Лекція № 13
Internet пейджери
Зміст
Програми миттєвого обміну повідомленнями
Система ідентифікації (адресації) клієнтів
Програми миттєвого обміну повідомленнями
Програми миттєвого обміну повідомленнями (англ. Instant messenger, скорочено IM. Іноді ще називають інтернет пейджером або месенджером) - це програма для обміну миттєвими повідомленнями через комп'ютерні мережі (як правило через інтернет). Зазвичай, це невеликі текстові повідомлення. Але окрім цього можуть бути й інші функції, такі як передавання файлів, зображень, звукових сигналів та повідомлень, відео, а також здійснюватись спільні дії, такі як спільне малювання або ігри.
Відмінність від, наприклад, електронної пошти тут в тому, що обмін повідомленнями відбувається в реальному часі. При відправлені повідомленя у електроній пошті повідомленя зберігається у поштовій скринці на сервері. Для того щоб отримати повідомленя отримувач повинен сам перевірити свою поштову скриньку і забрати їх. У інтернет пейджерах зв'язок між користувачами утримується постійно і відправлене повідомлення зразу передається користувачу.
Обмін повідомленями може бути або між двома або між декількома співрозмовниками (конференція, чат).
Для цього виду комунікації необхідна клієнтська програма. Програма працює за деяким протоколом. Протоколи бувають серверні або безсерверні. Набільш поширені серверні протколи, тобто це коли мессенджери не працюють самостійно, а підключаються до центрального комп'ютера мережі обміну повідомленнями, який називають сервером. Тому мессенджери й називають клієнтами (клієнтськими програмами).
У безсерверних протоколах (FChat, NASSI, UChat) повідомленя передаються безпосередньо від одного співрозмовника до іншого.
Кожна система миттєвого обміну повідомленнями повинна мати наступні складові:
- Система ідентифікації (адресації) клієнтів.
- Система обліку стану клієнтів (хто є підключений а хто ні)
- Система доставки повідомлень (зазвичай передає повідомленя через компьютерні мережу, але може наприклад безпосередьно до іншого користувача на тому самому компьютері)
Серверна система обміну повідомленями
Класична серверна система складається з таких компонентів
Система ідентифікації (адресації) клієнтів
У безсерверні протоколів виникають проблема ідентификації співрозмовника. Для точної ідентифікації клєнта можуть використовувати лише фізичний мережовий адрес (IP). Це створює складність, тому що на одному комп’ютері можуть знаходитися декілька користувачів. Для вирішення цієї проблеми і були створені серверні протоколи. У серверних протоколах видиляється сервер, який веде облік користувачей. На сервері потрібно зарегуватися використовуючи ідентифікатор та пароль (необовязково). Потім ідентифікація проходить через сервер. Ідентифікатори користувачів це зазвичай використовується або номер (ICQ) або спеціальне имя користувача (логін). У таких протоколах як наприклад XMPP (Jabber) логін так само як і у адресах email містить домен і має вигляд имя_користувача@домен
Система обліку стану клієнтів
Для того щоби забеспечити митьєву доставку повідомлення потрібно знати стан клиєнта та підтримувати з ним постійний зв'язок. Більшість IM-клієнтів дозволяє клієнтам бачити, чи підключені в цей момент абоненти. Стан клієнтів у месенджерах має більш розширене призначення і називається статусом. Більшість протоколів дозволяє використовувати безлічь статусів і вони можуть містити заданий користувачем текст (наприклад «Зайнятиий, пишу курсовий») і зображення. Зазвичай використовуються наступні статуси:
- Вимкнутий, не підєднаний (Offline)
- Підключений (Online)
- Невидимий (invisible). Клієнт підєднаний, може отримувати та відпраляти повідомлення але для інших користувачів його статус виглядає як вимкнутий.
- Відійшов (away). Коли користувач деякий час не знаходиться за компьютером. Може бути встановлений самим кліентом коли він відходить від компютера або самою клієнтською програмою региструючи час бездіяльності користувача (тобто якщо він певний час ничого не натискав на клавіатурі або не двигав мишкою.
- Недоступен. Це коли користувача вже довгий час не знаходится за компьютеорм
- Занятий (Bysy).
- Не турбувати (DNB, Do not distribe).
- Хочу спілкуватися (Free for chat).
Список контактів
Користувач можи створювати власний список контактів. Контакти можуть бути згруповані у групи з назвою. Більшість протоколів дозволяють зберігати список контактів на сервері, що створює певні зручності:
- Користувач може отримати його находячись на іншому компьютері.
- Користувач може задавати власні правила для контактів. Наприклад список заблокованих (заборонених) контактів від яких він не бажає отримувати повідомлення («чорний список»). Або список контактів для яких його статус завжди видимий.
- Користувач може зберігати власні помітки для контактів
