Конкретні наукові методи психологічних досліджень

Конкретні наукові методи відображають специфіку науки. Вони неоднакові в різних науках. Психологи користуються багатьма ме­тодами. Залежно від завдань дослідження одні з них виступають як основні, а інші — як додаткові. Розглянемо їх.

Метод об'єктивного спостереження. Це спеціально організо­ване спостереження, має спеціальну мету. Використання цього ме­тоду передбачає наявність таких умов:

- цілеспрямованість — визначення мети, завдання дослідження;

- природні умови — типові умови спостереження (щоб учні не знали, що за ними ведеться спостереження);

- наявність плану;

- точне визначання об'єкта і предмета спостереження;

- обмеження дослідником ознак, які є предметом спосте­реження;

- вироблення дослідником однозначних критеріїв оцінки цих ознак;

- забезпечення чіткості і тривалості спостереження.

Обов'язковою умовою є ведення дослідником щоденника.

Позитивна сторона цього методу полягає у збереженні природ­них умов протікання психічних процесів. Але слід пам'ятати і про слабкі його сторони. Суть їх у тому, що:

- по-перше, дослідник займає пасивну позицію (чекає, поки ви­никне явище);

- по-друге, майже неможливий кількісний аналіз, що знижує на­дійність висновків;

- по-третє, можливості виявлення причин психічних явищ об­межені,

- по-четверте, застосування цього методу вимагає витрат і три­валого часу.

Незважаючи на це, даний метод широко використовується у психології у взаємодії з іншими науковими методами. Методом об'єктивного спостереження користуються не тільки науковці, а й студенти, наприклад, при нагромадженні даних для написання психологічних характеристик учнів.

Метод самоспостереження, або інтроспекції. Цей метод є найстарішим у психології. На зорі виникнення психології він вважався основним. Метод інтроспекції побудований на здатності людини усвідом­лювати свою особистість, тому застосування його зумовлене рівнем розвитку в підростаючої особистості самосвідомості. Цей метод можна застосувати до людей, які спроможні зробити самозвіт про зміст власних уявлень, думок тощо.

Метод інтроспекції використовується при дослідженні інтер­есів, уявлень, почуттів, в працездатності, професійній продуктив­ності тощо.

Лабораторний експеримент. Проводиться у спеціальному при­міщенні, обладнаному сигнальними і реєструючими приладами, тобто він передбачає використання спеціальної апаратури. Вона дає змогу фіксувати зовнішні впливи і відповідні психічні реакції, дії, вчинки обстежуваних. В умовах лабораторного експерименту перед обстежуваним ви­сувається завдання за лабораторних умов виконувати певні дії, які за своєю структурою є близькими до реальних дій у певній конкрет­ній діяльності.

Природний експеримент поєднує позитивні риси методу об'єктивного спостереження (природність) і лабораторного експе­рименту (цілеспрямований вплив на обстежуваного). Він прово­диться в умовах, близьких до звичайної діяльності обстежуваного, коли той не знає, що є об'єктом дослідження. Таким чином відвер­таються негативна емоційність, напруження, негативні реакції об­стежуваних.

Природний експеримент дає змогу вивчати розвиток під­ростаючої особистості, її психічні процеси і властивості у природ­них умовах — ігровій, навчальній та трудовій діяльності. Одним із видів природного експерименту є психолого-педагогічний, або на­вчальний, експеримент. Він дає змогу вивчати учнів безпосередньо у процесі навчання і виховання, перевіряти ефективність методів навчання й виховання тощо.

Метод тестів застосовується здебільшого з метою:

По-перше, диференціації та порівняння за певними якостями учнів, які навчаються і виховуються приблизно за однакових умов;

По-друге, профвідбору, особливо досить відповідальних професій.

- рівня розвитку певних психічних функцій (спостережливості, пам'яті, мислення, уяви, уваги тощо;

- наявності чи відсутності певних знань, умінь, навичок, психіч­них якостей, вихованості тощо;

- ступеня придатності чи готовності підростаючого індивіда чи дорослої людини до певної професії;

- психічних захворювань;

- інтересів, думок, здібностей людини.

Метод запитань. Цей метод базується на цілеспрямованому одержанні інформації шляхом усного чи письмового опитування. Він реалізується у трьох формах: 1) бесіда; 2) інтерв'ю; 3) анкетне опитування. Метод запитань у більшості випадків використовується як допоміжний поряд з іншими методиками. Метод запитань вимагає заздалегідь розробленої програми пря­мих і опосередкованих запитань, чіткого планування, лаконічного формулювання, конкретності, однозначності й послідовності поста­новки запитань від простих до складних.

Інтерв'ю (від англ. interview — зустріч, бесіда) як метод засто­совується для добору первинної інформації у психологічних, со­ціологічних та педагогічних дослідженнях. Це метод, за якого одна людина (інтерв'юер) намагається одержати певну інформацію від іншої людини, групи осіб за умов особистої мовленнєвої взаємодії. Дослідники застосовують цей метод з метою:

- виведення чи формулювання робочої гіпотези на ранніх стаді­ях дослідження;

- добір даних;

- доповнення, уточнення, розширення контролю даних, одержа­них іншими методами.

Інтерв'ю як метод має три види:

- стандартизоване інтерв'ю, в якому формулювання і послідов­ність визначаються заздалегідь;

- нестандартне інтерв'ю, в якому інтерв'юер керується лише за­гальним планом опитування, формулює запитання відповідно до конкретної ситуації;

- напівстандартне інтерв'ю, яке містить певну кількість мож­ливих запитань.

Анкета (фр. enguete — список запитань) — методологічний засіб для отримання первинної соціологічної і соціально-психологічної інформації на основі вербальної комунікації. Анкета є набором за­питань, кожне з яких логічно пов'язане з центральним завданням дослідження. Складання анкети — процес перекладання основних гіпотез дослідження на мову запитань — складна і трудомістка про­цедура. Анкета повинна забезпечити отримання такого змісту, який правдивий стосовно опитуваного і значущий стосовно проблеми. Складання анкети є, як правило, колективною роботою. Перший етап в розробленні анкети — визначення її змісту. Це може бути коло питань про факти життєдіяльності опитуваного (його знаннях, стані, його діях у минулому і сьогоденні і таке інше) або ж про його мотиви, оцінки, відносини. Якщо крім самої думки необхідно зна­ти і його інтенсивність, то у формулювання запитання включають відповідну шкалу оцінок. Другий етап в розробленні анкети — ви­бір потрібного типу запитань. Запитання можуть бути відкритими, такими, що дозволяють опитуваному будувати свою відповідь від­повідно до своїх бажань як за змістом, так і за формою, і закритими, такими, що допускають, як правило, лише відповіді «так» чи ні». За своєю функцією запитання можуть бути основними або навідними, контрольними або такими, що уточнюють, і таке інше. Тип запи­тання може впливати на повноту і правдивість відповіді. Що стосу­ється формулювання запитань, то речення повинні бути, по можли­вості, короткими, зрозумілими, простими, точними і однозначними. Найбільш типовими помилками при складанні анкети є прихована заданість відповіді, двозначність запитань і таке інше. Запитання повинні задовольняти звичайним критеріям надійності і валідності. Останній етап в складанні анкети пов'язаний з визначенням числа і порядку запитань. Послідовність запитань буває різною для різних типів анкетного опитування.

При їх використанні необхідно пам'ятати, що надійність даних анкетного опитування залежить від таких умов:

- відповідність запитань програмі дослідження, її завданням;

- вилучення «зайвих» і відбір необхідних запитань;

- дотримання правил розвитку теми: спершу — прості запитання, що стосуються подій, фактів; далі — складніші запитання, що стосуються думок і оцінок обстежуваного; далі — ще складні­ші (вибір рішень обстежуваними тощо); наприкінці — знову прості запитання, наприклад, про демографічні дані обстежу­ваного;

- якість формулювання запитань, їх однозначність;

- чіткість варіювання відповідей (у закритих запитаннях);

- достатній простір для відповідей на відкриті запитання;

- однозначність усіх елементів виміру в часі, частоті подій, зго­ді – незгоді («так», «ні») із запропонованими варіантами від­повідей;

- відсутність будь-яких натяків розробника анкети на бажану йому відповідь обстежуваного;

- наявність контрольних запитань;

- комбінування прямих і опосередкованих, особистих і неосо- бистих запитань.

Надійність даних анкетного опитування перевіряється двома шляхами:

- по-перше, повторним опитуванням за тією ж процедурою тих самих осіб (так визначається стійкість інформації);

- по-друге, контролем даних анкетного опитування іншими ме­тодами:

- опитування третіх осіб;

- спостереження;

- аналіз доступних документів.

Анкетний метод є порівняно економним методом добору даних. Він дає змогу аналізувати й опрацьовувати дані за допомогою ста­тистики, цей метод застосовується у масових обстеженнях.

Метод анамнезу (Анамнез від грецьк. — спомин, нагадування). Широко використовується у клінічній медицині з метою діагнос­тики і лікування людей, які мають психічні проблеми. Цей метод застосовується і в психології. Так, З. Фрейд та його послідовники вивчали окремі клінічні випадки різноманітних проявів поведінки (спогади раннього дитинства, сновидіння, фантазії, вияви любо­ві та ненависті до окремих осіб тощо). Метод анамнезу був вико­ристаний американським психологом К. Роджерсом та іншими дослідниками.

Метод експертних оцінок (від лат. expertus — досвідчений фа­хівець, який здійснює експертизу) – базується на судженнях спеціалістів, які дають кількісні чи рангові оцінки явища, що вивчається. Експертами можуть бути ком­петентні особи, котрі добре обізнані з явищами, що є предметом до­слідження. Експертні оцінки доцільно виражати в кількісній формі. Екс­перти мають фіксувати найдрібніші елементи явища, яке досліджу­ється.

Метод семантичного диференціала (від грецьк. se mantikos — визначальний і лат. differentia — різниця) — один з методів побу­дови суб'єктивних семантичних просторів. Запропонований аме­риканським психологом Ч. Осгудом в 1952 р. і застосовується в дослідженнях, пов'язаних із сприйняттям і поведінкою людини, в психології і соціології, в теорії масових комунікацій і рекламі, а також в естети­ці. Метод семантичного диференціала є комбінацією методу контр­ольованих асоціацій і процедур щодо шкал; при цьому вимірювані об'єкти (поняття, зображення, персонажі і таке інше.) оцінюються за рядом біполярних градуальних (трьох, п'яти, семибальних) шкал, полюси яких, як правило, задаються вербально. Разом з вербальни­ми розроблені невербальні семантичні диференціали, де як полюси шкал використовуються графічні опозиції, живописні картини, фо­топортрети.

Метод семантичного радикала (від грецьк. semanti-kos — визна­чальний і лат. гаdicalis — корінний) — один з об'єктивних методів експериментальної семантики, що полягає в аналізі значень шляхом виділення їх асоціативних полів. Метод семантичного радикала належить до умовно-рефлекторних методик, що використовують як критерій семантичної близькості об'єктів перенесення умовно-рефлекторної реакції з одного об'єкту на іншій, семантично з ним пов'язаний. Метод семантичного радикала застосовується для дослідження неусвідомлюваних процесів при категоризації, для дослідження розвитку значень в онтогенезі, при вивченні динаміки формування понять, в загальній, нейро- і патопсихології.

Математичні методи у психологічних дослідженнях. Щодо математичних методів у психології, то існує два протилежні погляди. Перший — математичні методи дають змогу подолати всі недоліки в дослідженнях із психології. Другий — математичні методи у психології неприйнятні з огляду на специфіку цієї науки. На думку низки дослідників, обидва ці погляди є помилковими. Насправді ма­тематичні методи позитивно впливають на розв'язання психоло­гічних проблем, але за умови, якщо експериментатор використовує якісний дослідний матеріал.

Математичні методи у психології застосовуються з метою:

- опрацьювання дослідних даних;

- математичного моделювання психологічних явищ.

Модель (від франц. modele — міра, зразок) — відображає не те, що насправді відбувається, коли розгортається певний психологічний процес, а те, що могло відбуватися. Модель будує гіпотетичний, іде­альний об'єкт. Вона передбачає «очищення» психологічного явища від випадковостей. Модель пов'язана з дедуктивною логікою.

Моделювання — це відтворення характеристик певного об'єкта в іншому об'єкті, спеціально створеному для вивчення. Потреба в моделюванні виникає тоді, коли дослідження об'єкта в даний мо­мент є неможливим, коли дослідження вимагає тривалого часу. Такі умови часто виникають при вивченні багатьох психічних явищ.