Поняття та призначення проекту. Особливості інвестиційного проекту

Поняття проекту є одним з базових елементів інвестиційного процесу. Існують численні визначення дефініції “проект”, що свідчить про нерівнозначність підходів до його тлумачення.

Так, у 1987 році Інститутом управління проектами (США) було запропоноване таке визначення: проект є якимось завданням з певними вихідними даними і бажаними результатами (цілями), які обумовлюють спосіб його вирішення.

Є і інші, зокрема, проект містить в собі задум (проблему), засоби її реалізації (вирішення проблеми) і одержані внаслідок її реалізації результати.

Проектом визначається також сукупність певних елементів (об`єктів матеріальної і нематеріальної природи) і зв`язків між ними, що забезпечує досягнення поставлених цілей.

Словник російської мови С. І. Ожегова тлумачить поняття проекту таким чином: 1. Розроблений план споруди, устаткування, обладнання будь-чого; 2. Попередній текст будь-якого документу; 3. Задум, план.

У свою чергу, будь-який проект обмежений часом і бюджетом, є планом довгострокового вкладення капіталу у будь-яке підприємство для досягнення певної мети.

Ще одним з варіантів визначення проекту є визначення, запропоноване у методичних матеріалах Всесвітнього банку: проект – це комплекс взаємопов`язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях.

Оскільки інвестування, перш за все, орієнтується на забезпечення процесу розширеного відтворення, слід зосередити увагу на тому, що інвестиційний проект має свою специфіку. Інвестиційний проект передбачає досить тривалий період освоєння та довготривалий період реалізації. В ході експлуатації створеного об’єкту інвестування стає можливим отримання відповідної продукції проекту, продаж якої забезпечує відшкодування інвестору вкладень у створення такого об’єкту. Разом з тим за своєю сутністю інвестиційний проект на відміну від традиційного проекту орієнтується на забезпечення інвестиційних цілей та сприяє подальшому розвитку. Власне саме орієнтація на довгострокову перспективу відрізняє інвестиційний проект від великої сукупності того, що в сучасному світі називають проектами як планами створення чогось.

Таким чином, інвестиційний проект – це комплекс взаємопов`язаних заходів, розроблених для досягнення інвестиційних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях.

Основними особливостями інвестиційного проекту слід визначити:

1. порівняно тривалий період освоєння початкової суми вкладень,

2. поетапний поступовий вихід на проектну потужність в ході експлуатації створеного об’єкту інвестування,

3. необхідність додаткових вкладень у проект протягом його реалізації для виконання поставлених цілей, які використовуються на забезпечення об’єкту обіговим капіталом, витратами на поточний та капітальний ремонт тощо,

4. необхідність здійснення значних початкових вкладень.

Проект є організаційною формою реалізації процесу інвестування. У цьому понятті зосереджені як стратегічне планування інвестиційної ді­яльності, так і практична реалізація щоденного оперативного управління.

Для того щоб повніше охопити багатофункціональність поняття "проект", визначимо інвестиційний проект у двох аспектах: як доку­мент і як конкретні дії інвестора щодо реалізації своїх інвестиційних намірів.

Інвестиційний проект — це спеціальним способом підготовлена документація, що містить максимально повний опис і обґрунтування всіх особливостей майбутнього інвестування. У такому розумінні про­ект є документованим інвестиційним планом.

Інвестиційний проект — це комплекс заходів, що здійснюються інвестором з метою реалізації свого плану нарощування капіталу. Дії інвестора мають бути оптимальними для досягнення поставлених ці­лей при обмежених часових, фінансових та матеріальних ресурсах.

Разом з тим, розгляд проекту як документу призводить до певних спрощень його сутності та ототожнення з бізнес-планом або техніко-економічним обґрунтуванням. Однак, на відміну від поняття "інвестиційний проект" терміном "бізнес-план" позначають спеціальний документ, що містить тільки економічний план реалізації проекту та його обґрунтування. Бізнес-план є складо­вою інвестиційного проекту.

Слід зазначити, що інвестиційний проект як план дій інвестора в обраному напрямку впливає на ефективність самого процесу інвестування. Можна стверджувати, що за наявності плану інвестор (чи його менеджер по проекту) досягне вищих результатів, ніж за відсутності плану (проекту) інвестування. Проект вносить системність та організованість у процес інвестування.

Розробка інвестиційних проектів здійснюється з урахуванням кіль­кох важливих моментів, що становлять методичну основу проекту. До них слід зарахувати:

• комплексність представлення процесу інвестування (маркетингові, організаційні, фінансові, виробничі, трудові, часові параметри, які становлять єдину систему);

• урахування зв'язку проекту із умовами зовнішнього середовища.

• інтегрована оцінка ефективності проекту на основі співвідношен­ня результатів (зиску) та інвестиційних витрат проекту, соціального ефекту, наслідків для економіки країни в цілому (останнє сто­сується великих проектів);

• урахування майбутньої невизначеності проекту та потенційних
ризиків (адже проект на етапі прийняття рішення є лише прогнозом);

• урахування альтернативних варіантів використання капіталу інве­стора та відповідної зміни вартості грошових потоків у часі, застосування методики приведення грошових потоків до єдиних умов обліку;

• прагнення представити прогнозну модель проекту з максималь­ною деталізацією і конкретизацією (у часі й у розрізі кожного етапу реалізації проекту);

• урахування соціальних умов і наслідків реалізації проекту як
для власного персоналу, так і для зовнішнього соціального середовища;

• урахування важливості управлінських аспектів проекту для май­бутньої успішності проекту.

Інвестиційний проект, як і будь-яка діяльність, має ряд властивих йому рис, наявність яких допоможе здійснити ефективну його реалізацію.

Основними рисами інвестиційного проекту є такі:

§ виникнення, існування та закінчення проекту у певному оточенні. Будь-який інвестиційний проект вміщує в своїй основі та розпочинається з ідентифікації проблеми. І фактично поява такої проблеми спричинена існуванням організації у зовнішньому оточенні. Згодом окреслена проблема розробляється у контексті пошуку шляхів її усунення або вирішення. В результаті окреслюється ідея майбутнього проекту, яка і відображається у конкретному проекті. Однак, в ході вирішення визначеної проблеми за рахунок розроблених заходів проект розвивається у зовнішньому оточенні, в якому теж відбуваються відповідні зміні, на які слід зважати для досягнення поставленої мети проекту;

§ зміна структури проекту з триванням його життєвого циклу. Для досягнення мети проекту та отримання запланованих результатів у навколишньому середовищі можна скористатися трьома під­ходами, які передбачають: 1) адаптацію до існуючих елементів навколишнього сере­довища; 2) спробу сприятливо впливати на навколишнє сере­довище; 3) прагнення змінити сферу діяльності, щоб позбу­тись загрозливих елементів навколишнього середовища у більш сприятливому напрямі.

Адаптація (англ. Adaptation) включає в себе зміну внут­рішніх процесів й діяльності організації таким чином, щоб во­на стала більш співставною з її навколишнім середовищем. Ця стратегія допускає встановлення та досягнення розвитку деяких раціональних процесів у навколишньому середовищі для приведення його в порядок. Організацією використовуються чо­тири підходи для пристосування (адаптації) до нестійкості навколишнього середовища: буферування, вирівнювання, прогнозування і раціонування.

Буферування (англ. Buffering) являє собою накопичення для початкових вкладень у виробництво, або випуск продукції чи обслуговування з метою компенсації нестійкості навко­лишнього середовища. Буферування у вигляді накопичення коштів для початкових затрат використовується тоді, коли в розпорядженні організації є надійні джерела постачання. Нав­паки, буферування шляхом створення матеріальних запасів закінченої продукції використовується тоді, коли внаслідок значних коливань ринкового попиту виникають труднощі у виробництві продукції, яка вже замовлена. Буферування (створення резервного запасу) не завжди можливе, тому що тут мають місце високі витрати, воно нерідко пов'язане з додатковими високими витратами, особливо коли має місце швидке псування матеріалів або інші перешкоди накопичення. Крім того, саме буферування шляхом створення ре­зервних запасів готової продукції пов'язане з серйозним ризи­ком, оскільки не вся ця продукція може бути продана.

У той час як за допомогою буферування організації прис­тосовуються до ринкових коливань, вирівнювання (англ. Smoothing) включає в себе конструктивні дії, які націлені на зменшення впливу коливань, притаманних ринку. Напри­клад, збутові точки часто пропонують талони, які можуть бути використані тільки протягом визначених днів тижня, коли справа йде, як правило, повільно. Такі дії дозволяють різко підвищити результативність використання ресурсів, збільшити період максимального попиту і відповідно значно зменшити період з низьким рівнем використання ресурсів.

Прогнозування (англ. Forecasting) є ще одним підходом до вирішення проблеми нестабільності (коливання) навколиш­нього середовища, який передбачає систематичні оцінки його майбутнього стану (майбутніх умов). Ступінь передбачення майбутніх умов з розумним рівнем точності залежить від ура­хування величини коливань. Коли нестійкість навколишнього середовища обумовлена складними та динамічними факторами, такими як тенденції в економіці, кваліфіковане передбачення може бути здійснене лише при використанні певних технічних прийомів. У США багато компаній мають спеціальний штат фахівців, які займаються економічними прогнозами за допомогою детально розроблених економічних моделей.

Управління факторами навколишнього середовища іноді здійснюється також шляхом раціонування або нормування (англ. Rationing), встановлення певних обмежень на продукцію чи послуги, які мають високий попит.

Нормування корисне тим, що дозволяє організації уник­нути витрат, викликаних прагненням задовольнити попит на продукцію в період його тимчасового значного зростання, оскільки при подальшому падінні попиту (в результаті його природного коливання) ці витрати виявляється зайвими, не­виправданими. Нормування також використовується, коли по­пит перевищує передбачення чи коли менеджери повільно розширюють виробництво нової продукції, оскільки це пов'я­зано із великими витратами і значним ризиком, якщо перед­бачений попит незначний.

Сприятливий вплив (англ. Favorability Influence), у порів­нянні з адаптаційною стратегією, включає спроби змінити сегменти оточення з тим, щоб зробити їх більш відповідними вимогам організації. Краще, коли розгляд елементів оточення йде разом з віддачею, що наближає деякі аспекти оточення як потенційно можливі до межі здатності організації змінюватись за переважаючи напрямками.

§ наявність певних зв`язків між елементами проекту як системи. Досить важко уявити будь-який проект, що являє собою повну автономію від діяльності організації. Реалізація будь-якого проекту спричиняє зміни та потребує узгоджених дій між різними структурними підрозділами всередині організації. Насамперед, це пов’язано з тим, що проект впливає на всі результати діяльності організації. А якщо проект значний за обсяги початкових вкладень та складний за основними цілями, то він потребує детальної експертизи основних умов його реалізації та оцінки внутрішнього потенціалу самої організації. На сьогодні для найбільш раціонального використання обмежених економічних ресурсів більшість організацій при реалізації своїх інвестиційних задумів адаптують організаційну структуру управління до проектної, забезпечуючи тим самим контроль над ходом реалізації кожного з проектів одночасно.

§ можливість відміни вхідних ресурсів проекту Ця особливість пов’язана з тим, що у випадку появи певних загроз для отримання очікуваних результатів в ході реалізації проекту доцільно відмовитися від подальшого використання ресурсів.

Виходячи з визначення проекту виділяють такі головні ознаки проекту:

Þ наявність чітко сформованої мети проекту, що являє собою бажаний та доведений результат, досягнутий у межах певного строку при заданих умовах реалізації проекту.

Визначення мети проекту передбачає постановку конкретного завдання, вирішення якого потребує реалізації таких напрямів:

- визначити результати діяльності на певний строк;

- дати кількісну оцінку цим результатам;

- довести, що ці результати можуть бути досягнуті;

- визначити умови, за яких ці результати повинні бути досягнуті.

Þ структуризація проекту за цілями. Будь-яка мета проекту має свою структуру, яка може бути представлена ієрархією цілей проекту, починаючи від стратегічних і закінчуючи конкретизованими завданнями, в межах яких чітко визначаються засоби досягнення мети проекту.

Þ обов’язкова зміна стану проекту для досягнення його мети. Зміна стану проекту означає, що реалізація будь-якого інвестиційного проекту завжди пов`язана зі змінами у відповідній системі і є цілеспрямованим її перетворенням з існуючого стану на бажаний, що і визначено в меті проекту;

Þ обмежений бюджет, тобто обмеженість ресурсів. Обмеженість ресурсів означає, що будь-який проект має свій обсяг матеріальних, людських та фінансових ресурсів, які використовуються за встановленим та лімітованим бюджетом. До таких ресурсів слід також відносити і час, зволікання якого може призвести до недоотримання запланованого результату.

Þ наявність часових рамок, тобто обмеженість проекту у часі. Часові рамки є необхідною ознакою будь-якого проекту і означають, що проект має чітко визначені термін початку і термін завершення. В межах цього часу відбуваються зміни, які забезпечують отримання запланованих результатів. У противному випадку, коли часові межі розмиті досить важко планувати та реалізовувати відповідні заходи.

Þ неповторність, яка означає, що заходи, які необхідно здійснити для реалізації проекту, мають такий рівень інновацій, комплексності і структурованості, який дозволяє відрізнити як один проект від іншого, так і проект від програми і плану.

Отже, інвестиційний проект – це система організаційно–правових та розрахунково–фінансових документів, які визначають систему взаємопов’язаних у часі й просторі та узгоджених з ресурсами організаційних заходів і дій, спрямованих на розвиток підприємства.

До основних ознак класифікації проектів, які впливають на трудомісткість проведення передінвестиційних досліджень, розробки проекту та оцінки доцільності його реалізації можна віднести: масштаб, складність, обсяг початкового бюджету, тривалість. Саме співвідношення цих ознак між собою дає чітке уявлення про надвеликі, великі, середні та малі проекти.

Зазвичай до надвеликих проектів відносять проекти з великим початковим бюджетом інвестицій, значною кількістю учасників, що беруть участь у його реалізації, потребують тривалого періоду для освоєння інвестицій й розраховані на довготривалу перспективу і, відповідно, основні результати його реалізації мають суттєве значення і вплив на подальшу діяльність учасників проекту.

За складністю – на монопроекти, мультипроекти, мегапроекти. Монопроект – це окремий проект певного виду і масштабу. Мультипроект – це комплексний проект, який складається з декількох монопроектів, що вимагає багатопроектного управління. Мегапроект – це комплексний проект розвитку регіонів, секторів економіки тощо, який складається з декількох монопроектів та мультипроектів, об`єднаних однією метою.

За якістю проекти поділяються на звичайної якості та бездефектні. На відміну від звичайних до бездефектних проектів висуваються особливі вимоги щодо якості.

За тривалістю проекти поділяються на короткострокові, середньострокові та довгострокові.

При підготовці проектів здійснюється аналіз альтернативних рішень щодо досягнення мети проекту. Оскільки здійснення. проекту спрямоване на досягнення певної мети, то після його ідентифікації, тобто чіткого формулювання поставленої мети та її структуризації, проводиться розгляд можливих або альтерна­тивних рішень про шляхи її досягнення. З огляду на це можна виділити різні за наслідками прийняття рішень проекти:

- взаємовиключні (якщо реалізація одного проекту одночасно позбавляє необхідності реалізації інших). До взаємовиключних проектів, що базуються на прийнятті взаємовиключних рішень, належать такі рішення, прийняття од­ного з котрих виключає прийняття іншого. Прикладом може слугувати рішення щодо створення на конкретній земельній ділянці чи зони відпочинку чи спорудження металургійного ком­бінату.

- заміщувальні (якщо один і той же проект може бути використаний і для іншого виду діяльності, економлячи при цьому кошти на реалізацію останнього – побудова греблі для отримання електроенергії і побудова греблі для зрошення земель). До заміщувальних, що базуються на прийнятті заміщувальних рішень, належать рішення, прийняття яких тим чи іншим чином сприяє досягненню різних цілей. Наприклад, гребля будується і для роботи гідроелектростанції, і для зро­шення сільськогосподарських угідь. Але технічні характеристики греблі для досягнення оптимальної роботи станції та для опти­мального зрошення різні. Відтак, можливі рішення про технічні характеристики греблі будуть заміщувальними, оскільки вони так чи інакше враховують обидві мети.

- синергійні (один проект викликає необхідність реалізації іншого або підвищує ефективність від реалізації іншого). До синергійних належать рішення, прийняття одного з котрих збільшує ефективність прийняття іншого. Наприклад, модернізація залізничного вокзалу та морського порту міста.

Основу незалежних складають незалежні рішення.

До умовних належать рішення, прийняття одного з яких є можливим лише за умови прийняття іншого. Наприклад, вста­новлення системи очищення викидів та запуск котельної.

Проекти можна класифікувати за безліччю ознак, наприклад, формою власності, джерелами фінансування, кількістю учасників тощо. При цьому один і той же проект може бути віднесений одночасно до декількох класифікаційних груп, у зв`язку з різноманітністю і різноаспектністю покладених в основу класифікаційних ознак.

Оскільки аналіз інвестиційних проектів переважно пов’язаний з аналізом доцільності інвестицій, то для одних типів проектів слід проводити деталізований аналіз, а для інших доцільно провести просту процедуру оцінки. Тому фірми можуть класифікувати проекти за категоріями, залежно від необхідної деталізації експертизи:

Проекти заміщення, орієнтовані на обслуговування виробництва. Ці проекти включають в себе витрати, необхідні для заміщення пошкодженого або зношеного обладнання. Такі проекти доцільно реалізовувати, якщо фірма не збирається залишати свій поточний бізнес. Єдині питання, які виникають, це: а) чи доцільно продовжувати виробництво існуючих продуктів; б) чи доцільно використовувати існуюче обладнання. Відповіддю цьому випадку завжди є «так», а отже рішення про підтримку виробництва приймаються без детального аналізу, а такі проекти не вимагають проведення поглибленої оцінки.

Проекти заміщення, орієнтовані на зменшення собівартості. Ці проекти включають в себе інвестиції на заміщення вже застарілого обладнання, як фізично так і морально з метою зменшення собівартості продукції. Для таких проектів зазвичай проводиться деталізований аналіз, особливо в частині технічних аспектів.

Проекти експансії вже існуючих продуктів або ринків. Метою таких проектів є збільшення випуску існуючих товарів або розширення дистриб’юторських можливостей. Рішення щодо реалізації таких проектів носять комплексний характер, тому потребують деталізованішого аналізу та приймаються вищим керівним органом підприємства.

Проекти експансії нових ринків або товарів. Такі проекти включають стратегічні рішення, які спроможні змінити природу самого бізнесу фірми, та потребують значних сум інвестицій протягом тривалого періоду. А отже реалізація таких проектів вимагає більш детального і поглибленого аналізу. Рішення про їх реалізацію приймаються радою директорів або найвищим керівним органом.

Безпечні проекти. Такі проекти включають інвестиції, що необхідні для здійснення угод між профспілками, наказів виконавчої влади. Часто їх називають обов’язковими інвестиціями, або безприбутковими проектами.

Проекти класифікуються за багатьма іншими ознаками, зокрема:

• період реалізації проекту (коротко-, середньо-, довгострокові проекти);

• відношення до вже діючого підприємства чи виробництва (про­ект, що впроваджується в уже діюче підприємство, і проект, що реалізується на "рівному місці", тобто проект в межах якого створюється підприємств формуючий);

• відношення до діючих основних засобів (проект розширення
виробництва, проект модернізації, проект техніч­ного переоснащення, проект повної реконструкції);

• масштаб проекту (тактичні й стратегічні проекти, тобто такі, що пов'язані зі значною зміною активів чи сфери, обсягу діяльності, форми власності);

• форма реальних активів (проекти інвестицій в основні чи в оборотні засоби.