Лекція 1 Квітникарство як галузь рослинництва, його завдання та перспективи розвитку.
Квітникарство це галузь рослинництва, яка займається вирощуванням рослин, необхідних для озеленення міст, одержання квіткової продукції для складання букетів та оформлення інтерʼєрів.
Зелені насадження – це один з основних елементів облаштування населених пунктів. Крім естетичного, вони вони мають і велике санітарне значення, захищаючи міста і села від диму, газу, пилу... Багато рослин володіють фітонцидними властивостями. Парки, сади, алеї, сквери – це своєрідні артерії, які очищають повітря міста. Деревинно-кущові насадження в значній мірі зглажують амплітуду температурних коливань та підвищують в спекотні дні вологість повітря і мають меліоративне та водоохоронне значення
Особливо велике значення зелених насаджень в боротьбі з різним виробничим та вуличним шумом.
В останій час велику увагу приділяють озелененню територій заводів, шкіл, оздоровчих комплексів, дитячих закладів, зон відпочинку, територій офісів, прибудинкових територій а також перетворення природних лісових масивів в облаштовані парки відпочинку. Все це свідчить про поступовий ріст культурного рівня країни.
Крім того живі квіти необхідні на протязі всього року як зрізочний матеріал та для різних видів аранжування (букетів, корзин, вінків, композицій...)
Багато квіткових рослинкрім естетичного значення мають і утилітарне, тобто використовуються в харчовій, ефіромаслічній, лікарській промисловості.
ОСНОВНІ ЗАДАЧІ:
1. Створення промислової бази квітникарства: будівництво сучасних квіткових комбінатів, розширення розсадників, спеціалізація господарствпо випуску посівного і посадкового матеріалу...
2. Механізація виробничих процесів та широке впровадження нових прийомів агротехніки вирощування декоративних рослин.
3. Ліквідація сезонності поступання квіткової продукції, а забезпечення населення живими квітами круглий рік.
4. Збільшення асортименту квіткових рослин, особливо по зонах країни.
5. Виведення нових сортів квітниково-декоративних рослин, пристосованих до місцевих умов і стійких до шкідників та хвороб.
6. Освоєння рослин дикоростучої флори, які по своїм декоративним якостям не поступаються культурним.
7. Вирощування високоякісного, сортового посівного і посадкового матеріалу.
Основне значення в рішенні цих питань має підготовка кадрів – спеціалістів квітникарів та озеленювачів, які повинні знати основні правила зеленого будівництва:
- проводити відповідний підбір декоративних рослин, знаючи асортимент рослин;
- правильно розприділяти та розміщувати їх на певній території;
- уміло поєднувати всі групи декоративних рослин (деревні, кущові, травʼянисті).
Квіткові рослини діляться на рослини відкритого і закритого грунту. В свою чергу, рослини відкритого грунту ділят на однорічники, дворічники, багаторічники:зимуючі і не зимуючі у відкритому грунті. Рослини закритого грунту поділяють на вічнозелені, красивоквітучі та вигоночні.
Класифікація декоративних рослин
До декоративних відносяться всі види рослин (трав'янисті, напівкущі, куші та дерева), які мають декоративні властивості квітів, листків, пагонів. могутні стовбури, красиві плоди та інше і використовуються для прикрашення парків, масивів, скверів, садів. міських та вуличних насаджень, територій промислових підприємств та установ, а також приватних садиб та інших міських та сільських об'єктів. За період свідомого розвитку та діяльності людського суспільства, особливо під час колонізації окремих материків людство забрало, освоїло і почало використовувати величезну кількість різноманітних декоративних рослин, які важко об'єднати. Дані рослини мають різну біологію, призначення, потребуютъ різного догляду та пристосовані до різноманітних кліматичних умов. Тому для їх поділу на відповідні більш або менш однорідні групи, існують різні класифікації.
Однією з таких класифікацій декоративних рослин є ботанічна, яка ділить всі декоративні рослини на три наступні групи:
1. Трав'янисті рослини - які мають трав'янисті органи, не дерев'яніють, на зиму відмирають, а весною знову відростають.
2. Деревовидні рослини - у яких стебло або кілька стебел стають дерев'яними, вони успішно зимують і відновлюють подальший ріст кожної весни.
3. Вічнозелені - це в більшості рослини тропічного клімату, їх листки та хвоя або зовсім не опадають щорічно, або замінюються через кілька років (5-8).
Крім того за умови їх розведення всі декоративні рослини діляться на дві групи:
1. рослини відкритого ґрунту;
2. рослини закритого ґрунту.
 |
Мал. 13 Класифікація рослин з урахуванням біологічних ознак.
Останній поділ декоративних рослин на дві групи вважають умовним, бо цей поділ залежить від рослинної зони та кліматичних умов. Фактично в природі не існує другої групи рослин закритого ґрунту, адже всі вони ростуть в природних умовах тільки у відкритому ґрунті. Але перенесені рослини з своєї батьківщини, наприклад, з субтропіків, або тропіків на Україну, або взагалі в Європу, тобто в більш суровий клімат, у відкритому ґрунті не переносять зиму і можуть зберігатися лише в закритому приміщенні при наявності всіх факторів для їх росту та розвитку. I навіть - такі рослини, як лавр благородний, цитрусові, кипариси та пальми, що ростуть у відкритому ґрунті на північному узбережжі Чорного моря, в Лісостепу України стають рослинами закритого ґрунту. Крім того, лісостепові рослини, такі, як бузок, смородина на батьківщині ростуть у відкритому ґрунті, але в північних районах Росії вони будуть рослинами закритого ґрунту.
За виробничими ознаками всі декоративні рослини діляться на групи:
1. Однорічники - це рослини, які за один вегетаційний період проходять повний цикл свого розвитку від висіяного насіння і до повного дозрівання такого ж насіння восени того ж року. Це, в першу чергу, наші місцеві квітки: чорнобривці, сальвія, майори, агератум.
2. Дворічники - це рослини, що для повного циклу свого розвитку потребують двох (півтора) вегетаційних періодів. Тобто, в перший рік після проростання насіння утворюється рослина лише з розеткою листків, але не квітує і не утворює насіння. Така рослина успішно зимує і лише наступного року викидає квіткове стебло, квітує і дає насіння. Це такі рослини, як дзвіночки, мальва, наперстянка, гайлардія та інші.
3. Багаторічники - це рослини, що на одному місці ростуть і кожного року квітують протягом 5-8 і 6ільше років. Одні з них зимують у відкритому ґрунті (півники, лілії, тюльпани, нарциси, півонії). Інші потребують викопування і укриття на зиму (гладіолуси, жоржини).
Крім того, декоративні рослини, за характером росту і розвитку, Діляться на дві великі групи: трав'янисті та деревоподібні або дерева. Перші не утворюють багаторічного здерев'янілого стовбура і надземна частина рослини щороку відмирає на зиму, а наступного - відновлюється.
Дерева та кущі утворюють багаторічне стебло-дерево, яке живе і розвивається сотні і тисячі років, досягаючи величезних розмірів.
Група дерев також ділиться на кілька груп. За зберіганням листки та хвої серед них видаляють дерева: листопадні та вічнозелені. Їх називають голонасінні та покритонасінні, або хвойні та листяні. Перша група хвою не скидає кожного року, а поступово міняє її через - 3-8 років. У листяних дерев листки в помірній зоні опадають кожного року в кінці вегетаційного періоду, а весною наступного року відновлюється. Але велика група дерев тропіків та субтропіків не скидає листки і вони залишаються протягом кількох років, але поступово частково також замінюється протягом кількох років. Це вічнозелені дерева.
В закритому ґрунті культивуються як декоративно-листяні, так і квітучі рослини. На території України їх можна вирощувати більшу частину року або весь час в теплицях та кімнатних умовах. Більшість видів цих рослин походять з субтропічних або тропічних зон. За періодом життя та характером росту ця група включає рослини як дворічників так і багаторічників, як трав'янистих дуже маленьких форм, так і кущів та дерев.
За застосуванням рослини закритого ґрунту можуть бути одноразового, односезонного використання (левкой зимовий, цінерія гібридна) та багаторазового використання (азалія, амариліс, глоксінія, туя, цикламен, кали). У виробничому відношенні їх ділять на три групи: сезонно-квітучі, вигоночні та вічнозелені. Кожну з цих груп ділять на підгрупи в залежності від умов та способів вирощування рослин.
Сезонно-квітучі рослини цвітуть протягом визначеного часу року. Використовуючи додаткове освітлення або штучне скорочення світлого дня, можна змінити строки цвітіння сезонних рослин. За строками цвітіння та використанням ці рослини можна розділити на наступні окремі групи.
За строками цвітіння рослини закритого ґрунту діляться за групами.
1. Осіннього цвітіння - це переважно хризантеми (крупноквіткові та дрібноквіткові), примула обконіка.
2. Зимового цвітіння - цикламен, примула, різдв'яник: в цей же час, як правило вирощують нарциси, тюльпани, лілії, кали, гіацинти, троянди, бузок, дзвіночки середні, конвалії, та інші.
3. Весняного квітування - кальцеоларія, гортензія, цинерарія гібридна, левкой зимовий.
4. Літнього цвітіння - геліотроп, фуксія, глоксинія, герань.
В квітництві сезонно-квітучі рослини називають також промислово-довготривалими, бо їх вирощують у великій кількості, а для досягнення їх товарної придатності, для них потрібний тривалий час (6 місяців і більше). Промислово-довготривалі культури мають важливе значення і для більш рентабельного використання овочевих теплиць та інших теплих приміщень, особливо при застосуванні змішаних культурозмін.
За способом вирощування сезонно-квітуючі рослини ділять на горшкові та ґрунтові (вирощують в ґрунті оранжерей). Вони також досить різноманітні за строками квітування.
Крім того, серед великої кількості оранжерейних рослин можна виділити наступні основні групи: квітучі, декоративно-плодові, листяні, хвойні, сукуленти, кактуси, виткі, ампельні, з неїстівними плодами, рослини акваріумів.
