- Загальна структура заняття
- вид або тип заняття;
- тема, мета і завдання;
- психолого-педагогічна діяльність (відповідність типу до тем і мети);
- виділення основних елементів заняття, правильність дозування часу.
- Оцінка змісту заняття
- врахування програмних вимог;
- науковість і актуальність змісту;
- відповідність змісту пізнавальним можливостям;
- доступність;
- зв’язок теоретичного матеріалу з практикою.
- Управління пізнавальною діяльністю учнів
- організація уваги, способи переключення уваги з одного виду на інший;
- актуалізація пам’яті, прийоми поліпшення запам’ятовування матеріалу (логічна обробка, повторення, порівняння), включення в діяльність, емоційне навантаження;
- актуалізація мислительної діяльності, прийоми формування наукових понять, шляхи активізації їх засвоєння (розкриття теоретичного значення матеріалу, практична доцільність, зв’язок з життям);
- активізація самостійного творчого мислення і врахування індивідуальних особливостей учня.
- Дотримання основних принципів дидактики.
- Виховання в процесі заняття
- чи були реалізовані виховні завдання, чи сприяв матеріал формуванню світогляду;
- виховний вплив педагога і його діяльності;
- ставлення учнів до вимог вчителя;
- емоційний клімат заняття;
- характер спілкування;
- організація зворотного зв’язку.
- Підготовка вчителя до заняття
- співвідношення організуючої діяльності вчителя і пізнавальної діяльності учня;
- види діяльності, наявність конспекту і правильність його використання;
- доцільність вибору методів і прийомів;
- контроль і корекція знань (як здійснювалась);
- правильність дозування часу, ефективність праці.
- Гігієнічні умови заняття (чистота, освітленість).
- Результати заняття
- досягнення мети і завдань;
- рівень засвоєння знань;
- активність психічних процесів;
- емоційність заняття;
- збереження чи втрата інтересу.
9. Загальні висновки (робляться пропозиції і рекомендації).
Тема7. Теорія виховання.
У цій темі розглядається процес виховання як педагогічне явище. аналізуються поняття «виховання», «перевиховання», «самовиховання». Характеризуються етапи, принципи виховання, основні форми виховної роботи, зокрема в зарубіжній школі.
Виховання - система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
Процес виховання складається з мети і завдання, змісту й методики організації виховного впливу, а також його результату і корекції. Структура процесу виховання, спрямованого на формування особистості, охоплює свідомість особистості, емоційно-почуттєву сферу, навички та звички поведінки. Провідну роль відіграє розвиток її свідомості.
Свідомість — властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій, у попередньому мисленому їх накресленні і передбаченні наслідків, у регулюванні відносин людини з людиною і соціальною.
Не менш важливі у формуванні особистості й почуття, в яких виявляється ставлення людини до навколишньої дійсності й до себе.
Почуття — психічні стани і процеси, в яких відображено емоційний бік духовного світу людини, її суб'єктивне переживання подій та емоційне ставлення до навколишнього світу.
Виховання свідомості та емоційно-почуттєвої сфери має поєднуватися з формуванням навичок і звичок поведінки.
Навичка — психічне новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.
Формується вона на основі знань про певний спосіб дії. У процесі цілеспрямованих, планомірних, нерідко багаторазових вправлянь.
Звичка — схильність людини до відносно усталених способів дій.
Процес виховання — динамічний, неперервний, безупинний. Його рушійними силами є сукупність суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей. За своєю природою суперечності можуть бути внутрішніми й зовнішніми.
До вітутрішніх суперечностей належать:
а) суперечність між зростаючими соціальне знанчущими завданнями, які потрібно розв'язати вихованцю,і можливостями, що обмежують мпрямовані на їх розвязання його вчинки і дії. Ця суперчність супроводжує виховання особистості, тому її розвиток може призупинитися, якщо не ставити перед нею нових ускладнених завдань.
б) суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця.
Серед зовнішніх суперечностей виокремлюють:
а) невідповідність між вховними впливами школи і сім'ї;
б) зіткнення організованого виховного впливу школи зі стихійним впливом на школярів зовнішніх обставин;
в) неоднакове ставлення до учнів учителів, які не завжди дотримуються принципу єдності вимог, внаслідок чого в учнів формується ситуативна поведінка, пристосовництво, безпринципність, що негативно позначаються на виховному процесі взагалі;
г) суперечність, породжена наявністю в окремих учнів досвіду негативної поведінки, їх постійними конфліктами з педагогами, однокласниками, батьками. Йдеться про сформований динамічний стереотип, який характеризується постійними, стабільними, стійкими негативними нервовими зв'язками, що створює особливі труднощі у перевихованні. Ця категорія школярів потребує спеціальної виховної роботи.
