Сьогодні більшість учених визнає, що рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості — це завжди результат взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю дитини.
У постановці й вирішенні проблеми "обдаровані діти" існують дві протилежні точки зору: "Усі діти обдаровані" й "обдаровані діти" зустрічаються досить нечасто". Указана альтернатива знімається в межах такої позиції: потенційна обдарованість відносно численних видів діяльності властива багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє незначна частина дітей.
Оскільки обдарованість у дитячому віці можна розглядати в якості потенціалу психологічного розвитку відносно наступних етапів життєвого шляху особистості, слід ураховувати складність самої проблеми "обдарована дитина". Обдарованість конкретної дитини — значною мірою умовна характеристика. Найбільш значні здібності дитини не є прямим і достатнім показником досягнень у майбутньому. Не можна закривати очі на те, що ознаки обдарованості, які виявилися в шкільні роки, навіть за найбільш, здавалося б сприятливих умов, можуть або поступово, або досить швидко зникнути.
Врахувати такі обставини особливо важливо при організації практичної роботи з обдарованими дітьми. Не слід вживати словосполучення "обдарована дитина" в плані констатації (грубої фіксації) статусу даної дитини. Це иовуязапо з тим, що досить очевидним є психологічний драматизм ситуації, коли дитина, що звикла до того, що вона — "обдарована", на наступних етапах раптом обуєктивно втрачає ознаки своєї обдарованості.
Виходячи з цього, у практичній роботі з обдарованими дітьми замість поняття "обдарована дитина" можна вживати поняття "ознаки обдарованості" дитини (або поняття "дитина з ознаками обдарованості").
Ознаки обдарованості — це ті особливості обдарованої дитини, які проявляються в її реальній діяльності й можуть бути оцінені під час спостережень за її діями. Ознаки явної обдарованості зафіксовані у визначенні й змісті компонентів і повуязані з високим рівнем виконання діяльності. Разом з тим про обдарованість дитини доцільно судити в єдності категорій "хочу" й "можу", тобто ознаки обдарованості охоплюють два аспекти поведінки обдарованої дитини — інструментальний, що характеризує ставлення дитини до дійсності й до своєї діяльності, а також мотиваційний.
296 Соціальна робота
| Ознаки обдарованості: |
І. Інструментальний аспект поведінки обдарованої дитини може бути окреслений таким ознаками: і. Наявність специфічних стратегій діяльності. Способи діяльності обдарованої дитини забезпечують її особливу, якісно своєрідну продуктивність. При цьому виділяють три основних рівні успішної діяльності, кожен з яких повуязаиий зі специфічною стратегією її здійснення: а)швидке засвоєння діяльності й висока успішність її виконання; б) використання й винайдення нових способів діяльності в умовах пошуку рішень у заданій ситуації; в) постановка нових цілей діяльності за рахунок глибокого оволодіння предметом, що приведе до нового бачення ситуації й пояснює появу раптових ідей і рішень; г) багатство ідей, навіть фантастичних.
Для поведінки обдарованої дитини характерний останній рівень успішності: новаторство як вихід за межі вимог виконання завдання.
2. Формування якісно своєрідного стилю діяльності, що виражається в схильності "все робити по-своєму" й повуязаного з властивою обдарованій дитині самодостатністю системи саморегуляції. Індивідуалізація способів діяльності виражається в елементах унікальності її продукту.
3. Висока структурованість знань, уміння бачити предмет, що вивчається в системі, здатність бачити складне в простому, а в складному — просте.
4. Особливий тип освіченості може виявитися як у високій швидкості й легкості навчання, так і в повільному темпі навчання, але з наступним швидким застосуванням структури знань, уявлень, умінь.
5. Яскраво виражена працелюбність.
II. Мотиваційний аспект поведінки обдарованої дитини може бути охарактеризований такими ознаками:
1. Підвищена, вибіркова чутливість до певних сторін предметної діяль
ності (знакам, звукам, кольору, технічним складникам і т.ін.) або до
певних форм власної активності (фізичної, пізнавальної, художньо-ви
разної), що супроводжується, як правило, переживаннями почуття задо
волення.
2. Яскраво виражений інтерес до тих чи інших занять або сфер
діяльності, надзвичайно високе захоплення будь-яким предметом, заг
либлення в ту чи іншу справу.
Наявність такої інтенсивності у певному виді діяльності має своїм наслідком вражаючу наполегливість і працелюбство, підвищену пізна-
