Зі знайомством з творчістю Шекспіра пробудилося почуття поета, а принципи виховання спровокували вольові характери творів. Перший вірш – “Вечір”. Періодизація: І період. В Німеччині того часу починався рух ” Буря і натиск’’ (ідея бунту заради бунту, а не заради вищої практичної цілі), бунтарські тенденції якого найповніше проявилися у ранній творчості Шиллера, захичав пригнічену просту людину. Рання творчість не має собі рівних по силі антифеодального спрямування. Таємно він написав п’єсу “ Розбійники”, в яку вложив всю ненависть до феод. Німеччини. Після постановки був заарештований. Пише “ Змова Фіаско в Генуї” та “Луїза Міллер”( «Підст і кохання»), ”Дон Карлос”. Продовжує традиції Лессінга, бореться за виховний х-р театру, щоб сформувати нац. і гром. свідомість. В театрі бачить засіб б-би з деспотизмом. ІІ період. Після “Б. і н.” звертається разом з Гете до античності, як до ідеала гармонійної особистості і зображає ідеальні явища дійсності. Із творів виключалося все вульгарне і низьке. Еллада (Греція) вабить їх своєю гармонією суп. порядку (”Боги Греції”, ”Бенкет переможців”). Гете і Шиллер намагал. відтворити ант. принципи зобр. дійсності і стали представниками вайм. класицизму. Герой – значна постать, досконала в поглядах, розкривається в високих справах. (“Вільгельм Тель”). Естетичні погляди Шиллера («Лист про естетичне виховання людини», «Про наївну і сентиментальну поезію»). Мистецтво існує не для споглядання і насолоди, а влаштування щастя людини на землі. Мистецтво має надихати людину на дію, сприяти її переродженню. Основна його роль - виховна. Єдиним правильним шляхом є шлях поступового естетичного виховання людини. Шиллер говорить про вічність естетичних категорій. Він розробив систему виховання художника. Він повинен бути сином своєї епохи, але не її рабом, давати людям те, що їм потрібно, а не те, що вони хвалять. У 2 своїй праці Шіллер виділяє 2 етапи у розвитку мистецтва: 1) древнє античне і епохи Відроджен ня – наївна поєзія; 2) сучасне – сентиментальна поєзія. В наївній поезії ідеальне і дійсність перебувають в гармонії, в сентимент поезії ця гармонія відсутня, єсхильність до сатири, критики або елегії, смутку. Сентиментальних поетів Шиллер ділить на матеріалістів та ідеалістів, віддаючи перевагу другим. Разом з Гете писав балади. Головне в баладах – прославлення людини, благородства, мужності, готовності піти на подвиг во ім’я честі, мудрості, дружби, обов’язку (”Келих”, ”Рукавичка”, «Івікові журавлі»). Балади Шиллера, демократичність їх жанру, звернення до фольклору, динамічна оповідь про події захоплювали читача, будили інтерес до читання, сприяли формуванню художнього смаку. Балада "Рукавичка" спрямована проти лицарства. Нерозумно демонструвати кохання до прекрасної дами, жертвуючи власним життям в ім'я примхи. У баладі зображений король, оточений придворними "перед своїм звіринцем ". Змах рукою — і на арену виходять тигр і лев, ще змах — і виступають "два барса дружною четою". З балкона падає жіноча рукавичка і світська красуня "c лицемірною посмішкою" звертається до шанувальника. У "Івікових журавлях" використана легенда про давньогрецького поета, вбитого розбійниками. У баладі зграя журавлів — свідків злочину — виявляє істинних убивць співака. У "Келиху" автор звертається до середньовічної епохи. Цар спонукає оточуючих відшукати келих на дні морської безодні. Хто його знайде - винагорода. Відгукнувся «молодий паж". Чудова за експресивністю сцена боротьби героя з норовливим морем. "Молодий паж" став переможцем. Але І знову призначено лицарю спуститися на дно морське. Він кидається в морську безодню, побачивши в очах дочки царя визнання його подвигу, але повернутися йому вже не судилося. Балади Шіллера передають не стільки події, скільки переживання. Внутрішній світ багатий і різноманітний у відчуттях, як саме життя.
