотивація навчання школярів; сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами виучуваного; узагальнення та системати зація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання;

б) урок формування вмінь і навичок