Добавки для грунту та їх значення

В декоративному садівництві використовується велика кількість спеціально підготовлених садових земель в різних поєднаннях. Всі вони являються продуктом розпаду дернини, листя, перегною, торфу і т.д., містять велику кількість органічних поживних речовин, але в залежності від того, з якого субстрату приготовлені, мають різні фізичні та хімічні властивості.

В господарствах в основному заготовляють наступні основні землі: дернову, листову, перегнойну, торфяну, компостну. Перша з них найбільш тяжка, щільна, а інші – більш легкі. Успіх вирощування декоративних рослин в основному залежить від часу приготування і обробки землі і від уміння правильно підібрати ту чи іншу земляну суміш.

Дернову землю заготовляють на луках і пасовищах, кращи на старих, багаторічних, які мають добрий злаково-бобовий травостій. Не можна заготовляти дернову землю на понижених ділянках з підвищеною кислотністю. Дернову землю ділять на тяжку - з великою кількістю глини, середню - з рівними долями глини і піску і легку – з перевагою піску.

До заготівлі землі приступають з кінця червня. До цього часу травостій досягає максимального росту і заготовлена дернина встигає до зими при належному догляді частково розкластися.

Пласти нарізають (лопатою, диском, плугом) шириною 20-30 см, товщиною 8-10 см, довжина довільна. Викладають в штабелі шириною і висотою 1,2-1,5 м, довільної довжини. Викладати дернину необхідно так, щоб травяний покрив кожного шару лягав на травяний покрив попереднього (трава на траву), поливаючи чи цю траву гноївкою чи коровʼяком для прискорення розкладання дернини і збагачення її азотом (з розрахунку 0,2-0,5м³ перегною на 1м³ дернини). Для зменшення кислотності вносят по 2-3 кг вапна на 1 м³ землі.

Штабелі періодично зверху зволожують гноївкою, а щоб вона не розтікалась, роблят зверху коритоподібне заглиблення.

Кращу дернову землю отримують через два сезона. На протязі наступного літа штабелі не менше двох раз перелопачують. Восени, пропустивши землю через грохіт (сито), забирають її в закрите приміщення і використовують в роботі. Залишати її на другий рік під відкритим небом не бажано, бо саме так вона під дією опадів розкладається і втрачає свої якості – поживність, пористість.

Дернова земля - основна в квітникарстві, достатньо пориста, багатапоживними речовинами, діючими на протязі багатьох років. Використовується для вирощування кімнатних і тепличних багаторічних рослин і в більшості земельних субстратів.

Листову землю заготовляють восени в листяних масивах (лісах, рощах, парках). Кращу листову землю отримують з листя липи, клена, плодових рослин. Листя дуба і верби не слід використовувати, так як вони містять дубильні речовини. В деяких випадках для отримання листової землі заготовляють лісову підстилку, знімаючи 2-5 –сантиметровий шар. Зібрані сухі листя чи підстилку з залишками трави викладають в штабелі шириною і висотою 1,2 – 1,5м, довільної довжини. Восени при закладанні листя слід зволожувати їх гноївкою чи перегноєм для кращого перегнивання. На протязі наступного літа листову землю 2-3 рази перелопачують і зволожують. Восени другого року листя повністю перепрівають і перетворюються в листову землю. Перед використанням її пропускають через сито (грохіт). Аналогічно заготовляють хвойну землю.

Листова земля легка, рихла, але містить менше поживних речовин, чим дернова. Вона може бути гарним розрихлювачем для тяжких дернових земель. Її використовують при посівах мілконасінних культур – бегоній, глоксіній, а також як основну складову частину для примул, цикламена, ціненарії, камелії....

Перегнійна, або парникова, так як вона утворюється з перепрівшого перегною в сумішці зі старою парниковою землею.

Відходи домашніх тварин, закладені з весни в парники в якості біопалива, до осені перетворюється в перегній. Вичищений з парників перегній викладають в штабелі так само як попередні землі, зволожуючи і перелопачуючи в продовж літа 1-2 рази. На відкритому повітрі її тримають рік, а потім пропускають через мілкий грохіт і зберігають в закритому приміщенні.

Перегнійна земля часто використовується як в якості добрива на відкритому грунті. Вона легка, рихла та багата на поживні речовини і використовується в якості сильно діючого компонента до земляних субстратів. Найчастіше використовується для горшкових культур та розсади.

Компостна земля готовиться шляхом компостування в штабелях, кучах, ямах різних рослинних і тваринних залишків, сміття, бурʼянів, відходів домашнього господарства. По мірі накопичення залишків їх пересипають для обеззаражування і кращого розкладання вапном, звовложують гноївкою і засипають зверху торфом. На другий-третій рік компостну масу 2-3 рази за сезон перелопачують, змочуючи гноївкою. До кінця третього року компостна земля буває уже готова до використання. Використовується в сумішці з дерновою і тофяною землями, замінюючи перегнойну.

Торфяну землю заготовляють, як правило на низинних торфяних болотах. В окремих випадках для її приготування можна використовувати брикети і торфяну крихту. Добре розкладений торф викладають в штабелі висотою до 60-80 см. При закладанні шари торфу через кожні 20-25см зволожують гноївкою і посипають вапном з розрахунку 10-15кг на 1м³ торфу. При використанні верхового торфу дозу вапна збільшують. В кінці першого та в середині другого сезону суміш перелопачують і на третій рік використовують. До цього часу підвищуєтьс ябіологічна активність торфу і знижується його кислотність. Торфяна земля – мʼяка, рихла дуже вологоємна і використовується для різних земельних субстратів як розрихлювач, особливо з дерновою, так як поліпшує її фізичні властивості. Являється основним компонентом для гортензії, камелії, вереска, рододендронів, орхідей, папороті.....

Садова або городня земля або добре збагачений перегноєм орний горизонт заготовляють і викладають в штабелі з осені, добавляючи вапно, фосфор і калій. Влітку двічі перелопачують. Не берут лише землю з тих ділянок, де остані три роки вирощували рослини з родини хрестоцвітих (капуста) або пасльонових (помідори). Дуже добра городня чи садова земля при перемішуванні з піском.

Як добавки до різних видів земель є деревина, мох, деревне вугілля, пісок.

-Розкладені або напіврозкладені залишки деревини (пнів, коріння, старих повалених дерев, гілок, щепок іт.д.) утворюють легку близьку до листової, але бідну за поживними речовинами землю, яка з успіхом використовується для культури орхідей, папоротей та бромелієвих.

-Білий болотний мох, чи мох сфагнум заготовляють на сфагнових болтах. Після просушування, подрібнення і просівання його добавляють для субстратів надаючи їм легкість, рихлість і гігроскопічсність. Використовується для стратифікації та пророщування крупного насіння, для вигонки конвалії, для покриття земляного кома землі орхідей та ін. дек. рослин.

- Деревне вугілля у вигляді мілких часточок в невеликій кількості добавляють до земляних сумішок для рослин які погано реагують на перезволоження (вугілля адсорбує лишню воду). А у вигляді порошку його використовують як присипки для для порізів на коренебульбах жоржин та та бульбоцибулинах гладіолусів, кореневищах кан.

- Пісок, краще крупнозернистий річний чи озерний використовується для надавання землі рихлості, для живцювання, для покриття дрібного насіння в посівних парниках, ящиках, плошках.

Зберігання та змішування земель в основному проводят в господарствах в закритому приміщенні попередньо очистивши та пропустивши через грохіт. Для кожного виду землі роблят спеціальні лари, які облаштовують під стелажами в теплицях. При створенні земляних субстратів потрібно враховувати біологічні особливості рослин, їх вік, умови культури, а також реакцію рН, при якому дана рослина може рости.