Грошова маса – це сукупність залишків грошей у всіх формах, які знаходяться у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент.
Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів.
Грошовий агрегат – це визначена законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічна група ліквідних активів.
Грошові агрегати формуються на основі таких принципів:
1) грошова маса включає не лише готівкові гроші, а й депозитні;
2) уся грошова маса поділяється на ту, що є в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості;
3) сукупна грошова маса включає також банківські внески, депозити та цінні папери з фіксованим доходом.
Грошові агрегати будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності.
Агрегат М1 – це грошова маса у вузькому розумінні. Він включає найбільш ліквідні форми грошей – готівкові гроші та банківські внески до запитання (трансакційні депозити).
Агрегат М2 включає грошові форми агрегату М1, а також строкові та ощадні внески в комерційних банках.
Агрегат М3 включає грошові форми агрегату М2, депозитні сертифікати, ощадні внески в спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів.
В окремих країнах, наприклад в США, банківська статистика виділяє ще й агрегат L, який складається з М3, а також банківських акцептів, комерційних паперів, державних цінних паперів та деяких інших форм фінансових активів. Вважається, що цей агрегат повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні.
З 1993 року НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агрегатного методу. Національний банк визначає такі агрегати:
Ø М0 = готівка (гроші поза банками);
Ø М1 = М0 + депозити до запитання;
Ø М2 = М1 + строкові депозити та інші кошти (наприклад, валютні заощадження);
Ø М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.
Крім грошових агрегатів, НБУ визначає показник, що називається грошовою базою.
Грошова база – це гроші, які не беруть участі в кредитному обороті та грошовому обігу, але створюють базу для їх розширення. Вона включає агрегат М0, готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ.
На величину грошової маси, крім загальноекономічних, впливають такі фактори:
Ø зобов’язання комерційних банків за кредитами, що отримані від центрального банку;
Ø сальдо іноземних активів в умовах їх конвертації в національну валюту;
Ø купівля-продаж емісійними установами на ринку цінних паперів облігацій державної позики;
Ø не резервні зобов’язання банківських установ (капітал і прибуток від емісійної діяльності тощо).
Швидкість обігу грошей – це показник того, наскільки швидко відбувається перехід грошей від одного суб’єкта грошових відносин до іншого в обслуговуванні економічних операції за певний період. Він показує, скільки разів у середньому за рік (за період) певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг.
Швидкість обігу грошей виражається рівнянням:
;
де V – швидкість обігу грошей;
Q – фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовується;
Р – рівень цін товарів і послуг;
М – маса грошей, що перебуває в обігу.
Статично показник швидкості обігу грошей виражається або числом оборотів однойменної грошової одиниці за певний час, або тривалістю одного обороту.
На швидкість обігу грошей впливають такі фактори:
Ø обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;
Ø величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;
Ø рівень розвитку ринкових зв’язків між суб’єктами процесу відтворення;
Ø збалансованість попиту і пропозиції на ринку;
Ø рівень розвитку маркетингу;
Ø рівень інфляції;
Ø рівень розвитку економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи, ринку цінних паперів тощо.
Швидкість обігу грошей обернено пропорційно пропозиції грошової маси. Це означає, що у випадку зменшення кількості грошей, що обслуговує певну величину ВНП, швидкість обігу кожної грошової одиниці зростатиме. Недостатність грошової маси, необхідної для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу грошей. Таке прискорення здійснюється автоматично методом саморегулювання.
Базові терміни та поняття:
Бартер – обмін одного товару на інший без допомоги грошей.
Білонна монета – розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу
Готівкові гроші – виготовлені з паперу або іншого малоцінного металу знаки вартості.
Депозитні гроші – неповноцінні знаки вартості, які не мають речового виразу й існують лише у вигляді певних сум на розрахунках у банках.
Електронні гроші – різновид депозитних грошей, які означають, що переведення грошових сум по рахунках в банках здійснюється автоматично з допомогою ЕОМ за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків.
Кредитна картка – іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунку і дає йому можливість оплатити через ЕОМ свої покупки і погасити борги переказом грошей по рахунку без використання готівки.
Кредитні гроші – неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують у обігу на основі кредитних стосунків.
Монета – установленої форми зливки металу, вагу і пробу яких засвідчує своїм штемпелем держава.
Грошовий агрегат – показник грошової маси, в якому зібрана певна її частина, наприклад Мо – маса готівкових грошей в обігу.
Грошовий мультиплікатор – це коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії.
Грошовий оборот – сукупність переміщень грошових коштів між економічними суб’єктами в процесі обміну щодо погашення грошових зобов’язань.
Грошові потоки – частини грошового обороту, що відображають певні платежі (наприклад, за товари, послуги, працю) формування та використання фінансових ресурсів держави тощо.
Маса грошей – сукупність грошових коштів у будь-якій формі, яка є в розпорядженні економічних суб’єктів у даний момент.
Приклади рішення задач
Семінарські та практичні заняття по темі 4
1. Поняття та складові маси грошей, що обслуговує грошовий оборот, базові гроші та грошові агрегати.
2. Механізм поповнення маси грошей в обороті. Характеристика грошового мультиплікатора.
3.Сутність та вимоги закону кількості грошей, необхідних для обороту.
Задачі, завдання для практичних занять:
Задача 1. Користуючись даними таблиці, визначити рівень монетизації ВВП України за кожен рік. Вкажіть, достатній чи ні цей рівень для нормального функціонування економіки.
Млрд.грн.
| Рік | ВВП, млрд. грн | Грошовий агрегат М0 | Грошовий агрегат М1 | Грошовий агрегат М2 | Грошовий агрегат М3 | Рівень монетизації ВВП України, % |
| 172,0 | 12,8 | 20,8 | 31,5 | 32,3 | ||
| 204,2 | 19,5 | 29,8 | 45,2 | 45,8 | ||
| 225,8 | 26,4 | 40,3 | 64,3 | 64,9 | ||
| 267,3 | 33,1 | 51,5 | 94,9 | 95,0 | ||
| 345,1 | 42,3 | 67,1 | 125,5 | 125,8 | ||
| 424,7 | 60,2 | 98,6 | 193,1 | 194,1 | ||
| 535,9 | 74,9 | 123,3 | 259,4 | 261,1 | ||
| 712,9 | 111,1 | 181,7 | 391,3 | 396,2 | ||
| 950,5 | 154,8 | 225,1 | 512,5 | 515,7 | ||
| 914,7 | 157,0 | 233,7 | 484,7 | 487,3 | ||
| 1086,7 | 182,8 | 89,9 | 596,8 | 597,8 |
Задача 2. Станом на 01.04.2011 на коррахунку в НБУ знаходилося 15 млрд.грн. обов’язкових резервів комерційних банків. Визначити, які ще дані необхідні для визначення середньої ставки резервування та визначити її.
Задача 3. Користуючись даними таблиці, розрахувати коефіцієнт грошової мультиплікації щорічно. Проаналізувати динаміку даного показника.
| Рік | Грошова база | Грошовий агрегат М0 | Грошовий агрегат М1 | Грошовий агрегат М2 | Грошовий агрегат М3 | Коефіцієнт мультиплікації |
| 30, 8 | 26,4 | 40,3 | 64,3 | 64,9 | ||
| 40,1 | 33,1 | 51,5 | 94,9 | 95,0 | ||
| 53,7 | 42,3 | 67,1 | 125,5 | 125,8 | ||
| 82,7 | 60,2 | 98,6 | 193,1 | 194,1 | ||
| 97,2 | 74,9 | 123,3 | 259,4 | 261,1 | ||
| 141,9 | 111,1 | 181,7 | 391,3 | 396,2 | ||
| 186,6 | 154,8 | 225,1 | 512,5 | 515,7 | ||
| 194,9 | 157,0 | 233,7 | 484,7 | 487,3 | ||
| 225,7 | 182,8 | 289,9 | 596,8 | 597,8 |
Індивідуальна робота студента під керівництвом викладача:
1. Особливості грошового обороту в Україні.
2. Перспективи змін структури грошового обороту в Україні.
Самостійна робота студента
1. Особливості грошового обігу у країнах з розвинутою ринковою економікою
2. Особливості грошового обігу у країнах, що розвиваються
3. Грошові агрегати країн світу
ЛІТЕРАТУРА. Основна [2,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,22,23,24,25]; додаткова [35,36,39, 67,70,86].
ТЕМА 5. ГРОШОВИЙ РИНОК
Грошовий ринок. Гроші як об’єкт купівлі-продажу. Попит, пропозиція, ціна грошей. Інституційна модель грошового ринку. Канали прямого і опосередкованого фінансування. Ринок грошей та ринок капіталів. Банки і небанківські фінансово-кредитні структури як суб’єкти грошового ринку.
Попит на гроші. Основні мотиви попиту на гроші: транзакційний мотив, мотив завбачливості, портфельний мотив. Чинники, що визначають параметри попиту на гроші. Номінальний та реальний попит на гроші. Теоретичні моделі попиту на гроші.
Пропозиція грошей. Загальні теоретичні положення пропозиції грошей. Механізм формування пропозиції грошей. Банкнотна та депозитна емісія. Грошовий мультиплікатор та його роль у формуванні пропозиції грошей.
Графічна модель грошового ринку. Рівновага на грошовому ринку та процент. Фактори, що визначають рівновагу грошового ринку. Рівноважна процентна ставка.
Мета – формування системи теоретичних знань з сутності та структури грошового ринку.
Завдання – усвідомлення сутності грошового ринку, вивчення його структури та механізму функціонування.
Очікувані результати (компетенції): формування у студентів уявлення про сутність, структуру та механізм функціонування грошового ринку, вміння аналізувати його основні характеристики..
Міжпредметні зв’язки: лекція поглиблює та конкретизує знання студентів, здобуті в процесі вивчення дисциплін «Макроекономіка» та «Фінанси» з акцентом на проблематику грошово-кредитних відносин економічних суб’єктів.
