У іспанському героїчному епосі знайшла відображення історія країни, коли у 711 році до Іспанії вторглися маври і стали володіти з VІІІ до ХV ст. майже всім півостровом. Як наслідок цих подій почалася Реконкіста – національно-визвольний рух проти арабів (у середні віки їх називали маврами). В результаті боротьби з маврами іспанці утворили державу Астурія, перетворену в Х ст. на королівство Леон, з якого відокремилося самостійне королівство Кастілія. В ньому було скасовано рабство, а права лицарів поширені на всіх, хто воював за свободу рідної землі проти маврів.
Ці політичні події відобразилися в трьох головних темах національного героїчного епосу: 1/ боротьбі з маврами за звільнення країни; 2/ міжусобиць між феодалами, які послаблювали Іспанію; 3/ боротьбі за свободу Кастилії та її політичну першість.
Значною пам’яткою іспанського героїчного епосу стала “Пісня про Сіда”. Сід Кампеадор (Руй Діас де Баівар) був історичною постаттю, належав до вищої кастільської знаті, його дружина Химена була двоюрідною сестрою короля Альфонса VІ. Прізвисько Сід у перекладі з арабського означало пан. Такий титул надавався іспанським сеньйорам, які мали авторитет серед своїх підлеглих і маврів. Руй – скорочена форма імені Родріго. За військову доблесть героя називали Кампеадор – ратоборець, войовник. Він народився у період між 1025 і 1043 рр. У 1094 році Родріго Діас де Бівар відвоював у маврів велику іспанську область Валенсію і керував нею як самостійний правитель до самої своєї смерті в 1099 році. Діяння героя відображено у двох поемах: “Пісня про Сіда” та “Родріго”, а також у великому циклі романсів.
Сід - видатний діяч Реконкісти, національний герой Іспанії. За життя був воєначальником короля Кастілії Санчо ІІ і найближчим його помічником у війнах проти маврів та своїх братів й сестер. Після смерті Санчо ІІ на престол сів його брат Альфонс VІ. Сід у числі дванадцяти уславлених лицарів вимагав від короля клятви у тому, що він не причетний до смерті брата, за що останній був незадоволений ним. Отже, між новим королем і Сідом встановилися ворожі стосунки. Крім того, вороги звинуватили героя в тому, що він приховав частину здобичі від короля. Скориставшись брехнею, Альфонс VІ у 1081 р. вигнав Сіда з Кастілії. Протягом певного часу відважний лицар служив зі своєю дружиною у різних християнських та мусульманських правителів, зумів відвоювати у маврів Валенсію, після чого й примирився з Альфонсом VІ, став діяти з ним у союзі проти маврів. Сід мріяв визволити Іспанію від них, але смерть у 1099 р. порушила усі його наміри.
Пісні й розповіді про героїчні подвиги Сіда почали складати ще за його життя. Вони поширювалися серед народу, ставали надбанням хугларів, один з яких 1140 р. склав про нього поему. В основу твору покладено реальні події, тому він наближений до історичної хроніки.
“Пісня про Сіда” складалася із 3-х частин. Перша з них - “Пісня про вигнання” розповідала про те, як Сід покинув свій родовий замок Бівар, рідну землю, попрощався з дружиною і дочками (які знаходилися за стінами монастиря), в супроводі 60 воїнів - вірних друзів і васалів, котрі побажали розділити з ним вигнання, покинув Кастілію. Король дав йому дев’ять днів строку, щоб він виїхав за межі рідної землі, а по усіх містах і селищах направив гінців з грамотами, в яких заборонив надавати герою їжу і притулок. Слух про вигнання Сіда пронісся по всій кастільській землі, багато людей різного соціального походження зібралося навколо героя. Сід став мати велике військо: триста вершників і стільки піхоти, що неможливо було всіх порахувати. Разом з військом він здобув ряд перемог над маврами. Щоб примиритися з королем Альфонсом VІ, надсилав йому частку здобичі після кожної з них.
У другій частині поеми “Пісня про весілля” сповіщалося про завоювання Сідом Валенсії і його незвичайний подарунок королю - 100 добірних коней. Спостерігаючи могутність героя, зворушений щедрими його дарами, Альфонс VІ помирився з ним і дозволив його родині переїхати до Валенсії. Сам же виступив у ролі свата: запропонував його дочкам одружитися зі знатними інфантами де Карріон. Сід, хоча з неохотою, але все-таки погодився на такий вибір короля. Зятям подарував два своїх бойових мечі і багатий посаг за дочок.
У третій частині “Пісня про Корпес” описувалося, як злі зяті Сіда виявилися нікчемними боягузами. Не довго прожили вони у згоді з тестем Не витримавши його глузування та глузування його васалів, вирішили помститися його донькам, з якими одружилися через багатство. Під приводом, що хотіли показати своїх дружин родині, вирушили з ними в дорогу. Біля дубового гаю Корпес жорстоко побили їх, прив’язали до дерев і залишили. Якби не небіж Сіда Фелес Муньос, нещасні загинули б. Він знайшов їх і привіз додому. Сід вимагав помсти. Король скликав кортеси, щоб засудити винних у злочині. Сід з’явився на суд, зав’язавши бороду, щоб хто-небудь не образив його, схопивши за неї. Справа вирішалася судовим поєдинком, бійці Сіда перемогли. Тільки тоді герой розв’язав бороду, і усі дивувалися його величному вигляду. До доньок Сіда посваталися нові наречені – принци Наварри і Арагона.
Зовсім іншим змальовано Сіда у поемі “Родріго”. Дія відбулася під час правління короля Фердінананда І. Батько Родріго – Дієго Лаінес - торговець сукном, посварився з графом Гомесом де Гормас. Родріго, захищаючи честь батька, вбив графа. Дочка вбитого Химена поскаржилася на нього королю, який наказав юнаку одружитися з Хименою. Родріго погодився на одруження без особливого бажання, проте повів себе з королем зверхньо. Після заручин вирушив на війну. Король оголосив його воєначальником. Родріго розбив ворогів і повернувся додому з повною перемогою.
Поема “Пісня про Сіда” здобула визнання не лише сучасників, а й наступних поколінь. Свідченням цього, зокрема, стала трагедія “Сід”, написана П’єром Корнелем.
