В умовах товарно-грошових відносин в процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, задоволення різного роду зобов’язань у грошовій формі, а також при розподілі та перерозподілі грошових коштів виникають розрахунки і платежі.
Сукупність усіх грошових платежів утворює грошовий оборот.
На мікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругооборот індивідуального капіталу. При цьому гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, є його складовою частиною і елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу.
На макроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому його називають ще сукупним грошовим оборотом.
У сукупному грошовому обороті гроші функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу.
Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту. Їх можна об’єднати в такі групи:
Ø Фірми – суб’єкти, що забезпечують створення і реалізацію ВНП.
Ø Домашні господарства – суб’єкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і є кінцевими його споживачами.
Ø Державні структури – суб’єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього.
Ø Фінансові посередники – суб’єкти грошового ринку, що спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.
Грошовим оборотом взаємопов’язуються основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб’єктами:
Ø Ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт.
Ø Ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал, інформацію та природні ресурси).
Ø Фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти.
Ø Світовий ринок, через який здійснюється зв’язок внутрішньої економічної системи із „зовнішнім” світом.
Усі розрахунки і платежі, які становлять грошовий оборот, можна згрупувати в кілька великих потоків залежно від їх призначення у відтворювальному процесі. Це дає можливість схематизувати весь грошовий оборот у вигляді кількох взаємопов’язаних потоків руху грошей, які здійснюються циклічно, за колом.
У наведеній схемі для зручності показано лише грошові потоки і не показано зворотні потоки товарів і послуг. крім того, допускається. що всі ресурси, необхідні фірмам для підтримання їх діяльності, як і самі фірми, повністю перебувають у приватній власності сімейних господарств.
Грошові потоки
Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (чи його частину) процесу розширеного відтворення.
Виділено такі окремі грошові потоки:
1) сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ресурсів (робоча сила, земля, споруди тощо);
2) оплата урядовими органами праці державних службовців;
3) трансфертні платежі – всі виплати, які здійснює держава домашнім господарствам;
4) доходи домашніх господарств (заробітна плата, проценти, дивіденди тощо), які становлять національний дохід.
Далі національний дохід поділяється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. Переважна його частина витрачається домашніми господарствами на споживання, у зв’язку з чим оплачуються купівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів і на світовому ринку. Певна частина доходу домашні господарства сплачують уряду у вигляді податків, що створює потік.
Не витрачена на споживання та сплату податків частина доходу – це заощадження домашніх господарств, які надходять на фінансовий ринок.
Заощадження населення у цій моделі виступають єдиним джерелом надходження коштів на фінансовий ринок, а тому є єдиним джерелом інвестування розширення виробництва в секторі „фірми”. У зв’язку з цим формується грошовий потік, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників та доходи від емісії цінних паперів.
Мобілізовані на фінансовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва, внаслідок чого формується новий грошовий потік.
До послуг фінансового ринку, крім фірм, звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття державних видатків. Мобілізація урядом коштів на фінансовому ринку зумовлює появу грошового потоку, а витрачання цих коштів – потоку.
Якби домашні господарства всі купівлі здійснювали на внутрішньому ринку продуктів, то грошових коштів, що надійдуть на цей ринок за вказаними трьома потоками, було б достатньо, щоб реалізувати весь обсяг національного продукту, запропонованого фірмами на цьому ринку. В такому разі, одержаний фірмами виторг утворив останній грошовий потік, який би „замкнув” кругообіг грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого внутрішнього національного продукту (ВНП) і дорівнює обсягу національного доходу (НД).
Балансування потоків і має вирішальне значення для нормального функціонування грошового обороту й усієї економічної системи, для забезпечення сталості грошей і кон’юнктури ринку.
Оскільки економіка України відкрита і її зв’язки зі світовим ринком інтенсивно розвиваються, розкриємо потоки, які зв’язують внутрішній оборот зі світовим ринком:
Ø оплата продуктів, що надходять в країну за імпортом;
Ø надходження в країну грошей зі світового ринку в оплату експорту;
Ø чистий відлив капіталу з внутрішнього ринку на світовий;
Ø чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.
Якщо імпорт перевищує експорт, то через потік відпливає на світовий ринок грошей більше, ніж надходить через потік.
Потік (національний продукт) виявиться меншим потоку (національного доходу) на величину чистого імпорту (перевищення обсягу імпорту над експортом за певний період). Виникнуть ускладнення з реалізацією створеного в країні національного продукту.
Збалансування потоків, що обслуговують ринок продуктів, за умов чистого імпорту забезпечується через залучення грошових коштів у внутрішній оборот зі світового грошового ринку шляхом одержання позик у зарубіжних банках чи продажу на іноземних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій, векселів тощо).
Збалансування грошових потоків за умов чистого експорту здійснюється шляхом розміщення одержаних коштів на іноземних ринках через механізм фінансових операцій. Тоді посилюється відлив капіталу з внутрішнього фінансового ринку і відновлюється його збалансованість.
Отже, через механізм урівноваження чистого імпорту припливом капіталу і чистого експорту відливом капіталу досягається збалансованість грошових потоків, які пов’язують національну економіку з іноземними ринками, та збалансованість усього грошового обороту країни.
Загальна збалансованість грошового обороту вимагає вирівнювання перш за все національного доходу і національного продукту. Для цього повинні балансуватися і всі пов’язуючи їх між собою грошові потоки. За напрямками руху грошей відносно національного доходу ці потоки розділяють на дві групи:
Ø потоки втрат (чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту);
Ø потоки ін’єкцій (інвестиції, державні закупівлі, надходження від чистого експорту).
На суму втрат зменшується, а на суму ін’єкцій збільшується внутрішній грошовий оборот і можливості реалізації національного продукту.
Для збалансування національного доходу і національного продукту потоки втрат і потоки ін’єкцій повинні вирівнюватися.
