Теоретичні основи соціальної роботи. стихійних лих та катастроф, викликаних діяльністю людини, діти-інвалі-ди та діти, які піддалися жорстокому поводженню

стихійних лих та катастроф, викликаних діяльністю людини, діти-інвалі-ди та діти, які піддалися жорстокому поводженню, що проживають у несприятливих соціальних умовах і підлягають експлуатації..." [15].

Конвенція про права дитини, яка прийнята та відкрита для підписан­ня, ратифікації й приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, в Україні набрала чинності 27 вересня 1991 року, логічно й адекватно розвиває ці положення.

Базуючись на ідеї першочерговості загальнолюдських цінностей та всебічного розвитку особистості, Конвенція визнає пріоритет інтересів дитини в суспільстві, наголошує на неприпустимості її дискримінації за будь-яких ознак чи мотивів і, насамперед, — на необхідності прояву державою і суспільством особливої турботи про соціально-депривованих дітей: сиріт, інвалідів, біженців, правопорушників.

У цьому документі акцентується увага на тому, що дитина, яка тим­часово або на постійно позбавляється сімейного оточення не повинна залишатися у такому оточенні, має право на особливий захист та допомо­гу з боку держави (стаття 20).

Визнання Україною Конвенції ООН про права дитини, її основних вимог у національному законодавстві України зумовило посилення уваги громадськості до дітей, які тимчасово або па постійно позбавлені сімей­ного оточення.

Сьогодні у нашій державі законодавче вирішення захисту прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, базується на положеннях статті 52 Конституції України: "...утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки, покладається на державу" [8].

Базові положення щодо влаштування дітей, котрі з певних причин не можуть виховуватися у власній родині (смерть батьків, позбавлення бать­ківських прав чи засудження батьків, асоціальні умови виховання в рідній родині і тлі.), викладені в Сімейному кодексі України.

Законодавчим документом, що містить основні положення щодо за­хисту прав дітей, є Закон України "Про охорону дитинства" [7] від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІН. Законом визначені основні положення щодо створення і забезпечення оптимальних умов для розвитку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки. Зокрема, безпритульні діти влаш­товуються тимчасово до притулків для неповнолітніх, у яких створю­ються умови для соціальної адаптації, ведеться підготовка до повернен­ня у рідні сім'ї або до передачі під опіку (піклування). Контроль за умовами виховання і проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьк-

274 Соціальна робота