лю, чи стабілізація сімейних відносин за рахунок зміни відношення дружини до його алкогольної поведінки.
Принцип адекватності полягає в тому, що вибрані методи корекції поведінки повинні бути адекватними механізмам виникнення девіації, стадії розвитку хвороби, глибині патохарактерологічних змін особистості.
Залежний тип девіації потребує загалом психологічного консультування, психокорекції, психотерапії.
Принцип доцільності розглядає необхідність виправлення поведінко-вої девіації.
Відомо, що корекція однієї девіації не приводить до гармонізації всієї особистості, а може викликати і більш грубі порушення у поведінці після терапії. Наприклад, утримання довготривалогого періоду тверезості у хворих на алкоголізм може призвести до розвитку іпохондрич-ності, кверуляитності або іншої форми девіації.
Принцип допустимості полягає в усвідомленні можливості застосування тільки тих методик, які сприяють особистісному зросту клієнта, етично та естетично обгрунтовані і не можуть викликати психічних порушень. Визнається неприпустимим застосування маніпулятивних методик, які використовуються без відома девіанта або без повного усвідомлення ним суті терапевтичного процесу. Крім того, неприпустимими можна вважати і формування в процесі терапії нового, міфологічного, тобто ненаукового, ірраціонального, такого, що викривляє дійсність мислення клієнта (наприклад, різні види "кодування", які прямо чи побічно навіюють клієнту неправдиві умовиводи та переконання).
Принцип гуманності базується на визнані за девіантом права на свободу вибору, права на повагу. Цей принцип (згідно з Роджерівським підходом) проявляється у прийнятті психологом девіанта як цінної та унікальної особистості, прийнятті його проблем, його права відмовитися від терапії, емпатії, щирості, неупереджеиому ставленні під час взаємодії з клієнтом.
Методи виправлення різних форм її ~7
адиктивної поведінки поділяють на Засоби та методи психологічно-
консультативні, корекційні, психоте- го консультування, психоко-
рапевтичні, психофармакологічиі. рекції, психотерапії
Під психологічною допомогою '--------------------------------------------- —-———'
розуміється надання людині інформації про її психічний стан, про причини та механізми виникнення психологічних феноменів, патопсихологічних симптомів, а також активний цілеспрямований психологічний вплив на клієнта
252 Соціальна робота
з метою гармонізації його психічної діяльності, адаптації до соціального оточення, купування патопсихологічної симптоматики, реконструкція особистості для формування фрустрапійної толерантності, стресостійкості.
Традиційно виділяють три види психологічної допомоги: психологічне консультування, психокорекцію та психотерапію.
Психологічне консультування — передбачає спільне обговорення психологом та клієнтом проблем, які виникли у клієнта, можливих варіантів їх вирішення та попередження, а також, інформування клієнта про його індивідуально-психологічні особливості, специфічні для нього типи реагування, методи саморегуляції. Консультування націлене на вироблення активної позиції у клієнта по відношенню до психологічних проблем, фрустрації, стресу з метою навчання способом відновлення або збереження емоційного комфорту в критичних життєвих ситуаціях.
Діагностичний процес в структурі консультування вмістить у собі клінічне інтерв'ювання та використання експериментально-діагностичних методик та тестів для визначення особливостей функціонування психічних процесів та параметрів досліджуваного.
Суттєвим моментом психологічного консультування є процес інформування клієнта, тому що не тільки припускає неупереджении аналіз результатів тестування, але й і враховує можливі реакції особи на інформування про себе. Існує декілька методик та стратегій інформування, які суттєво різняться між собою отупінню використання оціночних категорій, фокусуванням та термінологією, яку використовує консультант.
Фокусувати (зосереджувати) увагу при інформуванні клієнта можна на:
а) виражених відхиленнях функціонування організму та психіки;
б) всіх наявних відхиленнях;
в) відхиленнях, які клієнт здатен усвідомити та змінити;
г) всьому спектрі проявів — нормальних та відхилених від них;
д) нормативних ознаках та проявах.
При цьому використовують наступні підходи подання інформації: оптимістичний, песимістичний, нейтральний.
Так одна і та ж інформація може бути подана та сприйнята як позитивна, негативна та нейтральна. Класичним прикладом цих підходів є приклад інформування про кількість води в склянці:
1) склянка — напівпорожня;
2) склянка — напівнаповнена;
3) рідина в склянці займає половину об'єму склянки.
Існують і різні підходи до оцінки виявлених клінічних, соціально-психологічних феноменів — оцінюючий та описувальний. При першому
