Практичне заняття №1 – 2 год.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра цивільно-правових дисциплін

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Т.в.о. проректора

Дніпропетровського державного

університету внутрішніх справ

О.В. Ведмідський

 

_______________ 2016 р.

 

 

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

З навчальної дисципліни

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

спеціальність 6.030401 Правознавство

для здобувачів вищої освіти 2-го курсу юридичного факультету,

що навчаються на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти

 

Дніпро – 2016

Плани практичних (семінарських) занять з навчальної дисципліни «Цивільне прао» для здобувачів вищої освіти 2-го курсу юридичного факультету, спеціальності 6.030401 Правознавство / Дніпро: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2016. - 96 с.

 

РОЗРОБНИК:

Нестерцова-Собакарь О.В., к.ю.н., доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

 

Розглянуто на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін

протокол від __.__.20__, №__

 

 

Рекомендовано Науково-методичною радою університету

протокол від __.__.20__, №__

 

Т.в.о. завідувача

Кафедри цивільно-правових дисциплін Т.М.Лежнєва

 

«_____»___________________ 20___ р.

Теми практичних занять

ТЕМА 8. ПРАВОЧИНИ ЯК ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ АБО ПРИПИНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Практичне заняття №1 – 2 год.

План:

1. Поняття і види цивільно-правових правочинів.

2. Форма правочинів і наслідки її недотримання. Державна реєстрація правочинів.

3. Недійсність правочинів. Підстави недійсності правочинів.

4. Нікчемні і оспорювані правочини.

 

Уміння, які мають бути вироблені, та навички, які мають бути напрацьовані під час заняття: орієнтуватися в чинному цивільному законодавстві щодо регулювання цивільних правовідносин; аналізувати юридичні факти, які є підставами зміни та припинення цивільних правовідносин; правильно застосовувати норми цивільного права до конкретних життєвих ситуацій.

 

Практичні завдання:

Задача № 1. Професор консерваторії, якому належала раритетна скрипка роботи італійського майстра, хотів, щоб після його смерті скрипка перейшла у власність його талановитого учня. Здогадуючись, що це викличе незадоволеність членів його родини, він уклав з учнем в простій письмовій формі договір купівлі-продажу. Ніяких грошей за неї він не одержав. Про це знали два товариша молодого скрипаля. Після смерті професора вони про все розповіли членам його родини. Спадкоємці зажадали повернення скрипки. Власник скрипки відмовився її повернути і запропонував спадкоємцям прийняти у нього грошову суму, вказану в письмовому договорі з професором. Спадкоємці від цього відмовилися і звернулися до суду з позовом про повернення скрипки.

Питання:

1) Яке рішення повинен винести суд? Відповідь обґрунтуйте.

2) Чи зміниться Ваше рішення, якщо професор одержав як відшкодування за скрипку 10 гривень, при оціночній вартості скрипки у сумі, що еквівалентна 50 000 доларів США?

 

Задача № 2. Брусов дав оголошення про продаж будинку. По оголошенню прийшов Скалкін, проте ціна, запропонована ним, Брусова не влаштувала, і він відмовився продавати будинок. Скалкін порадив Брусову добре подумати над його пропозицією. Через декілька днів після відвідування Скалкіна Брусова побили в під’їзді дома хулігани.

Випадково дізнавшись про цю обставину, Скалкін прийшов до Брусова знову і запитав, чи не передумав той. Побоюючись повторного нападу, Брусов продав будинок за ціною, запропонованою Скалкіним. Договір був належним чином посвідчений і зареєстрований. Через декілька місяців після реєстрації договору Брусов звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним. В ході судового засідання Скалкін зміг довести, що не мав ніякого відношення до нападу хуліганів.

Питання:

1) Яке рішення повинен винести суд?

2) Чи зміниться рішення, якщо з’ясується, що хуліганський напад організований Скалкіним?

 

Задача № 3. Баранову був визначений діагноз: рак головного мозку в останній стадії. Переконавшись в неможливості оперувати Баранова, лікарі виписали його додому. Сусідка Баранова по сходовій клітині Соєва надавала Баранову допомогу: купувала продукти, прибирала квартиру тощо. Одного разу вона привезла у квартиру Баранова нотаріуса, який посвідчив заповіт, складений Барановим. Оскільки Баранов дуже погано себе почував, заповіт за нього підписала Соєва. Відповідно до заповіту все майно Баранова, зокрема квартира, були заповідані Соєвій.

За два тижні після складання заповіту Баранов помер. Син Баранова Андрій звернувся з позовом до суду про визнання заповіту недійсним. Свій позов він мотивував тим, що, складаючи заповіт, Баранов не усвідомлював значення своїх дій. У позовній заяві він також вказав на те, що заповіт не був підписаний самим заповідачем, що, на думку Андрія, також робить заповіт недійсним.

Питання:

1) На яких підставах заповіт може бути визнаний недійсним?

2) Чи підлягає позов задоволенню? Свою відповідь обґрунтуйте.

 

Задача № 4. Похилого віку громадянка Лідія Коваленко, яка проживає в своєму будинку, уклала договір дарування житлового будинку своїй племінниці Савчук, яка проживає в іншому місті, в обмін на обіцянку останньою надавати їй догляд, допомагати по веденню домашнього господарства. Договір був нотаріально посвідчений. Проте після укладення договору Савчук в будинок до Коваленко не з’являлася, ключів від нього не мала, догляд і допомогу Коваленко не надавала, а Коваленко продовжувала проживати в будинку. Через рік Савчук стала вимагати від Коваленко виселитися з будинку, з метою вселення туди своєї дочки. Коваленко звернулася до суду з позовом, вимагаючи визнати договір недійсним.

Питання:

1) У чому полягає особливість договору дарування в порівнянні з іншими правочинами?

2) Як потрібно вирішити спір? Свою відповідь обґрунтуйте.

 

Задача № 5. Ресторан «Космос» придбав в комісійному магазині картину сучасного художника. Картина була поміщена на видному місці великого залу ресторану з табличкою, що містить дані про її автора. Один з відвідувачів ресторану звернув увагу адміністрації на те, що картина не може бути справжньою, оскільки її оригінал зберігається в музеї сучасного живопису.

Коли було встановлено, що комісійний магазин продав ресторану не оригінал, а майстерну копію картини, ресторан звернувся з позовом до господарського суду про визнання укладеного договору купівлі-продажу недійсним і про стягнення з магазина грошової суми, сплаченої за картину.

Питання:

1) Чи може бути визнаний цей правочин недійсним?

2) Що ще може вимагати ресторан крім стягнення вартості картини за таких обставин?

3) Чи зміниться рішення залежно від того, чи знав магазин про те, що картина була копією або добросовісно помилявся?

 

Задача № 6. Орлова і Свинцов за взаємною домовленістю обміняли кімнати, що належали їм в спільних квартирах, і в’їхали в обмінені житлові приміщення. Незабаром Орлова пред'явила позов про визнання обміну недійсним, вказавши на те, що вона помилялася щодо можливості (з урахуванням її стану здоров'я) проживати в житловому приміщенні, розташованому на п’ятому поверсі в будинку, що не має ліфта. Крім того, за її словами, вона недооцінила, що в квартирі, в яку вона поселилася, проживає психічно хвора людина. Крім того, Орлова вимагала відшкодування витрат з переїзду і ремонту квартири.

Питання:

1) Вирішіть спір. Свою відповідь обґрунтуйте.

2) Чи зміниться рішення, якщо Свинцов приховав від Орлової, що в квартирі проживає психічно хвора людина?

 

Задача № 7. Громадянка Міхальська придбала нову квартиру і в’їхала туди з дочкою. Проте згодом вона пред’явила позов про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, на тій підставі, що, по-перше, їй виключно важко добиратися до роботи, оскільки автобусний маршрут був недавно скасований, по-друге, вона боїться за свою дочку, оскільки район є криміногенно-небезпечним.

Питання:

1) Чи можна на цих підставах визнати правочин недійсним?

2) Чи зміниться Ваша думка, якщо з’ясується, що будинок знаходиться в місці, куди вітром зносить шкідливі викиди з хімічного заводу, категорично протипоказані громадянці Орловій, яка страждає хронічною астмою?

 

Задача № 8. Петренко звернувся до свого сусіда Кучменка з проханням продати йому телевізор. Зійшлися на ціні 1000 гривень, причому Петренко пообіцяв, що 450 грн. він заплатить негайно, а решту грошей віддасть після зарплати. Для перенесення телевізора в будинок Петренка, Кучменко попросив допомогти своїх друзів, яким пояснив, що телевізор продав, оскільки йому набридли нескінченні серіали, шоу і реклама, а також огидна гра «Шахтаря» в Єврокубку. Ніякого письмового документа складено не було, оскільки сусіди один одному повністю довіряли. Після 3 місяців Петренко боргу в 550 грн. так і не повернув. Коли Кучменко звернувся з вимогою про повернення решти грошей, Петренко залишив біля його будинку конверт, в якому були вкладені 50 грн. і записка, що пояснює, що частина суми, що залишилася, не буде сплачена із-за заперечень дружини Петренко; і взагалі, 1000 гривень за неновий телевізор – це дуже багато. Кучменко звернувся до суду з позовом про стягнення з Петренко суми, що залишилася, і попросив викликати та допитати як свідків своїх друзів, які брали участь в перенесенні телевізора. У відповідь на це Петренко звернувся з зустрічним позовом про визнання укладеного договору недійсним внаслідок дефекту форми.

Питання:

1) Чи можна на підставі дефекту форми визнати правочин недійсним?

2) Чи є даний правочин дійсним?

3) Як вирішити спір між сусідами? Відповідь обґрунтуйте.

 

Задача № 9. Ульянов, на утриманні якого після загибелі батьків знаходилися дві малолітні сестри, продав своєму шкільному товаришу Салову, по професії музиканту, трикімнатну квартиру, що перейшла до них у спадок від батька. Правочин був здійснений за ініціативою Салова, що знав про важке матеріальне положення Ульянова і його сестер. На отримані від продажу гроші Ульянов з сестрами придбали двокімнатну квартиру. Через півтора роки Ульянов з’ясував, що продана їм квартира оцінювалася на ринку в той період значно вище сплаченої Саловим суми. Ульянов звернувся до суду з позовом про визнання правочину недійсним і повернення йому квартири.

Питання:

1) Чи правомірні вимоги Ульянова? Відповідь обґрунтуйте.

2) Чи зміниться Ваше рішення, якщо Салов за фахом є не музикантом, а директором агентства по торгівлі нерухомістю?

3) Чи залишиться Ваше рішення без змін, якщо квартира буде придбана Саловим за низьку ціну не у Ульянова, а у ПП «Домосід», коли ПП стало зазнавати значних фінансових складнощів при розрахунках з кредиторами?

 

Задача № 10. До суду звернулася Соколова з вимогою визнати договір дарування її житлового приміщення недійсним. У заяві вона пояснила, що рік тому дізналася про наявність у неї онкологічного захворювання. Це стало відомо її племінниці, яка умовила Соколову приватизувати квартиру. Свідоцтво про право власності було оформлено в квітні 2012 р., а в травні 2012 р. племінниця стала умовляти передати їй квартиру. Як заявляє Соколова, племінниця принесла їй якісь папери, пояснивши, що це бланки заповіту, і попросила підписати їх. Соколова була упевнена, що підписала заповіт на користь племінниці. Проте з’ясувалося, що був підписаний договір дарування квартири. Про те, що оформлений договір дарування, позивачка дізналася, переоформляючи розрахункові книжки.

Відповідачка позовних вимог не визнала і заявила, що Соколова у момент укладення договору і після його укладення чудово розуміла його характер і правові наслідки, окрім цього, їй все було роз’яснено нотаріусом, який упевнився в намірах Соколової. За словами відповідачки, те, що Соколова знала, що підписує не заповіт, підтверджується тим, що Соколова складала на неї заповіт двічі – до приватизації квартири на все майно і після приватизації – на квартиру. Після укладення договору дарування відповідачка зробила дорогий ремонт з переплануванням квартири і частково замінила меблі. Зараз позивачка знайшла покупця на цю квартиру і хоче її продати.

Питання:

1) Які умови дійсності правочину?

2) Чи буде договір в судовому порядку визнаний недійсним? Свою відповідь обґрунтуйте.

 

Рекомендована література до Теми 8:

 

Нормативно-правові акти

 

1. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. (U.N. Document A/CONF.97/18) – ст. ст. 11-13: Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 23 серпня 1989 р. № 7978-XI.

2. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377 (зі змінами та доповненнями).

3. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. № 1023-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379, в редакції Закону України від 1 грудня 2005 р. № 3161-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84 (зі змінами та доповненнями).

4. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383 (зі змінами та доповненнями).

5. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – №25. – Ст.1174 (зі змінами та доповненнями).

6. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22 травня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – №25. – Ст.1175 (зі змінами та доповненнями).

7. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів): Затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06 вересня 2001 р. № 201 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 39. – Ст. 1784 (зі змінами та доповненнями).

8. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 282/20595 //Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Ст. 632 (зі змінами та доповненнями).

Судова практика

1. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними: постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України – Режим доступу:http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09.

2. Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними: Узагальнення Верховного Суду України від 24 листопада 2008 р. // Вісник Верховного суду України. – 2009. – № 1. – С. 22.

3. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними: постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 р. № 11 // Все про бухгалтерський облік. – 2013. – № 96. – С.46.

4. Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів: лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2012 р. № 10-1390/0/4-12 // Все про бухгалтерський облік. – 2013. – № 1. – С. 36

5. Щодо форми правочинів: Роз’яснення Міністерства юстиції України від 19 квітня 2011 р. [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України – Режим доступу:http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0028323-11.

6. Особливості правового регулювання посвідчення правочинів щодо нерухомого майна за участю малолітніх та неповнолітніх осіб: Роз’яснення Міністерства юстиції України від 22 серпня 2011 р. [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України – Режим доступу:http: // zakon2.rada.gov.ua/laws/show/nr000323-11.

7. Про порядок визнання правочинів недійсними: Лист Мін’юста України від 30 жовтня 2008 р. № 1022-0-1-08-19 // Бізнес-Бухгалтерія-Право. Податки. Консультації. – 2008. – № 47. – С. 42.

Література

1. Агарков М.М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву // Избранные труды по гражданскому праву. – Т.1. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. – С.333-361.

2. Алексеев С.С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования: В кн. Антология Уральской цивилистики. 1925-1989. - М: Статут, 2001. - С. 54-69.

3. Беляневич О.А. «Публічний порядок» як оціночна категорія договірного права: спроба тлумачення // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1. – С. 331-338.

4. Гутников О.В. Недействительные сделки в гражданском праве. Теория и практика оспаривания. – Бератор-Пресс, 2003. – 576 с.

5. Джунь В.В. До питання про обов’язковість застосування реституції у разі неправозгідності угоди // Вісник господарського судочинства. – 2002. – №4.– С.165-167.

6. Дзера О. Загальні положення про правочини в новому Цивільному кодексі України // Юридична України. – 2003. – №7. – С. 28-29.

7. Дзера О.В. Недійсність правочину (угоди) за новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2003. – №10. – С.5-18.

8. Матвеев И.В. Правовая природа недействительных сделок. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 176 с.

9. Сібільов М.М. Загальна характеристика нікчемних правочинів (договорів) // Проблеми законності. – Вип. 55. – 2002. – С. 45.

10.Спасибо-Фатєєва І.В. Нікчемні правочини та їх наслідки // Вісник Господарського судочинства. – 2004. – №2. – С.178-184.

11.Спасибо-Фатєєва І. Проблемні аспекти недійсних правочинів (на прикладі договору міни акцій) // Підприємництво, господарство і прав. – 2002. – №7. – С.29-32.

12.Спасибо-Фатєєва І. Актуальні питання форми правочинів (теоретико-практичний аспект) // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №8. – С.31-33.

13.Теньков С. О. Укладення угод між юридичними особами в усній формі // Вісник господарського судочинства. – 2003. – №1. – С. 111-113.

14.Федорчук Д.Е. Новели законодавства щодо підстав визнання правочинів недійсними // Юридичний радник. – 2006. – № 3. – С. 97-103.

15.Фогельсон Ю. Хозяйственная цель сделки // Хозяйство и право. – 2001. – №2. – С. 83-90.

16.Хейфец Ф.С. Недействительность сделок по российскому гражданскому праву. - М.: Юрайт, 1999. - 163с.

17.Кот О. Теоретичні та практичні проблеми визнання недійсними правочинів, які порушують публічний порядок // Право України. – 2012. – № 9. – С. 95-101.

18.Шимон С. «Правочин» як цивільно-правовий термін: юридичне нововведення чи лінгвістичне уточнення? // Юридична Україна. – 2009. – № 7. – С. 68-72.

19.Яковіщук Я. Форма правочину та правові наслідки її недодержання // Юридична Україна. – 2009. – № 1. – С. 74-77.

20.Эрделевский А. О последствиях совершения сделки неуполномоченным лицом // Хозяйство и право. – 2011. – № 11. – С. 38-40.