ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
Реформи, що відбулися у вітчизняній системі освіти за останнє десятиліття, їх спрямованість на гуманістичні, особистісно орієнтовані освітні технології змінили ставлення до учнів, які виявляють неординарні здібності. Зуявилися освітні заклади, навчальні й соціальні програми, громадські організації й фонди, що основною своєю метою вважають навчання й розвиток обдарованих дітей. Поступово в суспільній свідомості починає формуватися розуміння того, що перехід до віку наукоємних технологій неможливий без збереження й примноження інтелектуального потенціалу країни з талановитими дітьми.
За умов реформування системи національної освіти, піднесення ролі творчої особистості в суспільстві значної актуальності набуває проблема розвитку обдарованих дітей. Перспективним вирішенням може стати організація такого педагогічного процесу, який започаткує методику пошуку й відбору обдарованих дітей та створить умови для розвитку їхніх природних творчих потенцій.
Зацікавленість суспільства цією проблемою досить широко відтворена у державній програмі "Обдаровані діти", у концепції становлення мережі середніх закладів освіти для розвитку творчої обдарованості (1996 р.), у комплексній програмі пошуку, навчання й виховання обдарованих дітей та молоді "Творча обдарованість" (1991р.).
Побудова національної системи освіти в Україні, її докорінне реформування зумовлені необхідністю відтворення та розвитку інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки й культури на світовий рівень. У звуязку з цим особливої актуальності набуває проблема пошуку, розвитку, навчання й виховання обдарованої особистості.
1.Характеристика творчої обдарованості дитини
Філософські, методологічні й психологічні засади розвитку творчої обдарованості формуються на основі такої ієрархії понять:
— задатки — спадкові аиатомо-фізіологічні особливості, які є основою для розвитку здібностей;
Теоретичні основи соціальної роботи 293
— здібності — індивідуальні особливості, що за сприятливих умов дозволяють більш успішно оволодіти тією чи іншою діяльністю, розвуя-зати конкретні завдання;
— обдарованість — специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів і потреб особистості, яке дозволяє виконувати певну діяльність на якісно вищому рівні, що відрізняється від умовного "середнього рівня";
— творчо-обдарована дитина — це особистість, яка має яскраво виражену спрямованість на здобуття наукових знань, генерування нових ідей при розвуязанні навчально-творчих і дослідницьких завдань, знає історію й сьогоднішні тенденції розвитку предмета дослідження, володіє значним обсягом інформації, має критичне мислення, відчуття нового, високу допитливість, особистісиу установку на сприйняття оригінального, незвичайного, вміє встановлювати причиново-наслідкові звуязки, робити висновки, аналізувати інформацію, будувати гіпотези, є чутливою до суперечностей, організована, наполеглива в досягненні мети, має інтуїцію, здатна до передбачення, фантазування, відкритого спілкування;
— творча обдарованість — це наявність індивідуального творчого, мотиваційного і соціального потенціалу, що дозволяє отримати високі результати в одній (або більше) із зазначених сфер: інтелектуальній, творчій, соціальній компетентності, художній, психологічній;
— талант — система якостей, особливостей, яка дозволить особистості досягти визначних успіхів у здійсненні творчої діяльності оригінальним способом;
У цілому ж обдарованість можна уявити як систему, яка вміщує такі компоненти:
1) біофізіологічпі, апатомо-фізіологічні задатки;
2) сенсорію-иерцептивиі блоки, що характеризуються підвищеною чутливістю;
3) інтелектуальні й розумові здібності, що дозволяють оцінювати нові ситуації й вирішувати нові проблеми;
4) емоційно-вольові структури, що передбачають тривалі домінантні орієнтації та їхня штучна підтримка;
5) високий рівень продукування нових образів, фантазія, уява тощо.
Більшість дослідників дитячої обдарованості пропонують певну син
тетичну структуру творчої обдарованості, вміщуючи в ній:
1) домінуючу роль пізнавальної мотивації;
2) дослідницьку творчу активність, що виявляється в нових підходах до постановки й вирішення проблем;
294 Соціальна робота
3) можливості досягнення оригінальних рішень;
4) можливості прогнозування й передбачення;
5) здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі етичні, моральні й інтелектуальні оцінки.
Аналізуючи дитячу обдарованість, необхідно виділити такі компоненти особистіших якостей обдарованої дитини:
1. Психофізіологічні:
— наявність природних задатків до активного й цілісного світосприйняття;
— обумовлені природою потреби до розумової праці;
— розвиненість форм буттєвого сприйняття;
— прагнення до власної емоціної незалежності (еманениації), усвідомлення власної природио-соціальної цінності.
2.Інтелектуальні здібності:
— пізнавальний інтерес;
— інформаційна ерудиція;
— високий рівень інтелектуального розвитку,
— нестандартність мислення;
— здатність до абстрагування;
— діалектичне бачення.
3.Творчий (креативний) потенціал:
— ініціативність;
— цілеспрямованість у виборі професійних видів діяльності;
— неордииарність підходів;
— інтенсивність розумової праці. 4.Світоглядні цінності:
— високий рівень свідомості й культури;
— іиіціативио-активна відповідальність;
— активність;
— високий рівень морально-естетичної рефлексії, самоаналізу й самоконтролю;
— розвинені якості (соціальні, державно-правові, економічні, політичні, екологічні, громадянські, організаційні, гуманістичні, родинні, моральні, естетичні).
Основні функції обдарованості:
— максимальна пристосованість до світу;
— знаходження рішень у всіх випадках створення нових, непередбачених проблем, які вимагають саме творчого підходу.
