Епоха Просв-ва в Франції. Заг харак-ка. Періодизація. Основні риси фр літ-ри XVIIIст. 4 страница

65. Епопея Пруста «У пошуках втраченого часу». Проблематика та худ. особливості р-ну «Кохання Сванна». 65.Епопея М Пруста „У пошуках втраченого часу." Проблематика та художні особливості роману „Кохання Сванна". М.Пруст – парижанин, син лікаря. З 34 років хворів на астму і не виходив з кімнати, повільно померав. Ізольований від світу, звернувся до спогадів. Його творчість складається зі спогадів. Детально змальовував світ душі і був байдужий до суспільних питань. Стиль Пуста – дуже довгі фрази, імпресіоністичний. Найвідоміший його твір „У пошуках втраченого часу", 1910-1922. Пруст не сприйняв реалізм, стверджуючи думку про те, що «все у свідомості». Він хоче створити епопею, яка б відображала не події, що правлять світом, а психологічні процеси, які відображають стан суспільства. За найголовнішу реальність він визнавав особистість з її неповторними настроями, думками, почуттями. Їх плин, постійна зміна зумовили своєрідність роману „потоку свідомості". Він дивиться на світ через душу людини, що є для нього об'єктом зображення. Головна увага приділяється зображенню свідомості людини, що складається з вражень,спогадів. Поняття часу в епопеї дуже відносне, разом з тим конкретне. Це не історичний,а психологічний,духовний час,коли людська душа „рухається" в різних напрямках. Пруст-попередник і вчитель європейського модернізму, був проти народної і масової літератури. Його творчість була своєрідним продовженням імпресіонізму кін. 19 ст., Увійшов у л-ру як автор модерністськ. психологічного роману, написаного у формі «поток у свідомос ті». 3акінчений варіант епопеї „У пошуках. "складається з 7томів: 1,2 («На Сваннову сторону», «У затінку дівчат-квіток») принесли йому визнання. Епопея написана у формі безперевних спогадів гол героя -оповідяча Марселя,він згадує все своє життя. Обєктивна реальність зображена у спогадах через суб'єктивні сприйнятгя,глибоке переосмислення її головним героєм. Автор не ставить своїм завданням зобразити навколишню дійсність, бо вважав, що естетичну цінність малюють не явища матеріальної дійсності, не саме життя, а лише субєктивна свідомість, яка її сприймає. Це дає творчу свободу авторові. Тому літературознавці відносять цей твір до жанру суб'єктивної епопеї,де суб'єктивне поєднується з о6єктивним,але об'єктивне на 2 плані. У романі „Кохання Сванна" розкривається тема кохання і мистецтва, їх роль у подоланні людської самотності. Ця тема є наскрізьною у всій епопеї. Чим ближче до кінця, тим більше відчутий песимізм автора, розчарування, зневіра у можливості щодо кохання. В останній книзі автор доходить висновку, що справжнє життя у мистецтві, лише м-во здатне по-справжньому воскресити втрачені відчуття, підняти нас над реальність,оскільки саме у витворах мистецтва фіксуються найглибші людські емоції. Майстерність Пруста у глибокому психологізмі твору, проникненні у найпотаємніші куточки людської психіки. Автор простежує у героя зародження почуттів, переживання, викликані ними розчарування у коханні. Написаний твір від 3 особи. Події зображені через сприйняття Сванна, тобто в духовно-психологічному просторі героя-оповідача. Книга починається з опису салону Вердюренів, Вердюрени не належать до вищих світських товариств, у них збираються в основному люди м-ва, господиня і клієнти салону-обмежені з бідним духовним світом. Новинка салону стала пані де Крест або Одетта. Сванн недавно познайомився з Одеттою в театрі, вона запросила його в салон. Для нього вона ще одна інтрижка. Вона була йому байдужа, не будила в ньому пристрасті, викликала фізичну відразу. Якби він закохався в неї, то не помічав би недоліків, але кохання не приходило. Поштовхом для пробудження почуттів у Сванна стала почута у салоні фраза з сюїти Вентелля Цю мелодію Сванн асоціює з жінкою,що сидить поруч. Зачарування фразою із сюїти перекладається на реальну істоту -Одетту.Тим більше, що завдяки їй він знову впіймав вже почуту мелодію, з цього часу пройнявся до Одетти з якоюсь незнаною любов’ю. Малярство дозволило внести образ Одетти у світ мрій Сванна. Він асоціював свої почуття з почуттям насолоди від мистецького твору. У нього заявляється тілесний потяг до картини і водночас до Одетти. Кохання викликане потягом до прекрасного стало для Сванна хворобою.Він бачить вОдетті споріднену душу,з якою він як і з мистецтвом можна злитись воєдино,втекти від самотності. Відчуваючи самотність Сванн витворяв кохання, засноване на мистецькому образі.Він не відчував більше обмеженості Одетти,а підлаштовувався до її інтересів, смаків, віддаючи коханню свою всю душу і поступово сам опустився до рівня кохання. Одетта -для неї понад усе матеріальні цінності. З часом пелена з очей Сванна падає і він бачить Одетту такою, яка вона є.Мелодія не викликає більше захоплення.Він зіпсував свої кращі роки, хоче померти лише тому, що покохав пе ту жінку. Сванн надіявся,що мистецтво і кохання здатні перебороти людську відчуженість.Цілий роман – це безперервне міркування, але не потік свідомості (хаотичний біг думок), це упорядковане мислення.

66. Філософсько-інтелектуальна проза Т.Манна Один із засновників інтелектуальної прози, в якій образ викликає думку, а думка образ. Для його творчості х-рне поєднання критичних елементів з пошуками високих ідеалів, існування л-ни в буржуазному світі він порівнює з перебуванням л-ни у в’язниці намагаючись знайти вихід, звільнити себе. Еволюція світобачення та світовідчуття письменника простежується в 3 романах: «Буденброки»: Він показує на прикладі багачів Буденброків, власників солідної торговельної фірми, загибель старого патріархального бюргерства, тим самим показуючи процес виродження всієї бюргерської Німеччини. Тут важливий процес зміни внутр-го духовного світу Буденброків, які з покоління в покоління ставали все більш життєздатнішими. «Чарівна гора»: інтелектуальний роман. На першому плані твору- тема людської долі, душа, пошук власного я у бездуховному світі. Ганс Касторп- гол герой роману. Внаслідок хвороби відкриває для себе новий світ почуттів і думок, але в ньому панує хаос і героєві важко зорієнтуватися і знайти для себе справжню істину. «Доктор Фаустус»: підсумок його творчих пошуків, осмислення вічних проблем. В основі сюжету – життя і творча доля композитора Андріана Леверкюна. Композитор прагне віднайти у музиці шлях до людських сердець, але його музика позбавлена народних джерел і тому є чужою і незрозумілою. Доля Леверкюна – це віддзеркалення долі м-тва, к-ри людства на зламі століть. Прагнучи віднайти вихід з творчої кризи, митець укладає угоду з дияволом, продаючи йому свою душу. Філософські ідеї присутні майже в кожному творі письменника. На нього мали вплив філософія Ніцше та Шопенгауера.