Лекція 4. Організаційна структура підприємства

Перш за все необхідно зазначити, що термін "організація" має два значення:

- організація - як колектив людей, об'єднаних у процесі виробництва єдністю мети, спільними засобами виробництва або іншими властивостями, що об'єднують цей колектив. У цьому випадку "організацією" може бути підприємство, цех, ділянка, бригада або інші структурні одиниці, які є підрозділами більших об'єднань.

- організація - як міра впорядкованості функціонування підприємства, його підрозділів, його виробничих і технологічних процесів.

Обидва ці значення терміна "організація" беруть участь у менеджменті, і є його складовою частиною, кожна з яких по своєму взаємопов'язана з проблемою управління виробництвом.

Організація, що є колективом людей має свої закони побудови, функціонування та управління.

Архітектура такої організації представлена графічно у вигляді виробничої або організаційної структури управління, рис. 5.

Якщо елементами структури є служби чи підрозділи підприємства, тоді це виробнича структура; якщо елементами структури є конкретні працівники підприємства, тоді це організаційна структура.

Зв'язок між елементами структури носить чисто інформаційний характер. При цьому зверху вниз передається інформація у вигляді управлінських рішень (команд), а знизу в верх - інформація про хід виробничих процесів, а також звітна інформація про виконання команд зверху.

Структури цього типу є лінійними і володіють чіткістю і повною визначеністю в частині підпорядкованості, кожен елемент має тільки одне керуючу ланку. Такий принцип, хоча і є досить жорстким, однак сприяє єдиноначальності, необхідному для ефективного управління виробництвом.

Що ж робити в цьому випадку з позиції демократичності управління. Для дотримання демократичних норм на окремих рівнях структур можуть створюватися штабні підрозділи в т.ч. ради директорів, технічні або вчені ради та ін. консультативні органи. Такі органи розробляють проекти, або окремі операції, пов'язані з виробництвом і свої рекомендації передають відповідним рівням управління для прийняття цими рівнями необхідних рішень.

Лінійним структурам, що є в більшості випадків, ієрархічними, багаторівневими наявні певні властивості, так зі збільшенням числа рівнів ієрархії управління ускладнюється, тому що довшим стає шлях передачі інформації. У той же час зменшення числа рівнів ієрархії шляхом виключення проміжних (наприклад, до 2-х рівнів верхнього та нижнього) може привести до того, що один елемент структури повинен буде керувати великою кількістю безпосередньо підпорядкованих йому елементів. Таке положення може призвести до явища, яке називається "некерованість", звичайно для визначення порогу керованості користуються критерієм визначений багатовіковою армійської практикою, де некерованість неприпустима; керованим є армійський підрозділ, коли один командир командує контингентом не більше 10-12 чоловік.

Жорсткість лінійної структури визначає її область використання, що охоплює в основному виробничі підприємства. Однак для невиробничих організацій така структура мало ефективна завдяки забрудненню здійснення горизонтальних зв'язків між її елементами. Так наприклад горизонтальний зв'язок між елементами одного рівня можуть здійснюватися тільки через вище розташовані рівні ієрархії.

У випадку, коли для управління потрібно використання горизонтальних зв'язків між структурними елементами одного рівня застосовується матрична структура, яка є матрицею (табл. 3).

Таблиця 3

По горизонталі матриці розташовані функціональні підрозділи підприємства, а по вертикалі найменування проблем і керівники, відповідальні за їх рішення. На перетинах цифрами показано кількість спеціалістів виділених кожним підрозділом для вирішення даної проблеми. Таким чином, всі виділені фахівці разом з призначеним керівником проблеми становлять тимчасовий творчий колектив у якому на повну силу працюють прямі горизонтальні зв'язки. Ця структура є більш гнучкою, ніж лінійна, проте її серйозним недоліком є те, що кожен виділений функціональним підрозділом спеціаліст перебуває в подвійному підпорядкуванні з боку завідувача цього підрозділу і керівника проблеми. Ця умова суттєво заважає управлінню, особливо у випадках управління виробництвом. Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок про те, що для виробничих підприємств підходить лінійна структура, для підприємств типу проектних, науково-дослідних та ін. переважає матрична структура.