Епоха Просв-ва в Франції. Заг харак-ка. Періодизація. Основні риси фр літ-ри XVIIIст. 2 страница

43. Гюстав Флобер і його місце у французькій літературі. Роман «Мадам Боварі», ідейно-художні особливості, проблематика, система образів. Виріс у добрій, поважній сімї. Захоплювався театром (пєсам Молєра) сам писав деякі сценки. Був актором. Пробував писати вірші. В ліцейські роки редагує рукописний жунал «Мистецтво і прогрес». Пише новелу «Подорож до пекла». Погляди Флобера сформували у 40-х рр своєрідний фаталізм. «Щастя – обман, пошуки якого спричиняють всі життєві біди. Спокій дуже схожий на щастя» (Флобер). В центрі його творів – трагедія окремої людини й усього суспільства в умовах соціального і національного гноблення. Над першим романом «Пані Боварі» працював 5 років. В центрі конфлікту – пані Боварі, її особиста драма, порушує одну із важливих суспільних проблем – порочність буржуазної сімї, що грунтується на капіталі, на приватній наживі. Однією з найбільших проблем у роботі над роман є поєднання огидного суспільного буття з поетичним баченням природи і краси. Найяскравішим прийомом була його портретна майстерність. “Мадам Боварі ” став новим словом у європейському мистецтві. Таким чином літературних творів ще ніхто не писав. Автор передає бачення світу Емми Боварі, тому ми співчуваємо героїні, жаліємо її. Сам Флобер ставився до Емми іронічно, бачив її обмеженість і егоїзм. Але під час створення твору перевтілився на неї, причому перевтілився до такого ступеню, що під час написання сцени отруєння і смерті Емми сам відчув ознаки отруєння миш’яком, в нього навіть з’явилися небезпечні симптоми, і йому викликали карету швидкої допомоги. Точка зору Емми на світ є цілком протилежної світогляду письменника: те, що в Емми викликає огиду, наприклад сільське життя, Флобер дуже любив; література, якою зачитується “учениця Ламартина”, нічого, окрім іронії у письменника не викликає. У роману нібито існує два автори – Гюстав Флобер і сама Емма, яка інколи може переконати нас у своїй правоті. Композиція роману теж дивує: ми прочитали вже півкнижки, а ніякої мадам Боварі перед нами не з’являється. Чому ж тоді роман має таку назву? І чому ми так довго вивчаємо життя Шарля Боварі, майбутнього чоловіка Емми, який ще не зустрівся із нею? У фіналі письменник детально і іронічно розповідає про успіхи революціонера-кар’єриста аптекаря Оме, які відбулися тоді, коли Емми вже не існувало на цьому світі. Відповідь надає підзаголовок роману – “провінційні звичаї”. Флобер пише про Францію, про її долю, про її суть, яку може показати тільки провінція. Столиці завжди є космополітичними. Таким чином картина пересічного життя набуває якості багатовимірності, надає читачу можливість зазирнути у глибину життя. Емма, красива, елеґантна, емоційна, узагальнює в собі Францію, з її трьома революціями, які Флобер вважав облудою. Так само, як Емма нищить життя своєї патріархальної родини, повіривши у “романи-обмани”, так само Франція знищила саму себе, повірила у “ідеї-обмани”. Емма вчиняє жорстоко і одночасно наївно, і ми не помічаємо її жорстокості, тому що її наївність чарує нас. Емма руйнує життя Шарля і Берти, але і сама при цьому страждає, і ми співчуваємо “нещасній”, тому що свідомість саме Емми опинається на авансцені, а сам автор залишається десь дуже далеко, подібно богам, які створили людство і спостерігають за його помилками, перебуваючи на дев’ятому небі. Шарль, сільський лікар, є людиною звичайною. Шарль по-справжньому кохає Емму, і тільки він, той кого вона зраджувала, обкрадала, кому постійно брехала, залишається поряд у скрутну годину. Емма це розуміє, але занадто пізно, вижити вона вже не зможе.

44. Реалізм як напрям у літературі 19 ст., його особливості, історичні та літературно-естетичні передумови розвитку. Це епоха глобальних зрушень у літературі, культурі і мистецтві. У цей період у літ відбувається переворот, повязаний з принципово новим розумінням мистецтва і співвідношення йог з людським буттям. Мистецтво намагається наслідувати життя. Спочатку людина передавала світ у своїх творах так, як вона це розуміла. У періоди Відр і Ренесансу на перше місце – наука і розум, у період просв – розум і античність, у період Романт і Реаліз – ідея, людина нещасна, опис її страждань, почуттів. Реалізм - напрямок, що змінює романтизм. Тепер реалізм трактується як історичний варіант романтизму У Реалізмі реальна дійсність, твори виконували відповідну суспільно-значиму роль, виховували і впливали на читачів з метою покращення життя. В к. 19 ст відбувається багато подій – фр. Революція, внаслідок – розчарування, все закінчується крахом. Криза назріває в економіці. Швидко розвивається наука, що призводить до різкого росту капіталу (одні багатіють, інші бідніють). Війни з Нім, Данією призводять до того, що в ост. тритині 19 ст. всю Європу охоплює заг криза. Виникає Декаданс – заг настрій Європи ост.тритини 19ст. У перекладі озн занепад, крах. Проявився в літературі(поезії, прозі, драмат). Гол. Герой – люд, яка відчуває свою відчуженість в світі, втрату моральних ідеалів і віру в майбутнє. Смерть – ідея, до якої треба прагнути, після смерті душа досягне вічного блаженства. Досягнути блаженства заважало реальне, матеріальне життя. У творах – містика, фантастика, ірраціональність. Реалістичний твір подається як узаальнення – ральність. Основну увагу звертає на життєві факти (історичні події). Реалістичні романи спираються на закони науки, теорії, змальовують реальність найбільшого наближення до життя. Основні риси реалізму: 1) тяжіння до достовірності, об’єктивності. 2) звільнення від канонічності, перевага індивідуальних стилів над спільними. 3) відмова від поділу стилю на високий і низький, поділу явищ на естетичні і не естетичні. 4) пізнавальне спрямування (зв'язок з природознавством, історією, соціологією). 5) аналітичність у підході до дійсності; намагання відтворити світ як складну сутність. 6) увага до проблем взаємодії л-ни і середовища. 7) перенесення центру роману на соціальну сферу. 8) переважання епічного начала. 9) драматургія роману. 10) поява синтетичних індивідуальних символів, які поєднують романтичні і реалістичні елементи. 11) психологізація атмосфери твору. Принципи реалізму: правдивість, уважне ставлення до деталей, не широке узагальнення на підставі глибокого аналізу життя, дослідження типів х-ру людей. Типовий жанр - є соціальний роман. Широко користувалися засобами сатири. Роблять внесок у створенні історичного роману, звертаючись до висвітлення подій І. франц. революції чи б-би за незалежність Америки.

45. Творчість Оноре де Бальзака. Особливості реалізму письменника, основні положення його естетики. Критика суспільної дійсності у романі «Батько Горіо» (або «Ежені Гранде»). Відмовився від юридичної практики, присвятив себе літературі. Перші твори пише під псевдонімами. Для того щоб вийти з боргів писав по 12-14 годин на добу. Стендаль називав його Королем романів. Тематика ранніх творів – фантастичні герої, надумані ситуації. Бальзак один із найвизначніших представників критичного реалізму. У своїх поглядах опирається на вчення фр.просвітителів 18ст. Ідея про єдність дух і мат начала. Б настоював на реальному методі в мистецтві, був проти сліпого копіювання дійсності. Засуджував владу грошей, анархію, свавілля в екон розвитку сусп. Б. критикує великих землевласників і покладає надії на технічно-промисловий прогрес, а потім на людей з народу. В своїх творах Б показує як закони бурж.суспільства руйнують людей, спотворюють людські відносини. «Батько Горіо» - на штучно створеному голоді народу нажився свого часу сам Горіо. Тема: надмірної батьківської любові. Весь світ для батька зосередився тільки на любові до дочок. Це природне почуття, але в романі це набуває маніакального х-ру. Тільки перед смертю Горіо зрозумів, що любов до дочок була не тільки його пристрастю, а й недоліком, вони любили не батька, а гроші. Тема батьківської відданості тісно переплітається з іншою темою – гроші. Автор показує, що під впливом багатства руйнуються сімейні зв’язки. Письменник простежує згубну владу золота на прикладі багатьох героїв роману. Растіньяк, юнака, який приїхав з Парижа вивчати право і поселився в пансіоні пані Воке. Дуже швидко він починає розуміти, що у Парижі високі моральні цінності нічого не варті в тих колах у які він хоче потрапити. Растіньяк кидає виклик Парижу. Проблема згубного впливу на душу молодої л-ни с-тва, у якому понад усе ціняться гроші. Сюжетні лінії перетиналися у пансіоні пані Воке. Помітну роль у композиції роману відіграє прийом контрасту. Протягом усього твору відчувається протиставлення верху та низу (низ – пансіон Воке, верх – великосвітські салони, яких прагне Растіньяк).

46. Реалізм в англійській л-рі 30-50 рр. його національні й ідейно естетичні особливості, літературно-істоичні передумови розвитку. Розквіт критичного реалізму співпав з найвищим піднесенням чартистського руху в 40х рр. Саме в цей час були створені романи "Домбі і син" Діккенса, "Джейн Ейр" Шарлоти Бронте. В поезії і прозі цих років виразились настрої широких народних мас, їх протест проти соціальної несправедливості. Реалізм ввібрав в себе досягнення попередніх епох, досягнення просвітницького реалізму, художні відкриття романтиків. Виявлясться зв'язок між людиною і конкретно-історичними умовами її існування. Ралісти звертаються до проблем великої соціальної значимості, виступають проти несправедливих суспільних порядків. Сильна колоніальна держава - Англія змушена була усвідомлювати масово-революційне тло. Чартизм перетягнув на свій бік широкі народні маси і в середині 40х років політичне становище Англії було критичним. Чартисти виступали основоположниками пролетарської літератури і естетики в Англії. Серед чартистських поетів і публіцистів виділяються імена Е.Джонса, У. Лінтона, Д Массі. письменники відводили літературі важливу роль в сучасній соціальній боротьбі. В творах Шекспіра і Рабле, Мільтона і Бернса чартистів приваблювали дух боротьби, життєлюбство, високі ідеали гуманізму. Чартистська критика високо оцінювала творчість Дікенса і Теккерея. В англ критичному реалізмі виражені є романтичні засади. З романтиками реалістів зближує неприйняття буржуазного суспільства, прагнення до справедливості свободи, тема мрії, що конфліктує з дійсністю. Отже для реалізму початку 20ст характерними є такі риси: глибоке занурення в психологію сучасника і обставини її формування; акцент на індивідуальність особистості; необов’язковий оптимізм; складна система художніх засобів; всебічність змалювання дійсності і внутрішнього світу людини; історичний підхід до явищ суспільного життя людини; зображення людських характерів нестатичними, а в розвитку обумовленому ходом життя

47. Ч. Діккенс — видатний письменник-гуманіст. Еволюція світогляду Діккенса та його протиріччя. Розкриття широкої картини суп. Дійсності у романі «Домбі і син». Не встиг отримати освіту. Тому, ледве навчившись писати, почав працювати кур’єром при одній із судових контор.Як репортер, він об’їздив всю Англію. 1833 р., Діккєнс, під псевдонімом Боз, починає публікувати “Нариси Боза”, гумористичні картинки із життя сучасної Англії. Діккєнс знаходився під сильним впливом романтичного мистецтва. У 1838 р. було опубліковано знамениту хартію, яка поклала початок чартистському руху (революційній боротьбі пролетарів за поліпшення соціальних умов). Більшість англійських письменників не підтримували лідерів чартистського руху. Англійські письменники Діккєнс, Теккерей, Ш.Бронте пропонували інший шлях - були прихильниками соціального миру. Співчуваючі народу, вони шукали шляхи взаємопорозуміння між “нацією багатих” і “нацією бідних”. Письменники, які займали активну суспільну позицію, в більшій своїй частині групувалися навколо журналу Діккєнса “Household reading” (“Домашнє читання”). Надаючи реалістично вірні, документально точну картини положення робітників, вони вірили, що навіть найлютіший злодій зможе переродитися під впливом християнського світовідчуття. Вони добивались не революції, а реформ, які б поліпшили стан суспільства. У звісному ступені рух письменників, який очолив Діккєнс, породив жанр “робітничого роману” (“Скрутна година” Діккєнса). Морально-естетичний ідеал Діккєнса є англійським морально-естетичним ідеалом, більш того – простонародним морально-естетичним ідеалом. Світле і темне начала ведуть постійний двобій на сторінках його творів, і добро завжди перемагає, якщо не фізично, то духовно. Діккєнс – письменник-урбаніст, чудовий знавець вулиць, майданів і набережних Лондона. Під впливом романтизму письменник знаходився завжди, але молодий Діккєнс сприймав романтичні традиції ще у досить наївному і простонародному плані. Звідси казкова забарвленість його ранніх творів. Даниною “холодному дому” можна вважати роман Діккєнса “ Торгівельний дім Домбі і син. Торгівля оптом, в роздріб і на експорт ” (1848), в центрі якого поставлено людину абсолютного прагматизму. Він узагальнює сучасну Діккєнсу Англію, де у погоні за прибутками люди почали забувати про те, без чого рід людський припинить своє існування – про добро й милосердя, про красу і про зв’язок із природою. Життя містера Домбі на 100 % складається із бізнесу. Планету Земля він сприймає тільки на рівні ареалу власного бізнесу. Краси морів і річок, на які він дивіться як на засіб пересування кораблів із товаром, для нього не існує, для нього взагалі не існує у цьому світі нічого, що не стосується його фірми. Син для містера Домбі має значення, тому що він успадкує фірму. Дочка, Флоренс, є для нього не більш, ніж “фальшивою монетою”, тому що ніякої кориcті бідна принести не може. Безумовно, Діккєнс утрирує і особисті риси містера Домбі, створюючи не стільки людський характер, скільки образ ділового механізму в обличчі людини. Тому і будинок містера Домбі, в якому не може вижити маленький Поль, з якого тікає молода, красива дружина Едіт (яка так і не принесла нового спадкоємця), який залишає також Флоренс, нагадує ангар, не дивлячись на багате вбрання. Казкова гіперболізація, взагалі, була притаманною творчості Діккєнса. Але містер Домбі одночасно є типовим образом, типовим представником світу бізнесу. Світ роману у дусі казкової естетики розділяється на темний і холодний світ Зла і світлий і теплий світ Добра, в якому мешкають не люди комерції, а “люди серця” (кочегар Тудл та його дружина, капітан Катл та ін.).

48. Літературні напрями і жанри у світовій літературі кінця 19 поч 20ст. В кінці 19ст. – криза в економіці, швидкий розв науки, наполеонівські війни призводять до кризи, на яку найбільше відгукнулися філософи. Остання третина 19ст. – декаданс (занепад). Головний герой – людина, яка відчуває свою відчуженість у світі і втрату моральних ідеалів, відчуває свою непотрібність (романтик також страждає, але через ідею – любов, віру в Бога, він не розчаровується у всьому). Можна лише страждати і писати про це. Теми – смерті, згасання життя, песимізм, відчай, які перетворюються на джерело витончених переживань внутрішнього світу людини. Декаде­­­нти ставилися до смерті, як до того, до чого треба прагнути, використовували містику, фантастику що допомагало їм відтворити складні зрушення у свідомості. Герой має вразливу психіку, що сприяє глибоким прозрінням, під час яких поет і піднімається до світу вищих ідей. Одним із провідних мотивів декадансу є утвердження ролі мистецтва і його перевага над реальністю. Саме цей мотив призвів до утворення модернізму. Паралельно продовжує розвиватися реалізм. Модернізм складається з багатьох течій, шкіл і напрямків. Зароджується в кінці 19ст, розвивається до початку другої половини 20ст. Поділяється на ранній і зрілий модернізм. Ранній модернізм (кінець 19ст ­­—10-ті р 20ст.) — символізм, імпресіонізм, неоромантизм, естетизм. В кінці 19ст. в реалізмі виникає натуралізм (Прагнення до фотографічного і безпристрасного відтворення дійсності, фатальною біологічною обумовленістю людської долі та поведінки. Теорію натуралізму обґрунтовує Е.Золя, на основі філософії позитивізму – наукове узагальнення, точність. Найбільше значення надавали точному опису фактів, який був позбавлений будь якої суб’єктивності). На формування раннього модернізму великий вплив мали філософія Шопенгауера, Ніцше та Бергсона. Символізм – почав існувати 1880р. тісно пов'язаний з романтизмом. Символісти збагатили трактування символу («Квіти зла» Доблера). Реальний світ символістів – це матеріальна природа, це оболонка для духовної субстанції, яку поет має звільнити для пошуку істини і гармонії. Речі існують незалежно від нас і треба відчувати між ними зв'язок. Саме в ньому гармонія і краса. Основою символізму є символ, будь який предмет, будь яка думка є символом, все що відчуваємо і сприймаємо є символічним, все що ми відчуваємо, викликає у нас уявлення про те, чого ми не сприймаємо і не відчуваємо. Предмет сприймається кожним по-різному, головне збудити інтуїцію (Маларме, Верлен, Рембо). Імпресіонізм – характеризується витонченим відтворенням особистих вражень і переживань, сформувався у Фр у живописі. Імпресіоністи вважали, що світ постійно змінюється, рухається. Справжній митець має фіксувати мінливі миттєві враження, щоб передати ту особливу сутність, істинність. У літературі існує у вигляді імпресіоністичних прийомів. Ставили за мету передати світ таким, яким він видається у певний момент часу через призму суб’єктивного сприйняття, описується не предмет, а враження (Гі де Мопассан, Д.Конрад). Неоромантизм – подолання розриву між ідеалом та дійсністю завдяки могутній силі і волі особистості. Герой не пасивний а активний, намагається перетворити реальну дійсність, піднести її до ідеальної. Проявився у англ. л-рі у формі пригодницького істор роману (Стівенсон, Конандойль). Естетизм – збірна назва течій, які на перше місце висували естетичні програми, та естетичні особливості мистецтва. До них можна віднести фр. групу Парнас, представники якої захоплювались красою сталою (твори мистецтва).

­­

49. Загальна характеристика Гі де Мопассана. Особливості новелістики письменника. Серед великої літературної спадщини Мопассана (велика кількість новел) найцінніше - його новели. Багато з них написані так, що не завжди зрозуміло, як письменник відноситься до факту, який описує. Але йому властиве глибоке розуміння суті сучасного йому життя. Новели - своєрідна «людська трагедія». Він писак про те, що йому особисто близьке. Новаторство: вперше в Фр Літературі розробив жанр новели - невеликий прозовий твір з чітко вираженою новелістичною тенденцією та композицією. Кожна новела мала чітку зав’язку, стрімкий розвиток подій до кульмінаційного моменту і передбачувану розв'язку. Мопассан дуже вимогливо ставився до слова (мінімальний об'єм, максимальний зміст) Велику роль відіграла худ. деталь - центральний наскрізний символ, довкола якого розгортаються події. 3 типи новел: новела характерів, лірична новела, новела дії. Елементи всіх типів присутні у всіх новелах. Велику роль відіграє пейзаж. Риси стилю реалізм, натуралізм, імпресіонізм. Теми 1) новели про франко пруську війну (прості люди, які втягнуті в війну, але далекі від її розуміння) «Два приятелі», «Тітка Солаж»; 2)новели про чиновників (засуджує кар'єристів, які заради досягнення підуть на все, возвеличує порядних людей); 3) новели про кохання (кохання засіб досягнення певної мети (вищого становища) - оскільки М жив у суспільстві, де цінності не цінувалися, шлюб у буржуазній родині) «Прощання з тілом», «Дорогоцінності»; 4)новели про сільське життя (сприймав селян з насмішкою, іронією) «Туан»; 5) фантастичні новели. Мопассан успадкував у своєї матері розумовий розлад. «Орля», «Рука». Написав 6 романів, найвідоміший «Любий друг», основна тема – становлення л-ни у тогочасному суспільстві. Риси стилю – реалізм (для досягнення максимального ефекту використовує натуралізм, імпресіонізм та частково символізм). Головний герой Жорж, людина без будь яких моральних принципів, продаючи людей здобув капітал, став репортером, та замість нього писали коханки. Стає головним редактором, йде в політику, одруж на дочці банкіра і стає членом уряду.

50. Тема дитинства у романі Тома Соєра "Пригоди Марка Твена". М Твен (Семюель Клемено) відомий як романіст, новеліст, журналіст. Основні художні засоби сатира, гумор. Народився у штаті Міссурі. Батько - провінційний юрист. Був золотошукачем у Неваді. Потім журналіст, потім письменник. Основні художні прийоми Твена – гумориста: гумористичне перебільшення; сатирична карикатура; перетворення трагічного в комічне; велика кількість пародійних засобів; введення фантастичних елементів; гумористична індивідуалізацій мови. Твори: романи "Пригоди Т Соєра", "Пригоди Гекльбері Фінна", історичний роман "Жанна Д Арк", оповідання "Людожерство в поїзді", "Сіамські близнюки". Пригодницький роман "Пригоди Т. Сойера"-перший в американській літературі реалістичний роман. Письменник прагнув воскресити проведені дитячі роки. Головне мета - вирватись з реалій сьогоденного життя і знову пірнути у щасливий і безхмарний світ дитинства, воскресити романтичні дитячі мрії і сподівання. Роман проникнутий гуманізмом, адже повертає серйозних і поважних дорослих у Світ дитинства. Головна тема твору – дитинство. До Твена тема дитинства вже порушувалась у творчості Ч Діккенса ("Пригоди Олівера Твіста"). Дитячі образи Діккенса не позбавлені гумору, все ж у центрі творів Діккенса - трагічне дитинство, сирітство, обездоленість дітей. Том Соєр теж сирота, але ця проблема майже не порушена. Загалом роман розкриває психологію дитинства, світ дитинства у всьому розмаїтті, адже те, що думає і робить Том, властиво кожній дитині. Роман - реалістичний, досить детально передає побут і звичаї провінційного містечка. Жителі загалом доброзичливі, приходять один одному на допомогу, співчутливі. Якщо відбувається якась подія, то про неї дізнаються відразу всі. Всі жителі знають один одного, а загалом є однодумцями. Сама атмосфера у творі налаштовує на доброзичливий лад. Навколишнє читач сприймає через враження дитини - Тома, який у творі виступає добрим (згадаймо любов до тітки Поллі), енергійним, пустотливим (поведінка в школі, церкві), винахідливим (випадок з фарбуванням паркана) і сміливим (свідчить у суді проти індіанця Джо і таким чином рятує життя засудженому Мефу Поттеру, заступається за свою подругу Беккі), романтиком (мріє про подвиги Робі Гуда) і фантазером. Все ж читач переймається враженнями і настроями Тома і сам може зробити відповідні узагальнення про систему освіти, релігію, загалом порядки тогочасної Америки Церква для нього огидне місце в якому йому нудно, дорослі поводять себе незрозуміло і кумедно. Немало в творі й романтичного. Твір захоплює не лише теплим гумором, але й відчуттям волі, близькості до природи.

51. Північні оповідання Джека Лондона. Основні мотиви, проблематика та особливості. Джек Лондон(Джон Гріффіт) народився в сім’ї бідного фермера. Був продавцем газет, працівником консервної фабрики, матросом. Зрештою „захворівши" на так звану „золоту лихоманку" поїхав на Аляску. Лондону не вдалось розбагатіти на золотих розсипах, але враження від боротьби людини і суворою північною природою, стали матеріалом для його перших оповідань. Вже в ранніх творах (збірка оповідань «Північна одіссея». «Казки південних морів»,) виявлялися риси Лондона – письменника: націон Америк колорит, гостре відчуття природи, романтика пригод. «Північні оповідання», яким він зобов'язаний своєю славою, створені на початку творчого шляху. Ми сприймаємо Лондона перш за все як письменника Клондайку, який створив грандіозну сагу про північ, про випробування, яких зазнає особистість, зіштовхнувшись і жорстокою природою. Лондон вперше зобразив цей край, зробив його особливості набутком мистецтва. Північні новели Лондона були справжнім відкриттям. Один із сюжетів, який не переставав хвилювати письменника - перевірка на істинність, яку людина проходить в умовах, що створюють загрозу її існуванню. Після Лондона такі ситуації стали звичними в прозі 20ст. Стикаючись із смертю, людина в Лондона перемагала, якщо вона була носієм істинної людяності. Герої Лондона - сміливі, які мужньо вступають в єдиноборство з природою, енергійні люди, вірні друзі. Тихий Мезон з оповідання «Біла безмовність»: його роздавило дерево, але він не боїться загинути у сніговій пустелі. Мезон вимагає щоб дружина і його товариш Кід не ризикували життям заради нього, не чекали його неминучої смерті а продовжували свій шлях до найблищого житла. Кід - товариш Мезона, знову з’являється в оповіданні,,3а тих, хто в дорозі" з своїм розумінням права і справедливості, що ґрунтуються на людяності, співчутті до всіх тих, хто скривджений сильними і багатим. В оповіданні „Любов до життя" всеперемагаюча воля до життя, мужність і стійкість допомагають майже помираючій людині перемогти вовка, який переслідує її. Джек Лондон написав кілька оповідань і повістей: «Біле Ікло», «Поклик предків», де поряд з людьми-героями є тварини, зображені письменником з глибоким розумінням і любов’ю. Другий мотив Північних циклів - це мотив прямого зіткнення „віку сталі" з „кам'яним віком", безпосереднього контакту двох полярно різних форм життєвого укладу. Світ цих оповідань трагічний тому, що майбутнє належить „віку сталі". Але за незворотністю змін Лондон побачив не той безхмарний прогрес, який зазвичай бачився його сучасниками, він помітив в подібних зіткненнях глибокий соц зміст. Героями оповідань Лондон зображав людей, величних навіть в своїй неминучій поразці тому, що програють вони не як слабкі і борються до кінця. А те, що назхивалося прогресом, під пером Лондона стає історичною драмою, де одна одній суперечать дві епохи, які несумісні за своїми прагненнями, віруваннями, принципами.

52. Проблема мистецтва та митця у романі Дж. Лондона "Мартін Іден". Народився у Сан – Франціско. Письменник реаліст. На світогляд мала вплив філософія Спенсера. Роман "Мартін Ідем" написаний у морі на власній яхті протягом 1907 - 09рр. Це роман про долю митця в буржуазному суспільстві, роман про те, як у тенетах власницького ладу гине сильна, талановита людина з народу. Роман вражає щирим ліризмом. Письменник передав героєві чимало особисто вистражданого. Він передав йому свій талант і потребу в правді, свою силу волі і впевненість у своїх можливостях. Лондон ніби дивиться на Мартіна як на вчорашнього себе. Мартін спочатку ідеалізував вищий світ, ніби притаманне йому "напружене розумове життя". Але він скоро бачить невігластво за правильною мовою, фальш за зовнішнім блиском, головний носій тієї витонченої культури, кохана дівчина, банкірська дочка Рут Морз. Для прагматистки Рут існує одне мірило людини -успіх, правий той, хто домігся успіху, а Мартін спочатку не продавав жодного оповідання. Радість усвідомлення і творення правди - усе, чим живе Мартін, для Рут замкнене на сім замків. Рут мріє виправити Мартіна зробити з нього пересічного жителя. Вона не вірить в нього як письменника, радить зайнятися справжнім ділом - працювати на її батька. Зіткнення позицій Мартіна і Рут - ведуча вісь роману, втілення двох концепцій життя: творчої і власницької. Тому й ідейною кульмінацією роману є їх остання зустріч - візит Рут до Мартіна, який уже осяяний славою і є власником чималого банківського рахунку. Дівчина пропонує себе в дружини і є найбільшим ударом і прозрінням для Мартіна, якому та ж Рут відмовила ще зовсім недавно, коли він був бідним. До того ж Мартін побачив, що біля будинку на Рут чекав її брат, його вразила брехня Рут, яка сказала, що прийшла без відома сім'ї. У Мартіна опустилися руки, це був страшний, разючий удар. Спочатку оповідання Мартіна - спроба оспівати правду життя і людей великої відваги, безкорисливих і шляхетних. Він говорить я за натурою реаліст, а буржуазна культура не терпить реалізму. Буржуазія – боягузлива. Вона боїться життя. Мартін - чужинець і ворог буржуазного суспільства, йому огидні буржуа, проте він не може повернутися у своє колишнє середовище моряків - вони тепер йому здаються неосвіченою, грубою худобою. Він переживає повний крах віри в себе. Зникає інтерес до всього, коло розчарувань охоплює кохання, творчість, і, насамперед інтерес до людей. Залишається смерть. Самогубство Мартіна - знак глухого кута, і епічна перемога юнака над власницьким суспільством. У романі показаний один із варіантів "американської трагедії", що стала центральною темою в американській літературі ХХ століття — трагедія творчої особистості.

53. Проблематика та художні особливості новелістики О. Генрі. Народився у Північній Кароліні (1862-1910)(Уільям Поттер). Працював в аптеці, пізніше бухгалтером. За розтрату потрапив у в’язницю Тут починає писати оповідання. Потім поселився у Нью-Йорку і став писати для одного з журналів. Єдиний роман "Королі і капуста", збірки оповідань «4 мільйони", "Серце Заходу", "Дороги долі". Його вважають майстром новели. Твори завжди сповнені яскравого гумору, який допомагає героям перемагати незгоди. О Г сміється над обставинами, у які потрапляють люди над обмеженістю міщан, які не розуміють прекрасного, над представниками влади, які знущаються з народу. В оповіданнях мало соціальної критики, майже немає викривального сарказму, а лише тонкий гумор та іронія. Автор на боці простих людей. Героями стали вихідці з найбідніших верств, проте вони мають духовні якості, шляхетність, чого нема у вищих колах. Новели мають своєрідну композицію, яка стала худ відкриттям письменника. Новели починаються начебто з звичайного випадку буденного життя, але в процесі розвитку сюжету цей епізод перетворюється на несподіваний для читача парадокс, який треба розгадати. За допомогою парадоксу О Г показує порушення моральних і суспільних законів, які слід відновити. Поразка парадоксу завжди міститься наприкінці твору, коли з’ясовуються справжні цінності. Новели завжди лаконічні, немає нічого зайвого, позбавлені поширених описів. Улюблений прийом розкриття характерів – діалог. Мова персонажів яскрава. Оповідач-другорядна постать. Автор використовує в новелах подвійну розв’язку, і якщо перша є логічним завершенням сюжетної лінії і завжди щаслива, то друга (зазвичай кінцева репліка) змушує переосмислити всі події. Новела "Дари волхвів". Сюжет розгортається у малій квартирі подружжя Юнків (Джім і Делла). У сімї скрутне матеріальне становище. Найкоштовніші речі, які були в сімействі-довге волосея Делли і золотий годинник Джіма. Але коли перед різдвом постала проблема подарунків, Делла продає своє волосся щоб придбати ланцюжок, для годинника чоловіка, а Джім продає годинник, щоб купити дружині гребінці. Останній епізод твору сповнений гіркої іронії. Але справжня вартість подарунків полягає не в їх коштовності, а в тому, що вони є символом самовідданого кохання. Новела побудована на основі контрасту-порівняння, багатства матеріального і духовного. Інші новели "Останній листок", "Вождь червоношкірих".