Теорія – необхідна опора ефективної практичної діяльності у різних видах надання психологічної допомоги

Особливу значимість має теоретична і практична психологічна підготовка майбутнього спеціаліста відповідної сфери консультативної діяльності. Оскільки практичний психолог у сфері консультативної діяльності взаємодіє з особистістю та її оточенням, психологи-дослідники наголошують на тому, що він повинен володіти знаннями щодо розвитку і поведінки людини в конкретному середовищі, а це означає, що психологічна компетентність спеціаліста становить базову основу його функціональної грамотності, підготовленості.

Така сфера професійної діяльності практичного психолога як психологічне консультування об’єднує в собі не тільки знання теорії та методів психотерапії, а й необхідність досконало знати й інші сфери роботи психолога і вміти ефективно застосовувати професійні знання в практичній діяльності.

Ми вважаємо, що ефективний аналіз своєї діяльності психолог-практик може зробити тільки в тому випадку, коли він буде компетентним у таких сферах [87,с.25-26]:

1. Ріст та розвиток людини – розуміння природи і потреб індивідуума на всіх рівнях розвитку; нормальна і ненормальна людська поведінка; теорія особистості; теорії научіння в контекстах культури.

2. Соціальні й культурні основи – розуміння суспільних змін і тенденцій, людських ролей, соціальних підгруп, суспільних принципів та паттернів поведінки, життєвих стилів.

3. Допомагаючі взаємовідношення – розуміння філософських основ процесу допомоги, теорії консультування та їх застосування, допомога в самопізнанні та саморозвитку, допомога клієнту в здійсненні змін.

4. Групова динаміка, процес і консультування – теорія й типи груп, опис групової динаміки, напрямів та методів роботи й навиків ведучого групи, включаючи супервізорську практику.

5. Життєвий стиль та розвиток кар’єри – теорія вибору професії, зв’язок між вибором кар’єри та життєвим стилем, інформація про професійну діяльність та освіту, підходи до процесу прийняття рішень з приводу кар’єри, методи дослідження розвитку кар’єри.

6. Оцінка індивідуальності – розвиток структури розуміння індивідуальності, а також методи збору та інтерпретації даних, індивідуальне й групове тестування, підходи в дослідження різних випадків, вивчення індивідуальних відмінностей, включаючи етнічні, культурні та статеві фактори.

7. Дослідження та оцінка результатів – статистичні методи, побудова дослідження, розвиток досліджень та демонстрація пропозицій.

8. Професійна орієнтація – цілі та наміри професіональних організацій, етичні принципи, правові норми, стандарти підготовки, сертифікація, ліцензування, рольова ідентифікація консультантів та інших спеціалістів сфери даної області.

Бой і Пайн вказують на такі шість функцій теорії, які допомагають психоконсультанту в психоконсультативному процесі [71, с.66-67]:

1. Теорія допомагає консультантам знайти внутрішнє єднання та взаємозв’язок різноманітних явищ життя.

2. Теорія заставляє психоконсультантів досліджувати відношення, які могли б опинитися поза увагою.

3. Теорія представляє консультантам орієнтири в їх роботі й допомагає їм оцінити себе як професіоналів.

4. Теорія допомагає спеціалістам цієї сфери діяльності сконцентруватися на потрібній інформації та вказує їм, що вони мають шукати.

5. Теорія допомагає консультантам сприяти клієнтам у ефективності змін їхньої поведінки.

6. Теорія допомагає консультантам оцінити як старі, так і нові підходи до психоконсультування. Вони є початковою базою, на якій будуються нові підходи.

Теоретична і системна підготовка консультантів визначає зміст та ефективність їх діяльності. Теорія представляє собою модель або пояснення, яке консультанти застосовують в якості керівництва для побудови гіпотези про характер проблеми і шляхах її можливого вирішення. Професіонали-консультанти при виборі якої-небудь теорії або методів відштовхуються від своєї теоретичної підготовки, світогляду та потреб клієнта. Не кожний теоретичний підхід підходить для кожного консультанта або клієнта, однак теоретична база потрібна для успішної роботи. Системний підхід також необхідний у консультуванні. Система – це уніфікована і впорядкована кількість ідей, принципів і дій. Системний підхід у консультуванні обумовлює спосіб роботи консультанта із клієнтом і його відношення до теорій [71, с.65]. Так як робота практичного психолога належить до видів діяльностей, в яких професійні та особистісні прояви (“Я–функціональне” та “Я–екзистенціальне”) стикаються особливо тісно, а професійне зростання неможливе без особистісного. Протиріччя між особистісною та професійною самосвідомістю призводять до порушень особистісної та професійної ідентичності психолога [148].

М.А.Гуліна відзначає такі загальні характеристики терапевтичного психологічного знання [79, с.330-331]:

· нове і специфічне значення аксіологічного (ціннісного) компоненту на рівні із гносеологічним та праксеологічним;

· новий зміст розуміння як методу пізнання людини; зростаюча роль індивідуального знання психолога про самого себе поряд із загальним і своїм психологічним знанням;

· розвиток знання про себе самого у людини як основна мета психологічного пізнання; діалогічний характер пізнання;

· визначення змін системи цінностей у всіх учасників процесу як результат пізнання; превалювання категорії правди у відношенні до категорії істини;

· відхід від ідеї «нормальності та ненормальності»;

· зростаюча роль мови, як вербального, невербального та символічного;

· посилення значимості одиничного знання в системі загального психологічного знання про людину.

Необхідно продовжувати дослідження у сфері теоретичних підходів психоконсультативного процесу тому, що рівень інтегрованості професійного досвіду є критерієм розвитку професійної майстерності в цій галузі діяльності практичної психології.

А це вказує на те, що готовність до того чи іншого виду діяльності – це цілеспрямоване вираження особистості, що передбачає її переконання, погляди, відносини, мотиви, відчуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, навички, вміння, установки, налаштованість на певну поведінку. Така готовність досягається в ході морально-політичної, психологічної, професійної і фізичної підготовки, є результатом всебічного розвитку особистості з врахуванням вимог, що пред’явлені особливістю певної діяльності, професії.