Розвиток вищої педагогічної освіти та педагогіки

Як навчальної дисципліни в системі університету

Рр.).

З діяльністю імператорських університетів пов’язаний факт становлення

вищої педагогічної освіти. На початку ХІХ ст. це питання широко дискутува-

лося. Існувало кілька концептуальних підходів. Поширною була ідея після-

університетської педагогічної освіти, інша – полягала у поєднанні професійної

і наукової підготовки вчителя в умовах університетської системи. Як наслі-

док, у структурі Харківського імператорського університету і Університету св.

Володимира були започатковані педагогічні інститути, відповідно у 1804 і 1834

рр. (ліквідовані приблизно 1858 – 1860 рр.), а згодом – педагогічні курси (1860),

дата закриття яких офіційними документами остаточно не визначена (орієнтов-

но це період 1867 – 1874 рр.).

На навчання в педінститути (закриті навчальні заклади інтернатного типу)

зараховували після закінчення повного курсу університету. Педагогічну підго-

товку студенти отримували протягом трьох (на університетських педагогічних

курсах – двох) років. По завершенню навчання студенти зобов’язувалися від-

працювати не менше 6 років на вчительській посаді.

З розвитком університетської педагогічної освіти пов’язано становлення

педагогіки як навчальної дисципліни. Відомо, що в 1807 –1811 рр. педагогіку в

Харківському університеті викладав професор О. Рейніш. Він читав дві дисциплі-

ни «Дидактику» і «Теорію виховання». Педагогічну практику було запроваджено з

1808 р. В університетському педагогічному інституті курси теорії та історії педаго-

гіки, методики деяких предметів викладав директор – професор Х. Роммель. Йому

належить розроблення та проведення педагогічного спецсемінару і практичних за-

нять з педагогіки. У 1811 – 1812 рр. він і видав навчальний посібник «План та пра-

вила навчання і викладання в педагогічному інституті» і курс лекцій «Дидактика й

методика». У 1834 р. педагогіку в Харківських вищих навчальних закладах читав

професор О. Валицький, який розробив «Програму-конспект курсу педагогіки».

1850 року імператорським указом при університетах було започатковано ка-

федру педагогіки. Структурово вона вводилася до складу історико-філологічних

факультетів, хоча «Педагогіка», зокрема, в Університеті св. Володимира за-

раховувалася до обов’язкових екзаменаційних предметів на 2–3-х курсах та-

кож фізико-математичного та юридичного факультетів. Педагогічні дисципліни

з 1850 р. в Університеті св. Володимира викладав професор С. Гогоцький. Це

були три навчальні курси: «Наука про виховання», «Дидактика і прикладна пе-

дагогіка», «Історія виховання».

У Харківському університеті кафедра педагогіки офіційно відкрилася

з 1852 р. Першим її завідувачем став професор М. Лавровський. Він викла-

дав «Дидактику», «Теорію виховання», «Історію педагогіки», а також окремі

методики.

Особливістю проаналізованого періоду стає формування основ професійно-

педагогічної підготовки в університетських педагогічних інститутах та на кур-

сах. Паралельно розвиваються теоретична і практична її складові, формується

цикл педагогічних предметів через окремі курси дидактики, теорії виховання, те-

орії та історії педагогіки тощо. Відмінністю можна вважати виключно авторське

розроблення змісту теоретичних педагогічних дисциплін. Педагогічна підго-

товка на стадії початкового формування може бути визначена як філософсько-

педагогічна з чітко вираженим релігійним спрямуванням і тенденцією до

набуття педагогікою статусу самостійної навчальної дисципліни, що виявилося

у поступовому її відокремленні від філософії. Були започатковані та на певному

рівні реалізовані найважливіші принципи педагогічної підготовки: педагогічна

спрямованість, теоретична зумовленість, системність і науковість. Тенденції

розвитку педагогічної підготовки в університетах початку ХІХ ст. визначилися

в її організації через кафедри педагогіки; інтеграції високого рівня загальнона-

укової університетської та поглибленої педагогічної освіти; в розробленні де-

тальних варіативних програм з педагогіки, теорії виховання, дидактики, історії

педагогіки, окремих методик; реалізації практичної підготовки майбутніх учи-

телів через пасивну й активну її складові (в університетських педінститутах –

на базі прикріпленої до університету гімназії, у програмі педагогічних курсів – в

усіх гімназіях університетського міста). Дві основні тенденції: багаторівневості

та університезації вищої педагогічної освіти отримали розвиток у наші дні.