(1875 – 1916 рр.)
З середини 70-х років ХІХ ст. виникають перші самостійні, не залежні від
класичних університетів вищі педагогічні навчальні заклади. 1875 р. відбулося
відкриття Ніжинського історико-філологічного інституту кн. О. Безбородька.
Інститут було створено на базі Ніжинської гімназії вищих наук (дата відкрит-
тя навчального закладу – 1805 чи 1820 рр. – по-різному визначається в науко-
вих виданнях), яка проіснувала до 1832 р. (перший директор – В. Кукольник
(природознавець, правник), другий – І. Орлай (історик, літератор), залишивши
по собі плеяду видатних викладачів і геніальних випускників – О. Афанасьєв
(Чужбинський), М. Гербель, Л. Глібов, М. Гоголь, Є. Гребінка, В. Забіла,
О. Лазаревський, П. Рєдькін, В. Твардовський та ін.
Термін навчання в гімназії становив 9 років. Повний курс поділявся на 3 три-
річчя (нижчий, середній і вищий рівні навчання). У період перших двох триріч
учні поділялися на 6 розрядів: принципісти, граматисти, синтаксисти, ритори,
піїти, естети. При цьому кожна наступна група формувалася з кращих учнів по-
передньої. По закінченні шостої групи передбачалося формування нового, ви-
щого за своєю сутністю об’єднання учнів, де вивчення філософії та поглиблене
знання мов поєднувалося з науково-творчим пошуком. До основних навчальних
предметів належали: Закон Божий, словесність стародавніх мов, російська сло-
весність, філософія, право, математика, природознавча історія і технологія з хімі-
єю, політична історія, державне господарство, фінанси, історія римського права,
російське цивільне і кримінальне право, судочинство та історія права. Вивчалися
також малювання, танці, співи, фехтування. Програма гімназії передбачала ви-
сокий рівень мовної підготовки (латина, французька, німецька, російська мови).
У останньому триріччі навчання продовжувалося на двох факультетах – філо-
софському та юридичному. Існують різні точки зору щодо дати припинення ді-
яльності гімназії. Офіційною вважається 1832 р., коли було затверджено Статут
нового закладу освіти – фізико-математичного ліцею. З перетворенням у 1840 р.
в юридичний ліцей статус вищої школи був ним утрачений.
Ніжинський історико-філологічний інститут кн. О. Безбородька став продо-
вжувачем ідей гімназії вищих наук і першим самостійним вищим педагогічним
закладом освіти в Україні, спрямованим на підготовку вчителів стародавньої
і російської мов, словесності, історії, географії для гімназій Міністерства на-
родної освіти, інших відомств, що утримували в інститутах своїх стипендіатів.
Незважаючи на основну спеціальність, кожен студент мав готуватися до викла-
дання грецької і латинської мов. Інститут проектувався як закритий навчаль-
ний заклад із гуртожитком і повним пансіоном. Навчання тривало чотири роки.
Першим директором Ніжинського історико-філологічного інституту став про-
фесор М. Лавровський, колишній завідувач кафедри педагогіки Харківського
університету. Він викладав педагогіку і дидактику на ІІ–ІV курсах. Традиційно
на той час під поняттям «педагогіка» розумілася теорія виховання, дидактика
розглядалась як самостійна навчальна дисципліна.
На 1917 р. теоретичний компонент професійно-педагогічної підготовки був
презентований курсами педагогіки, дидактики, історії педагогіки, психології. Цей
блок періодично доповнювався новими дисциплінами, зокрема, «Моральним
вихованням», «Психологією пізнання», «Гімназійною педагогікою з коротким
нарисом педагогічних напрямів від епохи Відродження до нового часу» тощо.
Опанування теорії педагогіки завершувалася педагогічною практикою на IV
курсі. Педагогічні спостереження і практика проходили в інститутській гімназії.
Особистий внесок у розробку педагогічної підготовки, викладання курсів теорії
та історії педагогіки здійснили такі відомі вчені М. Лавровський, М. Скворцов,
М. Грот, П. Тихомиров, О. Музиченко.
На початку 60-х рр. ХІХ ст. уперше допуск на навчання в університети
отримали жінки. Це зумовило своєрідність розвитку вищої жіночої освіти,
прагнення надати їй університетського рівня. У 1878 р. з ініціативи професо-
рів Університету св. Володимира в Києві відкрилися перші Вищі жіночі курси.
На чолі курсів перебувала рада професорів. Життєдіяльність приватного на-
вчального закладу регламентувалась Положенням про Вищі жіночі курси в м.
Києві (1878). За Положенням вони мали два відділення: історико-філологічне
і фізико-математичне з дворічним терміном навчання, який згодом збільшився
до трьох і чотирьох років. Вступ до навчального закладу дозволявся після за-
кінчення повного курсу гімназії. В 1907 р. у системі курсів було відкрито ще два
відділення – юридичне і медичне. Останнє вже 1908 р. виокремилося в самостій-
ний медичний інститут. Викладачами були переважно професори Київського
університету: С. Гогоцький (педагогіка і психологія), В. Антонович (російська
історія), М. Ващенко-Захарченко (геометрія і алгебра), В. Іконніков (російська
історіографія), О. Шкляревський (гігієна), М. Шіллер (фізика), М. Лучицький
(загальна історія), П. Алексєєв (хімія).
На 1917 р. курси мали чотири відділення: історико-філологічне, фізико-
математичне, юридичне і економіко-комерційне. Київські вищі жіночі курси
стали першим вищим педагогічним навчальним закладом в Україні, який го-
тував жінок-учителів для середніх шкіл, а згодом почав реалізовувати ідею
створення жіночого університету (проект Статуту курсів 1910 р. дістав назву
«Статут жіночого університету св. Ольги»).
Під впливом революційних подій, з 1905 – 1910 рр. у Російській імперії ма-
сово відкриваються вищі жіночі навчальні заклади, третина яких була розта-
шована в Україні. Найвагоміші з них – Київські (поновили діяльність 1906 р.),
Одеські та Харківські вищі жіночі курси.
У вересні 1907 р. Київським товариством Трудової допомоги для інтелігент-
них жінок був започаткований один із найунікальніших вищих жіночих педаго-
гічних навчальних закладів в Україні – Фребелівський педагогічний інститут.
За Положенням (1907) він визначався приватним освітнім закладом із дворіч-
ним терміном навчання. Слухачки інституту готувалися до навчально-виховної
діяльності й після закінчення повного курсу здобували звання «виховательки-
фребелічки і керівника дитячих садків». До інституту зараховувалися осо-
би від 16 до 40 років, які закінчили не менше шести класів гімназії або інших
навчальних закладів, що за своєю програмою прирівнювались до гімназійно-
го курсу. Особлива увага в педінституті приділялась психолого-педагогічній
підготовці. При педагогічному інституті функціонували річні платні курси
для підготовки досвідчених нянь, так звана «Школа нянь». Першим директо-
ром Фребелівського педагогічного інституту став доктор медицини, професор
Університету св. Володимира І. Сікорський. У різні роки в інституті викладали:
С. Ананьїн («Історія педагогіки»), В. Зеньківський («Педагогіка» і «Логіка»), Н.
Лубенець («Теорія дошкільного виховання»), О. Музиченко («Школознавство»
і «Вступ до експериментальної дидактики»), С. Русова («Теорія педагогіки»
і «Дошкільне виховання»).
Київський Фребелівський педагогічний інститут з 1907 по 1917 рр. віді-
грав значну роль у підготовці вітчизняних педагогічних кадрів – вихователів
дошкільних закладів з вищою освітою, вчителів середніх шкіл, педпрацівників
позашкільних закладів.
Педагогічна підготовка в Інституті відрізнялась оригінальністю, глибиною
авторських підходів у викладанні педагогічних дисциплін, характеризувалася
багатопредметністю. Сутність її полягала в єдності педагогічної теорії і прак-
тики. Цьому сприяло, насамперед, навчально-виховне об’єднання (прообраз
навчально-виховного комплексу), до якого ввійшли дитячий садок, початкова
школа, дитячий притулок, педагогічна амбулаторія тощо. У цих навчально-
допоміжних установах відбувалась практична підготовка майбутніх педагогів.
Фребелівський інститут виступав педагогічним центром об’єднання і коорди-
нував діяльність усіх його структурних компонентів.
Загалом у розвитку вищої педагогічної освіти України другої половини XIX –
початку XX ст. спостерігалися дві основні тенденції, які проявились у відкритті
двох типів навчальних закладів. Підвищення ролі класичних гімназій, закінчення
яких давало право на вступ до університету, зумовило необхідність цілеспрямова-
ної підготовки вчителів класичних, російської мови, історії, географії. Власне, це
стало поштовхом до відкриття Ніжинського історико-філологічного інституту кн.
О. Безбородька (1875). Прогресивно-демократична тенденція початку 60-х років
ХІХ ст. щодо розвитку вищої жіночої освіти знайшла відображення у заснуван-
ні зусиллями професорсько-викладацького складу Університету св. Володимира
перших в Україні – Київських вищих жіночих курсів (1878), які стали предтечею
жіночого університету, а згодом – Одеських, Харківських вищих жіночих курсів
та Фребелівського педагогічного інституту (1907).
Основні поняття: ретроспектива вищої школи України, братська
школа, Острозька, Києво-Могилянська академія, Львівський універси-
тет, Харківський, Київський св. Володимира, Новоросійський імпера-
торські університети, університетські педагогічні інститути і курси,
кафедра педагогіки, становлення педагогіки як навчальної дисципліни,
професійно-педагогічна підготовка, автономізація вищої педагогічної
школи, Ніжинський історико-філологічний інститут, Вищі жіночі
курси, Університет св. Ольги, Фребелівський педагогічний інститут.
Контрольні запитання і завдання
1. Чи можна вважати Острозьку академію (1576 – 1636 рр.) першою в Укра-
їні школою вищого рівня?
2. Який вплив мав досвід діяльності Києво-Могилянської академії на по-
дальший розвиток вищої освіти в Україні?
3. У чому полягає відмінність організації і змісту навчального процесу Ост-
розької і Києво-Могилянської академій?
4. Визначте особливості наукової і видавничої діяльності Острозької
і Києво-Могилянської академій.
5. Проаналізуйте основні напрями розвитку класичних університетів Цен-
тральної, Східної і Південної України періоду ХІХ – початку ХХ ст.
6. Виявіть особливості еволюції вищої педагогічної освіти в структурі кла-
сичного університету (1804 – 1867 рр.).
7. Здійсніть порівняльний аналіз розвитку університетських педагогічних
інститутів (1804 – 1959 рр.) і педагогічних курсів (1860 – 1867 рр.).
8. Розкрийте сутність і зміст багаторівневої підготовки в класичному уні-
верситеті України XVII – XIX ст.
9. Доведіть значення Ніжинської гімназії вищих наук кн. О. Безбородька як
основи Історико-філологічного інституту (1875).
10. Обґрунтуйте процес розвитку Київських вищих жіночих курсів (1878)
від дворічного приватного навчального закладу до установи університет-
ського рівня (1910).
11. Розкрийте основні напрями змісту діяльності Київського Фребелівсько-
го педагогічного інституту (1907 – 1920 рр.).
