Специфіка функціонування грошей на етапі становлення ринкових відносин. Роль грошей як результат реалізації функцій грошей: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження та світових грошей. Залежність ролі грошей у економіці від рівня розвитку товарного виробництва та адекватних йому суспільних умов. Спільні та відмінні риси командно-адміністративної та ринкової економіки з точки зору ролі грошей у їх розвитку.
Роль і призначення грошей у економіці країни з вирішення завдання завдання стабілізації економіки та забезпечення її сталого розвитку. Якісний та кількісний аспекти визначення ролі грошей у розвитку економіки. Еволюція ролі грошей в економіці України. Сучасні тенденції розвитку ролі грошей на національному та світовому рівнях.
Підвищення ефективності економічних процесів за рахунок застосування новітніх механізмів використання грошей та їх функціонального призначення на етапі розвитку інтеграційних процесів і глобальних перетворень світової економіки.
Мета – формування системи теоретичних знань з ролі грошей у ринковій економіці.
Завдання – формування у студентів усвідомлення ролі грошей в ринковій економіці, вміння досліджувати їх роль на сучасному етапі та порівнювати з іншими періодами існування грошей.
Очікувані результати (компетенції): усвідомлення студентами ролі грошей в ринковій економіці, вміння досліджувати їх роль на сучасному етапі та порівнювати з іншими періодами існування грошей.
Міжпредметні зв’язки: лекція поглиблює та конкретизує знання студентів, здобуті в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка», «Політична економія» та «Історія економіки та економічної думки» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб’єктів.
Роль грошей у ринковій економіці полягає у тому, що вони перетворюються в капітал або само зростаючу вартість.
Гроші стають капіталом у відтворенні індивідуального капіталу.
Це стає можливим тому, що:
1) їх функціонування включено в кругооборот промислового капіталу;
2) вони є вихідним пунктом у результаті кругообороту капіталу.
3В
Г – Т... В...Т 1 – Г 1
РС
Гроші обслуговують виробництво і реалізацію суспільного капіталу.
З 80-х років ХХ століття посилюється роль грошей як інструменту регулювання економіки. Відповідно до монетарної концепції проводиться грошово-кредитна політика.
Гроші в економіці розвинутих країн – це боргові зобов’язання держави і комерційних банків.
Боргові зобов’язання успішно виконують функції грошей доти, доки їх вартість (купівельна спроможність) відносно стабільна.
Відповідальність держави за стабілізацію вартості грошової одиниці:
1) проведення відповідної фіскальної політики;
2) ефективний контроль за пропозицією грошей.
Базові терміни та поняття:
Повноцінні гроші – карбувались із дорогоцінного металу, тому мали
власну внутрішню вартість (на етапі зародження і становлення ринкових
відносин).
Неповноцінні гроші - це гроші, які набувають своєї вартості виключно в обігу, сучасні готівкові (банкноти або чекові депозити) мають відносну вартість, яка визначається їх купівельною спроможністю.
Стабільність – здатність грошей протягом тривалого періоду зберігати однакову купівельну спроможність.
Купівельна спроможність грошей – кількість товарів (послуг), які можна придбати за одну грошову одиницю
Емісія – процес випуску (карбування) грошових знаків у всіх формах в обіг.
Сеньйораж – монетарний доход, який одержує держава від емісії грошей. Він утворюється, якщо номінальна вартість грошової одиниці перевищує витрати на її виробництво.
Банкнота – простий вексель емісійного банку, безстрокове зобов’язання, не пов’язане з конкретною торговельною операцією. Випускаються у купюрах різного номіналу і знаходяться в обігу будь-який термін.
Семінарські заняття по темі 2
1.Специфіка функціонування грошей на етапі становлення ринкових відносин.
2.Роль і призначення грошей у економіці країни.
3.Підвищення ефективності економічних процесів за рахунок застосування новітніх механізмів використання грошей та їх функціонального призначення
Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:
Порівняйте роль грошей у ринковій та плановій економіках. Виокреміть перспективи розвитку ролі грошей у економічному розвитку та житті суспільства.
Самостійна робота студента
1. Роль грошей в економіці України.
2. Роль грошей у економіці колишнього СРСР.
3. Еволюція ролі грошей у економіці.
4. Перспективи розвитку ролі грошей в економіці та житті суспільства
ЛІТЕРАТУРА. Основна [11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [36,53,67,70]
ТЕМА 3. ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ
Класична кількісна теорія грошей. Еволюція постулатів кількісної теорії. Науковий внесок К.Маркса у розвиток теорії грошових відносин. Мажиналізм як методологічна основа сучасних теорій грошових відносин.
Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей. Внесок І. Фішера до кількісної теорії грошей. Представники «Кембриджської школи» та їх внесок до теорії грошей. Вклад Д. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей. Кейнсіансько-неокласичний та неокейнсіанський напрямки теорії грошей.
Сучасний монетаризм. Внесок М.Фрідмена до теорії грошей. Сучасний синтез теорії грошей. Монетаристи-неокласики, монетаристи-градуалісти та монетаристи-прагматики.
Роль держави у регулюванні економіки з позицій кейнсіанства та монетаризму: спільні риси та відмінності. Внесок вітчизняних науковців у розвитку теорії грошей.
Мета – формування системи теоретичних знань з теорій грошей.
Завдання – ознайомлення з теоріями грошей, вміння досліджувати різні напрями розвитку теорій грошей та проводити їх компаративний та ретроспективний аналіз
Очікувані результати (компетенції): формування у студентів уявлення про теорії грошей, вміння досліджувати їх роль на сучасному етапі та порівнювати з іншими періодами існування грошей. Вміння проводити ретроспективний та компаративний аналіз цих теорій.
Міжпредметні зв’язки: лекція поглиблює та конкретизує знання студентів, здобуті в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка», «Політична економія» та «Історія економіки та економічної думки» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб’єктів.
Кількісна теорія грошей є нині пануючою. Згідно з цією теорією вартість грошей і рівень товарних цін змінюється залежно від кількості грошей в обігу: чим їх більше, тим ціни на товари вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки.
Слід звернути увагу на те, що кількісна теорія грошей включає два базових положення:
· принцип причинності, тобто зміна цін на товари пояснюється змінами кількості грошей в обігу;
· принцип пропорційності, тобто ціни на товари змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу.
Кількісна теорія грошей пройшла тривалий шлях свого розвитку. Розрізняють ранню та сучасну кількісну теорію грошей. Загальна оцінка ранньої теорії зводиться до такого: вона залишалася механістичною, тобто спрощено представляла зв’язок між кількістю грошей в обігу та рівнем товарних цін і тільки на макроекономічному рівні, не вникаючи в процеси, що відбуваються у середині економічних суб’єктів. Другий етап розвитку кількісної теорії грошей почався з початку ХХ століття, коли золоті монети почали витіснятися з обігу, частіше стали з’являтись нерозмінні на золото гроші й все більшій кількості економістів ставало очевидним, що гроші відіграють активну роль у ціноутворенні, що фактор їх кількості впливає на зміну товарних цін.
Слід зазначити, що першим, хто зробив спробу чіткіше сформолювати взаємозв’язок різноманітних ключових факторів грошової і негрошової сфер щодо кількісної теорії грошей, був американський економіст І.Фішер. Він висунув трансакційну версію кількісної теорії на базі так званого “рівня обміну”:
MV = å PQ,
де М – маса грошей, що знаходяться в обігу протягом певного періоду;
V – швидкість обігу грошової одиниці; P – ціна індивідуального товару, реалізованого за вказаний період; Q – загальна маса товарів (фізична), що реалізується у даному періоді.
І.Фішер зробив висновок, що P - безпосередньо залежить від M.
Ціни можуть зростати при незмінній кількості грошей, тобто на ціну впливає кількість товарів, які виготовлені й поставлені на ринок:
MV
P = ---------
Q
І.Фішер вивчав усі фактори зміни цін, але перевагу віддавав M; V – похідний фактор, він формується залежно від М та від стану сфери обігу. Заслуга І.Фішера полягає у тому, що він звернув увагу на М. Велике значення має Q, оскільки V – та виробництво товарів можуть змінюватися самі по собі, незалежно від зміни М під впливом технічного прогресу, суспільного поділу праці, психології людини та інших факторів, безпосередньо непов’язаних з грошовою масою.
Свій вклад у розвиток теорії грошей вніс і Дж.М.Кейнс. Він пов’язав кількісний фактор грошової маси з реальними відтворювальними процесами і через них простежив за зв’язком між кількістю грошей і цінами на товари. Кейнс знайшов цей зв’язок через норму банківського процента. У теорії Дж.Кейнса обгрунтовано, що маса грошей (М) не такою мірою безпосередньо пов’язана з цінами, як раніше, а вона зв’язана через масу доходу і норму процента:
M = L1(q) + L2(j),
де М – маса грошей; q – загальний дохід; j – дохід який сформувався у зв’язку з нормою процента; L1 і L2 – попит на гроші; L2 – названо спекулятивним доходом, який отримують від банківського процента.
Слід звернути увагу на те, що в 50-ті роки ХХ століття було очевидно, що країни з ринковою економікою втягуються у глобальну інфляцію, про неї йшлося у програмах багатьох західних країн. Учені намагаються відшукати її причини у кейнсіанських твердженнях, тобто в судженні про те, що будь-які доходи можуть зняти тиск маси грошей на ціни. Відродилася неокласична кількісна теорія грошей у вигляді монетаристської теорії, головним представником якої є американський економіст М.Фрідмен.
Звинувачуючи Дж.Кейнса у виправданні політики інфляції, сучасні монетаристи знову повернулися до аналізу прямого зв’язку між грошима та цінами на макрорівні, стверджуючи, що зростання маси грошей веде до зростання цін. В умовах, коли на світовому рівні активно діє ринковий механізм, економічні цикли згасли, а всі економічні показники змінюються помірно, фізична маса товарів (Q), що підлягає реалізації, стає керованою, передбачливою, прогнозованою; монетаристи можуть передбачити зростання Q на 1, 2, 3, 4... процентів. Головний фактор тут М, який перебуває в руках уряду – емісія грошей. Монетаристи твердять, що не треба займатися тими процесами, що ними займались кембріджські економісти. “М ” на рівні цін (P), що склалися і “V” виробництва, яке чи є чи буде, - це теорія місця грошей, грошової політики в економічній теорії.
М.Фрідмен розробив відповідні рекомендації для уряду щодо грошової політики. Він підрахував, що якщо б у США “ М ” щороку збільшувалось на 4%, то ціни були б стабільними, тобто 3% на приріст виробництва продукції, 1% на уповільнення швидкості обігу грошової маси. Маргарет Тетчер запозичивши ці ідеї, вивела Великобританію з важкого економічного стану. Сучасний монетаризм є характерним для високорозвинутої ринкової економіки.
Базові терміни та поняття:
Монетаризм – школа в економічній науці, яка ставить гроші у центр макроекономічної політики. Монетаризм базується на кількісній теорії грошей, що пов’язує рівень цін з кількістю грошей у народному господарстві країни. Монетаризм стверджує, що грошові фактори мають визначальний вплив на економіку і що, зокрема збільшення грошової маси державою веде швидше до інфляції, ніж до підвищення зайнятості.
Монетарист – людина, яка дотримується монетаристської теорії.
Монетизація – продаж урядом цінних паперів банкам з метою фінансування дефіциту бюджету.
Трансакція – (лат. transactio - завершення) – операція, угода, що супроводжується взаємними поступками.
Фінансовий інструмент – засіб, який використовується урядом для досягнення своєї макроекономічної мети. Наприклад, державні видатки та оподаткування можуть розглядатися як інструменти, спрямовані на досягнення повної зайнятості.
Семінарські заняття по темі 3
1. Класична кількісна теорія грошей.
2. Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей.
3. Сучасний монетаризм.
Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:
Дослідіть здобутки І. Фішера у сфері теорії грошей. Поясніть його вплив на розвиток сучасної економічної думки
Самостійна робота студента
1. Внесок українських науковців до теорії грошей.
2. Сучасні течії грошової теорії.
ЛІТЕРАТУРА. Основна [11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [36,53,67,70]
