Перші класичні університети Центральної, Східної і Південної України ви-
никли як імператорські, оскільки на той час (ХІХ ст.) зазначені регіони України
перебували в складі Російської імперії. Формування інституту російської на-
уки (академія, університет) базувалося на рішенні Петра І, котрий підписав
Положення про створення Санкт-Петербурзької Імператорської академії наук
(1724). Рішення було компромісним, оскільки передбачало монтаж двох осно-
вних зразків – Лондонського королівського товариства і Паризької академії
наук. «Протекторат» вищої влади зазначався в самій назві нової установи, а па-
ризький інститут демонстрував, яким чином можна залучити «вчених людей»
для роботи за контрактом. Іншими словами, академіки йшли на «государєву
службу» і отримували досить високу «академічну винагороду» за свою роботу.
По суті, інший варіант у Російській імперії на той час не міг бути реалізованим,
адже «вчені люди», за відсутності власних, запрошувалися з-за кордону.
Петровський сценарій розвитку академії передбачав три основні сфе-
ри діяльності: нарощування знань, навчання молоді, різного роду експертизи.
Поєднання дослідницької і педагогічної роботи було необхідним для відтво-
рення вітчизняних кадрів (заміни у перспективі ними іноземців). У проекті
Петра І зазначалася також необхідність створення академічного університету
і гімназії. Регламент 1747 р. повторював академічне розташування університету:
«… к Академии другая ее часть присоединяется – Университет». За визначенням
Н. Кузнєцової, академічний університет не відповідав європейським зразкам,
оскільки готував в основному для просування академічними сходами. Студентів
набирали як рекрутів, у будь-який момент могли відкликати і відрядити в інше
місце державної служби. Про «академічні свободи», гарантії прав, «університет-
ську корпорацію» не йшлося.
Першою установою, що відповідала духу «університетської ідеї» став
Московський імператорський університет (1755), відкритий під протекторатом
Єлизавети. Його проект створювали фаворит імператриці І. Шувалов і перший
«природно російський» академік М. Ломоносов. Специфіка Московського, а зго-
дом Харківського (1804), Київського Св. Володимира (1834), Новоросійського
(1865) університетів відображалася у відсутності теологічного факультету.
І справа полягала не в атеїстичних поглядах засновників, а в тому, що підго-
товка священиків високих рангів доручалася Синоду. Намагаючись обґрунту-
вати автономію університету, М. Ломоносов, наголошував на дотриманні таких
обов’язкових умов: свободі самоврядування (обранні ректорів і деканів), надан-
ні законодавчих повноважень «професорським конференціям», права прису-
джувати вчені ступені, високому статусі носіїв університетських ступенів (що
означало включення відповідного положення до Табелі про ранги). Ці умови
впродовж усієї наступної історії перебували в стані повного або часткового неви-
конання, що, власне, засвідчується змістом основних документів, які регламен-
тували розвиток університетської освіти – статутів Російських імператорських
університетів (1804, 1835, 1863, 1884). Проте, однією з головних заслуг перших
університетів стало створення атмосфери, спрямованої на виховання особис-
тості, індивідуальності. Водночас, як зазначає Н. Ладижець, в історії Російських
імператорських університетів, лише перший період розвитку Московського,
Дерптського і Петербурзького університетів (1705 – 1802 рр.) слід розглядати
в контексті загальносвітового процесу становлення університетської освіти. З
1803 – 1804 рр. провідною їхньою функцією стає навчальна (наукові досліджен-
ня акумулюються в академічних структурах), що певною мірою нівелювало кла-
сичну ідею університету. Цей факт засвідчується досвідом Харківського (1804),
Київського (Університету св. Володимира, 1834) і Новоросійського (1865) ім-
ператорських університетів.
2.1.5. Трансформація ідеї університету в період ХХ –
Початок ХХІ ст.
Сучасність, з одного боку, диктує поглиблення професіоналізації змісту на-
вчання в університеті, орієнтацію на формування не лише носіїв ідей, а й профе-
сіоналів, здатних на прийняття практичних рішень (мова йде про актуалізацію
кометентнісного підходу контекстно-професійного навчання), а з іншого – від-
бувається нарощування креативного потенціалу через дотримання єдності на-
вчального процесу і наукових досліджень. За підтвердженням сказаного варто
звернутися до світових зразків розроблення ідеї університету, презентованих
інтелектом ХХ ст. і спрямованих у майбутнє. Видатний іспанський науковець
і письменник, професор метафізики Мадридського університету Х. Ортега-і-
Гасcет, аналізуючи у праці «Місія університету» (1930) проблему «універси-
тет, професія, наука», зазначав, що університет, передусім, являє собою вищу
освіту, яку має отримати середня людина. Середню ж людину слід «зробити»,
насамперед, людиною культурною, помістити її в рівень із часом. Таким чи-
ном, первинна і центральна функція університету – це викладання культурно-
значущих дисциплін: фізичної картини світу (фізики), основоположних тем
органічного життя (біології), історичного розвитку людства (історії), структури
і функціонування суспільного життя (соціології), плану світотворення (філосо-
фії). Ортега відзначав також необхідність становлення особистості як фахівця.
За його твердженням, поряд із навчанням культури, «університет має готувати
хороших медиків, суддів, викладачів математики або історії». У середньої лю-
дини немає жодних причин ставати вченим, вона не зобов’язана присвячувати
себе науці. Висновок, який виводить Ортега і називає «скандальним», є швидше
закономірним і логічним з огляду на історію розвитку університету: наукове до-
слідження не завжди є прямою функцією університету, однак університет не-
віддільний від науки, а отже, має включати також і наукове дослідження.
Нині класична ідея університету суттєво трансформувалася. Пройшовши
етап визначення його як місця передачі й поширення знань, пошуку істини,
формування наукового пізнання, обґрунтування й підтримки єдності навчан-
ня, наукового дослідження і виховання, вона перетнулася з ідеєю організації
університету як освітньо-науково-промислового конгломерату, своєрідного
мегаоб’єднання, реалізації як простору для бізнесу і підприємництва. Провідними
стали тенденції створення корпоративних університетів, продукування при-
кладних знань, приєднання до промислових консорціумів, а отже, девальвації
академічних цінностей, що, в свою чергу, породило проблеми кадрової політи-
ки, якості навчання і викладання – єдині для університетів світу. У зв’язку з
цим можна відзначити вагомий інтерпретаційний потенціал, притаманний про-
аналізованому світовому історичному досвіду – закономірностям, суперечнос-
тям, тенденціям і моделям формування університету. Його усвідомлення дасть
можливість досягти певної глибини і об’ємності у подальшому розробленні уні-
верситетського питання, відкриє перспективи для пошуку комплексних раціо-
нальних рішень, адекватних постіндустріальному етапу розвитку суспільства.
Основні поняття: ідея, феномен університету, ґенеза університет-
ської освіти, класичний університет, автономія, модель університету,
дослідницький університет, університетський комплекс, мегаунівер-
ситет, мультиверситет, факультет, коледж, багатоступенева під-
готовка, тривіум, квадривіум, бакалавр, магістр, доктор.
Контрольні запитання і завдання
1. Обґрунтуйте поняття «університет».
2. Розкрийте значення античного періоду в розробленні ідеї університет-
ської освіти.
3. Проаналізуйте досвід реалізації ідеї університетської освіти на прикладі
Константинопольського «Аудиторіуму».
4. Визначте організаційно-змістові засади навчального процесу в універси-
тетах Середньовіччя.
5. Проаналізуйте розвиток «вільних мистецтв» у курсі навчання середньо-
вічного університету.
6. Дайте характеристику моделей європейської університетської освіти.
7. Визначте провідні тенденції становлення європейських університетів.
8. Розкрийте в історичному ракурсі сутність принципу автономії університету.
9. Проаналізуйте зміст «тривіуму» і «квадривіуму» в навчальному процесі
університету.
10. Охарактеризуйте розвиток ідеї «імператорського університету» на при-
кладі становлення університетської освіти в Центральній, Східній і Пів-
денній Україні ХІХ ст.
11. Дайте визначення ліберальної і професійної освіти в контексті «ідеї уні-
верситету».
12. Розкрийте зміст бакалаврської і магістерської підготовки на перших ета-
пах становлення європейських університетів.
