Автономізація вищої педагогічної школи

(1875 – 1916 рр.)

З середини 70-х років ХІХ ст. виникають перші самостійні, не залежні від

класичних університетів вищі педагогічні навчальні заклади. 1875 р. відбулося

відкриття Ніжинського історико-філологічного інституту кн. О. Безбородька.

Інститут було створено на базі Ніжинської гімназії вищих наук (дата відкрит-

тя навчального закладу – 1805 чи 1820 рр. – по-різному визначається в науко-

вих виданнях), яка проіснувала до 1832 р. (перший директор – В. Кукольник

(природознавець, правник), другий – І. Орлай (історик, літератор), залишивши

по собі плеяду видатних викладачів і геніальних випускників – О. Афанасьєв

(Чужбинський), М. Гербель, Л. Глібов, М. Гоголь, Є. Гребінка, В. Забіла,

О. Лазаревський, П. Рєдькін, В. Твардовський та ін.

Термін навчання в гімназії становив 9 років. Повний курс поділявся на 3 три-

річчя (нижчий, середній і вищий рівні навчання). У період перших двох триріч

учні поділялися на 6 розрядів: принципісти, граматисти, синтаксисти, ритори,

піїти, естети. При цьому кожна наступна група формувалася з кращих учнів по-

передньої. По закінченні шостої групи передбачалося формування нового, ви-

щого за своєю сутністю об’єднання учнів, де вивчення філософії та поглиблене

знання мов поєднувалося з науково-творчим пошуком. До основних навчальних

предметів належали: Закон Божий, словесність стародавніх мов, російська сло-

весність, філософія, право, математика, природознавча історія і технологія з хімі-

єю, політична історія, державне господарство, фінанси, історія римського права,

російське цивільне і кримінальне право, судочинство та історія права. Вивчалися

також малювання, танці, співи, фехтування. Програма гімназії передбачала ви-

сокий рівень мовної підготовки (латина, французька, німецька, російська мови).

У останньому триріччі навчання продовжувалося на двох факультетах – філо-

софському та юридичному. Існують різні точки зору щодо дати припинення ді-

яльності гімназії. Офіційною вважається 1832 р., коли було затверджено Статут

нового закладу освіти – фізико-математичного ліцею. З перетворенням у 1840 р.

в юридичний ліцей статус вищої школи був ним утрачений.

Ніжинський історико-філологічний інститут кн. О. Безбородька став продо-

вжувачем ідей гімназії вищих наук і першим самостійним вищим педагогічним

закладом освіти в Україні, спрямованим на підготовку вчителів стародавньої

і російської мов, словесності, історії, географії для гімназій Міністерства на-

родної освіти, інших відомств, що утримували в інститутах своїх стипендіатів.

Незважаючи на основну спеціальність, кожен студент мав готуватися до викла-

дання грецької і латинської мов. Інститут проектувався як закритий навчаль-

ний заклад із гуртожитком і повним пансіоном. Навчання тривало чотири роки.

Першим директором Ніжинського історико-філологічного інституту став про-

фесор М. Лавровський, колишній завідувач кафедри педагогіки Харківського

університету. Він викладав педагогіку і дидактику на ІІ–ІV курсах. Традиційно

на той час під поняттям «педагогіка» розумілася теорія виховання, дидактика

розглядалась як самостійна навчальна дисципліна.

На 1917 р. теоретичний компонент професійно-педагогічної підготовки був

презентований курсами педагогіки, дидактики, історії педагогіки, психології. Цей

блок періодично доповнювався новими дисциплінами, зокрема, «Моральним

вихованням», «Психологією пізнання», «Гімназійною педагогікою з коротким

нарисом педагогічних напрямів від епохи Відродження до нового часу» тощо.

Опанування теорії педагогіки завершувалася педагогічною практикою на IV

курсі. Педагогічні спостереження і практика проходили в інститутській гімназії.

Особистий внесок у розробку педагогічної підготовки, викладання курсів теорії

та історії педагогіки здійснили такі відомі вчені М. Лавровський, М. Скворцов,

М. Грот, П. Тихомиров, О. Музиченко.

На початку 60-х рр. ХІХ ст. уперше допуск на навчання в університети

отримали жінки. Це зумовило своєрідність розвитку вищої жіночої освіти,

прагнення надати їй університетського рівня. У 1878 р. з ініціативи професо-

рів Університету св. Володимира в Києві відкрилися перші Вищі жіночі курси.

На чолі курсів перебувала рада професорів. Життєдіяльність приватного на-

вчального закладу регламентувалась Положенням про Вищі жіночі курси в м.

Києві (1878). За Положенням вони мали два відділення: історико-філологічне

і фізико-математичне з дворічним терміном навчання, який згодом збільшився

до трьох і чотирьох років. Вступ до навчального закладу дозволявся після за-

кінчення повного курсу гімназії. В 1907 р. у системі курсів було відкрито ще два

відділення – юридичне і медичне. Останнє вже 1908 р. виокремилося в самостій-

ний медичний інститут. Викладачами були переважно професори Київського

університету: С. Гогоцький (педагогіка і психологія), В. Антонович (російська

історія), М. Ващенко-Захарченко (геометрія і алгебра), В. Іконніков (російська

історіографія), О. Шкляревський (гігієна), М. Шіллер (фізика), М. Лучицький

(загальна історія), П. Алексєєв (хімія).

На 1917 р. курси мали чотири відділення: історико-філологічне, фізико-

математичне, юридичне і економіко-комерційне. Київські вищі жіночі курси

стали першим вищим педагогічним навчальним закладом в Україні, який го-

тував жінок-учителів для середніх шкіл, а згодом почав реалізовувати ідею

створення жіночого університету (проект Статуту курсів 1910 р. дістав назву

«Статут жіночого університету св. Ольги»).

Під впливом революційних подій, з 1905 – 1910 рр. у Російській імперії ма-

сово відкриваються вищі жіночі навчальні заклади, третина яких була розта-

шована в Україні. Найвагоміші з них – Київські (поновили діяльність 1906 р.),

Одеські та Харківські вищі жіночі курси.

У вересні 1907 р. Київським товариством Трудової допомоги для інтелігент-

них жінок був започаткований один із найунікальніших вищих жіночих педаго-

гічних навчальних закладів в Україні – Фребелівський педагогічний інститут.

За Положенням (1907) він визначався приватним освітнім закладом із дворіч-

ним терміном навчання. Слухачки інституту готувалися до навчально-виховної

діяльності й після закінчення повного курсу здобували звання «виховательки-

фребелічки і керівника дитячих садків». До інституту зараховувалися осо-

би від 16 до 40 років, які закінчили не менше шести класів гімназії або інших

навчальних закладів, що за своєю програмою прирівнювались до гімназійно-

го курсу. Особлива увага в педінституті приділялась психолого-педагогічній

підготовці. При педагогічному інституті функціонували річні платні курси

для підготовки досвідчених нянь, так звана «Школа нянь». Першим директо-

ром Фребелівського педагогічного інституту став доктор медицини, професор

Університету св. Володимира І. Сікорський. У різні роки в інституті викладали:

С. Ананьїн («Історія педагогіки»), В. Зеньківський («Педагогіка» і «Логіка»), Н.

Лубенець («Теорія дошкільного виховання»), О. Музиченко («Школознавство»

і «Вступ до експериментальної дидактики»), С. Русова («Теорія педагогіки»

і «Дошкільне виховання»).

Київський Фребелівський педагогічний інститут з 1907 по 1917 рр. віді-

грав значну роль у підготовці вітчизняних педагогічних кадрів – вихователів

дошкільних закладів з вищою освітою, вчителів середніх шкіл, педпрацівників

позашкільних закладів.

Педагогічна підготовка в Інституті відрізнялась оригінальністю, глибиною

авторських підходів у викладанні педагогічних дисциплін, характеризувалася

багатопредметністю. Сутність її полягала в єдності педагогічної теорії і прак-

тики. Цьому сприяло, насамперед, навчально-виховне об’єднання (прообраз

навчально-виховного комплексу), до якого ввійшли дитячий садок, початкова

школа, дитячий притулок, педагогічна амбулаторія тощо. У цих навчально-

допоміжних установах відбувалась практична підготовка майбутніх педагогів.

Фребелівський інститут виступав педагогічним центром об’єднання і коорди-

нував діяльність усіх його структурних компонентів.

Загалом у розвитку вищої педагогічної освіти України другої половини XIX –

початку XX ст. спостерігалися дві основні тенденції, які проявились у відкритті

двох типів навчальних закладів. Підвищення ролі класичних гімназій, закінчення

яких давало право на вступ до університету, зумовило необхідність цілеспрямова-

ної підготовки вчителів класичних, російської мови, історії, географії. Власне, це

стало поштовхом до відкриття Ніжинського історико-філологічного інституту кн.

О. Безбородька (1875). Прогресивно-демократична тенденція початку 60-х років

ХІХ ст. щодо розвитку вищої жіночої освіти знайшла відображення у заснуван-

ні зусиллями професорсько-викладацького складу Університету св. Володимира

перших в Україні – Київських вищих жіночих курсів (1878), які стали предтечею

жіночого університету, а згодом – Одеських, Харківських вищих жіночих курсів

та Фребелівського педагогічного інституту (1907).

Основні поняття: ретроспектива вищої школи України, братська

школа, Острозька, Києво-Могилянська академія, Львівський універси-

тет, Харківський, Київський св. Володимира, Новоросійський імпера-

торські університети, університетські педагогічні інститути і курси,

кафедра педагогіки, становлення педагогіки як навчальної дисципліни,

професійно-педагогічна підготовка, автономізація вищої педагогічної

школи, Ніжинський історико-філологічний інститут, Вищі жіночі

курси, Університет св. Ольги, Фребелівський педагогічний інститут.

Контрольні запитання і завдання

1. Чи можна вважати Острозьку академію (1576 – 1636 рр.) першою в Укра-

їні школою вищого рівня?

2. Який вплив мав досвід діяльності Києво-Могилянської академії на по-

дальший розвиток вищої освіти в Україні?

3. У чому полягає відмінність організації і змісту навчального процесу Ост-

розької і Києво-Могилянської академій?

4. Визначте особливості наукової і видавничої діяльності Острозької

і Києво-Могилянської академій.

5. Проаналізуйте основні напрями розвитку класичних університетів Цен-

тральної, Східної і Південної України періоду ХІХ – початку ХХ ст.

6. Виявіть особливості еволюції вищої педагогічної освіти в структурі кла-

сичного університету (1804 – 1867 рр.).

7. Здійсніть порівняльний аналіз розвитку університетських педагогічних

інститутів (1804 – 1959 рр.) і педагогічних курсів (1860 – 1867 рр.).

8. Розкрийте сутність і зміст багаторівневої підготовки в класичному уні-

верситеті України XVII – XIX ст.

9. Доведіть значення Ніжинської гімназії вищих наук кн. О. Безбородька як

основи Історико-філологічного інституту (1875).

10. Обґрунтуйте процес розвитку Київських вищих жіночих курсів (1878)

від дворічного приватного навчального закладу до установи університет-

ського рівня (1910).

11. Розкрийте основні напрями змісту діяльності Київського Фребелівсько-

го педагогічного інституту (1907 – 1920 рр.).