Методичні рекомендації до практичного заняття

Для того щоб більш правильно сформулювати чи стратегію ідентифікувати приховану стратегію необхідно знати основні види стратегій. Система класифікації стратегій підприємства включає ряд

ознак за якими стратегія поділяється на наступні групи:

§ за ієрархією в системі керування – корпоративна, ділова, функціональна, операційна;

§ за функціональним критерієм – маркетингова, виробнича, фінансова, організаційна, соціальна;

§ за стадією життєвого циклу бізнесу – стратегія росту, стратегія утримання, стратегія скорочення;

§ виходячи з конкурентної позиції на ринку – стратегія лідера, стратегія претендента, стратегія послідовника, стратегія новачка;

§ за способом досягнення конкурентних переваг – стратегія мінімальних витрат, стратегія диференціації, стратегія зосередження;

§ за рівнем розосередження бізнесу – стратегія вузької спеціалізації, стратегія диверсифікованості.

Корпоративна стратегія – стратегія для компанії і сфер її діяльності в цілому. Необхідна для досягнення цілей на загальному корпоративному рівні. Відповідальні за створення і виконання особи: керівники вищого рангу, менеджери вищої ланки.

Ділова стратегія – розробляється для визначення кожного окремого виду діяльності підприємства. Відповідальні за розробку особи: генеральні директори, керівники підрозділів (рішення приймаються корпоративним керівництвом чи радою директорів).

Функціональна стратегія – розробляється для кожного функціонального напрямку діяльності. Кожна сфера діяльності має виробничу стратегію, стратегію маркетингу, фінансів і т.п. Відповідальні за розробку особи: керівники середньої ланки (рішення приймаються керівниками функціональних підрозділів).

Операційна стратегія – більш вузька стратегія для основних структурних одиниць (заводів, торгових регіональних представників, відділів). Рішення приймають глави відповідних підрозділів.

5. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ДО ВИКОНАННЯ індивідуальних ЗАВДАНЬ

 

Індивідуальна науково-пошукова робота є однією з форм самостійної навчальної і науково-дослідної роботи студентів.

Ціль дослідної роботи полягає в тому, щоб навчити студентів пов’язувати теорію з практикою, користуватися літературою, статистичними даними, розвинути уміння аналізувати складні питання та робити висновки.

Кращі роботи представляються на конкурс.

Робота студента складається з наступних етапів: вибір теми на основі тематики, розробленою кафедрою; нагромадження інформаційного матеріалу; підготовка і написання роботи; захист роботи на семінарі чи конференції.

Студенти представляють роботи на кафедру протягом навчального року.

Робота повинна мати наступну структуру: план, короткий вступ, виклад основного змісту теми, висновок, список використаної літератури.

Розробка обраної теми починається з ознайомлення з відповідною літературою. Але перш, ніж приступити до її підбору, доцільно намітити план роботи з літературою і загальний попередній план роботи.

Попередній план складається звичайно з трьох-чотирьох питань, у процесі роботи він уточнюється і конкретизується.

План — це логічна основа роботи, від правильного його складання в потім залежить структура, зміст, логічний зв'язок частин.

Доцільно попередньо намічений план роботи погодити на консультації з викладачем кафедри економіки підприємства, що веде семінарські заняття чи читає лекційний курс.

План не слід зайво деталізувати, у ньому перелічуються основні, центральні питання теми в логічній послідовності. Глави можна не розбивати на параграфи. Перелік основних питань закінчується висновком, що представляє узагальнення найважливіших положень, висунутих і розглянутих у роботі.

Маючи попередній план, студент звертається до бібліографії. Істотну допомогу в ознайомленні з бібліографією студенту можуть зробити бібліотечні каталоги (алфавітний, систематичний, предметний), довідкова література (енциклопедії, словники).

При роботі необхідно уважно вивчити відповідну літературу, включаючи монографії, статистичні збірники, матеріали, що публікуються в журналах: «Економіка України», «Економіст», «Российский экономический журнал», «Вопросы экономики», «Экономист», «Мировая экономика и международные отношения», та ін.

Джерелами фактичного матеріалу можуть служити статистичні збірники, газети, журнали.

Коли студент у достатньому обсязі накопичив і вивчив матеріал, він приймається за його систематизацію і розробку більш повного плану. Уважно перечитуючи накопичені матеріали, він розташовує його в тій послідовності, що представляється йому найбільш доцільною. Одночасно студент фіксує власні думки, які він вважає потрібними визначити.

Основній частині передує вступ. У ньому необхідно показати значення, актуальність проблеми, що розглядається, обґрунтованість причини вибору теми. Крім того, слід зазначити, у яких працях відомих учених-економістів розглядається і досліджується ця проблема, сформулювати основну задачу, що ставиться в роботі.

В основній частині роботи велика увага варто приділити глибокому теоретичному висвітленню як теми в цілому, так і окремих її питань, правильно зв'язати теоретичні положення з практикою, конкретним фактичним і цифровим матеріалом. Виклад повинний здійснюватися відповідно до складеного плану.

Робота повинна бути написана чіткою мовою, без повторень, скорочень, протиріч між окремими положеннями.

Велике значення має правильне оформлення роботи. На титульному листі необхідно вказати назва вузу, факультету, дослідження, групу, своє прізвище і по батькові, прізвище наукового керівника. На наступному листі оформлюється план роботи, з указівкою сторінок відповідних розділів.

Дослідження повинне бути написано розбірливо. Цитати, що приводяться в тексті, а також статистичні дані повинні посилатися на відповідні джерела, з яких вони узяті, із вказівкою автора, назви роботи, тому, сторінки. Текст роботи пишеться з одного боку листа з залишенням полів, кожен пункт плану з нової сторінки. Сторінки повинні бути пронумеровані. Обсяг дослідження 25-30 сторінок машинописного тексту.

В кінці дослідження приводиться список використаної літератури, що складається в наступній послідовності:

1. Офіційні матеріали (закони, укази).

2. Інші використані в роботі джерела за абеткою прізвищ авторів.