Науково-дослідницька діяльність – це інтелектуальна праця, спрямована на придбання знань, умінь і навичок.

Поняття науково-дослідницької діяльності.

В умовах планомірного реформування вищої освіти в Україні, стійкої орієнтації її на європейську систему освіти та перспективу входження у Болонський процес відбувається постійний перегляд змісту, методів та форм організації навчальної діяльності студентів у вищій школі. Ця проблема вирішується через розробку та введення в дію Галузевих стандартів вищої освіти (ГСВО), створення нових навчальних планів та програм, введення модульної системи вивчення навчальних дисциплін, лекційно-тьюторської системи організації навчального процесу. З 1999 року, коли був прийнятий Верховною Радою України Закон України „Про освіту”, почався процес цілеспрямованої розробки концепції ступеневої (багаторівневої) підготовки фахівців у вищих навчальних закладах. Перехід на ступеневу систему фахової підготовки поставив перед викладачами вищої школи низку проблем, серед яких – узгодження та оптимізація самостійної наукової діяльності студента на різних ступенях навчання шляхом організації наукового дослідження й оформлення його у вигляді курсової, бакалаврської та магістерської роботи. Зростання вимог до підготовки та перепідготовки науково-педагогічних та наукових кадрів, а також до вищої професійної освіти вимагає якісно нового теоретичного і методичного забезпечення науково-дослідницької діяльності.

Науково-дослідницька діяльність – це інтелектуальна праця, спрямована на придбання знань, умінь і навичок.

Провідне місце в системі багатоступеневої підготовки і перепідготовки наукових і науково-педагогічних кадрів посідають вищі навчальні заклади України. Зростання вимог до професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів потребує більш активного залучення до науково-дослідної роботи викладачів та студентів. Успішне володіння навичками дослідження і творчої роботи бакалаврами, спеціалістами і магістрами допомагає їм порівняно легко включатися в професійну діяльність, переводити наукові знання в площину практичного використання. У зв’язку з цим до навчальних планів вищих навчальних закладів України

- включено спеціальні навчальні дисципліни з основ науково-дослідницької діяльності,

- введено елементи наукової творчості,

- читаються лекції з організації та методики науково-дослідницької діяльності, культури наукових досліджень, методики соціологічних досліджень тощо.

Кожен фахівець повинен мати уявлення про методику й організацію науково-дослідницької діяльності, про науку та основні її поняття.

Наука – це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство і мислення. Цілями науки є описування, пояснення і передбачення процесів і явищ об’єктивної дійсності, що становлять предмет її вивчення за основі законів, які вона відкриває. Наука породжує знання.

Наукова діяльність – інтелектуальна, творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань. До основних результатів наукових досліджень належать:

· наукові реферати;

· наукові доповіді (повідомлення) на конференціях, на­радах, семінарах, симпозіумах;

· курсові (дипломні, магістерські) роботи;

· звіти про науково-дослідну роботу;

· наукові переклади;

· дисертації (кандидатські або докторські);

· автореферати дисертацій;

· депоновані рукописи;

· монографії;

· наукові статті;

· аналітичні огляди;

· авторські свідоцтва, патенти;

· алгоритми і програми;

· звіти про наукові конференції;

· препринти;

· підручники, навчальні посібники;

· бібліографічні покажчики та ін.

Суб'єктами наукової діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III—ІV рівнів акредитації, громадські організації у сфері наукової та науково-технічної діяльності.

 

2. Місце дослідницької роботи у навчальному процесі Науково-дослідницька діяльність студентів вищих навчальних закладів України є одним із основних чинників підготовки висококваліфікованих кадрів відповідного профілю.

Поняття «науково-дослідницька діяльність студентів» включає в себе два взаємопов'язаних елементи:

• навчання студентів елементам дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;

• наукові дослідження, що здійснюють студенти під керівництвом професорів і викладачів.

Для НДДС вищих навчальних закладів характерним є єдність цілей і напрямів навчальної, наукової і виховної роботи, тісна взаємодія всіх форм і методів наукової роботи студентів, що реалізуються в навчальному процесі та позанавчальний час. Це забезпечує їхню участь у науковій діяльності протягом усього періоду навчання, тісно пов'язану як із науково-дослідницькою діяльністю, що проводиться підрозділами ВНЗ, так і з громадською діяльністю.

Зміст і структура НДДС забезпечує послідовність її засобів і форм відповідно до логіки і послідовності навчального процесу, що зумовлює спадкоємність її методів і форм від курсу до курсу, від кафедри до кафедри, від однієї дисципліни до іншої, від одних видів занять до інших, поступове зростання обсягу і складності набутих студентами знань, умінь, навичок у процесі виконання ними наукової роботи. Реалізована в комплексі науково-дослідницька діяльність студентів забезпечує вирішення таких основних завдань:

· формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження;

· надання допомоги студентам у прискореному оволодінні спеціальністю, досягненні високого професіоналізму;

· розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань;

· прищеплення студентам навичок самостійної науко­во-дослідницької діяльності;

· розвиток ініціативи, здатності застосувати теоретичні знання у своїй практичній роботі, залучення здібних студентів до розв'язання проблем, що мають суттєве значення для науки і практики;

• необхідність постійного оновлення і вдосконалення своїх знань;

• розширення теоретичного кругозору і наукової ерудиції майбутнього фахівця;

• створення та розвиток наукових шкіл, творчих колективів, виховання у стінах вищого навчального закладу резерву вчених, дослідників, викладачів.

 

Залучення студентів до науково-дослідницької діяльності здійснюється через академічну групу. На початку навчального року на стаціонарі, під час настановної сесії на заочному відділенні в групах, на курсах і факультетах проводяться бесіди про науково-дослідницьку діяльність, де висвітлюються найзначніші досягнення студентів за минулі роки, подається докладна інформація щодо запланованої наукової тематики інституту, факультетів, кафедр.

Зміст і форми НДДС відповідають основним напрямам науково-дослідницької діяльності вищого навчального закладу, базою її організації і проведення є кафедри. У керівництві НДДС беруть участь висококваліфіковані викладачі вищого навчального закладу.

Науково-дослідницька діяльність студентів ВНЗ здійснюється за трьома основними напрямами:

• науково-дослідницька робота, що є невід'ємним елементом навчального процесу і входить до календарно-тематичних та навчальних планів, навчальних програм як обов'язкова для всіх студентів;

• науково-організаційні заходи: конференції, конкурси та ін.

Науково-дослідницька робота студентів у межах навчального процесу є обов'язковою для кожного студента і охоплює майже всі форми навчальної роботи:

• написання рефератів наукової літератури з конкретної теми в процесі вивчення дисциплін соціально-гуманітарного циклу, фундаментальних і професійно-орієнтованих, спеціальних дисциплін, курсів спеціалізації та за вибором;

• виконання лабораторних, практичних, семінарських та самостійних завдань, контрольних робіт, що містять елементи проблемного пошуку;

• виконання нетипових завдань дослідницького характеру в період виробничої практики, на замовлення підприємств, установ, організацій, закладів культури тощо;

• розробка методичних матеріалів з використанням дослідницьких методів (глосаріїв, кросвордів, програм і методик соціологічних досліджень тощо);

• підготовка і захист курсових та дипломних робіт, пов'язаних з проблематикою наукових досліджень спеціальних кафедр.

Методика постановки і проведення НДДС у навчальному процесі визначається специфікою ВНЗ, його науковою і матеріально-технічною базою, набутими традиціями.

Для проведення цієї роботи студенти отримують робоче місце в лабораторії кафедри, комп'ютерному класі, бібліотеці.

У вищих навчальних закладах навчально-дослідницькій роботі передує спеціальний курс з основ організації та методики проведення наукових досліджень.

 

Чітка організація НДДС у навчальному процесі сприяє поглибленому засвоєнню студентами спеціальних навчальних дисциплін, дозволяє найповніше виявити свою індивідуальність, сформувати власну думку щодо кожної дисципліни. При цьому особлива увага приділяється залученню студентів до збору, аналізу та узагальнення кращого практичного досвіду, проведення соціологічних та експериментальних досліджень, підготовки доповідей і повідомлень.

Науково-дослідницька робота студентів поза навчальним процесом є одним із найважливіших засобів формування висококваліфікованих фахівців. Нею передбачається:

• участь студентів у роботі наукових гуртків, проблемних груп, творчих секцій, лабораторій та ін.;

• участь студентів у виконанні держбюджетних або госпрозрахункових наукових робіт, проведенні досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів, комп'ютерного центру із закладами культури, освіти тощо;

• робота в студентських інформаційно-аналітичних та культурологічних центрах, перекладацьких бюро;

• рекламна, лекторська діяльність та ін.;

• написання статей, тез доповідей, інших публікацій.

Найпоширенішою формою організації НДДС є наукові гуртки,секції, студії, бюро, центри. Кожний із них являє собою невеликий (10-15 осіб) творчий студентський колектив, який працює над однією або кількома суміжними науковими темами, за планами, що складаються на семестр або навчальний рік. Науковим підрозділом керує викладач, помічником якого є студент.

Науково-дослідна діяльність студентів виконується на основі глибокого вивчення літературних джерел. Підбір і вивчення літератури для виконання НДДС є одним з важливих етапів роботи студента. Пошук літературних джерел можна проводити різними методами. Загальний порядок опрацювання літературних джерел можна визначити такий:

- вивчення фондів бібліотеки вузу та інших бібліотек за тематичними та каталогами;

- вивчення літератури, яка зібрана у фондах фахових навчальних кабінетів, наукових лабораторій і кафедр вузу;

- ознайомлення з науковими публікаціями провідних науковців кафедри, факультету, університету;

- робота з періодичними виданнями фондів читального залу бібліотеки вузу;

- користування послугами бібліотек з мережі INTERNET;

- інші джерела за порадою керівника.