Соціологія займає провідну роль у системі суспільних наук. По-перше, соціологія дає іншим суспільним наукам науково обґрунтовану теорію суспільства і його структурних елементів. По-друге, надає іншим наукам техніку і методику вивчення життєдіяльності людини. Найбільш близькими за предметом дослідження до соціології вважають психологію, філософію, історію, політологію й економіку.
Кожна з цих наук має справу лише з однією сферою соціокультурного простору: економіка – з економічними відносинами, досліджуючи господарську структуру; політологія – з політичними відносинами, аналізуючи державу й ін. політичні інститути; правові науки – із правовими відносинами, з'ясовуючи систему встановлених державою загальнообов'язкових правил і норм поведінки. Отже, центральним діючим суб’єктом в економічних науках є людина як економічний суб'єкт, у політичних науках – людина як політичний суб'єкт, у юридичних науках – людина, як суб'єкт, що діє в правовому чи не правовому просторі.
Політологія, економіка, право й інші суспільні науки вивчають лише якусь одну сферу життя суспільства, соціологія ж досліджує всі соціальні процеси, незалежно від того, якими вони є: економічними, політичними, правовими, релігійними, філософськими і т.п
Роль соціології в розвитку суспільства транзитного типу. Необхідність вивчення соціології визначається насамперед її провідною роллю в сучасних умовах. Це викликано низкою причин:
1.наша країна переживає період глибоких і всеохоплюючих змін і трансформацій усіх сторін життя суспільства. У цих умовах особливо актуальним стає вивчення і використання тенденцій і закономірностей розвитку і функціонування суспільства як цілісного організму. Сьогодні не підлягає сумніву, що якби реформи, які у нас здійснювалися, були б науково (у т.ч. і соціологічно) обґрунтовані, а їхні наслідки і впровадження серйозно сплановані і спрогнозовані, то результати могли б бути іншими, менш гострими і болючими.
2.сучасний етап розвитку нашого й іншого суспільств свідчить про підвищення ролі і значення соціальних факторів і соціальної сфери життя суспільства. Не випадково в останні роки так часто говориться про «сильну соціальну політику», «соціально орієнтовану економіку», «соціальний захист населення», «соціальні наслідки реформ» і т.п. Ігнорування чи недооцінка ролі і значення соціальних факторів і соціальних наслідків проведення реформ ставить під погрозу їхнє успішне здійснення в суспільстві в цілому й в окремих його сферах.
3.Однією з головних і складних задач прогресивного розвитку нашої і багатьох інших країн на сучасному етапі є формування громадянського суспільства. Без цього неможливі ні ефективний розвиток економіки, ні утворення правової держави.
3. Структура соціологічного знання та основні функції соціології. Елементами соціологічного знання є загальна соціологічна теорія, спеціальні соціологічні теорії й емпіричні соціологічні дослідження. Загальна соціологічна теорія дає уявлення про суспільство як цілісний організм, систему соціальних механізмів, розкриває місце і роль основних соціальних зв'язків, формулює принципи соціального пізнання, основні методологічні підходи до соціологічного аналізу. На загальнотеоретичному рівні соціологічного аналізу виявляється сутність суспільних відносин, їх специфічна роль і механізм взаємодії, а також характеризуються суспільні відносини в залежності від їх суб'єктів (соціально-класові і національні відносини, відносини між суспільством і особистістю тощо). На цьому рівні досліджується взаємодія економічної, соціальної, політичної, духовної й іншої сфер життя суспільства, розкриваються їхні взаємозв'язки і взаємозалежності. На рівні загальсоціологічних теорій кожне соціальне явище розглядається з точки зору його місця і ролі в суспільстві, його різноманітних зв'язків з іншими явищами. Спеціальні соціологічні теорії уточнюють положення загальної соціологічної теорії стосовно окремих видів, механізмів соціальної взаємодії. Розрізняють три види спеціальних теорій: 1) Теорії, що вивчають закони розвитку і відтворення окремих соціальних спільнот. До них відносяться соціологія міста, села, етносоціологія, соціологія особистості й ін. 2) Галузеві соціологічні теорії, що розкривають закономірності і механізми життєдіяльності соціальних спільнот в окремих сферах. Це соціологія праці і управління, економічна соціологія, соціологія побуту, соціологія освіти, дозвілля й ін.
Спеціальні соціологічні теорії конкретизують положення загальної теорії, здійснюючи перехід від загальних концептуальних понять до операційних, за допомогою яких можна вимірити процес. Дані теорії стосуються окремих сфер громадського життя, соціальних груп і інститутів. Їхній пізнавальний ракурс набагато вужче, ніж загальсоціологічних, і обмежений, як правило, тими чи іншими підсистемами суспільства. Емпіричні соц. дослідження (методика і техніка конкретно-соціологічних досліджень). Це вимір конкретних соціальних процесів на основі тих підходів, принципів, понять, показників, які дають загальна соціологічна і спеціальна теорії. Надаючи об'єктивну інформацію про ті чи інші сторони громадського життя, конкретні соціологічні дослідження можуть допомогти виявити існуючі протиріччя, а також тенденції розвитку певних соціальних явищ і процесів. Те й інше дуже важливо для наукового розуміння і вирішення соціальних проблем, управління суспільними процесами чи, у всякому разі, для їхнього всебічного передбачення. Головне в конкретному соціологічному дослідженні — одержати об'єктивну інформацію про те, що відбувається в суспільстві, якійсь його сфері і як це сприймається людьми. Усі ці компоненти соціологічного знання тісно пов'язані між собою. Функції соціології можна розділити на теоретико-пізнавальну, практичну (прикладну) і світоглядну. Теоретико-пізнавальна ф-ія полягає в накопиченні, збільшенні знання про суспільство, про його структурні елементи і процеси, виявляє в суспільстві те, що вимагає радикальних перетворень і змін. Ця функція полягає в дослідженні соціальних явищ з метою одержати адекватні наукові уявлення про їхню сутність і зміст, зв'язок з іншими явищами, характер і закономірності розвитку. Практична ф-ія соціології полягає в тому, щоб на основі емпіричного і теоретичного аналізу соціальних явищ і процесів розробити практичні рекомендації. Дуже різноманітні конкретні прояви практичної функції соціології. Практична спрямованість соціології виявляється, зокрема, у тому, що соціологія, яка досліджує суспільство як цілісну систему, здатна виробити науково обґрунтовані прогнози про тенденції розвитку тих чи інших соціальних явищ чи процесів, що особливо важливо в перехідний період розвитку суспільства.Практична функція соціології виявляється також через специфічні види діяльності, такі як соціальне обслуговування населення (соціальна робота), соціальне консультування (служби сім’ї, телефони довіри і т.п.). Крім того, практична спрямованість соціології виявляється в специфічних напрямках соціальних досліджень, наприклад, маркетинг, опитування суспільної думки й ін. Світоглядна ф-ія. Соціологія, що вивчає суспільство як цілісну систему, створюючи більш-менш повну картину соціальних відносин і процесів у сучасному світі, формує в людей систему поглядів на людський світ і місце в ньому людини, відношення людини до навколишнього оточення та до самого себе, а також обумовлені цими поглядами життєві позиції людей, їхні ідеали. У цьому виявляється світоглядна функція соціології. Одна з важливих функцій соціології — ф-ія ідеологічна, оскільки соціологія в тій чи іншій формі виражає інтереси певних соціальних груп, класів, політичних партій і рухів. Сформульовані соціологом висновки й узагальнення, що стосуються тих чи інших сторін громадського життя, торкаються не тільки інтересів тієї соціальної групи, до якої він належить, але й інтересів інших соціальних груп, у тому числі класів. Тим самим ці висновки й узагальнення здобувають ідеологічний зміст, деякий ідеологічний відтінок. Соціологія пояснює, які соціальні умови необхідні для того, щоб людина стала реалізовувати себе як суб'єкт соціальної діяльності, реалізувати свою власну сутність. У цьому виявляється гуман. функція соціології
