Громадянське виховання – формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною
Розбудова Української держави, турбота про її майбуття висувають на чільне місце проблему громадянського виховання. Адже стабільність і могутність держави залежать від свідомості її громадян. Головне призначення громадянського виховання— формування готовності й здатності особистості до позитивних змін соціального середовища; до її повноцінної самореалізації в суспільстві й державі в їх інтересах і власного розвитку. Становлення і розвиток особистості як повноцінного суб’єкта можливе лише за умови її активної взаємодії із соціальним середовищем, діяльної участі в її цілеспрямованих змінах у процесі розв’язання соціально значущих і духовнотворчих завдань.
Покликане воно виховувати у молодої людини високі моральні ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потреби у служіння їй. Основні риси громадянина формуються в молодому віці, під впливом загальнонародних, національних цінностей, у взаємодії особистості із суспільством, яке на кожному етапі представляють сім’я, школа, різноманітні колективи.
Основні завдання громадянського виховання визначені у Концепції “Громадянське виховання”.
Виховання громадянина має бути спрямованим на розвиток патріотизму, національної самосвідомості, культури міжетнічних відносин, планетарної свідомості, політичної культури, дбайливого ставлення до природи, моральності, культури поведінки особистості.
Ефективність громадянського виховання залежіть від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Провідна роль належіть предметам соціально-гуманітарного циклу: історії, географії, природознавству, літературі, активним методам навчання, спрямованості на самостійний пошук, формування критичного мислення, ініціативи й творчості. Ефективними методами й формами громадянського виховання є бесіди, диспути, усні журнали, екскурсії і походи по місцях рідного краю, збір і оформлення матеріалів про життя і працю свого народу тощо.
Пошуки оптимальних шляхів розв’язання проблеми громадянського виховання спонукають нас звернутися до педагогічної спадщини видатного педагога Василя Олександровича Сухомлинського.
Відомий український педагог В. Сухомлинський (1918-1970рр.) перший (за радянських часів) звернувся до громадянського виховання як до головної педагогічної проблеми. У1970 році вийшла його книжка «Народження громадянина», де формування громадянськості розглядається на основі людяності, гуманізму. Першочерговою умовою формування рис громадянина педагог вважав організацію емоційно насиченого, діяльного (з трудовою основою) життя школи, розвиток громадянської активності кожного індивіда в контексті діяльного життя шкільного колективу. Він визначив підлітковий вік як особливо важливий для формування громадянина і твердив, що риси громадянина виховуються безліччю впливів педагогічного характеру й некерованими соціальними впливами. Сухомлинський підкреслював, що задовго до повноліття наш підліток має жити громадянськими думками й сприйманнями. Справжнє громадянське виховання, на думку педагога, у процесі навчання починається там, де думка надихає, пробуджує й утверджує прагнення до морального ідеалу.
В. О. Сухомлинський не залишив спеціальної праці, присвяченої громадянському вихованню, але в багатьох своїх творах глибоко розкрив цю проблему. Зокрема, у працях „Методика виховання колективу”, „Народження громадянина”, „Розмова з молодим директором школи”, „Серце віддаю дітям”, „Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості”, „Як виховати справжню людину” він з’ясовує зміст таких понять, як громадянськість, громадянське виховання. Під громадянським вихованням він розумів складну, цілеспрямовану діяльність, що забезпечувала становлення та розвиток свідомості, почуття власної гідності, мужності й патріотизму.
Для кожного віку (молодшого, середнього, старшого) готувалася своя програма бесід про громадянськість. Це матеріал про найдорогоцінніші моральні багатства, без осмислення й переживання яких неможливе життя в світі ідей. Причому розповідь про громадянськість має бути „стимулом для роздумів і шукань”. Видатний педагог звертався до вихователів із закликом: „Створіть свою Хрестоматію громадянського виховання!”.
Важливим є висновок Василя Олександровича, що Батьківщина — це духовна реальність, тому патріот не може бути бездуховною людиною, і прищеплювати школярам патріотизм потрібно з раннього дитинства. Він намагався пробудити у них почуття того, що Вітчизна — це рідний дім; щастя Батьківщини — особисте щастя кожного, її горе в годину тяжких випробувань — горе кожного.
Школа має керуватися принципами гуманізму, свободи, демократії, загальнолюдських цінностей, миру й національної злагоди. Саме таких принципів додержував В. Сухомлинський у вихованні громадянина.
Питання 63
Формування здорового способу життя. Превентивне виховання
Під здоровим способом життя розуміється не лише відсутність хвороби або фізичних недоліків, але й збереження єдності тілесного, морально-психологічного і духовного благополуччя.
В структуру ЗдоровогоСпособуЖиття входить оточення (соціально-економічне середовище), морально-психологічне, емоційне, інтелектуальне і фізичне оздоровлення організму. Спосіб життя починається з дотримання режиму навчання, праці, відпочинку, який для кожного учня має бути індивідуальним. Завдання педагога разом з батьками, медичними працівниками і самими учнями усвідомити, що в шкільний період життя відбувається перехід до повноцінного віку. Це час росту і розвитку організму, зміцнення здоров’я, формування творчих сил і здібностей особистості. З приводу здорового способу життя В.О. Сухомлинський писав: “Здоров’я – це повнота духовного життя, радість, ясний розум. Твоє здоров’я – у твоїх руках. Добре здоров’я, відчуття повноти, невичерпності фізичних сил – найважливіше джерело життєрадісного світосприймання, оптимізму, готовності подолати труднощі”
Значна проблема для школи, батьків, медичних працівників і громадськості, як зберегти дітей від шкідливих для здоров’я звичок: куріння, вживання алкоголю, наркотиків, токсичних засобів, раннього сексуального нахилу, збереження і використання холодної і вогнепальної зброї тощо. Усе це шкідливо і небезпечно для дітей.
Від фізичного здоров’я залежіть успіх у навчанні, морально-психологічному і вольовому благополуччі. Давнє прислів’я “У здоровому тілі – здоровий дух” находить наукове обгрунтування.
У школі необхідно створювати сприятливі умови для реалізації різнобічних потреб учнів. Я.А. Коменський вважав школу храмом розуму, радості і доброчинності, а учень має вчитися для підготовки себе до життя. Проте у сучасній школі є негативні явища, які знижують ставлення учнів до освіти (слабка практична і соціальна спрямованість освіти, нераціональне структурування навчального процесу, низький рівень організації самого процесу навчання.
Профілактична і коректируюча діяльність вчителя у тому, щоб стежити за відхиленнями у здоров’ї дітей, проводити заходи щодо усунення негативних явищ і психофізіологічної напруженості: створення нормальних умов для навчання, розвитку психіки, певного комфорту удома і в школі, валеологічна робота з учнями і батьками, інформування про необхідність дотримання правил безпеки і бережного ставлення до свого здоров’я (бесіди, лекції медичних працівників, психологів, соціологів, обговорення виховних ситуацій, залучення дітей до спорту).
Питання 64
