Штучні способи вегетативного розмноження

1. Поділом куща кореневищних рослин (флокс, дельфініум,спірея, ромашка, хризантема, примула, бузок...). Викопаний кущ ділят гострою лопатою на рівні частини, так щоб на кожному корені було не менше 2-3 пагонів або бруньок. Рослини, які квітують ранньою весною, рекомендується ділити та висаджувати восени; рослини, які квітують літом і восени, можна ділити та висаджувати як восени, так і весною.

2. Живцювання – спосіб вегетативного розмноження шляхом укорінення певних частин рослин. Живці можут бути стебловими, кореневими і листовими.

А ) Стеблові живці в свою чергу діляться на наступні групи: здеревʼянілі (смородина, верба, спірея). Визрівші живці довжиною 15-30см заготовляють восени або весною, а висаджують під кутом 60-70̊, залишаючи 2-3бруньки над землею. Посаджені живці потрібно обовʼязково полити і замульчувати; напівздеревʼянілі мають листя і неповністю визрівшу кору (троянда, бузок, чубушник); зелені живці з невизрівшою корою (традесканція, фуксія, хризантема). Строки укорінення живців різних рослин неоднакові. Швидко укоріняються живці гвоздики, колеусів, герані, мальви, флоксів, традесканції, а з деревʼянілих рослин – верба, тополя (на 6-8 день). Красивоквітучі кущі – троянда, бузок, чубушник, калина – вкоріняються на 20-24 день, а більшість хвойних – ялина, модрина, - на 3-4 місяць (туя на 6-й місяць). Тому їх можна заживцювати в парники під зиму, накрити рамами і добре утиплити. До весни частина рослин вкоріниться.

Для живцювання використовують травʼянисті живці тільки у віці від 1 до 3-5 років, деревʼянисті – до 10 років. Для проведення живцювання потрібно дотримуватись чистоти (дезенфікація марганцевокислим калієм посуду, парників, субстрату, стелажів), обробку живців стимуляторами роста –ІОК, ІМК, гетероауксин, нижній зріз живців робити під кутом 50-70̊, а верхній – над брунькою. Добрі результати отримують при живцюванні з пʼяткою (троянди, хвойні). Вологість – 85-95%, оприскування – 5-6 раз в сутки. Для зменшення випаровування зменшують листову поверхню. Живці з товстими мʼясистими листками попередньо привʼялюють перед посадкою, живці, які мають молочний сік, попередньо промивають у воді 40-50 ̊ С, а потім сажають в субстрат, так як посадка без промивки призводить до закупорювання провідних судин.

Кращий субстрат для укорінення – рихлий – річковий пісок + 50% торфу. Світло – розсіяне, призатінюють., глибина посадки -1-2 см, температура – не нище 12-18̊С до 22̊С, а для теплолюбивих – 28-30С. Температура субстрату повина бути вища на 3-5С, для цього ящики, горшки ставлять на стелажі або труби отоплення.

Б) Кореневі і кореневищні живці ( відрізки коренів 5-8см у драцена, флокси, півонія, пеларгонія).

В ) Листові живці (бегонія, сансівʼєра, узумбарська фіалка, глоксинія, фікус, окремі лілії-лусками)

3. Відводки – це вкорінені пагони материнської рослини:

Горизонтальні- в боріздки викладають молоді пагони, пришпилюють та 2-3 рази за сезон окучують;

Дугоподібні- після попереднього пришпилювання частину пагона прикопують;

Пульпа – це коли від верхньої пришпиленої частини пагона розвиваються нові рослини (малина, ожина);

Повітряні – коли в місці бажаного вкорінення роблять надріз і пагін обертають мохом, постійно його зволожуючи до утворення тонкого коріння;

Окучування – при розмножені тополі, липи. Молоді деревця зрізають верхівку, появляється прикоренева паросль і коли пагони досягають 8-10см, проводят перше окучування на 2\3 довжини пагона. Другий раз – придовжині 15-18см, третє -45-50см. В кінці вересня землю видаляють, зрізають вкорінілі пагони і висаджують на постійне місце.

3. Щеплення – це перенесення частини однієї рослини на другу і їх зрощування, що дозволяє зберегти сортові особливості щепленої рослини. Розмножуються щепленням троянди, бузок, азалії, блакитні ялини...

Рослина або частина її, на яку проводят щеплення називають підщепою, а частина яку переносять на підщепу – називають прищепою. Прищепою може бути брунька з частинкою кори та деревини (вічко або щиток) або живець, тобто частина пагона зі всіма бруньками.

За часом проведення щеплення виділяють два періода: перший – до початку соковиділення, другий після соковиділення, коли луб добре відділяється від леревини. Приживання, тобто зростання залежить від таких умов:

1. якості та стану щеплення (живці повинні бути здорові та сильні)

2. ступіні співпаданнякамбіальних шарів

3. правильності зрізів підщепи та прищепи

4. величини поверхонь зростання

5. Правільність обвʼязки

6. аккуратність виконання роботи.

Види: ко пуліровка звичайна широко використовується для отримання сортових сажанців бузку, троянди... Основні переваги копуліровки перед іншими способами щеплення наступні: добре вдається у більшості деревних рослин, високе приживання, технічно легко проводиться, потреба невиликої кількості живців, зростання добре, рана на підщепі не велика і швидко заживає.

Техніка проведення копуліровки: З минулорічного пагона потрібного сорту рослини зрізають одну бруньку (вічко) з невиликим кусочком кори (щиток) і незначним косочком деревини і вставляють його за кору підщепи. До зрізу вічка на підщепі роблять Т-подібний або перпендикулярний розріз. Поворотом леза ножа розгортають кору і вставляють за нею вічко. Поперечний розріз роблять напівмісячним. Підщепу копулірують на висоті 6-10см від кореневої шийки підщепи, товщина якого не повина перевищувати 8-16мм. Загальна довжина щитка кори повина бути біля 22-28мм з положенням бруньки дещо блище до нижнього кінця – на 2-3 мм. Черешок листка на над брунькою залишають довжиною 4-6мм.

Строки копуліровки визначають кліматичними умовами і біологічними особливостями рослин.

Копуліровка поліпшена або з язичком: один з найкращих способів щеплення живцями, але такий спосіб можливий при рівних діаметрах підщепи і прищепи. Переваги цього способу 1)швидке і добре зростання 2)відсутність відкритої рани 3)порівняно простий і легкий у виконанні.

Техніка: спочатку у підщепи, а потім у живця роблять косі зрізи рівної довжини. Нижня брунька на живці повина знаходитись на зворотній по відношенню до косого зрізу. Для одержання язичка на живці і підщепі роблять розщепи поздовж по шарам деревини. Прищепу зʼєднують з підщепою так, щоб язичок підщепи входив в рощеп живця. Зазвичай щеплюють живець з 2-5 бруньками.

Щеплення в наклад з язичком: використання цього способу можливе при відносно невеликої різниці в діаметрі прищепи і підщепи. У підщепи зрізають на потрібній висоті всю вищерозміщену частину рослину. Зріз роблять перпендикулярно осі підщепи або з невеликим нахилом назад від майбутнього місця щеплення живця. Краї рани обрізають ножом. Косий зріз на живці і розщеп для одержання язичка виконують так як при копуліровці. В верхній частині косий зріз живця повинен бути вище площини підщепи на 3-5мм.

Щеплення з боковим зрізом в деревину: використовується при тих же співвідношеннях діаметрів прищепи і підщепи як в наклад, але допустима і більша різниця – до 6-8 раз. Переваги – 1) легко і швидко виконується 2) щільне прилягання зрізів 3) добре зростання 4)наявність розміщеного вище шипа з гілкою до якого можна підвязати ростучий пагін щепленої рослини.

Техніка: Підщепу зрізають вище місця щеплення на 15-25см після набухання і початку росту бруньок щепленого живця. На підщепі роблять косий зріз кори з деревиною під невеликим кутом (10-20̊). При чому одна сторона зрізу повинна бути дещо довше другої. Для щеплення використовують живець з 2-5 бруньками, на його нижньому кінці з двох сторін нижньої бруньки роблять два косих зріза у вигляді клинка. Вставляють живець так щоб співпадали камбіальні шарі двох компонентів.

Щеплення в боковий розріз без шипа. - схожий з щепленням з боковим зрізом в деревину. Найчастіше його виконують на дичках з неприживаємими бруньками. Основна відмінність цього способу заключається в тому що підщепи попередньо обрізають під кутом 60-70 ̊ до осі стовбура і боковий зріз роблять під невеликим кутом. Живець готують для щеплення так само як і впопередньому випадку. Після щеплення цих двох компонентів розрізи перевʼязують плівкою і обробляють варом.

Щеплення за кору Цей спосіб використовують при різних діаметрах підщепи і прищепи.Негативна сторона щеплення за кору – легке відломування щепленних живців з підщепи. В одному випадку після зрізки підщепи на потрібній висоті прорізають кору вздовж осі підщепи на довжину косого зрізу живця, а вдругому випадку в місці щеплення роблят Т-подібний розріз, лезом ножа розгортають кору і вставляють живець з односторонім косим зрізом. Живець беруть з 2-5 бруньками, а якщо стебло підщепи товсте, то вставляють кілька живців по кругу стебла.І якщо досить товсте стебло, то обвʼязку можна не проводити, а прибити живці тоненькими гвоздиками.

Крім літнього щеплення у відкритому грунті проводять зимове щеплення. Зимове щеплення проводять на підщепах поблизу кореневої шийки для облагорожування декоративних деревних і кущових рослин. Після щеплення рослини прикопують до середини живця у вологий пісок і зберігають в ящиках з тирсою або торфом. Температура перших 18-20 днів підтримується в межах 8-10 С, а потім знижують до 2-4 С, а до весни до 0С. Ранньою весною щеплені підщепи висаджують в грунт. Щеплену частину рослин при цьому повністю заглиблюють в грунт і проводят звичайний догляд за рослинами.