Як навчальної дисципліни в системі університету
Рр.).
З діяльністю імператорських університетів пов’язаний факт становлення
вищої педагогічної освіти. На початку ХІХ ст. це питання широко дискутува-
лося. Існувало кілька концептуальних підходів. Поширною була ідея після-
університетської педагогічної освіти, інша – полягала у поєднанні професійної
і наукової підготовки вчителя в умовах університетської системи. Як наслі-
док, у структурі Харківського імператорського університету і Університету св.
Володимира були започатковані педагогічні інститути, відповідно у 1804 і 1834
рр. (ліквідовані приблизно 1858 – 1860 рр.), а згодом – педагогічні курси (1860),
дата закриття яких офіційними документами остаточно не визначена (орієнтов-
но це період 1867 – 1874 рр.).
На навчання в педінститути (закриті навчальні заклади інтернатного типу)
зараховували після закінчення повного курсу університету. Педагогічну підго-
товку студенти отримували протягом трьох (на університетських педагогічних
курсах – двох) років. По завершенню навчання студенти зобов’язувалися від-
працювати не менше 6 років на вчительській посаді.
З розвитком університетської педагогічної освіти пов’язано становлення
педагогіки як навчальної дисципліни. Відомо, що в 1807 –1811 рр. педагогіку в
Харківському університеті викладав професор О. Рейніш. Він читав дві дисциплі-
ни «Дидактику» і «Теорію виховання». Педагогічну практику було запроваджено з
1808 р. В університетському педагогічному інституті курси теорії та історії педаго-
гіки, методики деяких предметів викладав директор – професор Х. Роммель. Йому
належить розроблення та проведення педагогічного спецсемінару і практичних за-
нять з педагогіки. У 1811 – 1812 рр. він і видав навчальний посібник «План та пра-
вила навчання і викладання в педагогічному інституті» і курс лекцій «Дидактика й
методика». У 1834 р. педагогіку в Харківських вищих навчальних закладах читав
професор О. Валицький, який розробив «Програму-конспект курсу педагогіки».
1850 року імператорським указом при університетах було започатковано ка-
федру педагогіки. Структурово вона вводилася до складу історико-філологічних
факультетів, хоча «Педагогіка», зокрема, в Університеті св. Володимира за-
раховувалася до обов’язкових екзаменаційних предметів на 2–3-х курсах та-
кож фізико-математичного та юридичного факультетів. Педагогічні дисципліни
з 1850 р. в Університеті св. Володимира викладав професор С. Гогоцький. Це
були три навчальні курси: «Наука про виховання», «Дидактика і прикладна пе-
дагогіка», «Історія виховання».
У Харківському університеті кафедра педагогіки офіційно відкрилася
з 1852 р. Першим її завідувачем став професор М. Лавровський. Він викла-
дав «Дидактику», «Теорію виховання», «Історію педагогіки», а також окремі
методики.
Особливістю проаналізованого періоду стає формування основ професійно-
педагогічної підготовки в університетських педагогічних інститутах та на кур-
сах. Паралельно розвиваються теоретична і практична її складові, формується
цикл педагогічних предметів через окремі курси дидактики, теорії виховання, те-
орії та історії педагогіки тощо. Відмінністю можна вважати виключно авторське
розроблення змісту теоретичних педагогічних дисциплін. Педагогічна підго-
товка на стадії початкового формування може бути визначена як філософсько-
педагогічна з чітко вираженим релігійним спрямуванням і тенденцією до
набуття педагогікою статусу самостійної навчальної дисципліни, що виявилося
у поступовому її відокремленні від філософії. Були започатковані та на певному
рівні реалізовані найважливіші принципи педагогічної підготовки: педагогічна
спрямованість, теоретична зумовленість, системність і науковість. Тенденції
розвитку педагогічної підготовки в університетах початку ХІХ ст. визначилися
в її організації через кафедри педагогіки; інтеграції високого рівня загальнона-
укової університетської та поглибленої педагогічної освіти; в розробленні де-
тальних варіативних програм з педагогіки, теорії виховання, дидактики, історії
педагогіки, окремих методик; реалізації практичної підготовки майбутніх учи-
телів через пасивну й активну її складові (в університетських педінститутах –
на базі прикріпленої до університету гімназії, у програмі педагогічних курсів – в
усіх гімназіях університетського міста). Дві основні тенденції: багаторівневості
та університезації вищої педагогічної освіти отримали розвиток у наші дні.
