Теоретико-методологічний аналіз особистісної стратегії у професійній діяльності

Особистісна стратегія діяльності психолога – це певна організація професійної діяльності у закладах освіти. Кожній людині властива своя стратегія світобачення і своя стратегія бачення професійної діяльності. Індивід привласнює загальну картину професійної діяльності і трансформує її в свій індивідуальний образ світу.

С.М.Богословський визначав професію як „діяльність, за допомогою якої дана особа бере участь в житті суспільства, і, яка служить їй головним джерелом матеріальних засобів для існування”, але при цьому спеціально підкреслював, що названа професійна діяльність ще повинна „визнаватися за професію особистісною свідомістю даної особи” [131,с.16].

У вітчизняній психології загальноприйнятим є визначення діяльності, як філософської категорії, що означає спосіб існування людини і суспільства, який визначає активне ставлення людини до світу, спрямоване на його пізнання і цілеспрямоване перетворення. Водночас, у діяльності створюється і сама особистість.

Особистісна стратегія діяльності визначається мотиваційно-смисловими структурами особистості суб‘єкта діяльності в усіх його проявах. Це підкреслює активність, особистісність і цілісність суб‘єкта діяльності в усіх його проявах. Регулятором діяльності – є суб‘єктивний досвід – «структуровані сліди, що передують реалізованому на даний момент психічному акту діяльності» [20].

Діяльність є якісною, якщо людина в повній мірі усвідомлює ціль своєї діяльності, всебічно замотивована на досягнення очікуваного, заданого результату і володіє необхідними загальними та спеціальними здібностями, які забезпечують якість і силу мотивації. Для психолога, більше, ніж для спеціаліста будь-якої іншої галузі, важливо вміло поєднувати цілі та цінності власного життя з професійними, оскільки його діяльність знаходиться в царині психологічних проблем людини.

Первинним виміром якості діяльності людини є те, наскільки вона підпорядкована єдиній стратегії, тобто наскільки людина чітко знає, що і як потрібно робити, щоб досягнути заданого результату, і як розподілити всі наявні ресурси для реалізації даної стратегії.

Світові тенденції розвитку наукової психології констатують різке зростання уваги, що надається стратегіям, тактикам і цілям як новим одиницям аналізу в психології особистості. Відкриття глибинних, видотипових структур цілей стане значним і стійким досягненням науки” [214,с.21]

Стратегія – формалізоване, ясне і повне уявлення про цілі діяльності, етапи і способи досягнення кінцевого результату, а також необхідних для цього ресурсів. Важливо сформувати стратегію діяльності, а також добитися її повної реалізації. Тобто, стратегія – це цільове програмування ситуації [179,с.25]. Проте цілі, на нашу думку, не можуть бути сталими, вони постійно регулюються, оновлюються, переглядаються особистістю, вибираються з огляду на час, потреби, обставини та запити клієнта.

Поняття „стратегія” бере своє начало з військової термінології. В перекладі з грецького воно позначає найважливішу частину воєнного мистецтва, що містить теорію і практику ведення війни, воєнних кампаній і великих бойових операцій, а також - мистецтво керівництва суспільною, політичною боротьбою. На сьогодні це поняття досить органічно ввійшло в науковий простір сучасних наук, і психології, зокрема.

Відомі різні види стратегій. Так, в древньому Китаї, як найважливіші виділялися три варіанти стратегій, що стосувалися способів державного правління того часу: стратегія сили, стратегія залякування, стратегія шляху [154 ].

Системно-стратегіальний підхід виділяє низку найбільш характерних стратегій у діяльності в цілому. Особливістю стратегії є те, що вона «характеризує не тільки самі дії, але і особистість конструктора як професійного робітника і прикладається до вирішення системи завдань або систем завдань, що чергуються».

При формуванні особистісних стратегій діяльності важливу роль відіграють професійні структури. Система значень організовується в професійні «еталони», «стереотипи», «прототипи», що утворюють категоріальну сітку, крізь призму якої суб‘єкт приймає значущість ситуації, її ознак для своєї діяльності.

Ю.А. Гулько рекомендує використовувати термін «стратегіальна тенденція розуміння», що означає систему інтелектуальних і творчих дій людини (учня), які спрямовані на розуміння нової для нього задачі. Система різноманітних розумових дій, спрямованих на розуміння умови, висування гіпотез і втілення розв‘язку залежить від особливостей задачі, суб‘єктивних психологічних особливостей учня, що розв‘язує задачу, і умов, у яких відбувається творча діяльність [80,с.296].

Особистісна стратегія діяльності сприяє перетворенню випадкових професійних дій в системні, що різко підвищує ефективність вчинків, що передбачаються, оскільки «майбутнє відкривається тому, хто в змозі вибудувати до нього дорогу»[179,с.9]. Особистість, у якої не існує такого підходу, ймовірно не досягла зрілості, цілісності, а тому й не готова взяти на себе відповідальність за вибір свого життєвого та професійного шляху. З цієї точки зору особистісна стратегія є наближеною до поняття „самовизначення”. Вибір сфери спеціалізації в професійній діяльності та напрямок самореалізації, безперечно, тісно пов’язані з проблемою наявності в свідомості молодої людини певної стратегії, яка виструнчує та підпорядковує собі всі основні цілі та життєві задуми. Багато авторів використовують термін „стратегія” у підході до розуміння шляху особистісної самореалізації (включаючи індивідуальні способи та методи діяльності, власний стиль, образ життя, життєвий темп і т.д.). В межах психології діяльності вислів „операційний план реалізації діяльності” теж, на нашу думку, означає особистісну стратегію діяльності.

Зазначимо, що залежно від своїх індивідуально-психологічних відмінностей та існуючих обставин, кожна особистість вибудовує власну ієрархію цілей у своїй індивідуальній стратегії життя та діяльності. Як зазаначають, психологи розвитку Форд і Ніколі (Ford, Nichols) – здатність людини „усвідомлювати і досягати мети виявляється в повсякденному досвіді і надає людському життю осмисленості і цілеспрямованості” [214,с.293].

СТРАТЕГІЧНІ ІНВАРІАНТИ У