| "Самопосилення" як мета соціальної роботи з особами зрілого віку |
У практиці соціальної роботи особливу роль відіграє самопосилення людини, якій надається допомога.
Наведемо два приклади надання такої допомоги з галузі консультування безробітних громадян із застосуванням тренінгової технології [4,260-263]. Ці приклади примітні і тим, що демонструють нам факт того значення, яке має феномен самоповаги (самооцінки) в соціальній роботі.
Соціальна робота з людьми зрілого віку, орієнтована на самопосилення людини, якій надається допомога, найбільш повно може бути здійснена в практичній діяльності на індивідуально-особистісному рівні. Тут мета соціальної роботи полягає в тому, щоб, допомагаючи людині, яка потрапила у скрутну життєву ситуацію, змінити її, щоб допомогти людині прийняти ту чи іншу проблему як дану реальність, адаптуватися до нової життєвої ситуації, щоб у кінцевому рахунку людина не потребувала сторонньої допомоги, тобто стала самодостатньою. Таким чином, допомога в соціальній роботі виступає як засіб досягнення мети, як інструмент, завдяки якому зріла людина виявляє для себе гармонійний стан на досить довгий період свого життя й може повноцінно соціально функціонувати.
Як правило, у зрілому віці за допомогою звертаються люди у двох основних випадках:
1) коли вони не в змозі успішно справитися зі своєю особистою проблемою;
2) коли вони хотіли б розвинути свої потенційні ресурси й можливості, щоб жити краще.
Професійний соціальний працівник надає допомогу і першим, і другим.
Сьогодні в теорії й практиці соціальної роботи досить добре розроблені питання технології індивідуальної соціальної допомоги. Тому перед професіоналом — стоїть завдання опанувати ними.
Як влучний приклад у галузі розробок технології індивідуальної соціальної роботи можна навести такий: у практичній соціальній роботі прийнято вважати, що технологічний процес індивідуальної роботи повинен складатися з трьох основних етапів.
Перший етап, як правило, полягає в оцінці реальної ситуації. Основний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнту визначитися й з'ясувати для себе реальне положення справ у його проблемній ситуації, а також побачити не використані до цього часу можливості і ресурси для вирішення власних проблем.
324 Соціальна робота
Стратегія соціальної роботи, яка враховує процеси соціально-демог-рафічного старіння населення, заперечує думку про те, що старі люди нібито є для суспільства тягарем.
Ця думка коректна, принаймні, через дві основні причини. Перша (економічна) полягає в тому, що кожна людина, яка працює, вже у віці 30-35 років повертає суспільству всі засоби, витрачені на її освіту, а протягом наступних 20-30 років професійного життя вона створює "надлишки", частину яких суспільство повертає їй у вигляді пенсії й інших соціальних послуг (більш за те, пенсіонери, як правило, не можуть спожити всієї створеної ними раніше частки продукції, оскільки шанс прожити 20 років після виходу на пенсію мають далеко не всі). Друга (морально-гуманістична) полягає в тому, що ставлення до людей літнього віку, як до людей, "які, віджилим своє", людей, "які, не мають цінностей", є варварським, відверто цинічним і жорстоким.
Таким чином, процес демографічного старіння вимагає перегляду основ організації діючих соціальних служб у напрямках соціального захисту й опіки старих людей.
Якість життя тісно пов'язана із загальним добробутом літньої і старої людини й характеризується сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів. Тут галузь соціальної роботи стратегічно спрямована на медичне обслуговування літніх і старих людей, на підтримку їхньої життєдіяльності в родині і суспільстві, а також на забезпечення їхніх особистих потреб.
У людей похилого віку часто тиаступає період самотності. Під самотністю в геронтології розуміють тяжке відчуття розриву з оточенням, що збільшується, острах наслідків самотнього способу життя, важке переживання, пов'язане із втратою істотних життєвих цінностей чи близьких людей, постійне відчуття покинутості, марності й непотрібності власного існування.
Самотність у старості — поняття далеко не однозначне і, власне кажучи, має соціальний смисл:
— самотність як соціальний стан, що відбиває психофізичний статус літньої і старої людини, що утрудняє їй можливості зав'язувати нові і підтримувати старі контакти і зв'язки, обумовлений різними причинами як психічного, так і соціально-економічиого характеру;
— самотність як результат відсутності родичів, дітей, онуків, подружжя, а також окреме проживання від молодих членів родини;
— самотність як повне позбавлення людського спілкування для багатьох старих людей, які живуть у родині;
Теоретичні основи соціальної роботи 325
— самотність як самотній спосіб життя: фізичний стан, що активно обирається самою особистістю завдяки своєму характеру й психічному здоров'ю на основі прагнення відмежуватися від оточення, бажання захистити свій спосіб життя, внутрішній світ, незалежність і стабільність від втручання сторонніх, і навіть близьких родичів.
Стратегія соціальної роботи тут визначається сферою відмінностей факторів ізоляції від самотності. Ізоляція означає об'єктивну відсутність суспільних контактів, самотність же є суб'єктивним психічним станом. Вона не пов'язана з кількістю суспільних контактів, а значною мірою обумовлена монотонністю й нудьгою існування. Міра самотності залежить від очікувань, які є в літньої і старої людини.
| Соціальний захист літніх і старих людей |
Це комплекс економічних, соціальних і правових гарантій для громадян літнього і старечого віку, що базується на принципах людинолюбства й милосердя з боку держави стосовно членів суспільства, які цього потребують.
У свою чергу, соціальний захист населення літнього і старечого віку здійснюється за трьома напрямами: профілактика, підтримка і представництва.
Профілактика має на меті зберегти добробут старої людини через зменшення чи усунення чинників ризику, і тим самим запобігти її влаштуванню в стаціонарні установи соціального обслуговування.
Підтримка — це допомога, необхідна старим людям для збереження максимально можливого рівня самостійності.
Представництво — захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними, від їхнього імені, з метою надання їм необхідної допомоги.
Таким чином, практична, соціальна робота з літніми і старими людьми полягає в тому, щоб зробити роки життя людини в цьому віці гідними й благополучними.
На п'ятдесятій сесії Генеральної Асамблеї ООН у березні 1995 р. для підготовки і проведення Міжнародного року літніх людей (1999 р.) виділені додаткові принципи, що об'єднані в п'ять груп.
1. Принципи групи "незалежність" мають на увазі, що літні і старі люди повинні мати доступ до основних благ і обслуговування, можливість працювати чи займатися іншими видами діяльності, що приносить прибуток, брати участь у визначенні термінів припинення трудової діяль-
326 Соціальна робота
пості, зберігати можливість участі в програмах освіти і професійної підготовки, жити в безпечних умовах з урахуванням особистісних нахилів і стану, що змінюється, мати можливість в проживати в домашніх умовах доти, поки це можливо.
2. Принципи групи "участь" відображають питання залучення людей похилого віку до життя суспільства й активної участі в розробці і здійсненні політики, яка стосується їхнього добробуту, можливостей створювати рухи чи асоціації осіб літнього віку.
3. Принципи групи "відхід" є основною при вирішенні проблеми забезпечення людини похилого віку доглядом і захистом з боку родини, громади, доступу до медичного обслуговування з метою підтримки чи відновлення оптимального стану й попередження захворювання, доступу до соціальних і правових послуг, користування послугами піклувальних установ і обов'язкового дотримання в соціальних установах прав людини й основних свобод, включаючи повагу гідності, переконань, нестатків і особистого життя, а також права приймати рішення щодо догляду та якості життя.
4. Принципи групи "реалізація внутрішнього потенціалу". На них базується ідея, яка стверджується, що літні і старі люди повинні мати можливість для всебічної реалізації свого потенціалу, щоб їм завжди був відкритий доступ до суспільних цінностей в галузі освіти, культури, духовного життя й відпочинку.
5. Принципи групи "гідність" несуть ідею недопущення експлуатації, фізичного й психічного насильства стосовно людей похилого віку, забезпечення їм прав на справедливе до них ставлення незалежно від віку, статі, расової чи етнічної приналежності, інвалідності чи іншого статусу, а також незалежно від їхнього трудового внеску.
Перераховані принципи орієнтовані на те, щоб допомогти особам старшого покоління вести повнокровне й плідне життя, забезпечити їм умови, необхідні для підтримки чи досягнення гідного життя.
Отже, базуючись па зазначених принципах, вікових особливостях людини, можна виділити три групи завдань кожного віку: ириродио-культурні, соціально-культурні, соціально-психологічні, які лежать в основі практичної діяльності соціального працівника.
