За даними Державної доповіді про становище молоді в Україні за підсумками 2002 р., якщо в 1992 р. було засуджено 11,6 тис. неповнолітніх, то 2002 р. — уже 20 тис.
Природно, такий стан молодіжної злочинності не може задовольнити суспільство, а це потребує вирішення деяких завдань правоохоронними органами, державними і громадськими організаціями, причетними до вирішення проблем молоді. Враховуючи, що профілактика злочинності значною мірою пов'язана з профілактикою рецидиву, одним із важливих завдань є створенням умов для ресоціалізації неповнолітніх і молоді, які відбули покарання і повернулися з місць позбавлення волі.
Значна частина цієї роботи припадає на систему соціальних служб для молоді, яка на сьогодні уже спирається на відповідну нормативно-правову базу [і]. Але ефективно реалізовувати завдання, що постають перед соціальними працівниками складно. Адже саме неповнолітні й молодь становлять ту частину звільнених з місць позбавлення волі, яка найчастіше, порівняно із звільненими дорослими, опиняється у скрутній життєвій ситуації. Це зумовлено двома категоріями проблем.
По-перше, це низка негативних соціальних чинників юридичного та матеріального характеру — відсутність, як правило, власного житла, майна, достатньої освіти, конкурентоспроможної професії, позитивного досвіду спілкування і відстоювання своїх прав у численних інстанціях, втрата набутих протягом иоиереднього життя на волі міцних соціальних зв'язків, які б допомогли у вирішенні проблем, що з'являються у неповнолітніх після звільнення з місць відбування покарань. По-друге, це відсутність достатнього життєвого досвіду, сформованих соціально-психологічних стереотипів поведінки, усталених навичок дотримання загальноприйнятих соціальних норм поведінки, які полегшують адаптацію до життя на волі. Усе це зумовлює неабиякі труднощі легалізації і набуття прийнятного соціального статусу, проблеми у працевлаштуванні, подальшому навчанні, стосунках з оточенням.
Подолання зазначених труднощів і проблем потребує цілеспрямованої скоординованої роботи багатьох державних установ і громадських організацій щодо ресоціалізації та соціальної адаптації молодих людей, які повертаються з місць позбавлення волі.У цій ситуації однією із найважливіших ланок цієї роботи стають ЦССМ. Проте, щоб діяльність соціального працівника у плані соціальио-психологічної допомоги і соціального супроводу зазначеної категорії молоді була ефективною, він повинен мати чітке уявлення про доцільні і вмотивовані напрями, передові технології і методики соціальної роботи.
232 Соціальна робота
зважаючи на те, що кожна ситуація індивідуальна, основні соціальні проблеми зазначеної категорії молоді багато в чому схожі. Найбільш повне уявлення про них дають міркування самих клієнтів, висловлені в ході спеціального соціологічного опитування "Соціальні проблеми неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі", виконаного Державним інститутом проблем сім'ї та молоді на замовлення Державного центру соціальних служб для молоді у 2002 р.
Ось характерні для даних респондентів висловлені думки:
^ "...не знаю, які мої права, на що я маю право...";
^ "... не знаю, на що маю право після звільнення, де можу працювати, як вчитися? Чи можна складати іспити екстерном?";
^ "Хочу знати закон, на що ми маємо права...";
^ "...якби ж допомагали вирішувати юридичні питання, адже рідко хто після звільнення знає свої права".
^ "Жив в інтернаті. Перший раз попав у чотирнадцять років за крадіжку, просидів три роки. Вийшов. Через шість місяців знову судили... — дали шість років. Відсидів весь строк... Куди тепер іти? Де жити?";
^ "Оскільки немає документів і прописки, лікарня за місцем проживання відмовляється надавати медичні послуги, а приватним чином неможливо через матеріальні проблеми" (хворий на виразку шлунку);
^ "...немає грошей на знеболююче" (онкологічна хвора);
^ "... хто мене візьме на роботу, я ще малий...":
^ "Треба працювати, а не беруть за віком, я — неповнолітній";
^ "Необхідно забезпечити нам право на роботу!";
•/ "Постійної роботи немає, тимчасова — вимушена, жахлива, а спробуй ще найти її...";
^ "Працюю, оскільки треба допомагати мамі і сестрі, якби не вони...";
^ "Працюю вантажником на ринку — дуже втомлююсь";
^ "Підробляю на приватній фірмі підсобним робочим";
^ "Зневіра в житті...";
^ "... немає впевненості у завтрашньому дні...";
^ "...переляканість і боязнь жити";
^ "...усього спочатку боявся";
^ "Зі старими друзями намагаюся не зустрічатися, щоб нікуди не влізти, але... жити якось треба";
^ "Луже довго сидів, втратив усіх друзів, у кожного свої проблеми...";
