й індивідуальні можливості ЇЇ членів. Якщо сім'я досягла запланованих цілей чи якщо подальша робота з нею безперспективна, ставиться питання про завершення співробітництва.
Це принципова позиція для українських соціальних працівників: допомога надається клієнту в тому випадку, якщо він усвідомлює її необхідність і робить усе, що потрібно від нього для досягнення результатів. У іншому випадку робота з клієнтом (чи індивідуумом, сім'єю) припиняється.
Як правило, на соціально-педагогічну роботу з сім'єю приділяється два-три роки.
Соціально-педагогічна допомога сім'ям здійснюється головним чином удома. Крім того, з педагогічної точки зору доцільним є необхідність переносити роботу з окремими членами сім'ї, субсистемами чи з усією сім'єю в офісні приміщення служби. Це дає можливість зробити зовнішні рамки роботи досить гнучкими.
| Забезпечення якості послуг, що надаються |
Для забезпечення якості соціальної допомоги необхідне обговорення ходу і результатів соціальної допомоги членами сім'ї й оцінка роботи. Під час спільних обговорень із сім'єю перевіряються і встановлюються загальні і приватні цілі, а також необхідні кроки для їхнього досягнення.
Робота окремих фахівців із сім'ями вимагає регулярних обговорень у колективі з метою обміну професійними знаннями і безупинної су-нервізії. Це дає можливість критично сприймати власну роботу, а також оцінювати процеси, що відбуваються у сім'ї.
Через складність соціально-педагогічної роботи із сім'ями і постійними змінами умов роботи необхідно постійне підвищення кваліфікації співробітників.
Забезпеченню якості роботи служать:
— складання планів роботи із сім'єю (планів допомоги) кожні півроку;
— регулярні поточні і підсумкові звіти;
— щоквартальні координаційні й оцінні бесіди з працівниками відділів у справах сім'ї і молоді.
286 Соціальна робота
6. Вулична соціальна робота
Однією з форм профілактики виходу дітей на вулицю є вулична соціальна робота. В Україні вона вже отримала досить широке поширення, але не досить описана теоретично. Тому опис теорії і методики виробляється, в основному, за матеріалами німецьких партнерів, де так само описаний практичний досвід, напрацьований у ході реалізації проекту "Надання допомоги "дітям вулиці" і соціально незахищеним дітям та підліткам".
| Теоретичні основи вуличної соціальної роботи |
Вулична соціальна робота з'явилася у 20-х роках минулого століття у США. За допомогою цієї форми роботи фахівці хотіли попередити криміиалізацію підлітків з бідних кварталів великих міст, таких як Чикаго. Наприкінці шістдесятих-початку сімдесятих років минулого століття соціальні працівники у Німеччини усе більше стали цікавитися вуличною роботою. Причиною послугувало погіршення соціального стану багатьох категорій молоді, особливо підлітків із груп ризику, пов'язане з економічними проблемами країни.
У даний час вулична соціальна робота у ФРН є повноправною формою роботи, заснованою на спілкуванні соціального працівника з молоддю у неформальній обстановці. Спілкування дає можливість виявляти проблеми і надавати допомогу молодим людям.
Вуличні соціальні працівники працюють не тільки і не стільки у своїх кабінетах. їхніми робочими місцями є вокзали, парки, дискотеки, заклади для проведення вільного часу молоддю чи просто вулиця. Крім того, вони працюють з родичами, учителями, найближчим оточенням своїх клієнтів. Таким чином, створюються умови для молоді, що не має можливості чи бажання офіційно звернутися по допомогу, скористатися послугами компетентного фахівця.
Головною умовою вуличної соціальної роботи є створення для молодих людей, що мають різні проблеми, можливості користатися послугами фахівців, що професійно покликані їм допомагати. Допомога припускає не тільки підтримуючі бесіди і консультації, але і надання приміщення, у якому можна відпочити, пережити важкий час чи провести вільний.
Принципи вуличної роботи фахівці Інтернаціонального Союзу формулюють у такий спосіб:
