Лекція № 24
«Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та пошкодженнями прямої кишки»
з дисципліни: «Медсестринство в хірургії»
Викладач: Гайдамака В.К.
м. Берислав
План
1. Методи обстеження прямої кишки.
2. Ушкодження прямої кишки. Сторонні тіла прямої кишки.
3. Запальні захворювання прямої кишки та навколокишкової клітковини. Клініка, діагностика, лікування.
4. Доброякісні новоутворення та злоякісні пухлини товстої і прямої кишок.
5. Роль профілактичних обстежень у ранній діагностиці пухлин.
6. Особливості догляду за проктологічними пацієнтами.
Мета:
- вивчити можливі ушкодження і захворювання прямої кишки, діагностику, лікування;
- оволодіти підготовкою хворих до проведення дослідження прямої кишки.
Обстеження ділянки ануса (відхідника) проводять в положенні хворого на боці із зігнутими в суглобах кінцівками, в колінно-ліктьовому положенні.
Звертають увагу на стан шкіри і слизової оболонки (набухання, набряк, гіперемія), наявність гемороїдальних вузлів, тріщин слизової оболонки ануса і випадіння прямої кишки.
Під час пальпації ділянки ануса можна визначити межі і консистенцію інфільтрату, наявність розм'якшення в центрі. Розвівши сідниці, можна виявити точкові отвори нориці прямої кишки і тріщини слизової оболонки ануса.
Під час генітального обстеження звертають увагу, чи розслаблений сфінкстер, або він щільно здавлює палець, чи є внутрішні гемороїдальні вузли, чи заповнена калом ампула прямої кишки.
Огляд за допомогою генітальних дзеркал проводять в одному з вищезгаданих положень. Візуально обстежують ампулу прямої кишки і нижній відділ прямої кишки. Так можна виявити тріщини, внутрішні гемороїдальні в^узли, поліпи, пухлини.
УШКОДЖЕННЯ ПРЯМОЇ КИШКИ
Трапляються при переломах кісток таза, медичних маніпуляціях, уведенні сторонніхпредметів.
Клінічна картина
1. Біль унизу живота і в анусі.
2. Тенезми (позиви на дефекацію).
3. Кровотеча з прямої кишки.
4. Посилення болю при дефекації.
5. За наявності рани — виділення з неї газів і калу.
| ||||
 | ||||
|
Перша допомога
Знеболення, холод на промежину і госпіталізація в проктологічне відділення. Лікування
Консервативне, при незначних ушкодженнях — знеболення, уведення тампонів з мазями.
Оперативне, при великих ушкодженнях — ПХО з ушиванням і дренуванням.
СТОРОННІ ТІЛА У ПРЯМІЙ КИШЦІ
Сторонні тіла потрапляють у пряму кишку з кишок або через анус.
Клінічна картина і діагностика
Хворий скаржиться на біль або відчуття переповнення прямої кишки, тенезми, виділення слизу і крові з ануса. Може виникнути перфорація в черевну порожнину або сечовий міхур, флегмона тазової клітковини.
Діагноз установлюють за результатами пальцьового обстеження прямої кишки, огляду за допомогою генітальних дзеркал, ректоскопії і рентгенографії.
Лікування Фельдшер може видалити стороннє тіло з прямої кишки пальцями або корнцангом.
ТРІЩИНИ АНУСА
Захворювання посідає третє місце серед інших захворювань прямої кишки, частіше зустрічається у жінок.
Етіологія
1. Надмірне розтягування ануса каловими масами.
2. Часті закрепи або рідкі випорожнення.
3. Геморой.
4. Ускладнені пологи.
5. Глистяна інвазія.
6. Часті пітниці у дітей в ділянці промежини.
Клінічна картина
Біль при дефекації, яскраво-червона кров на калових масах. При огляді - трішина із щільними краями. Часто поєднується із запаленням шкіри довкола.
Лікування
I. Консервативне:
- свічки з анестезином;
- висхідний душ і сидячі ванни з відваром трав (протягом 10—15 хв, температура води 38-39°С), змазування маслом;
- нормалізація дієти.
II. Оперативне:
- розтягування сфінктера і вирізання тріщини.
ГЕМОРОЙ
Варикозне розширення вен у ділянці ануса.
Етіологія
Причиною виникнення є клапанна недостатність венозної системи прямої кишки.
Чинниками, що сприяють виникненню захворювання, вважають:
• спадковість;
• відсутність клапанів у гемороїдальних венах;
• сидячий спосіб життя;
• вагітність.
Призводять до захворювання:
• важка фізична праця;
• тривалий кашель;
• тужіння при дефекації;
• пухлини малого таза.
Класифікація
1. За локалізацією:
• зовнішній — розширення підшкірних вен ануса;
• внутрішній — під слизовою оболонкою.
2. За кількістю вузлів:
• одиночний;
• множинний.
3. За формою:
• грушоподібний;
• кулеподібний;
• мішкоподібний.
4. За клінічним перебігом:
• гострий;
• хронічний;
• ускладнений (кровотеча, запалення, тромбоз, випадіння вузла, защемлення вузла, тріщини);
• неускладнений.
Клінічна картина
Починається поступово. На початку з'являються неприємні відчуття в ділянці ануса у вигляді важкості, свербіння, вологості. У міру варикозного розширення вен може виникнути кровотеча. У спокійному стані вузли у спавшомуся стані, а при напруженні й дефекації стають щільними.
Лікування
І. Консервативне: ЛФК, нормалізація дієти, ванни, висхідний душ після дефекації, при кровотечі — кровоспинні препарати — свічки з адреналіном, знеболювальні з анестезином, новокаїном.
П. Оперативне лікування показане за таких умов:
• геморой, ускладнений кровотечею;
• геморой та випадіння слизової оболонки; геморой та тріщина;
• геморой та парапроктит.
ПАРАПРОКТИТ
Гнійне захворювання клітковини навколо прямої кишки. Причиною виникненняє інфекція.
Класифікація
1. За перебігом:
• гострий;
• хронічний.
2. За локалізацією:
• підшкірний;
• підслизовий;
• сіднично-ректальний;
• тазово-ректальний.
Клінічна картина
Хвороба починається раптово. Біль у промежині біля ануса або в прямій кишці, підвищення температури, інтоксикація. При підслизовому і тазово-прямокишковому парапроктиті відзначається біль, який посилюється при дефекації. Припідшкірному і сіднично-прямокишковому спостерігаються біль, набряк і гіперемійованеутворення в ділянці промежини.
Лікування
Оперативне втручання: розкриття абсцесу з боку промежини або слизової оболонки прямої кишки; дренування. Антибіотики, сульфаніламіди, вітаміни.
ХРОНІЧНИЙ ПАРАПРОКТИТ
Характеризується повільним перебігом, періодичними загостреннями і наявністюнориць. Нориці при цьому бувають неповні (поверхневі, внутрішні) та повні (з'єднують просвіт прямої кишки з промежиною). Хвороба може переходити вхронічний стан.
Етіологія
1. Слабкий організм.
2. Погане загоєння рани.
3. Проникнення в рану калу і газів.
4. Обширний гнійний процес.
Клінічна картина
Біль, набряк м'яких тканин, гіперемія, підвищення температури тіла. Гнійник розкривається сам, утворюючи норицю. Із норицевого ходу виділяються гази, кал або гній.
Лікування
Оперативне (повне вирізання нориці) та консервативне (забезпечення стабільного перебігу ранового процесу, підвищення захисних сил організму).
ВИПАДІННЯ ПРЯМОЇ КИШКИ
Під цим розуміють вихід стінки прямої кишки із заднього проходу.
Причиною хвороби вважають недорозвинення (у дітей) або слабкість (у дорослих) м'язів тазового дна і сфінктера.
Класифікація
1. За обширністю:
• часткове;
• повне.
2. За локалізацією:
• приховане випадіння;
• випадіння тазового відділу;
• випадіння тазового і промежинного відділів;
• випадіння слизової оболонки ануса.
3. За ускладненнями:
• затискання стінки кишки;
• розриви;
• запалення;
• кишкова непрохідність;
• переродження в пухлину.
4. За клінічним перебігом:
• І стадія — кишка випадає тільки під час дефекації і самостійно вправляється;
• II стадія — кишка випадає після дефекації і потребує вправляння;
• III стадія — кишка випадає при незначному фізичному напруженні й утримується після вправлення;
• IV стадія — вправлена кишка випадає при вертикальному положенні хворого.
Лікування
І.Консервативне — виключається напруження під час дефекації, показана фізіотерапія: ультразвук, УВЧ, ЛФК, масаж м'язів промежини.
П. Оперативне — підшивання і фіксація прямої кишки.
ПРОКТИТ
Гостре або хронічне запалення слизової оболонки прямої кишки.
Гострий проктит характеризується сильним пекучим болем і відчуттям переповнення прямої кишки, частими позивами на дефекацію, виділенням рідкого слизу, серозно-кров'яної рідині, інколи з домішкою гною.
Хворому призначають мікроклізми з 0,5 % коларголом або оливковою олією.
